Промислові технології вирощування груші

Груша. Вважається, що родоначальниками у створенні культурних сортів груші є її види: звичайна, або лісова, лохолиста, снігова, кавказька, усурійська, китайська, верболиста, російська та інші. Різняться вони лише формою крони дерев, величиною і смаком плодів. Для дикої груші характерне густе галуження, тонкі пагони, колючі шипи на кінцях коротких пагонів, сильний ріст, непоказні на вид із грубим м'якушем плоди. Плоди ж культурних груш більші, привабливіші за зовнішнім виглядом, ароматніші й смачніші. Пагони їх позбавлені колючок, товсті, рідко розташовані.

Переважна більшість сортів європейського походження отримана в умовах достатнього освітлення. При вирощуванні їх у більш північних районах прирости гілок тонкі, з видовженими міжвузлями, плодові гілочки в середині крони поступово відмирають, а квіткові бруньки майже не закладаються. Від кількості та інтенсивності освітлення значною мірою залежать забарвлення та розмір плодів, вміст вуглеводів, сухих речовин і смакові якості. Тому гру шу відносять до світлолюбних культур.

Реакція рослин та тривалість освітлення, або так званий фотоперіодизм, визначається генотипом виду або сорту, тобто сукупністю умов, у яких відбувався їх еволюційний розвиток. Так, сорти груші південного походження формувалися в умовах короткого світлового дня, тому за вирощування у північних районах дещо знижується їх морозостійкість.

Умови освітлення дерев та окремих частин крони можна регулювати шляхом добору відповідних сортопідщепних комбінацій, розташування дерев щодо рельєфу та іншими екологічними факторами; визначення способів і щільності розміщення рослин, напрямку рядів.

Температурний режим в рослинах регулює найважливіші процеси життєдіяльності: вегетативний ріст, хімічні перетворення та обмін речовин, засвоєння мінеральних сполук, дихання, фотосинтез, ріст і достигання плодів та інші біологічні, біохімічні, фізіологічні та фенологічні перетворення.

Груша краще росте й плодоносить в умовах помірно теплого клімату при середньорічній температурі повітря до 7-8 °С. За вибагливістю до тепла її розміщають у такій послідовності: зимові, осінні, літні.

Для вирощування високоякісних плодів груші зимового строку достигання необхідна сума активних температур 2600-3000, осінніх - 2400-2600 та літніх - 2200-2400 °С, а також від- повідно 110-115, 90-100 і 80-90 днів з температурою вище 10 °С.

Зимостійкість груші залежить від: природи та походження сорту, розташування саду, віку, загального стану, врожайності дерев і рівня підготовки їх до зими, а також метеорологічних умов попереднього року. За посушливої осені та недостатньої вологості грунту дерева груші часто пошкоджуються низькими температурами.

За ступенем морозостійкості груша займає третє місце після яблуні та вишні. Морозостій- кість дерев залежить і від віку, стану дерев, водозабезпеченості окремих органів, частин та тканин. Здебільшого пошкоджуються морозами серцевина плоду, плодові бруньки, кільчатки, списики, квітки, молода зав'язь, а також коренева система. Плодові бруньки гинуть при - 22- 24 °С, плоди та листки - 5-6 °С, квітки - 1,8-2,5 °С. Процеси запилення квіток і утворення за- в'язі найкраще відбуваються, коли під час цвітіння встановлюється тепла і оптимально воло- га погода.

Характер морозостійкості дерев залежить від підщепи. Коренева система дерев, щеплених на айві, поверхнева, а тому вони чутливіші до низьких температур, ніж дерева, щеплені на груші лісовій або сіянцях культурних сортів. Коренева система їх розміщена глибше, де ступінь промерзання ґрунту та рівень критичних температур менш небезпечні.

Зменшення негативного впливу окремих метеорологічних факторів, зокрема регулювання у можливих рамках теплового режиму в зимовий та весняно-літній періоди сприяють підви- щенню зимостійкості, а в кінцевому результаті - продуктивності та довговічності дерев. З агротехнічних заходів ефективними є залуження та мульчування ґрунту, обв'язування штам- бів молодих і побілка старих дерев, мульчування кореневої системи на зиму, удобрення, полив рослин, обробіток ґрунту.

Дерева груші мають властивість відновлювати (регенерувати) пошкоджені морозами орга- ни. Регенерація тканин здійснюється лише за рахунок діяльності камбію тому значне його пошкодження може призвести до загибелі дерев.

Водний режим - важливий фактор життєдіяльності груші. Нормальне функціонування рослинного організму можна забезпечити лише за наявності запасу продуктивної вологи на глибині розміщення основної маси кореневої системи не нижче 70 % найменшої польової во- логоємкості (НВ) для легких і 80-85 % - для середніх і важких за гранулометричним скла- дом ґрунтів.

Груша досить вибаглива до вологи, особливо у перші 2-3 роки після посадки, коли коре- нева система слабка і не може забезпечувати надземну частину водою у потрібній кількості. Особливо відчувається несприятливий вплив дефіциту вологи на початку вегетаційного пері- оду та в першій половині вегетації дерев: знижується інтенсивність росту, обсипається моло- да зав'язь, слабо розвиваються листки, знижується активність фотосинтезу.

