Структурно-динамічний підхід у соціальній психології особистості

Існує велика розмаїтість теорій особистості, у яких принцип структурності займає важливе місце. Для соціальної психології величезне значення мають погляди соціальних психологів (А.Г.Ковальова, К.К.Платонова, Б.Д.Паригіна) на структуру особистості.

А.Г.Ковальов запропонував розрізняти в особистості три утворення: психічні процеси, психічні стани і психічні властивості. Психічні процеси складають фундамент особистості. Вони формують стани. З психічних процесів утворюються психічні властивості. Властивості характеризують стійкий, постійний рівень активності, що забезпечує найкраще пристосування індивіда до зовнішніх впливів.

В процесі діяльності властивості певним чином пов'язуються одна з одною відповідно вимог до діяльності. Утворюються їх складні структури, до яких відносяться темперамент (структура природних властивостей), спрямованість (система потреб, інтересів, ідеалів), здібності (система інтелектуальних, вольових і емоційних властивостей).

Синтез структур утворює своєрідний образ або характер. Утворення структур, а особливо їх системи, забезпечує відносну незалежність поведінки від випадкових впливів, ситуацій. У них виражається рівень зрілості і визначеності особистості.

К.К.Платонов виділив в особистості чотири підструктури:

§ підструктура спрямованості (переконання, світогляд, особистісні смисли, інтереси) - соціальний рівень (біологічного майже немає);

§ підструктура досвіду (вміння, знання, навички, звички) - соціально-біологічний рівень (значно більше соціального, ніж біологічного);

§ підструктура форм відображення (особливості пізнавальних процесів: мислення, пам'яті, сприйняття, відчуття, уваги; особливості емоційних процесів: емоції, почуття) - біосоціальний рівень (біологічного більше, ніж соціального);

§ підструктура біологічних, конституціональних властивостей (швидкість протікання нервових процесів, баланс процесів збудження і гальмування і т.п.; статеві, вікові властивості) - біологічний рівень (соціальне практично відсутнє).

Підставою для цього розподілу послужило відношення біологічного і соціального, вродженого і придбаного, процесуального і змістовного.

Відповідно до концепції К.К.Платонова, нижчим рівнем особистості є біологічно обумовлена підструктура, у котру входять вікові, статеві властивості психіки, вроджені властивості типу нервової системи і темпераменту. Наступна підструктура містить у собі індивідуальні особливості психічних процесів людини, тобто індивідуальні прояви пам'яті, сприйняття, відчуттів, мислення, здібностей, що залежать як від вроджених факторів, так і від тренування, розвитку, удосконалювання цих якостей. Далі рівнем особистості є також її індивідуальний соціальний досвід, у який входять придбані людиною знання, навички, вміння і звички. Ця підструктура формується переважно в процесі навчання, має соціальний характер. Вищим рівнем особистості є її спрямованість, що включає потяги, бажання, інтереси, схильності, ідеали, погляди, переконання людини, її світогляд, особливості характеру, самооцінки. Підструктура спрямованості особистості найбільш соціально обумовлена, формується під впливом виховання в суспільстві, найбільш повно відображує ідеологію спільноти, в яку людина включена.

Суттєвого розвитку структурно-динамічний підхід до вивчення особистості набув у концепції Б.Д.Паригіна. Він поставив своєю задачею проаналізувати соціально-психологічну структуру особистості і виділив дві якісно різні моделі структури особистості: статичну і динамічну. Особливу роль у структурі особистості він відводить емоційному фактору.

У динамічній структурі особистості фіксуються основні компоненти психіки індивіда в безпосередньому контексті людської діяльності. Під динамічною структурою особистості мається на увазі та одномоментна „фотографія” або модель психічного стану і поведінки людини, що дозволяє зрозуміти механізми взаємозв'язку і взаємодії між собою всіх структурних компонентів у психіці індивіда.

У статичній структурі за параметром розбіжності всіх компонентів психіки людини, за ступенем їх поширеності в структурі особистості виділяються такі властивості:

§ загальні, тобто єдині для всіх людей;

§ соціально-специфічні, тобто властиві тим або іншим групам людей або спільнотам;

§ індивідуально-неповторні, тобто індивідуально-типологічні особливості, що є характерними властивостями тієї або іншої особистості.

У динамічній структурі особистості Б.Д.Паригін виділяє два основних аспекти: внутрішній (інтроспективний) і зовнішній (поведінковий). Модифікаціями динамічної структури виступають:

§ структура вербальної поведінки;

§ структура невербальної поведінки;

§ структура внутрішнього стану;

§ структура невербального психічного стану.

Динамічна і статична структури особистості можуть знаходитися в протиріччі: суперечливими можуть виявитися різні складові (елементи) цих структур.

Соціально-специфічний досвід людини залежить від прояву спеціальних соціально-психологічних феноменів: соціальних ролей, соціальних норм, ціннісних орієнтацій, символів, соціальних значень, позиції особистості, її самосвідомості.

Суспільна свідомість — це відображення в розумах людей стану їх соціального буття, суспільних та психологічних відносин. Це результат матеріального, духовного і психологічного життя суспільства, його матеріального, соціального та історичного розвитку. Вона, з одного боку, є суспільно-історичним, позаситуативним феноменом, з іншого боку - у кожен даний момент часу завжди має конкретну форму вираження. Суспільна свідомість виявляється в єдності і певному співвідношенні її науково-теоретичного рівня (компонента) - ідеології, і рівня повсякденної свідомості, ядром якого є суспільна психологія.

Т