ТОП 10:

Джерела фінансування діяльності установ СЗДУ



Потреба сфери загального державного управління у фінансових коштах, що необхідні для нормального її функціонування, породжує проблему пошуку джерел фінансування. Специфіка господарської діяльності установ і організацій, що обслуговують населення, полягає в тому, що одна частка суспільних послуг надається за рахунок платників податку, а інша частка оплачується населенням зі своїх доходів.

За умов змішаної економіки головна частина фінансових ресурсів обертається за межами сектору державного управління. Недержавні фінансові ресурси належать відповідним суб’єктам господарювання. Держава безпосередньо оперує тільки власними фінансами, а на фінанси інших секторів економіки вона може справляти лише обмежений вплив.

Використання різних джерел фінансування діяльності установ і організацій сектору державного управління значною мірою залежить від характеру суспільних благ. Державні фінанси забезпечують надання чистих суспільних (гарантованих конституцією) благ і змішаних суспільних благ у межах нормативного рівня споживання. Кошти підприємств, громадських організацій і населення забезпечують фінансування змішаних суспільних благ у тій частині, що перевищує встановлений державою нормативний рівень споживання, а також фінансування приватних послуг, що надаються установами сектору державного управління.

Головним джерелом регулювання діяльності установ і організацій державного сектору, підтримки добробуту населення та ділової активності, поєднання соціальної справедливості та економічної ефективності, поточних і перспективних потреб суспільства є державний бюджет.

За умов, коли гостро бракує фінансових ресурсів, слід обґрунтовано визначати забезпечення витратних статей наявними ресурсами, скорочувати державні витрати і забезпечувати ефективне використання коштів. Для цього необхідним є впровадження таких заходів.

1. Здійснення державних закупівель товарів (робіт, послуг) на конкурсній основі.

2. Розробка державної інвестиційної програми, що пов’язує державні джерела фінансування з недержавними.

3. Розробка й реалізація програми адресного надання пільг, субсидій, дотацій та інших соціальних допомог окремим категоріям громадян з урахуванням рівня їхніх доходів.

4. Поетапна комерціалізація соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів.

5. Заборона нецільового використання державних коштів.

Кошториси доходів і видатків установ СЗДУ

З метою посилення контролю й забезпечення цільового та ефективного використання бюджетними установами й організаціями коштів, що надходять на їх утримання, Кабінетом Міністрів України затверджено «Положення про порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи, організації» (1997 р.).

Такий кошторис є основним документом, який визначає загальний обсяг, цільове надходження і щоквартальний розподіл коштів установи. Його формування здійснюється на підставі показників лімітної довідки про основні дані фінансово-господарської діяльності, яку вища організація направляє всім підпорядкованим установам у двотижневий термін після її затвердження, з чого й починається фінансування установи.

Єдиний кошторис складається всіма установами на календарний рік і затверджується вищими організаціями не пізніше як через місяць після затвердження відповідного бюджету, з якого фінансується установа. Разом із кошторисом на затвердження вищою організацією подається штатний розклад установи, включаючи структурні підрозділи, що працюють на умовах госпрозрахунку чи надають окремі платні послуги.

Кошториси й штатні розклади міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Верховної Ради та Ради міністрів АР Крим, обласних, а також Київської та Севастопольської міських рад та державних адміністрацій затверджуються Кабінетом Міністрів України після попередньої експертизи в Міністерстві фінансів. Аналогічно здійснюється затвердження кошторисів усіх інших державних органів і установ. Фінансування установ без затвердження кошторису та штатного розкладу вищою установою забороняється. Зміни до штатного розкладу й затвердженого кошторису в процесі його виконання можуть вноситися тільки з дозволу вищої організації, яка затвердила кошторис та штатний розклад, за погодженням з відповідним фінансовим органом.

Єдиний кошторис, крім асигнувань з бюджету, включає також і позабюджетні кошти. Він складається з двох розділів — доходів і видатків. Дохідна частина складається з бюджетних асигнувань та позабюджетних коштів. Видаткова включає витрати, які здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань, і витрати, які фінансуються за рахунок позабюджетних надходжень, з виділенням витрат, які здійснюються установами за рахунок прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні. Запровадження єдиного кошторису витрат і жорсткий контроль за використанням коштів за кожною статтею пов’язані з необхідністю економного використання бюджетних коштів.

Визначаючи суму коштів, що необхідна для здійснення господарської діяльності організацій і установ сектору загального державного управління, використовують спеціальний документ — кошторис видатків. У цьому документі відображено обсяги витрат, джерела їхнього покриття та напрямки використання. Отже, кошторис видатків — це основний плановий документ, що визначає розмір, цільову спрямованість і щоквартальний розподіл коштів, направлених із бюджету на утримання установ.

У кошторисах передбачаються витрати тільки на поточне утримання бюджетних закладів і організацій, придбання устаткування та інвентарю, капітальний ремонт будинків тощо. Капітальні вкладення, якщо такі передбачено, фінансуються за окремими кошторисами.

Сучасна бюджетна класифікація включає такі основні статті видатків.

1. Заробітна плата. Витрати на заробітну плату визначаються, виходячи з кількості ставок відповідної державної установи згідно із штатним розкладом, та розмірів середньої ставки на місяць (квартал, рік) відповідно до тарифікаційного списку.

2. Нарахування на заробітну плату. Включаються асигнування на виплату внесків із соціального страхування в установлених процентах від заробітної плати.

3. Канцелярські й господарські витрати. Плануються за окремими розрахунками витрати на опалення, освітлення, комунальні послуги та інші господарські витрати.

4. Службові відрядження та роз’їзди. Визначаються асигнування на оплату проїзду, добові і за проживання в готелі під час службових відряджень та роз’їздів, відряджень на курси, сесії, збори, конференції і т. д.

5. Витрати на навчання персоналу, науково-дослідницькі роботи.

6. Стипендії. Витрати на стипендії визначаються, виходячи з кількості студентів і розміру середньої стипендії.

7. Витрати на харчування. Кошти цієї статті забезпечують учнів, курсантів, військовослужбовців в установах охорони здоров’я і т. д. харчуванням з урахуванням належних норм харчування.

8. Витрати на придбання ліків установами охорони здоров’я.

9. Витрати на придбання інвентарю, спецвзуття, спецодягу, обмундирування, що визначаються, виходячи з існуючих норм і нормативів.

10. Витрати на придбання устаткування й механізмів.

11. Витрати на капітальний ремонт будинків і споруд.

12. Інші витрати.

Визначення обсягу видатків здійснюються за допомогою трудових, матеріальних, фінансових нормативів і балансів. Потреба у різних ресурсах визначається в залежності від прогнозного обсягу робіт і потужності організації або закладу. Конкретний склад статей кошторису видатків обумовлений специфікою бюджетної установи.

 

 







Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.215.33.158 (0.007 с.)