Ріст і продуктивність плодових дерев значною мірою залежать від характеру й розподілу атмосферних опадів за періодами і фазами вегетації. Краще ростуть і розвиваються рослини, якщо достатня кількість опадів випадає у першій половині вегетаційного періоду під час, цвітіння, інтенсивного росту та утворення зав'язі. У другій половині вегетації потреба рослин у воді зменшується. Для закінчення росту та визрівання пагонів рослинам необхідний оптима- льний режим вологості. Ці фази вегетації збігаються з інтенсивними ростом і достиганням плодів, а також диференціацією плодових бруньок урожаю наступного року. Зменшення запа- сів продуктивної вологи ґрунту нижче оптимальних призводить до зниження не лише врожа- йності і товарних якостей плодів у поточному році, а й продуктивності насаджень у наступ- ному. У зимовий період потреба плодових рослин у воді найменша, але вологість ґрунту повинна бути оптимальною.

Зважаючи на тісну залежність водного та повітряного режимів, уникають перезволоження грунту, оскільки нормальний ріст і плодоношення дерев можливі лише на добре аерованих ґрунтах. Надмірне зволоження їх погіршує повітряний режим, зменшується вміст кисню і від мирає коренева система, особливо в умовах важких глинистих ґрунтів, а також на понижених елементах рельєфу.

Режим вологості ґрунту регулюють агротехнічними заходами - правильне розміщення по- рід на ділянці, вибір площ живлення, обробіток та догляд за ґрунтом, мульчування, зрошення.

Груша не витримує близького залягання підґрунтових вод. Для більшості сортів їх рівень не повинен бути нижче 2,5-3 м від поверхні ґрунту, а дерев груші на айві - 1,8-2,2 м. Виби- раючи ділянки для закладання саду, враховують періоди найвищого рівня стояння підґрунто- вих вод.

Сукупність ґрунтових умов: температура і вологість, обмін повітря і наявність кисню, кар- бонатність, засоленість ґрунтів, реакція ґрунтового розчину, хімічні та фізичні властивості - справляють винятковий вплив на ріст, розвиток, продуктивність і довговічність дерев груші.

Температура грунту впливає на його хімічні властивості та фізіологічну активність коре- невої системи, характер взаємодії між ними, на синтез амінокислот. Нове коріння груші роз- починає функціонувати лише при температурі ґрунту понад 7-8 °С. Активний ріст кореневої системи відбувається при температурі 16-20 °С, а припиняється пізно восени, коли темпера- тура знижується до 3-4 °С.

Найкраще засвоєння поживних речовин кореневою системою груші відбувається при воло- гості (80-85 % найменшої вологоємності) на глибині залягання основної маси кореневої сис- теми.

Важливими критеріями придатності ґрунтів для вирощування груші є реакція ґрунтового розчину, карбонатність та засоленість ґрунту. Оптимальним показником концентрації водне- вих іонів визначається рівнем ґрунтового розчину з рН 6-7, проте дерева груші ростуть і пло- доносять при рН від 5,7 до 7. Надмірно високі кислотність і лужність ґрунтового розчину то- ксичні для плодових рослин. Крім того, при високій кислотності значно пригнічується дія- льність корисних ґрунтових мікроорганізмів, коли процеси нітрифікації та фіксації бактерія- ми азоту активно відбуваються лише при рН понад 5,5; рН впливає і на розчинність та дос тупність для рослин окремих поживних речовин.

Гранично допустимі кількості карбонатів кальцію у ґрунті для груші до 15 %. На ґрунтах з аналогічним вмістом карбонатів (до 30 % і більше) можна вирощувати дерева rpyшi на сіян- цях груші лохолистої з округлою формою крони.

Підвищений вміст карбонатів кальцію та лужна реакція ґрунтового розчину зумовлюють перехід окремих елементів живлення у важкодоступні для рослин форми, погіршують водний і повітряний режими грунту.

Вважають, що дерева груші менш чутливі до підвищеного вмісту солей, ніж черешня та персик, але більш чутливі, ніж айва та абрикос. Явище засолення ґрунтів найчастіше зустрі- чається в понижених елементах рельєфу. Надмірна кількість карбонатів і шкідливих солей часто викликає захворювання рослин на хлороз, особливо на схилах південної експозиції. З агротехнічних заходів боротьби з хлорозом з- залуження міжрядь багаторічними травами та внесення органічних добрив, а солонцюваті ґрунти гіпсують.

Дерева груші добре ростуть і плодоносять на структурних, родючих ґрунтах, зокрема на чорноземах середньо- і важкосуглинкових, каштанових, темно-сірих, сірих і світло-сірих лісових. Малопридатними є лише піщані та супіщані, карбонатні, щебенюваті, холодні малозволо жені або перезволожені ґрунти.

Глибина гумусового горизонту для дерев груші на сильнорослих підщепах - не менше 50-70 см, для дерев на айві - 40-50 см. Завдяки здатності кореневої системи пристосо- вуватися до умов вирощування грушу вирощують на ґрунтах, які сприяють достатньому формуванню, кореневої системи.

При закладанні саду добирають сорти та підщепи, адаптовані до конкретних ґрунтово-клі- матичних умов; максимально використовуючи особливості рельєфу, переваги тієї чи іншої конструкції саду. Реєстрованими сортами груші є: Александрія, Бере Боск, Бере Жіффар, Альфа, Гріот мелітопольський, Гріот серідко, Жадана, Заповітна та інші.

При догляді за ґрунтом та рослинами застосовують комплекс агротехнічних заходів щодо збереження і нагромадження вологи та елементів мінерального живлення, своєчасного закін- чення ростових процесів і підготовки рослин до зими. Технологічні процеси по догляду за садом груші майже аналогічні яблуні.

 

Варіант 8