Лінгвістичний аналіз поетичного тексту

МЕТА: знати особливості поетичних текстів порівняно з непоезією; вміти здійснювати лінгвістичний аналіз поетичного тексту як цілості.

Ключові поняття: поезія/непоезія, суб’єктивність, суб’єктивна організація художнього тексту, слово-образ.

 

ПЛАН

1. Чим відрізняється поетичний твір від непоетичного? Пояснити на прикладах.

2. Як виражається художній образ у слові? Т – ХТ – Образ.

3. Суб'єктивна організація поезії.

4. Специфіка поетичного мовлення. Одиниці поетичного мовлення: мелодика, ритм, метрика, рима, строфа та їх виражальні функції. Особливості поетичного синтаксису і ритміко-інтонаційної структури поезії.

5. В чому полягають особливості аперцепційного декодування поетичного тексту. Поясніть на прикладі поезії Т. Г. Шевченка, запропонованій для аналізу в завданні.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Безкровна І. 0. Поетичний текст як комунікативний акт: типи адресатів // Мовознавство. - 1998. - № 4-5. - С. 67-72.
2. Білодід І.К. Вибрані праці в 3 т. - К., 1986. - Т. 3.
3. Єрмоленко С. Я. Мовно – естетичні знаки української культури. – К., 2009.
4. Єщенко Т. А. Лінгвістичний аналіз тексту. – К., 2009.
5. Жайворонок В.В. Лінгвостилістична основа творчості Т.Г.Шевченка // Мовознавство. - 1994. - № 2. – С. 3-15.
6. Клочек Г. Поезія Т.Шевченка. Сучасна інтерпретація. - К., 1998.
7. Ковалик І.І. та ін. Методика лінгвістичного аналізу тексту. - К., 1984.
8. Кочан І. М. Лінгвістичний аналіз тексту. - К., 2008.
9. Матвіяс І. Г. Діалектна основа мови в поезії Т. Шевченка // Мовознавство. - 2002. - №1. - С.11-17.
10. Мойсієнко А.К. Віршовий текст як динамічна структура // Мовознавство. - 2002. - № 2-3. - С.3 - 10.
11. Мойсієнко А. К. Слово в аперцепційній системі поетичного тексту. – К., 2006.
12. Новиков Л.А. Лингвистическое толкование художественного текста. - М., 1979.
13. Смілянська В.Л. Стиль поезії Т.Г.Шевченка. - К., 1981.
14. Тищенко О.М. Наскрізні базові та інтродуктивні образи як виражальні засоби у структурі поетичного тексту // Мовознавство. - 2001. - № 1.- С. 41-45.
15. Циганок І.Б. Функціонально-стилістичні особливості займенників у поетичному тексті (за творами Т.Шевченка, О.Олеся, Л.Костенко) // Науковий вісник ІДПІ. - 2001. - Вип..10. - С.198-203.

 

 

Освітні електронні ресурси

16. Бабенко Л. В., Казарин Ю.В. Лингвистический анализ художественного текста Теория и практика. – М. Флинта; Наука, - 2005.- 496 с. [Електронний ресурс ] режим доступу: http://www.twirpx.com/file /languages/linguistics/text/

18. Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. - Тернопіль., 2005. - 416 с. [Електронний ресурс] режим доступу: http://www.twirpx. com/file/774503/

19. Маслова В.А. Лингвистический анализ экспрессивности художественного текста. - Минск: ВШ,1997. – 156 с. [Електронний ресурс] режим доступу: http://www.twirpx.com/files/languages/linguistics/text/

ЗАВДАННЯ

1. Зробити письмово лінгвістичний аналіз поезії Т.Г.Шевченка "Чи не покинуть нам небого" за планом:

• час і умови написання поезії;

• особливості суб'єктивної організації твору;

• слова-лейтмотиви і слова, що ґрунтуються навколо них, виражаючи художній задум поета (лексичний рівень); скласти словник поезії;

• засоби створення образності та емоційності на різних рівнях (морфологічні особливості, звукопис, поетичний синтаксис і ритміко-інтонаційна структура);

• Зв’язок мови з жанром і композицією поезії.

