Соціально-екологічна теорія У.Бронфенбреннера

Вважається, що на сьогоднішній день модель екологічних систем, яка запропонована американським психологом Урі Бронфенбреннером, є найбільш впливовою моделлю формуван­ня особистості. Бронфенбреннер вважає, що при аналізі соціал­ізації необхідно враховувати всю сукупність чинників навко­лишнього середовища і умов життя: мікро- і макросоціальне оточення, вплив засобів масової інформації, національні і куль­турні особливості, характеристики соціальних інститутів тощо. Розвиток особистості є результатом взаємодії об'єктивних особ­ливостей її соціального оточення і суб'єктивних процесів та пе­реживань. Оскільки соціальне оточення постійно змінюється, процес соціалізації не завершується ніколи. Розвиток людини - це динамічний, здійснюваний у двох напрямках реципрокний процес. Особистість, яка формується, активно реструктурує своє багаторівневе життєве середовище і в той же час на неї впли­ває і це середовище, його елементи і взаємозв'язки між ними.

Згідно концепції У.Бронфенбреннера, соціальне середовище має чотири рівні:

1) мікросистема (най­ближче оточення людини);

2) мезосистема (взаємовідносини між різними сферами мікросистеми);

3) екзосистема (елементи соціального середовища, до яких індивід безпосередньо не відно­ситься, але які впливають на нього, наприклад, адміністрація школи, міська влада тощо);

4) макросистема (соціокультурні норми, системи соціальних уявлень та установок, норми та пра­вила соціальної поведінки, що є характерними для певної субкультури).

Ці рівні змальовуються у вигляді концентричних кілець як вміщені одна в одну системи. Характерною особливістю цієї моделі є гнучкі прямі і зво­ротні зв'язки між цими чотирма системами, через які й здійснюється їх взаємодія.

Найближчим оточенням, через яке індивід засвоює культуру, є мікросистема, тобто це всі ті, з ким він вступає в близький контакт. Для більшості людей первинною мікросистемою культури є сім'я, за нею йдуть друзі і школа. Інші компо­ненти - це організації охорони здоров'я, релігійні групи, ігрові групи у дворі, інші соціальні групи, до яких належить осо­бистість. Всі вони мають суттєве значення у формуванні особи­стості, детермінуючи ті чи інші якості. Наприклад, розвиток дівчинки в сім'ї може підтримуватись чуттєвістю матері по відношенню до перших кроків дочки на шляху незалежності. У свою чергу, виявлення дитиною незалежності може спонукати матір до пошуків засобів підтримання розвитку такої поведін­ки. Коли індивід включається в яке-небудь соціальне оточення або виключається з нього, мікросистема змінюється. Наприк­лад, дитина може перейти в іншу школу, відмовитись від якого-небудь виду діяльності і зайнятись іншим.

Мікросистема - це надзвичайно складний, різноманітний світ. Сукупність різних груп, які складають сферу спілкування індивіда, їх особливості, відмінності у рівні соціального розвит­ку, в практиці соціальних зв'язків і відносин всередині них, в різній психологічній атмосфері пред'являють особистості певні вимоги. Безпосереднє середовище - друзі, знайомі, сім'я, все, то складає сферу міжособистісного спілкування, здійснює вплив на розвиток особистості, формує її якості. Специфіка без­посереднього оточення індивіда полягає в тому, що воно опосе­редковує вплив соціальної системи як цілого на особистість, відбиває суспільні відносини, конкретизуючи їх, персоніфіку­ючи. Мікросистема - це рівень життєвого середовища, яке най­чистіше досліджується соціальними психологами.

Мезосистема, або другий рівень культури, з яким взаємодіє індивід, утворюється взаємозв'язками двох або більше елементів мікросистеми. Так, суттєвий вплив на розвиток здійснюють фор­мальні і неформальні зв'язки між сім'єю і школою або сім'єю, шко­лою і групою однолітків. Наприклад, постійне спілкування батьків з вчителями може позитивно вплинути на успішність дитини в школі. Аналогічним чином, уважне ставлення вчителів до цієї дитини, найшвидше, позитивно вплине на її взаємостосунки з членами сім'ї.

