Стравохід, будова, кровопостачання, іннервація.

Стравохід є трубчастим органом довжиною 25-30 см, що має S-подібну форму і переходить у шлунок (gaster).

У стравоході виділяють:

- шийну частину (pars cervicalis);

- грудну частину (pars thoracica);

- черевну частину (pars abdominalis);

- іноді виділяють діафрагмову частину (pars diaphragmatica).

Стінка стравоходу (paries oesophagi) складається з таких шарів:

- слизової оболонки (tunica mucosa);

- підслизової основи (tela submucosa);

- м’язової оболонки (tunica muscularis);

- зовнішньої (сполучнотканинної) оболонки, яку ще називають адвентиційною (adventitia);

- серозної оболонки (tunica serosa);

- підсерозного прошарку (tela subserosa).

Серозна оболонка та підсерозний прошарок є тільки у черевній частині стравоходу (pars abdominalis oesophagi).

Слизова оболонка стравоходу (tunica mucosa oesophagi) відносно товста, має добре виражену м'язову пластинку слизової оболонки (lamina muscularis mucosae), яка складається з гладкої м'язової тканини (textus muscularis glaber).

Вона вкрита багатошаровим плоским незрогові- лим епітелієм (epithelium stratificatum noncorniticatum squamosum), а у місці переходу стравоходу (oesophagus) в шлунок (gaster) епітелій є простим (одношаровим) призматичним (epithelium simplex cylindricum).

Підслизовий прошарок стравоходу (tela submucosa oesophagi) розвинутий добре, завдяки чому слизова оболонка утворює поздовжні складки (plicae longitudinales).

У підслизовій основі (tela submucosa) містяться численні стравохідні залози (glandulae суміжними органами є навкологлотковий простір (spatium peripharyngeum), що заповнений пухкою волокнистою сполучною тканиною (textus connectivus fibrosus laxus).

М’язова оболонка стравоходу (tunica muscularis oesophagi) складається з:

- внутрішнього колового шару (stratum circulare internum);

- зовнішнього поздовжнього шару (stratum longitudinale externum).

У верхній третині стравоходу (oesophagus) м'язова оболонка (tunica muscularis) утворена поперечно-смугастими м'язами (musculi transversostriati).

У середній частині стравоходу (oesophagus) по-перечно-смугасті м'язи (musculi transversostriati) поступово замінюються гладкими м'язами (musculi glabri).

У нижній частині стравоходу (oesophagus) є тільки гладкі м'язи.

Зовнішньою оболонкою стравоходу (tunica adventitia oesophagi) черевної частини стравоходу (pars abdominalis oesophagi) є серозна оболонка (tunica serosa) [очеревина].

Топографія стравоходу:

голотопія стравоходу:

- розміщений в ділянці шиї (regio cervicalis); 

- у грудній порожнині (cavitas thoracis);

- у черевній порожнині (cavitas abdominis);

скелетопія:

- від рівня VI - VII шийних хребців до рівня XI гру-дного хребця (ab vertebra cervicali sexta - septima ad vertebram thoracicam undecimam);

- синтопія:

- шийна частина стравоходу (pars cervicalis oesophagi) розміщена попереду шийного відділу хребтового стовпа (pars cervicalis columnae vertebra l is) з прилягаючими передхребтовими м’язами, а спереду від нього проходить трахея (trachea), збоку - судинно-нервовий пучок.

Грудна частина стравоходу (pars thoracica oesophagi) розміщена у верхньому та нижньому за-дньому середостінні (mediastinum superius et inferius); у верхньому середостінні спереду від стравоходу розміщена трахея (trachea), позаду - хребтовий стовп; у нижньому середостінні попереду знаходиться серце, а позаду розміщена низхідна частина аорти (pars descendes aortae).

Черевна частина стравоходу (pars abdominalis oesophagi) коротка, розміщена під діафрагмою, при-лягає до задньої поверхні лівої частки печінки (lobus hepatis sinister).

