Промислові технологій вирощування плодових кісточкових культур

У садах України найбільшого поширення із кісточкових набули слива, вишня та черешня, дещо меншого - абрикос та персик.

Перевагою кісточкових культур є швидкоплідність і ранньостиглість багатьох сортів, спо- живання яких розпочинається в кінці травня (черешня), коли інших фруктів ще немає, і закінчується в жовтні. Їх харчове значення визначається вмістом цінних поживних речовин: цукрів, органічних кислот і розчинних солей. З плодів кісточкових культур готують джеми, повидло, компоти, глазуровані фрукти, соки, сухофрукти; їх зберігають і споживають в замо- роженому вигляді, а поєднання органічних кислот з пектином в абрикосі, сливі, аличі дозволяє виробляти з них желе, мармелади, пасту.

Визначальним у технологіях створення та продуктивного використання насаджень кісточкових плодових культур є їх ефективна конструкція (тип, модель). Головними чинниками якої є підщепа, сорт і форма крони, які є визначальними при оптимізації схеми садіння. При виборі відповідного типу саду враховують біологічні властивості культур, підщеп і сортів та їх придатність для вирощування в грунтово-кліматичному районі зони та цільове призначення плодів (споживання свіжими або промислової переробки).

Важливим заходом при створенні високопродуктивних насаджень плодових кісточкових культур є передпосадкова підготовка ґрунту: знищення бур'янів агротехнічними та хімічними методами, які не справляють негативного впливу на дерева і довкілля.

Істотним елементом передпосадкової підготовки ґрунту під кісточковий сад є одно-дворічний сидеральний пар із внесенням 40-50 т/га органічних добрив. На ділянках, відведених під плодові насадження, вносять органічні та мінеральні (фосфорні і калійні) добрива.

Дози фосфорних і калійних добрив визначають диференційовано, виходячи із рівня забез- печеності ґрунту їх рухомими формами. Кислі ґрунти (рН менше 5,0) вапнують, розраховуючи норму внесення меліорантів за гід- ролітичною кислотністю.

Основними типами садів кісточкових порід є насадження з округлою, площинною, сплощеною і веретеноподібною формами крони. Їх створюють залежно від району зони, родючості ґрунту, вологозабезпеченості, породи, сили росту та біологічних властивостей підщеп і сортів за різними схемами розміщення

Сади з округлими кронами - основний тип насаджень кісточкових порід. Крони дерев абрикоса. сливи та аличі формують за розріджено-ярусною системою, черешні і вишні на сильнорослих підщепах за ярусною або розріджено-ярусною, кущеподібних сортів вишні - за ярусною.

У сильно- та середньорослих дерев зерняткових порід формують 6-7 основних (скелетних) гілок першого порядку, розміщуючи їх у два яруси, 6-9 гілок другого порядку та проміжні і обростаючі плодові гілки.

Дерева основних кісточкових культур формують з трьома ярусами (нижній - 3-4, другий - 2-3 і третій - 2 гілки першого порядку). На відміну від розріджено-ярусних в округлої малогабаритної з пониженою зоною плодоношення формі кісточкових на сильнорослих деревах збільшують кількість основних гілок першого порядку галуження а на слаборослих з трьома ярусами: нижній - з 4-5, другий - із трьох, а третій - з однієї-двох гілок. Основні гілки нижнього ярусу зберігають домінуюче положення протягом всього життя дерева.

Відстань між ярусами в розріджено-ярусній та округлій малогабаритній кронах залежно від сили росту породи і сорту складаючи: між першим і другим - 60-90 см і більше, між другим і третім - 60-70 см.

У кущових сортів вишні формування крони полягає у розріджені сильно рослих пагонів без укорочування. Насамперед, видаляють зайві сильнорослі пагони на стовбурі та основних гілках, які ростуть з верхнього боку в середину крони.

Для черешні характерні свої особливості, які враховують, формуючи округлу крону. Оскільки переважна більшість її сортів формує в рік посадки мало пагонів, то для закладання повноцінного компактного нижнього ярусу основні гілки першого порядку вкорочують до 15- 30 см від основи, а центральний провідник - на 10-15 см вище. Лише після того, як будуть сформовані повноцінні основні гілки нижнього ярусу закладають гілки другого і третього.

При формуванні округлих крон у молодих дерев і їх обрізці в період плодоношення проводять проріджування крони, укорочування пагонів та обмеження висоти.

Як тільки молоді дерева досягнуть установленої висоти, ріст їх обмежують; слаборослих - до 2,5 м, середньорослих - до 3, сильнорослих - до 3,5-4 м залежно від умов росту. Для цього на верхівці стовбура і основних гілках видаляють пагони подовження разом з сильнорослими пагонами над слаборослими. В подальшому щороку видаляють сильнорослі пагони, не допускаючи переростання крони у висоту, зрізуючи товсті гілки. Такі зрізи заростають гірше, у верхній частині утворюється більше сильнорослих пагонів, а нижня оголюється через взаємозатінення високих дерев.

При затуханні росту пагонів та формуванні дрібних плодів застосовують проріджування найстаріших плодових утворень та омолоджувальну обрізку основних гілок, ступінь якої залежить від стану дерев.

