Система інтегрованого захисту плодових насаджень

Одним з важливих заходів забезпечення врожайності, поліпшення якості плодоягідної продукції, забезпечення тривалої продуктивності багаторічних насаджень є інтегрований захист плодових і ягідних культур від шкідників і хвороб.

Серед багатьох організаційно-господарських заходів, які в процесі експлуатації саду мають надзвичайно важливе профілактичне значення у зменшенні витрат на захист рослин від шкідливих організмів, є закладання багаторічних насаджень на придатних для тієї чи іншої культури ділянках з використанням високоякісного оздоровленого садивного матеріалу імунних, стійких та толерантних до хвороб і шкідників сортів.

Інтегрований захист рослин - це системне комплексне застосування всіх можливих і доступних профілактичних і винищувальних методів.

Агротехнічній метод - комплекс заходів, спрямованій на створення сприятливих умов для розвитку плодових дерев, ягідних кущів, збільшення їх довговічності, підвищення продуктивності та несприятливих умов для шкідливих організмів. (Павлов, 1976)

До оцього комплексу входять таки заходи: добір стійких сортів проти шкідників та хвороб, правильній вибір місця під нові сади з урахуванням вимог окремих порід і сортів, рані строки пікірування сіянців, вчасне збирання врожаю, оранка й перекопування ґрунту, згрібання й знищення опалого листя, вирізування сухих и пошкоджених гілок, осіннє обмазування штамбів дерев тощо. Агротехнічній метод відіграє значною мірою запобіжну роль лише частково винищувальну.

Біологічний метод - сутність біологічного методу полягає у використанні мікроорганізмів або продуктів їх життєдіяльності для пригнічення розвитку збудників хвороб чи шкідників. Останнім часом цьому методу проділяють усе більшої уваги у зв'язку з тим, що широке використання хімічного методу представляє небезпеку для здоров'я людей та порушує екологічні процеси в природі. Біологічні методи захисту перспективні, як високо ефективні та безпечні для теплокровних тварин.

Антагоністичні взаємовідносини мікроорганізмів характерні тим, що одним чи іншим шляхом пригнічує життєдіяльність.

Цей метод боротьби є найбільше перспективним та прогресивним. Розробка біологічного методу боротьби з шкідливими організмами рослин здійснюється здебільшого у трьох напрямках у використанні мікроорганізмів - антагоністів, гіперпаразитів та антибіотиків.

Фізико - механічний метод - полягає у використанні заходів спрямованих на знищення та пригнічення патогенів у посівному та податковому матеріалу. Фізичні прийоми пов'язані з використанням високих та низьких температур, радіаційних випромінень, ультра звуку, струму високої частоти та інше.

Механічний прийоми включають обрізку хворих пагонів та гілок плодових дерев, прочищення насаджень, як від уражених рослин.

Хімічний метод захисту рослин від хвороб ґрунтується на використані хімічних речовин, які обмежують розвиток збудників інфекційних хвороб. При виборі асортименту відповідних препаратів необхідно визначити природу виникнення хвороби і фактори, що сприяють її розвитку. Суттєве значення в досягненні високої ефективності застосування хімічних препаратів має врахування особливостей розвитку збудника і грунтово-кліматичні умови району.

Механізм дії пестецидів речовин є складним процесом, який залежить у першу чергу від їх фізико-хімічних властивостей та біоекологічних особливостей патогена.

3. Промислові технології вирощування лохини високої

Лохина високоросла (Vacciniumcorymbosum) - найбільш розповсюджений вид - сорти цієї лохини достатньо морозостійкі і культивуються практично на всій території Сполучених Штатів, а також в Австралії, Новій Зеландії, Китаї та європейських країнах, зокрема в Польщі, яка за останнє десятиліття стала одним із світових лідерів у вирощуванні цієї культури.

Анатомія та морфологія

Лохина - багаторічний кущ, що має добре розгалужену кореневу систему, яка, в основному, розміщується в шарі ґрунту 30-40 см. Коренева система пристосована до існування у перезволоженому субстраті з високим вмістом органічної речовини та, на відміну від більшості інших рослин, не має кореневих волосків, що відіграють важливу роль у живленні та водопостачанні більшості рослин.

В природних умовах рослини роду Vaccinium мають на кореневій системі ендомікоризу (симбіотичний грибок), що покращує мінеральне живлення рослини. При вирощуванні лохини в культурі та інтенсивному удобренні рослин мінеральними добривами цей симбіоз спостерігається в меншій мірі.

Рослина лохини має 15-18 пагонів, що відходять від коронки (кореневої шийки). Урожай формується на бруньках, що заклались в попередньому сезоні.

Господарська характеристика

Лохина високоросла - досить морозостійка рослина. Вона добре переносить зниження температури до -24...30°С (а окремі сорти - до -40°С).

Пагони лохини можуть бути прямостоячі чи дещо пониклі - це залежить від сорту та визначає придатність останнього до механізованого збирання.

В умовах України ранні сорти лохини високорослої (Спартан, Патріот, Блюджей) можуть пошкоджуватись весняними заморозками (критична температура для періоду цвітіння 1°С). Середньостиглі та пізньостиглі сорти (Норзкантрі, Норзскай, Блюкроп, Нельсон, Еліот) цвітуть пізніше, коли загроза пошкодження цвіту низькими температурами значно менша.

Лохина може формувати ягоди без перехресного запилення, проте кращий урожай отримується при можливості перехресного запилення (декілька сортів з однаковим періодом цвітіння на одній плантації) та наявності комах запилювачів - найкраще джмелів (можна використовувати і медоносних бджіл - 24 вулики на гектар).

З дворічного саджанця перший урожай отримують зазвичай на третій рік після посадки (близько 0,5 кг з куща), така рослина вступає в повне плодоношення на 5-6 рік (24 кг ягід з куща в залежності від сорту). Довговічність плантації визначається рівнем догляду та зазвичай становить 30-40 років, хоча в США існують високопродуктивні насадження, яким зараз більше 60 років.