Стравохід має:

- анатомічні звуження (constrictiones anatomicae);

- фізіологічні звуження (constrictiones

Functionales).

Анатомічні звуження (constrictiones anatomicae):

- глотково-стравохідне звуження (constrictio pharyngooesophagealis) розміщене при переході глотки (pharynx) у стравохід (oesophagus), на рівні VI- VII шийних хребців;

- бронхіальне звуження (constrictio bronchialis), яке знаходиться на рівні IV-V грудних хребців, де трахея (trachea) розгалужується на головні бронхи (bronchi principales) і притискає стравохід (oesophagus);

- діафрагмове звуження (constrictio phrenica) ро-зміщене на рівні переходу стравоходу (oesophagus) через поперекову частину діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis), це рівень ІХ-Х грудних хребців.

Фізіологічні звуження (constrictiones functionales):

- аортальне звуження (constrictio aortica) розмі-щене на рівні IV грудного хребця. Це місце, де стра-вохід (oesophagus) контактує з дугою аорти (arcus aortae);

- черевне звуження (constrictio abdominalis), або кардіальне звуження (constrictio cordis), розміщене у місці переходу стравоходу (oesophagus) в кардіальну частину шлунка (pars cardiaca gastris) і знаходиться на рівні XI грудного хребця.

Функція стравоходу - проведення їжі.

Иннервируется стравохід з п. vagus et tr. sympathicus.

За гілкам tr. sympathicus передається почуття болю;

Симпатична іннервація зменшує перистальтику стравоходу. Парасимпатична іннервація посилює перистальтику і секрецію залоз.

У верхній частині стравохід одержує кров із трьох джерел: нижньої щитоподібної, глоткової і підключичної артерій. У грудній - з гілок аорти (бронхіальних, стравохідних і міжреберних). Венозний відтік відбувається по венах відповідних артерій.

Проміжний мозок. Методичка

Верхня порожниста вена.

V.cavasuperior, забез.відтік крові від шиї,голови,верх.кінцівок, органів середостіння.. Починається позаду зрощення хряща 1 ребра з грудниною,утв. Внаслідок злиття правої та лівої плечо-головних вен.

У праве передсердя впадає позаду 3 правого груднинно-ребрового суглоба.

Ліворуч до неї прилягає висхідна частина аорти, праворуч-середостінна плевра, спереду –тимус і част. Правої легені, позаду- корінь правої легені.

У стовбур ВПВ впадають: дрібні осердні вени(v.pericardiacae),середостінні вени та непарна вена (v.azygos)

-НЕПАРНА І ПАРНІ ВЕНА

-ПРАВА ТА ЛІВА ПЛЕЧО-ГОЛОВНІ ВЕНИ(V.BRACHIOCEPHALICADEX/SIN)

-ПЕРЕДНЯ ЯРЕМНА ВЕНА(V.JUGULARISANT)

-ЗОВН.ЯРЕМНА ВЕНА І ВНУТР.(V.JUGULARISEXT)

 

Білет 8.

1. м*язи лиця. іннервація, кровопостачання

М’язи лиця (musculi faciei)

М’язи лиця мають такі особливості:

- починаються на кістках лицевого черепа і вплітаються у шкіру;

- не перекидаються через суглоби;

- не мають власних фасцій (крім щічного м’яза);

- розташовуються навколо природних отворів голови.До м’язів лиця, або мімічних (musculi faciei) належать:

1. Надчерепний м’яз (musculus epicranius

Функція: піднімає брови, утворюючи на лобовій ділянці (regiofrontalis) горизонтальні складки шкіри і тягне уперед апоневротичний шолом (galeaaponeurotica) разом зі шкірою волосистої частини голови (capilli);

2. М’яз гордіїв (musculus procerus).

Функція: опускає шкіру лоба (cutis sincipitis), утворюючи горизонтальніскладки шкіри в ділянці надперенісся (glabella).

3. Коловий м’яз ока (musculus orbicularis oculi),що має такі частини:- повікову частину (pars palpebralis);

Функція: змикає повіки (palpebrae).

