Класифікація банків в Україні

Критерії	Види комерційних банків
Спосіб формування статутного капіталу	державні
	приватні
	змішані
	іноземні
Організаційно-правова форма банку	акціонерні товариства
	товариства з обмеженою відповідальністю
	кооперативні банки
Характер діяльності	універсальні
	спеціалізовані
Територія діяльності	міжнародні
	національні
	регіональні
	міжрегіональні
	закордонні
Розмір активів та статутного капіталу	малі
	середні
	великі
	найбільші

За приналежністю статутного капіталу і способом його формування розрізняють:

• державні; це переважно центральні банки, окремі комерційні або спеціалізовані банки, націоналізовані повністю або шляхом придбання державою контрольного пакета акцій;

• приватні фінансові інститути можуть бути утворені на основі будь-якої організаційно-правової форми;

• банки, створені за участю іноземного капіталу, або іноземні банки. На початку 2005 року в Україні налічувалося 19 комерційних банків з іноземним капіталом, з них 7 банків іноземні.

За організаційно-правовою формою діяльності. АТ (акціо­нерні), ТОВ (пайові), кооперативи (клієнтами таких банків є лише їх учасники). Характерні ознаки цих господарських това­риств регламентуються Законом України «Про господарські то­вариства».

На кінець 2004 року зі 160 банків, які мали ліцензію Націона­льного банку України на здійснення банківських операцій, 132 банки — це акціонерні товариства (92 — відкриті АТ, 40 — за­криті АТ), 28 банків — товариства з обмеженою відповідальніс­тю. Кооперативні банки в Україні на цю дату відсутні.

За характером діяльності банки поділяються на універсальні і спеціалізовані (за клієнтською, галузевою, чи функціональною спеціалізацією). Універсальні банки виконують усі види кредит­них, розрахункових та інших фінансових операцій. В Україні бі­льшість комерційних банків виконують близько 20 видів опера­цій та послуг. Спеціалізовані банки обмежують кількість операцій 1-3-видами послуг.

Окремо виділимо територіальну ознаку. Відповідно до неї банки поділяються на міжнародні, національні, регіональні, між­регіональні, муніципальні, закордонні. Крім того, у процесі кон­центрації і централізації банківського капіталу можлива поява рі­зних об'єднань банків та інших кредитних організацій.

За Законом України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право створювати такі об'єднання: банківські корпорації, банківські холдингові групи, фінансові холдинго­ві групи.

Залежно від величини активів банки поділяють на:

— малі (до 50 млн. грн.);

— середні (від 50 до 100 млн. грн.);

— великі (від 100 млн. грн. до 1 млрд. грн.);

— найбільші (понад 1 млрд. грн.).

За розміром статутного капіталу:

— малі (до 5 млн. євро), в Україні на початок 2005 року їх налічувалося близько половини;

— середні (від 5 до 10 млн. євро);

— великі (від 10 до ЗО млн. євро);

— найбільші (понад ЗО млн. євро). Це такі банки «Аваль», «Приватбанк», «Укрсиббанк», «Ощадбанк», «Райффайзенбанк Україна», «Брокбізнесбанк», «Укрпромбанк».

Сучасні комерційні банки переважно універсальні, оскільки виконують широке коло операцій.

Банківські операції відображаються окремими статтями в ба­лансі комерційного банку. Залежно від способу відображення у балансі операції комерційних банків поділяються на:

• пасивні (залучення ресурсів);

• активні (вкладення коштів);

• позабалансові (не відображають руху коштів, а тому до пе­вного часу, тобто поки не відобразяться в доходах чи видатках банку, в балансі не відображаються).

Пасивні операції - це операції з мобілізації ресурсів комерцій­ного банку. За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку, які необхідні йому понад власний капітал для забезпечення нор­мальної діяльності, підтримання ліквідності на належному рівні та отримання запланованого доходу.

Пасивні операції включають:

операції з формування власних ресурсів — статутного капіта­лу, резервного фонду, страхових фондів, фондів економічного стимулювання, інших фондів спеціального призначення, форму­вання і розподіл прибутку;

операції з формування залучених ресурсів (пасивні депозит­ні операції), а саме коштів вкладників (юридичних і фізичних осіб) на рахунках до запитання; коштів банків-кореспондентів на кореспондентських рахунках, відкриті в даному банку (рахунки ЛОРО); коштів вкладників (юридичних і фізичних осіб) та інших банків на строкових депозитних рахунках;

мобілізація позичених ресурсів (пасивні кредитні та пасив­ні інвестиційні операції) — отримання кредитів від інших комерційних банків, у НБУ, емісія та розміщення власних боргових цінних паперів.

Результати пасивних операцій відображаються в пасиві балан­су банку.

Активні операції – операції з розміщення мобілізованих бан­ком ресурсів у депозити, кредити, інве­стиції, основні засоби, товарно-матеріальні цінності.

До активних операцій належать:

грошові кошти банку, які акумульовані на кореспондентсь­ких рахунках в НБУ та в касі, розміщення коштів у депозити та на коррахунках в інших банках (рахунки НОСТРО);

кредитний портфель банку — надані кредити юридичним особам у національній та іноземній валюті, кредити у національ­ній валюті фізичним особам, міжбанківські кредити у національ­ній та іноземній валюті;

інвестиційний портфель формують вкладення в державні й корпоративні цінні папери, в статутні фонди підприємств і орга­нізацій;

цінні папери на продаж — вкладення в державні і корпора­тивні цінні папери з метою продажу в подальшому;

майно та нематеріальні активи — вкладення в основні за­соби, товарно-матеріальні цінності, нематеріальні активи.

Активні операції комерційні банки здійснюють у межах наяв­них ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на корра­хунках в НБУ (при проведенні операцій у безготівковому поряд­ку) та в касі (при проведенні операцій з готівкою).

Результати активних операцій відображаються в активі балан­су банку.

Універсальний характер діяльності сучасних банків дозволяє їм виконувати функції (табл. 1.2):

1) залучення (акумуляція) коштів і перетворення їх у позич­ковий капітал, стимулювання нагромаджень у народному госпо­дарстві. Банки не просто формують власні ресурси, вони забезпе­чують внутрішнє нагромадження засобів для розвитку економіки країни. Стимули до заощадження вільних коштів населення і на­громадження капіталу забезпечуються гнучкою депозитною по­літикою банку при наявності сприятливої макроекономічної ситуації в країні.

Таблиця 1.2