 

Аналізувати твір із залученням попередніх текстових редакцій і варіантів.

2. Скласти план лінгвістичного аналізу вірша Лесі Українки " Соntra spem sperо ". Проаналізувати вірш, використовуючи зразок лінгвістичного коментаря цієї поезії у підручнику (5).

3. Виконати лінгвістичний аналіз поезій В.Симоненка чи Л. Костенко (на вибір).

 

Основний текст

Чи не покинуть нам, небого, І Парку-пряху?.. І тойді,

Моя сусідонько убога, Поки б химерив мудрий дід,

Вірші нікчемні віршувать, Творили б, лежа, епопею,

Та заходиться риштувать Парили б скрізь понад землею,

5 Вози в далекую дорогу, 45 Та все б гекзаметри плели,

На той світ, друже мій, до бога, Та на горище б однесли

Почимчикуєм спочивать. Мишам на снідання. А потім

Втомилися і підтоптались, Співали б прозу, та по нотах,

І розуму таки набрались, А не як-небудь... Друже мій,

10 То й буде з нас! Ходімо спать, 50 О мій со'путниче святий!

Ходімо в хату спочивать... Поки огонь не захолонув,

Весела хата, щоб ти знала!.. Ходімо лучче до Харона —

Ой не йдімо, не ходімо, Через Лету бездонную

Рано, друже, рано — Та каламутную

15 Походимо, посидимо — На сей світ поглянем...

Поглянемо, моя доле... 55 Перепливем, перенесем

Бач, який широкий, І славу святую —

Та високий, та веселий, Молодую безвічную.

20 Ясний та глибокий... Або цур їй, друже,

Походимо ж, моя зоре... І без неї обійдуся —

Зійдемо на гору, Спочинемо, а тим часом

Твої сестри-зорі 60 Та як буду здужать,

25 Безвічнії попід небом То над самим Флегетоном

Попливуть, засяють. Або над Стіксом, у раю,

Підождемо ж, моя сестро, Неначе над Дніпром широким,

Дружино святая! В гаю — предвічному гаю,

Та нескверними устами 65 Поставлю хаточку, садочок

30 Помолимось богу, Кругом хатини насажу,

Та й рушимо тихесенько Прилинеш ти у холодочок,

В далеку дорогу — Тебе, мов кралю, посажу.

Над Летою бездонною Дніпро, Україну згадаєм,

Та каламутною. 70 Веселі селища в гаях,

35 Благослови мене, друже, Могили-гори на степах —

Славою святою. І веселенько заспіваєм...

А поки те, та се, та оне...

Ходімо просто-навпростець

До Ескулапа на ралець —

40 Чи не одурить він Харона

 

 

«ЧИ НЕ ПОКИНУТЬ НАМ, НЕБОГО...»

 

Варіанти в чорновому автографі (ДМШ, № Г-1537)

 

7 а [Ходім, небого, спочивать]

б Почимчикуєм спочивать

9 а [Нівроку нам, таки набрались]

б І розуму таки набрались

13 а Ой не йдімо, моя любо

б Ой не йдімо, не ходімо

18-19 а Бач, який веселий

Та широкий та високий

б Бач, який широкий

Та високий та веселий

35 а Благослови, вірний друже

б Благослови, щирий друже

в Благослови мене, друже

50 а Ти мій сопутниче святий

б О мій сопутниче святий

56-57 а Славу молодую,

Безвічную

б І славу святую,

Молодую, безвічную

62 а Або над

б Або над Стіксом у раю 69-72 а І, може, давнєє згадаєм

 

 

<ЧИ НЕ ПОКИНУТЬ НАМ, НЕБОГО...»

 

Джерело тексту:

чорновий автограф на офорті автопортрета Шевченка 1860 р. (ДМШ, Г-1537). Подається за автографом.