4. Носовий м’яз (musculus nasalis), що має:

Функція: звужує ніздрі (nares), притискаючи їх до носової перегородки(septum nasi), опускає крила носа (alae nasi);

6. М’яз–підіймач верхньої губи (musculus levator labii superioris).

Функція: піднімає верхню губу (labium superius), бере участь в утворенніносо–губної борозни (sulcus nasolabialis) і тягне крило носа (ala nasi) вверх.7. М’яз–підіймач кута рота (musculus levator anguli oris).

Функція: тягне кут верхньої губи (angulus labii superioris) вгору і вбік.

8. Великий виличний м’яз (musculus zygomaticus major).

Функція: відтягує кут рота (angulus oris) вбік та вверх – є основнимм’язом сміху.

9. Малий виличний м’яз (musculus zygomaticus minor).Функція: піднімає кут рота (angulus oris).

10. М’яз сміху (musculus risorius), він є непостійним.

Функція: відтягує кут рота (angulus oris) вбік, утворюючи ямочку(fossula) на щоці (bucca) при усмішці.

11. Щічний м’яз (musculus buccinator),

Функція: відтягує кут рота (angulus oris) назад і притискає щоку (bucca)до зубів (dentes).

12. М’яз–опускач кута рота (musculus depressor anguli oris).

Функція: тягне кут рота (angulus oris) донизу та дещо вбік.

13. М’яз–опускач нижньої губи (musculus depressor labii inferioris)

Функція: тягне нижню губу (labium inferius) униз і дещо вбік. Придвобічному скороченні вивертає нижню губу (labium inferius), надає обличчю (facies) виразуіронії, суму, відрази.

14. Підборідний м’яз (musculus mentalis).

Функція: тягне шкіру підборідної ділянки (cutis regionis mentalis) угору івбік, завдяки цьому утворюється підборідна ямка (fossa mentalis), а також сприяє випинаннюнижньої губи (labium inferius) вперед.

15. Вушні м’язи (musculi auriculares), вони у людини розвинуті слабко і практично нескорочуються довільно. Досить рідко трапляються люди, що можуть рухати вушноюраковиною (auricula) при одночасному скороченні потилично–лобового м’яза (m.occipitofrontalis). Є такі вушні м’язи (musculi auriculares):

- передній вушний м’яз (musculus auricularis anterior), інколи відсутній;

Функція: відтягує вушну раковину (auricula) вперед.

- верхній вушний м’яз (musculus auricularis superior), що є найбільшим м’язоміз вушних м’язів (mm. auriculares) і розташований над вушною раковиною (auricula);

Функція: тягне вушну раковину (auricula) вверх.

- задній вушний м’яз (musculus auricularis posterior), що розташований всоскоподібній ділянці (regio mastoidea).

Функція: тягне вушну раковину (auricula) назад.

16. М’яз–зморщувач брови (musculus corrugator supercilii) залягає в товщі брови(supercilium).

Функція: зближує брови (supercilia), внаслідок чого утворюютьсявертикальні складки в ділянці надперенісся (regio glabellae).

17. М’яз–опускач носової перегородки (musculus depressor septi nasi).

Функція: опускає і тягне носову перегородку (septum nasi) вниз,опускаючи кінчик носа (apex nasi).

18. М’яз–опускач брови (musculus depressor supercilii).

Функція: опускає брову (supercilia).

19. Поперечний м’яз підборіддя (musculus transversus menti) є непостійним ірозміщується під підборіддям (mentum), з’єднуючи волокна м’яза–опускача кута рота (fibraemusculi depressoris anguli oris).

20. М’яз–підіймач верхньої губи і крила носа (musculus levator labii superioris alaequenasi).

Функція: піднімає верхню губу (labium superius) та крило носа (ala nasi).

Іннервація: всі мімічні м'язи іннервуються гілками n. Facialis

Жувальні м*язи інервуються трійчастим нервом

Кровопостачання: аа. angularis, supraorbitalis, temporalis superficialis.

