Ринок цінних паперів, принципи функціонування та об'єктивна необхідність державного регулювання

 

В Україні ринок цінних паперів перебуває на стадії свого станов­лення. В квітні 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив «Кон­цепції функціонування і розвитку фондового ринку в Україні».

Становлення ринку цінних паперів України, розбудова його внут­рішньої інфраструктури вимагають одночасного становлення та вдос­коналення системи регулювання та контролю за процесами, що від­буваються на ньому. Це обумовлено тим, що значна складність, різкі коливання стану фондового ринку, наявність великої кількості про­фесійних та непрофесійних учасників, величезні обсяги різноманіт­них угод, що укладаються, конфіденційний характер значної частини інформації щодо цінних паперів та цілий ряд інших чинників ство­рюють потенційні умови для зловживань, які посягають на інтереси широкого кола інвесторів, зменшують їх довіру до ринку, що як на­слідок призводить до падіння його ефективності.

Ринок цінних паперів повинен приваблювати інвесторів своїми законністю, чесністю та порядком. Цього можна досягти лише шля­хом державного регулювання індустрії цінних паперів у тісній взає­модії з її представниками.

Основні функції щодо регулювання фондового ринку в країні на­лежать державі, адже цей ринок є настільки масштабним та ризиковим для фінансової безпеки країни, пред'являє настільки високі ви­моги до інфраструктури та ресурсів на його будівництво, що тільки зусилля держави «згори» можуть надати йому цивілізованої та безпеч­ної форми. По суті, має бути масштабна програма створення ринку цінних паперів у країні, адекватна державним програмам приватизації та структурних змін у галузях господарства.

Функції регулювання і контролю за ринком цінних паперів здійс­нюється державою шляхом формування спеціальних структур, потре­ба в яких зумовлюється специфікою способів регулювання, пов'я­заних з контролем за розкриттям обширних масивів інформації; вида­чею великої кількості ліцензій та спеціальних дозволів; організацією реєстрації випусків цінних паперів і професійних учасників фондово­го ринку; необхідністю постійної адаптації законодавства та підзаконних норм в індустрії цінних паперів, яка швидко розвивається і змінюється; необхідністю для широких верств інвесторів створення органу, який здатен захистити їх інтереси, а також цілим рядом інших обставин.

Світовий досвід не дає однозначної організації системи регулю­вання і контролю на ринку цінних паперів. Різноманітність підходів у цій сфері визначається, головним чином, ступенем розвитку ринку цінних паперів; особливостями законодавства, яке в різних країнах відрізняється за рівнем жорсткості; соціальною та правовою культу­рою суспільства; рівнем організації професійних об'єднань учасників фондового ринку, здатних взяти на себе значну частину роботи з ре­гулювання діяльності на ньому тощо.

Відповідно до вказаних факторів розрізняються і форми, прийоми та методи діяльності з регулювання і контролю за виконанням зако­нодавства та правил цивілізованої поведінки на фондовому ринку, а також відповідальності за їх порушення.

Світова практика свідчить, що в розвинутих країнах з ринковою економікою ринок цінних паперів пройшов значний еволюційний шлях від хаотичності і роздрібленості до цілісності, централізації та досить жорсткого державного регулювання. Ці характеристики стали невід'ємними для усієї фінансової системи ринкових економічних відносин як у межах однієї країни, так і в міжнародних фінансово-економічних відносинах.

Головними характеристиками та принципами функціонування та­кого ринку є:

- Цілісність ринку у межах окремої країни, яка забезпечується наявністю єдиної національної (головної, якщо в країні історично збереглося декілька фондових бірж) фондової біржі як єдиного місця котирування цінних паперів, єдиного Центрального депозитарію цін­них паперів і єдиного Клірингового банку (розрахункової палати), як правило, це Національний банк. Цілісність ринку означає визначення єдиних курсів на усі цінні папери, які допущені до обігу й котируван­ня по всій території даної країни, тобто, якщо для контролю від дер­жави є Національний банк, то для контролю тих же грошей у вигляді цінних паперів є той же Національний банк через фондову біржу.

- Централізація ринку цінних паперів, що означає держав­ний контроль та безпосереднє регулювання цілісної системи обігу цінних паперів і забезпечується спеціально створеними державними органами.

- Прозорість ринку цінних паперів, що означає широке розпо­всюдження ринкової інформації, однаковість ціни на конкретні цінні папери по всій території країни, доступність та рівноправність замов­лень будь-якого клієнта на купівлю-продаж цінних паперів та вклю­чає можливості компенсації цих замовлень фінансовим посередником за свій рахунок.

- Введення системи електронного обігу цінних паперів - їх дематеріалізованого обігу у формі комп'ютерних записів на рахунках через систему «національна фондова біржа - центральний депози­тарій - кліринговий банк».

- Відповідність, як наслідок, національної системи обігу цінних паперів загальноприйнятим стандартам безпеки інтересів і прав інве­сторів, що забезпечує високі гарантії для залучення місцевих та іно­земних інвестицій в акціонерні капітали і розвиток національної еко­номіки.

Впровадження таких принципів у більшості країн світу здійсню­ється відповідно до рекомендацій «Групи Тридцяти» — міжнародної організації незалежних експертів, яка розробляє стандарти фінансо­вих ринків. Модель організації ринку цінних паперів за рекомендаці­ями «Групи Тридцяти» передбачає необхідність:

- широкого використання стандартних кодів (код ISIN) для торгів і доставки цінних паперів;

- запровадження вимог суворого лістингу - допуску цінних папе­рів до котирування;

- розповсюдження інформації щодо компаній, акції яких котиру­ються на фондовій біржі, та вимога до цих компаній надавати таку інформацію;

- встановлення й опублікування курсів на цінні папери з дотри­манням принципу рівності інвесторів;

- запобігання виникненню неорганізованих паралельних ринків на шкоду ліквідності централізованого ринку, який є єдиним ринком, що створює можливості для попиту і пропозиції;

- надійності біржового ринку: забезпечення відсутності затримок і безпеки поставок цінних паперів та грошової оплати за них через систему, яка діє в стандартний період угоди.