Дати в автографі: під першою частиною вірша — “14 февраля”, під другою – 15 февраля».

Датується за автографом: 14—15 лютого 1861 р., Петербург.

 

Свій останній вірш Шевченко записав 14 і 15 лютого 1861 р. на звороті й лицьовому боці пробного відбитка офорта автопортрета 1860 р. (Факт створення вірша протягом двох днів не дає підстав для розчленування цілісного за змістом та композицією твору на два окремих вірші — див.: Базилевський В. Завершуючи земне коло // В сім’ї вольній, новій: Шевченківський збір­ник.— Київ, 1988.— Вип. 4.— С. 209). Після смерті Шевченка автопортрет з автографом був придбаний М. М. Лазаревським на аукціоні, що відбувся 14 травня 1861 р. (див.: Паламарчук Г. Ти перед нами, ти серед нас // В сім'ї вольній, новій: Шевченківський збірник.— Київ, 1986.—Вип. 3.— С. 250). Від спадкоємців М. М. Лазаревського автопортрет потрапив до В. Прокоф’єва, син якого 1910 р. пропонував придбати його Об'єднаному комітетові по спору­дженню пам'ятника Шевченкові в Києві. Після експертизи портрет тоді ж було повернуто влас­никові (див.: Т. Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів [ЦНБ АН УРСР].— Київ, 1966.— С. 291, 294, 299; Рада.— 1910, 6 січня, 14 та 16 лютого); За знятою з автографа копією В. М. Доманицький уточнив дату вірша і текст рядка 41 у виданні: Шевченко Т. Кобзар.— Спб., 1910.— С. 579. Дальша доля автографа протягом довгого часу була невідома. Лише 1947 р. він був випадково виявлений і в дуже пошкодженому стані переданий до Державного будинку-музею Т. Г. Шевченка в Києві (див.: Анісов В. Автограф останнього вірша безсмертного Кобзаря // Літературна газета.— 1948.— 11 бер.). З огляду на те, що внаслідок пошкодження автографа багато рядків його нині не прочитуються, виправлення Шевченка в рядках 7 та 9 подаються в розділі “Інші редакції та варіанти” в квадратових дужках за виданням: Шевченко Т. Повне зібр. творів: У 10-ти томах.— Київ, 1952.— Т. 2.— С. 502, упорядникам якого, очевидно, ще вдалося ці рядки прочитати.

Вперше надруковано в журналі “Основа” (1861.— № 5.— С. З—5), де подано за автогра­фом — з відмінами в рядках 19: “І широкий та веселий”, 41: “І Парку-прялку?.. і тогді”, 57: “Без-вічнюю-молодую”. За першодруком зроблено списки: невідомою рукою в рукописній збірці “Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (ЦДАМЛМ УРСР, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 450—453) та в рукописній збірці “Кобзар” 1865, переписаній Д. Демченком (ІЛ, ф. 1, № 81, с. 75-77).

До збірки творів уперше введено у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова.—Спб., 1867.—С. 663—665, де подано за першодруком—з пропуском слів у рядках 43—44: “Творили б скрізь понад землею”.

Лета — за давньогрецькою міфологією, річка забуття в підземному царстві, напившись з якої. душі померлих забували своє земне минуле.

До Ескулапа на ралець...— тобто з подарунком до лікаря: Ескулап — бог зцілення у дав­ніх римлян; слово поширилося не лише як власне ім'я, а й як загальна назва.

Харон — у давньогрецькій міфології перевізник через підземну річку Стікс на межі реаль­ного й потойбічного світу.

Парки — в давньоримській міфології три богині долі, що пряли й перетинали нитку люд­ського життя.

Гекзаметр — поширений в античності метричний віршовий розмір, що складався з шести дактилічних стоп; гекзаметром написано класичні епічні твори.

Флегетон, Стікс — у давньогрецькій міфології річки в підземному царстві, на берегах яких оселялися душі померлих.

 

8 семестр, 41 група

Практичне заняття №6