2. глотка. іннервація, кровопостачання

Функція глотки. Глотка, одночасно належить до органів травної та дихальної системи. Носова частина глотки відноситься до дихальної система. Її будова пристосована до очищення, зволоження та зігрівання повітря. Ротова частина глотки є перехрестям на шляху дихальної та травної систем. Гортанна частина глотки відноситься до травної система. М’язова оболонка глотки забезпечує проштовхування їжі з ротової порожнини в стравохід. Оскільки в глотці відбувається перехрест дихальних і травних шляхів є відповідні пристосування, що відділяють під час акту ковтання дихальні шляхи від травних. Скороченням м’язів язика грудочка їжі прижимається спинкою язика до твердого піднебіння і проштовхує через зів. При цьому м’яке піднебіння відтягується догори і наближується до задньої стінки глотки. Таким чином носова частина глотки (дихальна) повністю відділяється від ротової. Одночасно з цим, м’язи, що розташовані вище під’язикової кістки, тягнуть гортань догори, а корінь язика опускається донизу; він давить на надгортанник, який закриває вхід в гортань. Дальше відбувається послідовне скорочення конструкторів глотки, внаслідок чого грудка їжі проштовхується в стравохід.

Глотка (pharynx) розташована в передній ділянці шиї. Починається вона від зовнішньої основи черепа, розміщена спереду від тіл шийних хребців, а на рівні VI шийного хребця переходить у стравохід. Глотка має верхню, задню, бічні (праву і ліву) та, частково, передню стінки. Верхню стінку глотки називають склепінням глотки (fornix pharyngis). Задня стінка глотки відокремлюється від шийних хребців передхребтовими м'язами шиї, передхребтовою пластинкою фасції шиї та пухкою сполучною й жировою тканинами. Спереду від глотки розташовані: носова порожнина, ротова порожнина та гортань.

Порожнину глотки (cavitas pharyngis) поділяють на носову, ротову та гортанну частини.

Носова частина глотки (pars nasalis pharyngis) — розташовується на рівні хоан між склепінням і піднебінною завіскою. Крім двох хоан, що ведуть у носову порожнину, на бічній стінці носової частини відкриваються парні глоткові отвори слухових труб (ostium pharyngeum tubae auditivae), які сполучають порожнину глотки з барабанною порожниною. Ротова частина глотки (pars oralis pharyngis)

розташовується на рівні зіва і між піднебінною завіскою та коренем язика або входом у гортань Позаду від кореня язика слизова оболонка продовжується на передню поверхню надгортанника, по середній лінії утворює добре розвинену серединну язиково-надгортанну складку (plica glossoepiglottica mediana), а з боків від неї — парні бічні язиково-надгортанні складки (plicae glossoepiglotticae laterales). Між складками є парні заглиблення — надгортанні долинки (valleculae epiglotticae).

Гортанна частина глотки (pars laryngea pharyngis) є нижнім відділом глотки, що розташована між рівнем входу в гортань та переходом глотки в стравохід (рівень нижнього краю VI шийного хребця). Гортанна частина глотки розмішена позаду від гортані i простягається до нижнього краю перснеподібного хряща. За допомогою входу в гортань, обмежованого надгортанником, черпакувато-надгортанними складками, черпакуватими хрящами та міжчерпакуватою складкою, глотка сполучається з гортанню. На бічній стінці гортанної частини глотки розміщені заглиблення — грушоподібні закутки (recessus piriformis).

Будова стінки глотки. Внутрішня поверхня стінки глотки представлена слизовою оболонкою (tunica mucosa), яка е продовженням слизової оболонки HOCOBOI та ротової порожнин. В носовій частині глотки слизова оболонка покрита псевдобагатошаровим плоским епітеліем. Середня – м’язова оболонка. М'язи глотки за функцією поділяють на м'язи, що звужують глотку, i м'язи, що піднімають глотку

Зовнішня – сполучнотканинна оболонка (tunica adventitia). — це продовження щічно-глоткової фасції, що покриває ззовні м'язи глотки. Між задньою стінкою г та передхребтовою пластинкою розташований заглотковий npocтip (spatium retropharyngeum), виповнений пухкою сполучною тканиною та заглотковими лімфатичними вузлами.

