Економічна безпека регіонів.

З погляду системного підходу безпека національної економіки є складною багаторівневою системою, яка об’єктивно потребує захищеності життєво важливих інтересів усіх її елементів на різних рівнях ієрархії управління: держави, регіону, галузі, сектора економіки, підприємства, домашнього господарства, особи. На сучасному етапі причини виникнення більшості загроз мають яскраво виражений регіональний характер, що обумовлює необхідність дослідження економічної безпеки на регіональному рівні. Зміна парадигми забезпечення економічної безпеки держави на шляху до нової соціально-економічної моделі суспільства визначила необхідність для регіонів формувати власну концепцію економічної безпеки й стратегію її забезпечення.

Під економічною безпекою регіону як підсистеми національної економіки розуміється сукупність властивостей економічної системи регіону, що забезпечують стабільність, стійкість і поступовість розвитку регіону, певну незалежність і інтеграцію з економікою держави в умовах дії різного роду дестабілізуючих загроз Економічна безпека як категорія економічної науки відбиває складну систему економічних (і навіть правових, адміністративних і політичних) відносин на різних рівнях суспільного виробництва – на рівні мікро- і макроекономіки. Вона передбачає аналіз економічного стану підприємств, галузей, регіонів і країни в цілому, тобто її слід розглядати у сукупності галузево-територіальних відносин.

Відлік часу з початку спроби реалізовувати державну регіональну політику в Україні з великою часткою вірогідності можна почати з дня ухвалення Указу Президента України № 341/2001 «Про Концепцію державної регіональної політики» 25 травня 2001 року. Сучасна система параметрів економічної безпеки регіону повинна ґрунтуватися на принципових положеннях закону N 2411-VI «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 01.07.2010 р., який містить окрему статтю:

«Стаття 4. Засади внутрішньої політики у сферах розвитку місцевого самоврядування та стимулювання розвитку регіонів

Основними засадами внутрішньої політики у сферах розвитку місцевого самоврядування та стимулювання розвитку регіонів є:

− утвердження місцевого самоврядування як фундаменту народовладдя, розширення повноважень місцевих рад шляхом децентралізації функцій органів державної влади, гармонізація загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів;

− реформування міжбюджетних відносин на користь місцевого самоврядування, створення умов для розвитку економічної самостійності регіонів;

− удосконалення системи адміністративно-територіального устрою на принципах економічної самодостатності та доступності адміністративних (управлінських) і соціальних послуг споживачам цих послуг;

− зміцнення матеріальної бази органів місцевого самоврядування та підвищення рівня їх ресурсного забезпечення;

− посилення відповідальності представників органів місцевого самоврядування, сільських, селищних, міських голів перед територіальними громадами, що їх обрали;

− розроблення та впровадження проектів міжрегіональних економічних зв’язків і транскордонного співробітництва, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності регіонів як основи їх динамічного розвитку;

− зміцнення економічної інтеграції регіонів з використанням переваг територіального поділу і кооперації праці;

− створення ефективних механізмів забезпечення активної участі територіальних громад та органів місцевого самоврядування у формуванні та реалізації державної регіональної політики;

− досягнення високої функціональної спроможності кадрового потенціалу регіонів, передусім шляхом створення системи і технологій залучення інвестицій для підготовки високопрофесійних управлінських кадрів».

Слід відзначити, що регіональна економічна безпека, як альтернатива до загальнодержавної, разом з тим доповнює, конкретизує її, з’єднує загальні і конкретні цілі, сприяє комплексному підходу до розв’язання соціально-економічних проблем. Економічна безпека регіонів на сучасному етапі набирає все більшого значення, тому що державі з центру стає важче розв’язувати різного роду локальних проблем, доходити до кожної людини. Тому в розвинутих країнах центр передає все більше повноважень на місця, сприяє розвитку самоврядування, самостійному розв’язанню економічних і соціальних проблем мікрорівня. Досвід цих країн засвідчує позитивні результати такого поділу влади, бо місцеві органи управління швидше розв’язують визначені цілі, повніше враховують особливості регіону, ефективніше використовують природні ресурси.

ЕБ регіонів покликана забезпечити ЕБ країни в цілому. Міжрегіональне співробітництво повинне будується на основі угод.

До компетенції регіонів відноситься:

- Освоєння і використання природних ресурсів;

- Розвиток торгівлі і сфери послуг;

- Культура, охорона здоров'я, підтримка правопорядку.