Екзосистема, або третій рівень взаємозв'язків індивідів з їх соціальним оточенням, має відношення до тих рівнів соціаль­ного середовища або суспільних структур, які знаходяться поза сферою безпосереднього спілкування індивіда. Екзосистема - це та частина культури суспільства, яка включає в себе елементи навколишнього середовища, в якому особистість не грає ак­тивну роль, проте вона здійснює на неї вплив. Сюди входять організації, а також події, від яких залежать умови мікросисте­ми. Наприклад, закони, рішення, які приймаються державними або іншими інститутами, можуть суттєво впливати на умови життя дитини, її сім'ї, однолітків, зякими вона спілкується. Отже, екзосистема впливає на індивіда не безпосередньо, а че­рез мікросистему. Можна навести безліч прикладів, починаючи із формального соціального середовища, наприклад, місця ро­боти батьків або місцевих відділів охорони здоров'я або пол­іпшення побутових умов, і закінчуючи неформальним оточен­ням, таким, як розширена сім'я дитини або друзі її батьків. Наприклад, заклад, в якому працює мати, може дозволити їй декілька днів на тиждень працювати вдома. Це дасть можливість матері проводити більше часу з дитиною, що опосередковано вплине на її розвиток. В той же час можливість приділити ди­тині більше уваги зніме з матері напруження і тим самим підви­щить продуктивність її праці.

Макросистема - це соціальний рівень культури суспільства. Це, так би мовити, зовнішній рівень, який безпосередньо не включений в певне соціальне оточення індивіда, а пов'язаний з ним через посередництво інших рівнів. Макросистема включає ідеологію, закони, традиції, норми того суспільства, в якому живе індивід. Вона об'єднує в собі основи осв­ітянських, економічних, релігійних, політичних і соціальних цінностей. Вона встановлює еталони зовнішньої привабливості і статеворольової поведінки для чоловіків і жінок, вона впливає на стандарти статеворольового виховання і стосунків. Хоча вплив всіх цих факторів здійснюєть­ся на всіх чотирьох рівнях взаємозв'язків індивіда і соціального середо­вища, але найбільш значну роль вони відіграють на рівні макросистеми. Це відбувається тому, що макросистема має здатність впливати на всі інші рівні. Наприклад, та чи інша освітянська програма, яка приймаєть­ся на державному рівні, може здійснити великий вплив на ріст рівня освіти і соціальний розвиток багатьох поколінь. Або, наприклад, прави­ла, згідно з якими діти із затримкою розвитку можуть вчитись в класах основного потоку звичайної школи, здійснюють суттєвий вплив на рівень освіти і соціальний розвиток як дітей з порушенням розвитку, так і здорових дітей. В свою чергу, успіх або неуспіх цього педагогічного екс­перименту може сприяти або, навпаки, заважати подальшим спробам адміністрації поєднати ці дві групи дітей.

Культурні сили, які дозволяють виділити макросистему на рівень життєвого середовища, утворюються частково історичними подіями, частково - послідовністю людського розвитку. Враховую­чи історичну перспективу, пов'язану зі змінами культурних ціннос­тей, ми зможемо краще зрозуміти ті зрушення в батьківських, сімей­них і соціальних настановленнях, які впливають на розвиток про­тягом людського життя.

Всі ці рівні впливів на особистість взаємо­пов'язані, здійснюють активний вплив один на одного. Інтереси сус­пільства полягають в тому, щоб забезпечити переведення ціннос­тей соцієтального рівня до індивідів через вплетення цих цінностей у безпосереднє оточення, бо тільки у сфері безпосереднього міжособистісного спілкування діють механізми, які здатні забезпечити процес інтеріоризації, тобто переведення зовнішніх соціальних зв'язків у внутрішні психологічні властивості.

Отже, соціоекологічний підхід визначає життєдіяльність людини як складний процес, в ході якого індивід реконструює своє ба­гаторівневе життєве середовище, відчуваючи вплив всіх елементів цього середовища і взаємозв'язків між ними.