Мигдалики – комплекс утворень лімфоїдної тканини, які у вигляді кільця (Пирогова — Вальдеера) розташовані навколо зіва i відіграють важливу імунну i захисну роль, запобігаючи розвиткові та поширенню інфекції у травний тракт та дихальні шляхи. Мигдаликів нараховується шість – два парних і два непарних. До парних належать піднебінні та трубні, до непарних – глотковий та язиковий.

Піднебіннний мигдалик (tonsilla palatine),розташований між піднебінними дужками в піднебінній ямці.

У дорослих вертикальний розмір мигдалика є 20 — 25 мм, передньо-задній — і5 — 20 мм, товщина мигдалика 15 -20 мм. Ззаду від

піднебінного мигдалика розташована внутрішня сонна артерія.

Трубний мигдалик (tonsilla tubaria) розташований в слизовій оболонці глотки навколо глоткового отвору слухової трубu. Язиковий мигдалик (tonsilla lingualis), знаходиться в товщі слизової оболонки язика, ззаду від межової' борозни. Має вигляд

численних горбків, у яких розташовані лімфоїдні вузлики.

Глотковий мигдалик (tonsilla pharyngealis), у дітей розвинений краще. Мигдалик розміщується на слизовій оболонці задньої стінки глотки у місці переходу її у верхню стінку глотки.

Із порожнини глотки їжа попадає в наступний орган системи – стравохід. Його назва – oesophagus утворена за рахунок двох

слів: оіso – несу і phagоmal – їм. На ранніх стадіях розвитку стравохід має мускулатуру, що характерна для всієї первинної кишки, що виникла із мезенхіми. Після прориву глоткової перетинки, зверху нашаровується посмугована мускулатура мезодермального походження. В результаті верхній відділ стравоходу має посмуговану м’язову тканину, а середній та нижній – не посмуговану. Таким чином стравохід є

активно діючим органом, а не пасивною трубкою. Крім того, функція його м’язів посилюється за рахунок непостійних м’язових пучків, що відходять від сусідніх органів: трахеї, бронхів, дуги та низхідної частини аорти, підключичної артерії (лівої), медіастінальної плеври.

Іннервація і кровоснобженіе глотки.

Харчування глотки відбувається головним чином з a. pharyngea ascendens і гілками a. facialis і a. maxillaris з a. corotis externa. Венозна кров відтікає в сплетіння, розташоване поверх м'язової оболонки глотки, а потім - по vv. pharyngeae в систему v. jugularis interna. Відтік лімфи відбувається в nodi lymphatici cervicales profundi et retropharyngeales. Иннервируется глотка з нервового сплетення - plexus pharyngeus

 

3. проміжний мозок. 3 шлуночок. стінки, сполучення

Проміжний мозок (Diencephalon) розміщений вище від середнього мозку під мозолистим тілом.

Зверху і з боків прикритий півкулями кінцевого мозку. До складу проміжного мозку входять зоровий горб

(thalamus opticus), надгорбова ділянка (epithalamus), загорбова ділянка (metathalamus), підгорбова ділянка

(hypothalamus).

Порожниною проміжного мозку є третій шлуночок(ventriculus tertius). Це щілиноподібний простір,

розміщений в серединній площині між зоровими горбами. Внизу третій шлуночок переходить у водопровід

мозку (Сільвія), а зверху через парні отвори сполучається з бічними шлуночками великих півкуль. Зоровий горб (thalamus opticus) прилягає до великих півкуль. Задні розширені частини їх називають

подушками (pulvinar). Медіальні поверхні зорових горбів утворюють бічні стінки ІІІ шлуночка.