Під ЕБ окремої території розуміють:

1. можливість проводити власну економічну політику,

2. здатність адекватно реагувати на різкі зміни.

3. здатність самостійно здійснювати великі економічні заходи,

4. можливість на договірній основі надавати допомога сусіднім областям, де існує нестабільна економічна ситуація,

5. можливість стабільно підтримувати на території гідний рівень життя населення на основі прийнятого рівня комерційного статку і незалежності в ринковій сфері.

Основні види погроз економічним інтересам регіонів:

1. спад виробництва і утрати внутрішніх ринків: недозавантаження виробничих потужностей і закриття окремих видів виробництва,

2. руйнування НТ потенціалу: розпад наукових колективів, скорочення замовлень на високотехнологічну продукцію, перехід висококваліфікованих фахівців в ін. області, зниження конкурентноздатності території,

3. утрата продовольчої незалежності. Загострення основних диспропорцій між промисловістю і с/г. повне відкриття внутрішнього ринку для імпортної продукції, залежність від постачань з ін. регіонів, руйнування с/г.

4. ріст безробіття й ослаблення трудової мотивації, зниження рівня життя, різка диференціація в доходах,

5. криміналізація економіки, отже, люди не вірять у закон.

6. деградація природного середовища приводить до росту захворювань і міграції населення.

Комплекс умов, що забезпечують ЕБ регіонів:

-Передумови для виживання і збереження регіональних структур.

-Захист життєво важливих інтересів країни у відношенні до ресурсного потенціалу.

- Створення внутрішнього імунітету і зовнішньої захищеності від дестабілізуючих факторів.

-Конкурентність регіонів на внутрішніх і світових ринках, забезпечення стійкості фінансового положення.

-Забезпечення умов життя населення і можливість стійкого і нормального відтворення суспільних процесів.

З боку влади для забезпечення ЕБ регіонів необхідно:

- Виявлення і моніторинг факторів, що впливають на стійкий розвиток у поточній ситуації і на перспективу;

-Формування економічної політики в руслі суспільної стратегії;

-Паритетна участь у загальнодержавних програмах.

 

Задачі по подоланню економічної небезпеки в регіонах:

1. організація системи const моніторингу рівнів соціально-економічного розвитку і дієздатності використовуваних засобів.

2. забезпечення систематичної оцінки засобів регулювання економічних і соціальних процесів з погляду їхньої необхідності і доцільності.

3. визначення регіональних пріоритетів у розробці і реалізації цільових програм.

4. стимулювання ділової активності і підприємництва.

5. підтримка і розвиток регіональних фінансово-програмних груп, міжрегіональних корпорацій.

6. проведення цілеспрямованої політики розвитку інфраструктури ринку.

Сьогодні життєвий рівень падає, диференціація доходів зростає, народжуваність знижується, еміграція зростає, безробіття зростає, отже, необхідна чітко вивірена система показників регіону з розрахованими граничними значеннями, нижче яких – екстрена ситуація.

Основні критерії, що характеризують ЕБ регіонів:

1. здатність економіки функціонувати в умовах розширеного виробництва.

2. межі критичної залежності економіки від імпорту найважливіших товарів.

3. державний контроль за стратегічними ресурсами.

4. стійкість фінансової системи, підтримка НТ потенціалу.

5. збереження економічної єдності в регіоні.

6. забезпечення необхідного рівня державного регулювання економічних процесів.

Для ЕБ регіонів вирішальне значення мають граничні значення основних показників, але одержати їхній можна, тільки розглядаючи всі показники в комплексі. Показники можуть розрізнятися в залежності від специфіки регіону.

 

Загальна схема виявлення можливих погроз і їхнє подолання:

1. оцінюється траєкторія розвитку конкретної ситуації на випадок:

1.1 орієнтацій загрозливих процесів на саморегулювання,

1.2 орієнтацій загрозливих процесів на державне регулювання і використання компенсаційних ресурсів.

2. визначення термінів можливого виходу системи з кризи.

3. відпрацьовуються альтернативні варіанти подолання кризової ситуації.

 

Слід зазначити, що критична величина економіки показників безпеки не завжди означає ситуацію повний крах економіки. Вони свідчать про необхідність утручання з метою зміни небезпечних тенденцій.