ТОП 10:

Гендерні аспекти творення оказіоналізмів.



Висновки до розділу 2.

 

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Мова є складною динамічною системою, яка постійно й безперервно розвивається. Найбільш активно відбуваються зміни лексичного рівня мови, оскільки лексика реагує на усі події сучасного суспільного, громадського, економічного, політичного та культурного життя. У зв’язку з цим у центрі уваги сучасного мовознавства знаходяться проблеми неології. Це стосується й структурно-семантичної природи та функціонально-стилістичного призначення оказіональних елементів позасистемних мовленнєвих явищ, що ілюструють шляхи і форми розвитку мови окремого періоду, відображають взаємодію між мовою і мовленням, а також оновлюють словотвірну й образну можливість української мови. Особливу увагу в українській мові з 60-х років ХХ століття привертає оказіональна лексика. Саме цей період характеризуються істотними змінами в Україні, які позначилися не лише на розвитку суспільства в цілому, а й інтенсифікували розвиток лексичного складу української мови, зокрема оказіональної лексики. Процес оказіоналізації в українській мові 60-х років ХХ століття - початок ХХІ століття можна вважати явищем закономірним.
2. У мовознавчій науці категорія оказіональності вивчається у порівнянні з категорією узуальності і базується на протиставленні понять «мова» і «мовлення». До узуального прийнято відносити те, що є частиною мовної системи й може бути використане будь-яким мовцем у типових ситуаціях спілкування, до оказіонального нове, що виникає у процесі мовленнєвої комунікації й не виходить за межі конкретних ситуацій спілкування.
3. Природу оказіонального слова в лінгвістиці прийнято визначати у співвіднесенні з неологізмом, потенційним словом і канонічним. Оказіоналізми це слова, що існують у мовленні однієї особи або групи осіб, не фіксуються нормативними словниками і виникають у результаті відхилення від мовної норми, яке найчастіше проявляється у використанні непродуктивних чи малопродуктивних словотвірних моделей, та служать для вираження відтінків експресії. На нашу думку, оказіоналізм це незвичне, експресивно забарвлене слово, яке по-новому, свіжо, оригінально називає предмети, явища дійсності, утворене з порушенням законів словотворення чи мовної норми, існує лише в певному контексті, у якому воно виникло, має свого автора і характеризується такими ознаками: належність до мовлення, утворюваність, залежність від контексту, одноразовість і нерегулярність використання, ненормативність, незвичність і новизна, експресивність, індивідуальна належність.
4. Поява оказіоналізмів у мові ХХ століття зумовлюється низкою чинників екстралінгвального та інтралінгвального характеру, що здебільшого перебувають у тісній взаємодії. До екстралінгвальних факторів належать:
1) соціальні фактори, які вміщують у собі суспільну діяльність людини, зміни у світі явищ, речей, роботу людського розуму, результати пізнавального процесу людини, її соціальну свідомість. Саме цим можна пояснити появу оказіоналізмів, що є засобом інформаційного впливу не тільки на емоції читачів, їх психіку, а й на їх інтелектуальне сприйняття, світоглядну та громадську позицію, що виявляється у ставленні до певних осіб, фактів та подій суспільного життя;
2) комунікативні, які розуміємо як суспільну потребу в чіткій, лаконічній та інформативній комунікації, що несе експресивний відтінок і має відповідну силу впливу. Комунікативні фактори зумовлені недостатньою насиченістю мови словами у зв’язку з прискоренням сучасного ритму життя та інтенсивністю процесів, що протікають у ньому;
3) психологічні, які дають можливість усвідомлювати та оцінювати позитивні й негативні якості особистості. Різке розмежування мовних засобів на позитивнооцінні й негативнооцінні, закріплення їх саме у цій функції є характерною ознакою публіцистичного стилю. Психологічні фактори можна назвати логіко-психологічними, тому що поділ на позитивне та негативне завжди містить у собі логічне обґрунтування.
5. Причиново-наслідкові відношення між екстралінгвальними факторами й появою оказіоналізмів рідко мають безпосередній характер. Опосередковану ланку в такому разі становлять інтралінгвальні фактори. На відміну від зовнішніх, дія яких виявляється досить виразно, внутрішні фактори й перетворення, зумовлені ними, є менш помітними. Мовні процеси виникнення оказіоналізмів зумовлені такими інтралінгвальними факторами:
1) тенденцією до регулярності, що виявляється в утворенні похідних слів і сприяє системній організації мови;
2) тенденцією до експресивності, пов’язаної з навмисним порушенням мовного стандарту, з виходом за його межі. Це приводить до певної надлишковості, що виникає за рахунок появи оказіоналізмів як певних еквівалентів до вже наявних у мові слів і пояснюється бажанням «освіжити» мову після певного її «остандартнення». З цією метою мовці досить часто намагаються оновити значення відомих слів, тобто виникає оказіональне значення або оказіональне вживання слів, використання яких забезпечує свіжість і виразність мовного спілкування;
3) тенденцією до економії знакових засобів вираження, яка в мовознавстві отримала назву «мовної економії», за О. Есперсеном, або закон «економії мовних зусиль», за А. Мартіне. Серед оказіоналізмів закон мовної економії переважно виявляється в осново- та словоскладанні, оскільки складні слова компактні за формою, їх семантика легко сприймається, внутрішня форма прозора, що й зумовлює їх перевагу перед словосполученнями;