4. зовнішня сонна артерія. ділянки кровопостачання

Зовнішня сонна артерія (arteria carotis externa)

Зовнішня сонна артерія відгалужується від загальної сонної артерії (arteria carotis interna) в ділянці сонного трикутника (trigonum caroticum) на рівні верхнього краю щитоподібного хряща (margo superior cartilaginis thyroideae).

На рівні шийки нижньої щелепи (collum mandibulae) ця артерія розгалужується на свої дві кінцеві гілки.

Від зовнішньої сонної артерії (arteria carotisexterna)

відходять:

- передні гілки;

- задні гілки;

- присередні гілки;

- кінцеві гілки.

До передньої групи гілок зовнішньої сонної артерії (rami anteriores arteriae carotidis externae) належать:

- верхня щитоподібна артерія (a. thyroidea superior), що здійснює кровопостачання щитоподібної залози (glandula thyroidea) і розгалужується на ряд дрібних гілок та:

- верхню гортанну артерію (arteria laryngea superior), яка здійснює кровопостачання м'язів і слизової оболонки гортані (musculi et tunica mucosa laryngis);

- язикова артерія (a. lingualis), що забезпечує кровопостачання під'язикової залози (glandula sublingualis) і розгалужується на спинкові гілки язика (rr. dorsales linguae) та глибоку артерію язика (arteria profunda linguae), які забезпечують кровопостачання м'язів і слизової оболонки язика (musculi et tunica mucosa linguae);

- лицева артерія (a. facialis) - в ділянці підщелепного трикутника (trigonum submandibulare) розгалужується на:

- гілки до піднижньощелепної залози (glandula submandibularis);

- висхідну піднебінну артерію (a. palatina ascendens) до м'якого піднебіння (palatum molle);

- мигдаликову гілку (ramus tonsillaris) до піднебінного мигдалика (tonsilla palatina).

Перегинаючись через край нижньої щелепи (margo mandibulae) попереду жувального м'яза (m. masseter), лицева артерія розділяється на обличчі на:

- нижню губну артерію (a. labialis inferior);

- верхню губну артерію (a. labialis superior).

Кінцевою гілкою лицевої артерії (a. facialis) є

кутова артерія (a. angularis), яка прямує до присе- реднього кута ока, анастомозує з артерією спинки носа (a. dorsalis nasi) із системи внутрішньої сонної артерії (a. carotis interna), а саме - від очної артерії (a. ophthalmica).

До задньої групи гілок зовнішньої сонної артерії (rami posteriores arteriae carotidis externae) належать:

- груднинно-ключично-соскоподібна артерія (a. sternocleidomastoidea), йде до однойменного м'яза, може відходити від верхньої щитоподібної артерії або від потиличної артерії;

- потилична артерія (a. occipitalis), забезпечує кровопостачння:

- шкіри потилиці (cutis occipitis);

- черепної твердої оболонки (dura mater cranialis); задня вушна артерія (a. auricularis posterior), plsqcyє кровопостачння

 

- шкіри вушної раковини (cutis auriculae);

- шкіри потилиці (cutis occipitis);

- слизової оболонки барабанної порожнини (tunica mucosa cavitatis tympani);

- черепної твердої оболонки (dura mater cranialis).

До присередньої групи гілок зовнішньої сонної

артерії (rami arteriae carotidis externae) належить:

- висхідна глоткова артерія (a. pharyngea ascendens), яка забезпечує кровопостачння:

- м'язів глотки (musculi pharyngis);

- глибоких м'язів шиї (musculi colli; musculi cervicis profundi);

- черепної твердої оболонки (dura mater cranialis);

- барабанної порожнини (cavitas tympani).

До кінцевих гілок зовнішньої сонної артерії (rami distales arteriae carotidis externae) належать:

1 Поверхнева скронева артерія (a. temporalis superficialis), яка є безпосереднім продовженням зовнішньої сонної артерії (arteria carotis externa), її кінцевою гілкою. Вона проходить попереду вушної раковини (auricula) у скроневу ділянку (regio temporalis) і на рівні надочноямкового краю лобової кістки (margo supraorbitalis ossis frontalis) розгалу-жується на:

- лобову гілку (r. frontalis);

- тім’яну гілку (r. parietalis), дані гілки живлять м'язи і шкіру лобової ділянки (musculi et cutis regionis frontalis) та тім'яної ділянки (regionis parietalis).

