Види добрив, їх класифікація та характеристика

У декоративному садівництві використовують усі види добрив - органічні, мінеральні, органо-мінеральні, бактеріальні, а також хімічну меліорацію ґрунтів (меліоративні).

За вмістом елементів мінерального живлення добрива прийнято розділяти на повні та неповні.

Повні добрива містять основні елементи мінерального живлення (органічні, органо-мі-неральні, рідше мінеральні), а неповні - один, максимально два елементи (простімінеральні).

За характером впливу добрива поділяють на прямі, внесення яких безпосередньо збі-льшує в ґрунті вміст елементів мінерального живлення (органічні, органо-мінеральні, мінеральні) і непрямі - опосередковано сприяє збільшенню елементів живлення в ґрунті (бакте-ріальні) або покращує умови для поглинання тих, що містяться в ґрунті (меліоративні).

Органічні добрива. До них належать гній, гноївка, пташиний послід, торф, компости, сапропель та зелене добриво. В органічних добривах міститься азот, фосфор, калій, інші ма-кро- і мікроелементи. За складом це повні добрива. Вони не лише збагачують грунт пожив-ними речовинами, а й поліпшують його фізичні властивості. Легкі за гранулометричним складом ґрунти стають більш в’язкими, краще утримують воду і поживні речовини; важкі глинисті, стають більш легкими, менше ущільнюються. Вплив ор­ганічних добрив на пожив-ний режим рослин триває 2-3 роки. Дозу внесення органічних добрив вказують в тоннах на гектар (кг/м²).

Мінеральні добрива (туки.) Це речовини, які у своєму складі не мають органічних сполук, але містять один і більше елементів мінерального живлення. Їх поділяють на прості, комплексні та мікродобрива.

До простих, що містять один з трьох основних елементів мінерального живлення рос-лин, відносять добрива азотні, фосфорні та калійні. Поживна цінність мінерального добрива визначається за вмістом в ньому діючої (поживної) речовини. Діюча речовина (вміст елемен-та мінерального живлення в доступній для рослин формі) складає певний відсоток від зага-льної маси мінерального добрива і є одним з основних показників його ефективності. Решту маси добрива становлять різні супутні наповнювачі.

Комплексні добрива, на відміну від простих, містять дільше одного елемента мінера-льного живлення. Залежно від способу добування їх розділяють на змішані, складні та ком-біновані.

Змішані добрива одержують шляхом механічного змішування простих (односто-ронніх) добрив на спеціальних тукозмішувальних установках.

Складні добрива виготовляють за єдиним технологічним процесом, тому елемен-ти мінерального живлення знаходяться в одній хімічній молекулі (азотнокислий калій, фос-форнокислий амоній, амофос, діамофос та ін.).

Комбіновані добрива одержують шляхом обробки простих добрив фосфорною або сірчаною кислотою і амонізацією суміші аміакатами (нітрофоска, нітроамофоска, карбо-амофоска, поліфосфат амонію).

Мікродобрива не в змозі замінити основні види мінеральних добрив, але без них не можна забезпечити повноцінного живлення рослин. У розсадниках застосовують різні мік-родобрива, найчастіше у складі основних: борні (борний суперфосфат, бормагнійсульфат, бура, боркарбонат кальцію), молібденові (молібденовий суперфосфат, молібден амонію, мо-лібдат амонію-натрію, марганцеві (сульфат марганцю, марганізований суперфосфат), коба-льтові (азотнокислий і сірчанокислий кобальт) та ін.

Органо-мінеральні добрива. Внесення їх, як правило, забезпечує більший ефект, ніж роздільне внесення одновидових добрив. До них належать органо-мінеральні гранули, ком-пости збагачені мінеральними добривами, та ін. Часто органо-мінеральну суміш добрив вно-сять разом із насінням у посівні рядочки або в садивні ямки, що значно покращує ріст і розвиток декоративних рослин, збільшує вихід садивного матеріалу з одиниці площі. На гектар посіву вносять 1-1.5 т перегною, збагаченого 120-150 кг суперфосфату. Для нейт-ралізації вільної кислоти, що міститься у суперфосфаті, до суміші додають 30-40 кг попелу, який водночас є однією з форм комплексних добрив.

Бактеріальні добрива. До них належать препарати високоактивних корисних мікро-організмів (бактерій), які при внесенні в грунт сприяють трансформації сполук азоту і фос-фору, доступних рослинам. До них належать бактеріальне добриво АМБ, нітрагін, азото- і фосфоробактерин та ін.

До складу бактеріального добрива АМБ входять мікроорганізми, що сприяють міне-ралізації гумусу. У розсадниках його застосовують при внесенні торфу. Для приготування робочої маси добрива 1 т подрібненого торфу змішують з 1 ц вапна або фосфоритного боро-шна і додають до суміші 1 кг культури АМБ. Таке добриво дуже ефективне на кислих ґрунтах.

Для покращення азотного живлення рослин в грунт вносять нітрагін та азотобактерин (азотоген).

Азотоген (азотобактерин) – містить у собі бактерії, які засвоюють азот з повітря і збагачують ним грунт (30-40 кг/га). Вносять його під посіви або шляхом намочування на-сіння деревних порід у розчині, який готують із розрахунку 1-2 кг добрива на гектарну норму насіння.

Так само, як і азотобактерин, фосфоробактерин містить чисту культуру мікроорга-нізмів, здатних мінералізувати органічні фосфорні сполуки ґрунту і переводити фосфор у легкодоступну для рослин форму.

Хімічна меліорація ґрунтів. Для нейтралізації ґрунтової кислотності і створення спри-ятливих умов для розвитку садивного матеріалу в підзолисті та дерново-підзолисті ґрунти вносять вапнякові добрива. Длявапнування застосовують вапнистий туф, палене вапно, крейду мелену та мергель.

Доза внесення вапна залежить від ступеня кислотності та гранулометричного складу ґрунту. Вона повинна бути на легких ґрунтах - приблизно 2 т/га, на середніх - 3 і на важких глинистих ґрунтах - 4-5 т/га. Вапнистого туфу, крейди, мергелювносять в 1,5-2 рази більше, ніж паленого вапна. Вапнування ґрунту краще проводити во­сени разом з внесенням орга-нічних добрив під основну оранку.

Властивості засолених каштанових ґрунтів поліпшують гіпсуванням, яке сприяє ви-тісненню з ґрунтового вбирного комплексу іонів натрію та заміні його іоном кальцію. Гіпс у вигляді порошку вносять в грунт восени, бажано у два прийоми: перший раз під основну оранку і другий - після оранки по поверхні ріллі з наступним боронуванням. Доза його внесення залежить від ступеня засоленості ґрунту і знаходиться в межах 5-10 т/га.

При проведенні меліорації ґрунтів треба брати до уваги, що позитивна дія вапна та гіпсу на ґрунтовий розчин триває 5-6 років. Через це меліорують ґрунти в 6-8-пільних сівозмінах один раз в ротацію, а в 3-4-пільних - один раз за дві ротації.