Плодові кісточкові дерева висаджують навесні, в першу декаду польових робіт, у садивні ями розміром 60 х 60 см, а при високій щільності в ряду (0,6-1,0 м) - в борозни глибиною близько 40 см. Дерева, щеплені на насіннєвих підщепах висаджують так, щоб після ущільнення ґрунту в ямі місце щеплення знаходилося на рівні ґрунту або на 2-3 см вище. На вегетативних підщепах місце щеплення залишається на висоті не менше 6-8, а при високій окуліровці - 20-25 см і більше над ґрунтом. Після посадки проводять полив (30-40 л води на дерево). Лунки або пристовбурні смуги мульчують перегноєм, торфокомпостами або сухим грунтом. В перший місяць після посадки рослини поливають не менше 2-3 разів.

Визначальним фактором вибору системи утримання ґрунту є кількість опадів протягом року та за вегетаційний період, глибина залягання ґрунтових вод, особливості рельєфу і наявність зрошення. В регіонах, де кількість опадів 500-600 мм/рік, ґрунт у міжряддях та пристовбурних смугах молодих і плодоносних дерев утримують в розпушеному і чистому від бур'янів стані (чорний пар), а при наявності 600-700 мм опадів і у південних регіонах, у молодих та плодоносних садах у першій половині вегетації застосовують чорний пар, а розпочинаючи з липня, висівають ярі (люпин, гірчиця, фацелія), або озимі сидеральні культури (озиме жито, вика, горох-пелюшки та ін.), причому останні висівають у вересні. Сидеральний пар дозволяє щорічно заорювати 15-30 т/га зеленої маси, поповнюючи запаси органічних добрив.

За умов зрошення та в районах, де кількість опадів перевищує 600-700 мм, кращою системою утримання ґрунту в садах є дерево-перегнійна, за якою міжряддя утримують під задернінням злаковими травами, котрі скошують, в міру відростання, 5-6 разів за сезон. З багаторічних трав кращими є злакові: Вони менше висушують ґрунт, морозостійкі і не приваблюють бджіл, присутність яких може обмежувати використання пестицидів. Така система поліпшує структуру ґрунту, зменшує витрати на обробіток, захищає його від вітрової та водної ерозії, сприяє підвищенню якості плодів. З часом, в міру створення захисного мульчуючого шару, режим вологості поліпшується і зрівнюється з показником на чорному пару. Підтримання належного стану травостою проводять внесенням добрив. Пристовбурні смуги в усіх випадках утримують під чорним паром з використанням механізмів або гербіцидів.

Удобрення кісточкового саду проводять, розпочинаючи з другого року після посадки: мінеральні азотні, а на третій-четвертий рік - органічні добрива (

Дози мінеральних добрив уточнюють раз на 4-5 роки за результатами ґрунтової та рослинної діагностики.

Визначену норму азотних добрив найефективніше вносити дворазово: перше підживлення (40 %) через тиждень після цвітіння, друге (60 %) - після природного скидання над мірної зав'язі (орієнтовно в кінці червня). Дози фосфорних і калійних добрив диференціюють з урахуванням забезпечення ґрунтів рухомими формами Р₂О₅ і K₂О. Розрахункові дози аналогічні, як і при передпосадковому їх внесенні. Кількість калійних добрив, яку планується вносити корегують за результатами рослинної діагностики. При утриманні ґрунту у плодоносних садах під чорним паром оптимальною є органо-мінеральна система удобрення, а застосування дерново-перегнійної системи передбачає використання лише мінеральних доб рив.

Для отримання високих і сталих урожаїв плодоносні насадження потребують зрошення. Оптимальним режимом зволоження ґрунту є 70-75 % найменшої вологоємності (НВ) на супі- щаних і легкосуглинкових ґрунтах і близько 80 % - на важкосуглинкових і глинистих. Як правило у плодоносних насадженнях за вегетацію при суцільному зрошенні проводять 2-3 дощування з витратою води 1,5-2,0 тис м³/га.

Найбільш прогресивними для зрошення садів є стаціонарні системи локального зрошення - краплинного і підкронового, які дозволяють зменшити витрати води порівняно із суцільним зрошенням на 30-60 %, сприяють збереженню структури ґрунту, дають можливість поливати ділянки із значними ухилами.

Для отримання конкурентоспроможних плодів кісточкових культур застосовують інтегроровану систему захисту рослин і врожаю від шкідників та хвороб, з урахуванням особливос- тей їх розвитку та поширення і застосування високоефективних інсектицидів, акарицидів, фунгіцидів, біологічно активних сполук та мікробіологічних препаратів.

Основними шкідниками кісточкових порід є: листокрутка, вишневий довгоносик, чорний сливовий пильщик, сливова товстоніжка, слива плодожерка, теплиця, вишнева муха, кліщі.

Основні хвороби кісточкових порід: кучерявість листя персика, клястероспоріоз, моніліальний опік плодових, кокомікоз, плодова гниль, полістігмоз, іржа сливи та ін. Для обробки препаратами малогабаритних садів (висота дерев до 3 м і товщина плодової стіни не ширше 1,75 м) використовують тунельний обприскувач, в усіх інших випадках - ОПВ - 2000. ОП - 2000 А, ОВ - 630.

Вибір препаратів проводять згідно рекомендацій "Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні".

Відтворення плодових насаджень - це постійний процес їх оновлення. Внаслідок фізич- ного або морального зношення певна їх частина щорічно випадає з виробничого обліку і їх необхідно замінювати на нові. Планомірне відтворення насаджень (у межах частки їх амор- тизації) є неодмінною умовою стабільного виробництва плодів у будь-якому садивному під- приємстві

№ 3