На своєму шляху поверхнева скронева артерія (a. temporalis superficialis) розгалужується на такі гілки:

- до привушної залози (glandula parotidea) - привушна гілка (r. parotideus);

- до м'язів лиця (musculi faciei) - поперечна артерія лиця (a. transversa faciei);

- до вушної раковини (auricula) - передні вушні гілки (rr. auriculares anteriores);

- до скроневого м'яза (m.temporalis) - середня скронева артерія (a. temporalis media).

2 Верхньощелепна артерія (a. maxillaris) є другою кінцевою гілкою і найбільшою гілкою зовнішньої сонної артерії (a. carotis externa).

Відповідно до топографії верхньощелепної артерії (a. maxillaris) в ній виділяють:

- 1-й відділ - щелеповий відділ (pars mandibularis);

- 2-й відділ - крилоподібний відділ (pars pterygoidea);

- 3-й відділ - крилопіднебінний відділ (pars pterygopalatina).

Від щелепового відділу верхньощелепної артерії (pars mandibularis arteriae maxillaris) відходять такі гілки:

- глибока вушна артерія (a. auricularis profunda) до барабанної перетинки (membrana tympanica) та зовнішнього слухового ходу (meatus acusticus externus);

- передня барабанна артерія (a. tympanica anterior) до барабанної порожнини (cavitas tympani);

- нижня коміркова артерія (a. alveolaris inferior) до нижньої щелепи (mandibula), де постачає кров до ясен (gingiva) і зубів (dentes); вона розгалужується

на:

- зубні гілки (rami dentales);

- ясенні гілки (rr. gingivalis);

- навколозубні гілки (rami peridentales);

- підборідну гілку (ramus mentalis);

- щелепно-під'язикову гілку (ramus mylohyoideus);

- середня оболонкова артерія (a. meningea media) до черепної твердої оболонки (dura mater cranialis).

У межах крилоподібного відділу (pars pterygoidea) від верхньощелепної артерії (arteria maxillaris) відходять такі гілки:

- жувальна артерія (а. masseterica) - до жувальних м'язів;

- щічна артерія (а. buccalis) - до щічного м'яза;

- задня верхня коміркова артерія (a. alveolaris superior posterior) та її гілки:

- зубні гілки (rr. dentales);

- навколозубні гілки (rr. peridentales) - до верхньої щелепи (maxilla) тавеликих кутніх зубів (dentes molares);

- ясенні гілки (rr. gingivalis).

Від крило-піднебінного відділу (pars pterygopalatina) відходять такі гілки:

- підочноямкова артерія (a. infraorbitalis) - до м'язів лиця (musculi faciei) та нижніх м'язів очного яблука, через передні верхні коміркові артерії (aa. аlveolares superiores anteriores) - до верхніх передніх зубів (dentes) і ясен верхньої щелепи (gingiva maxillae);

- низхідна піднебінна артерія (a. palatina descendens) - до твердого піднебіння (palatum durum), м'якого піднебіння (palatum molle) та піднебінного мигдалика (tonsilla palatina);

- клино-піднебінна артерія (a. sphenopalatina) - до слизової оболонки носової порожнини (tunica mucosa cavitatis nasi);

- артерія крилоподібного каналу (a. canalis pterygoidei) - до слухової труби (tuba auditiva).

 

Білет 10

1.м`язи живота,функції,кровопостачання та іннервація.

М’ЯЗИ ЖИВОТА (musculi abdominis)

Вони поділяються на:

- передню групу;

- бічну групу;

- задню групу

До передньої:

1.Прямий м’яз живота (musculus rectus abdominis), міжреброві, клубово-підчеревний нерви (TV —ТХII, LI). Функцiя: згинає хребтовий стoвп, нахиляє тулуб уперед, опускає V-VII ребра. Якщо тулуб зафiксований – пiднiмає таз.

