Методика розрахунку рівня економічної безпеки / наказ мінекономіки україни №60 від 02. 03. 2007 Р.

Серпня 2012 р. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 569-р «Про схвалення Концепції забезпечення національної безпеки у фінансовій сфері».

Характерні особливості економічної безпеки

Економічна безпека є складним і багатоплановим суспільним явищем, яке характеризується різними сутнісними ознаками та формами прояву. З позицій багатоаспектного підходу визначення поняття «економічна безпека» нерозривно пов'язане з такими поняттями, як:

- «інтереси» (національні, державні, індивідуальні, корпоративні, суспільні та ін.);

- «стійкість» (національної економіки, економічного розвитку, соціально-економічної системи тощо);

- «незалежність» (економіки від зовнішніх ринків, вироблення національної економічної стратегії без зовнішнього впливу);

- «відтворення» (головним життєво важливим інтересом в економічній сфері для суб'єкта будь-якого рівня – від особи до держави – є відтворення свого існування).

Дослідження цієї проблеми у такому контексті переконує, що економічна безпека – це не лише дієздатність самої держави, тобто її спроможність реалізовувати власні владні рішення, а й можливість для економічних суб'єктів різних рівнів діяти відповідно до своїх базових інтересів, проте у загальному руслі зміцнення економічної безпеки країни. Зазначений підхід може бути застосований як до економічного відтворення індивідуума (відтворення робочої сили), суб'єктів господарської діяльності різного роду (відтворення капіталу) і держави (економічна сторона відтворення держави як інституту – забезпечення економічної основи для стабільного виконання покладених на неї функцій), так і до суспільного відтворення як такого, яке є інтегральним показником і свого роду підґрунтям економічної безпеки країни, що узагальнює поняття економічної безпеки індивідуума, суб'єктів господарської діяльності і держави. Беззаперечно, координаційна і керівна роль у процесі забезпечення економічної безпеки країни має належати державі, дії якої у цьому разі не узгоджуються з інтересами власної економічної безпеки. Проте така суперечність об'єктивно зумовлена функцією держави як гаранта національних інтересів. Така методологія відкриває шлях для дослідження одного з найбільш фундаментальних чинників впливу на стан економічної безпеки країни – способу та ступеня узгодженості індивідуальних, корпоративних та національних інтересів.

Таким чином, економічну безпеку необхідно розглядати як базову складову національної безпеки, її фундамент і матеріальну основу і, разом з тим, як взаємопов'язану систему певних рівнів (рис. 1). Це означає, що стан національної безпеки держави залежить від життєздатності економіки, її ефективності, мобільності, конкурентоспроможності. Забезпечення економічної безпеки є виключною прерогативою держави.

 

Рис. 1. Рівні економічної безпеки.

Вивчення питання сутності економічної безпеки передбачає розгляд певних базових елементів.

Об'єкти економічної безпеки. Об'єктами національної економічної безпеки є держава, суспільство, домогосподарство, окремі громадяни, підприємства, установи, організації, окремі території, а також основні елементи економічної безпеки та економічна система в цілому.

Одночасно держава є не тільки об'єктом, а й основним суб'єктом економічної безпеки і здійснює свої функції у цій сфері через органи законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Разом з тим, це не виключає участі громадян та їх об'єднань у підтриманні економічної безпеки. Більше того, такі дії мають всіляко заохочуватися державою. Нагадаємо, в Конституції України чітко зазначено, що забезпечення економічної безпеки є найважливішою функцією держави і справою всього українського народу. Однак активна участь громадянина у забезпеченні економічної безпеки неможлива без усвідомлення ним важливості цієї державної справи і прояву активної життєвої позиції.

Першочергове значення при створенні та забезпеченні системи економічної безпеки як складової цілісної системи національної безпеки держави має визначення національних економічних інтересів. Адже саме від цього залежить вироблення ефективних засобів їх реалізації і захисту, а розробка концепції і стратегії забезпечення економічної безпеки завжди спирається на довгострокові національні економічні інтереси.

Національні економічні інтереси – життєво важливі матеріальні, інтелектуальні цінності, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує економічний суверенітет держави, її незалежність у розробці економічної політики та реалізації управлінських рішень, стійкість національної економіки, її відтворення та прогресивний розвиток.

Для проведення аналітичної та прогностичної діяльності відповідні державні органи повинні визначати національні економічні інтереси, досліджувати їх взаємодію, співвідношення пріоритетності тощо. Можна застосовувати класифікацію національних економічних інтересів, що зображена на рис. 2.

Розробка програми першочергових та довгострокових заходів щодо забезпечення економічної безпеки і практичні кроки у цьому напрямі мають спиратися на чітке розуміння загроз економічній безпеці.

У системі полярних зв’язків розвитку природи і суспільства економічна безпека є відповідною реакцією на загрози і небезпеки нормальної діяльності всіх суб’єктів господарювання. Перешкоди досягненню економічної цілі, загрози і небезпека руйнації суспільного статусу суб’єкта економічної діяльності викликають супротивну реакцію.

Однак, не всі перешкоди мають своїм наслідком формування відносин економічної безпеки. Є перепони руху вперед, що викликані об’єктивними протиріччями розвитку. Наприклад, низки темпи економічного зростання, низка ефективність виробництва, конкурентоспроможність виробництва і продукту є загрозою і небезпекою для економічного стану суспільства. Розвиток цих явищ має негативні наслідки. Але, ці перешкоди подолаються не здійсненням цілеспрямованих заходів усунення економічної небезпеки, а організацією функціонування всієї економічної системи суспільства та його окремих суб’єктів.

Разом з тим, окремі об’єктивні фактори також можуть бути джерелом економічної загрози і небезпеки. Наприклад, дії стихійних сил природи можуть руйнувати продуктивні сили суспільства і приводити до економічних втрат. Окрім об’єктивних перешкод економічної діяльності є джерела суб’єктивного характеру, які пов’язані з суперництвом і конкуренцією. Наприклад, позбавлення конкурента джерел постачання сировини, технологій, кредитів, ринків збуту товарів і послуг, тощо. Подібні перешкоди складають головне джерело економічної загрози і небезпеки для всіх суб’єктів економічної діяльності суспільства.

 

Рис. 2. Класифікація національних економічних інтересів.

Для подальшого аналізу суттєвих проблем економічної безпеки треба, перед усім, визначитись з поняттями “економічна загроза” та “економічна небезпека”. Нажаль, сьогодні в фаховій і навчальної літератури між цими поняттями не проводиться різниця. Інколи говорять, що економічна небезпека – це потенційна можливість втрат, а загроза – це конкретна і безпосередня форма прояву небезпеки, але, при цьому, загроза розуміється як сукупність передумов і факторів, що створюють небезпеку.

Якщо поняття економічної небезпеки і безпеки є безпосередньо пов’язаними і протилежними полюсами, то категорія економічної загрози повинна мати власній зміст. Різниця поміж економічною загрозою і небезпекою визначається розвитком ймовірності втрати, перетворенням його джерела з потенційного в реальний чинник.

Поява загрози визначає потенційну можливість економічних втрат для суб’єкта господарювання. Реакція останнього на появу загрози повинна проявлятись в формуванні передумов для відбиття можливої небезпеки негативних наслідків. Отже,