4) тенденцією до обмеження складності лінгвальної інформації, що діє одночасно з принципом економії знакових засобів вираження. Ці фактори тісно між собою пов’язані, взаємодіють один з одним і є логічним доповненням один одного;
5) тенденцією до ускладнення, спрямованою на збільшення «матеріальної частини» оказіональних слів, пов’язаної з посиленням їх значення;
6) тенденцією до інтеграції, що діє одночасно з тенденцією до диференціації елементів мови. Тенденція до диференціації є протилежною до тенденції інтеграції і спрямована на певну ієрархію всередині смислового поля, прагнучи дати окрему назву кожному предмету або явищу, процесу чи поняттю. З дією тенденції до диференціації виникають нові слова, переважно складні, що уточнюють відомі раніше загальні поняття;
7) дією до аналогії. Аналогії виникають під тиском системи, вони мають більш логічний характер, ніж лінгвістичний, оскільки є результатом мислення.
6. Оказіоналізми утворюються переважно за зразками продуктивних словотвірних моделей з порушенням законів системної продуктивності словотвірних типів. Частина оказіоналізмів утворена за зразком непродуктивних або малопродуктивних типів, тобто з порушенням законів емпіричної продуктивності.
7. Оказіоналізми в творах письменників Придніпров’я представлені чотирма основними частинами мови, що в кількісному відношенні розподіляються таким чином: іменники, прикметники, дієслова, прислівники. Основним способом утворення іменникових оказіоналізмів є морфологічний, у межах якого високою продуктивністю відзначається суфіксація, осново- та словоскладання, значно менше використовується префіксація. Кількісно невелику групу складають іменникові оказіоналізми, утворені способами аналогії, контамінації, телескопії та редеривації. Серед прикметникових оказіоналізмів високою продуктивністю відзначаються складні слова, що утворюються переважно композитивно на основі підрядних словосполучень. Значно менше прикметникових оказіоналізмів, утворених суфіксальним, префіксальним та суфіксально-префіксальним способами. У деривації дієслівних оказіоналізмів активними способами є суфіксація та префіксація, інші способи префіксально-суфіксальний, префіксально-суфіксально-постфіксальний та словоскладання використовуються менш активно. Прислівникові оказіоналізми становлять незначну кількість й утворені в основному префіксально-суфіксальним способом.
8. Для аналізованої творчості письменників Придніпров’я характерні два види оказіоналізмів, що відрізняються своїм функціональним призначенням. Причиною виникнення одних є номінативна функція, інших експресивно-стилістичні функції. Оказіоналізми, що виконують номінативну функцію, несуть передусім інформативно-комунікативне навантаження, а емоційні відтінки в них відчуваються відносно слабо. Оказіоналізми, що виконують експресивно-стилістичні функції, створюються з метою вираження певного почуття чи оцінки якогось явища, у них відчутно виражені емоційно-експресивні відтінки й оцінний бік їх має більшу вагу, ніж пізнавальний. До експресивно-стилістичних функцій належать: емотивна, або емоційна функція передачі почуттів та емоцій; експресивна призначення мовних засобів для впливу на адресата шляхом особливих виражально-зображальних засобів, таких як образність, інтенсивність, новизна, незвичність і незвичайність; імпресивно-вольова функція впливу на адресата; естетична, яку розуміємо як додаткову інформацію, яку несуть оказіоналізми; експресивно-номінативна, характерна для оказіоналізмів, які можуть використовуватися як у назві твору, так і в самоу тексті, оскільки вони є джерелом влучності, дотепності та нетрафаретності вислову, чим і привертають увагу читачів.
9. Максимальною образною насиченістю та водночас економією вислову відзначаються складні оказіоналізми, що значно експресивніші за афіксальні утворення. Тенденція до виразнішого стилістичного забарвлення виникає саме завдяки двокомпонентності та багатокомпонентності. Складні оказіоналізми постають як зразок майстерного використання з конкретно-стилістичною метою можливостей словотвірної системи української мови і мають величезні стилістичні можливості, оцінну силу, поняттєву, пізнавальну й естетичну місткість.
10. Великий інтерес у функціонально-стилістичному аспекті викликають оказіональні вирази, що виникли на основі крилатих висловів, прислів’їв, приказок, слів з пісень, художніх творів, назв кінофільмів, висловів відомих письменників, філософів, акторів тощо. У таких оказіональних сполученнях відбувається переосмислення одного або кількох компонентів, що сприяє появі у них нових семантичних значень внаслідок індивідуально-авторського вживання. Оказіональні сполучення покликані виконувати різноманітні номінативно-художні функції. Їх формальна ненормативність виправдовується функціональною доцільністю їх виражальних якостей. За допомогою оказіональних сполучень можна простежити, як реалізується нове значення слів унаслідок порушення предметно-логічної співвіднесеності.
11. Дослідження оказіональної експресії у творах письменників Придніпров’я дає можливість визначити перспективи розвитку словотвірної системи сучасної української мови та питання, пов’язані з функціонально-стилістичним аналізом новотворів, оскільки оказіоналізми тісно взаємодіють не тільки з семантикою всього висловлювання, але й з окремими його компонентами.







Последнее изменение этой страницы: 2016-12-14; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.229.122.219 (0.004 с.)