Кровопостачання: верхня і нижня надчеревні ар­терії, задні міжреброві артерії.

Іннервація: міжреброві нерви (Th_fi-Th₁₂), клубово- підчеревний нерв поперекового сплетення (Th L₁)

2.. Пірамідний м’яз (musculus pyramidalis) підребровий, клубово-підчеревний і клубово-пахвинний нерви (ТХІ,ТХІІ, LI)

Кровопостачання: нижня надчеревна артерія, ар­терія м'яза - підіймача яєчка у чоловіків, а у жінок - артерія круглої зв'язки матки.

Іннервація: міжреброві нерви (Th5- Th12), клубово- підчеревний нерв поперекового сплетення (Th12 L1

Функцiя: натягає бiлу лiнiю живота.

 

ДО БІЧНОЇ:

1. Зовнішній косий м’яз живота (musculus obliquus externus abdominis) міжреброві, клубово-підчеревний і клубово-пахвинний нерви (TV —ТХИ, LI)

Кровопостачання: задні міжреброві і бічна грудна артерії, а також поверхнева огинальна артерія клубо­вої кістки.

 

Функція: У разі двобічного скорочення нахиляє тулуб уперед, наближаючи грудну клiтку до таза (антагонiст поздовжнiх м’язiв спини). У разі однобічного скорочення обертає грудну клiтку в протилежний бiк. М’яз тисне на органи черевної порожнини, пiдтримує внутрiшньочеревний тиск, тобто сприяє нормальному розташуванню органiв черевної порожнини, запобiгаючи їх опущенню; за певних умов сприяє випорожненню порожнистих органiв черевної порожнини (пологи, дефекацiя, блювання, випорожнення сечового мiхура); опускаючи ребра, бере участь у видиху, кашлi.

 

1. Внутрішній косий м’яз живота (musculus obliquus internus abdominis) міжреброві, клубово-підчеревний і клубово-пахвинний нерви (TVIII-TXII, LI)

Кровопостачання: задні міжреброві, верхня і нижня надчеревні та м'язово-діафрагмова артерії.

 

Іннервація: міжреброві нерви (Thfi- Th12), клубо­во-підчеревний (Th12 L1) і клубово-пахвинний (L1) нерви поперекового сплетення.

 

Функцiя: у разі однобічного скорочення нахиляє тулуб у свiй бiк, обертає тулуб у свiй бiк. У разі двобічного скорочення нахиляє вперед хребет (згинач хребта), притягає грудну клiтку до таза. Якщо грудна клітка зафiксована, пiднiмає таз. Опускає Х-ХІІ ребра, тобто бере участь у видиху.

 

1. Поперечний м’яз живота (musculus transversus abdominis) міжреброві, клубово-підчеревний і клубово-пахвинний нерви (TVII-TXII, LII)

Кровопостачання: задні міжреброві, верхня і нижня надчеревні та м'язово-діафрагмова артерії.

 

Іннервація: міжреброві нерви (Thr-Th12), клубо­во-підчеревний (Th12-Ll) і клубово-пахвинний (L1) нерви поперекового сплетення.

 

Функцiя: У разі однобічного скороченнi нахиляє тулуб у бiк скорочуваного м’яза. Як i попереднi широкi м’язи живота, поперечний м’яз живота при двобічному скороченнi згинає хребет, нахиляє тулуб уперед; опускає нижнi шiсть ребер, беручи участь у актi видиху.

ДО ЗАДНЬОЇ:

1. Квадратний м’яз попереку (musculus quadratus lumborum) підребровий нерв (ТХII) і м'язові гілки поперекового сплетення (LI-LIII).

Функція опускає XII ребро, беручи участь у актi видиху; при однобічному скороченнi нахиляє хребет у той самий бiк; при двобічному – утримує хребет у вертикальному положеннi.