Розрахунки з використанням пластикових карток

Сьогодні все більшого розвитку набуває така перспек­тивна форма розрахунків, як електронна. Механізм функціону­вання системи електронних розрахунків заснований на викорис­товуванні пластикових карток і містить операції, що здійсню­ються за допомогою банкоматів, електронних систем розрахунків населення в торгівельних організаціях, системи банківського об­слуговування клієнтів вдома і на робочому місці.

У світі обертається близько 500 млн. різноманітних пластико­вих карток, що розрізняються за призначенням, функціональни­ми та технічними характеристиками і категоріями споживачів Банківські платіжні картки — лише один з різновидів пластико­вих карток.

Використання платіжних карток має свої переваги, порівня­но з розрахунками готівкою:

— мати картку безпечніше, ніж мати готівку. Картка захищена від несанкціонованого використання наявністю ПІН-коду і підпису користувача картки. У випадку викрадення або втрати картки, користувач може її заблокувати, подзвонивши за спеціальним телефоном, який працює цілодобово;

— картка дозволяє уникнути клопоту і незручностей, пов'язаних із перетином кордонів і обміном валюти;

— картка надає різноманітні додаткові послуги: можливість здійснення регулярних платежів, можливість зручного бронювання готелів, оренди автомобілів і таке інше;

— зниження необхідності особистої появи клієнтів у банку для здійснення повсякденних операцій.

Використання платіжних карток також дозволяє:

— скоротити кількість готівки в обігу;

— збільшення частку безготівкового обороту;

— прискорити швидкість розрахунків;

— розширити обсяг послуг клієнтами.

Банківська платіжна картка – спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодав­ством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, фінансових установ, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, пе­редбачених відповідним договором.

Банківська картка – це універсальний платіжний інструмент, який є ключем доступу до управління банківським рахунком.

З її допомогою можна платити за товари і послуги, отримува­ти готівку. Картка випускається на певний термін, як правило це 1-3 роки. По закінченні терміну дії картки, вона подовжується, тобто видається новий пластик. Заміна картки один раз в декілька років необхідна у зв'язку з фізичним зношенням пластику і маг­нітної смуги.

Для отримання картки в банку потрібно заповнити заяву і пред'явити документ, що підтверджує особистість.

Банківські платіжні картки можна класифікувати за такими ознаками:

— за способом запису інформації (ембосовані, з магнітною смугою, мікропроцесорні).

Найпростішою формою запису інформації на картку є ембосування — рельєфне нанесення номера картки, строку дії, прі­звища та імені власника.

Поява магнітної смуги дозволила випускати картки без ембосування на них інформації. Ці картки можуть бути викорис­тані тільки в електронному обладнанні, що дозволяє отримати інформацію з магнітної смуги.

Останнім етапом технологічної еволюції карток стала поява на них мікросхеми. Крім даних про власника картки та номера його рахунку, на картці є інформація про залишок коштів на рахунку. Цей факт дозволяє карткам з мікросхемою (або мікрочіпом) здій­снювати більше функцій, ніж карткам з магнітною смугою. Та­кі картки отримали другу назву — («розумні» картки);

— за схемою розрахунків (кредитна картка, дебетна картка, електронний гаманець).

Дебетні картки – це інструменти виду «рау поw» (плати зараз), які забезпечують доступ до депозитних рахунків.

Списання коштів відбувається шляхом дебетування рахунка відразу після купівлі власником картки товару чи отримання го­тівки. Якщо коштів на рахунку недостатньо для здійснення опе­рації платежу, то операція не відбувається.

Кредитні картки – продукт класу «рау later» (плати пізніше) дозволяють користуватися кредитом для купівлі товарів і одержання касових позичок.

У кінці кожного місяця банк-емітент робить процедуру білінгу, тобто надсилає власнику картки спеціальну виписку з картко­вого рахунка з переліком усіх операцій, проведених за цей час, а також сум і строків сплати заборгованості.

У держателя картки є два альтернативних варіанти розрахун­ків з банком:

1) сплатити борг без виплати відсотків протягом пільгового періоду — 25-30 днів з дати платежу, вказаного у виписці;

2) продовжити кредит за межі пільгового періоду з нарахуванням відсотків на суму непогашеної заборгованості.

— за класом карток (звичайні і привілейовані). Привілейовані платіжні картки розраховані на громадян з великими доходами і високим кредитним рейтингом, і порівняно із звичайними дають їх власникам право на додаткові послуги та пільги.

— за власниками (індивідуальні, корпоративні, сімейні);

— за платіжними системами (міжнародні, національні, локальні). Платіжні карти міжнародного використання представ­ лені такими платіжними організаціями:

VISA International — найбільша платіжна організація. Поєднує більш 21000 банківських закладів. Картки VISA емітуються і приймаються в 300 країнах і територіях. VISA Int. починає свою історію з 1958 році, коли Бенк оф Америка випустив в Каліфорнії першу картку BankAmerican.

MasterCard International і Europay International — одні з най­більших (після VISA) платіжні організації СІЛА і Європи, відпо­відно, які створили стратегічний альянс для збільшення конку­рентоспроможності у боротьбі за ринок проти VISA Int.

MasterCard International почала свою історію у 1966 році, коли була створена Міжбанківська Карткова Асоціація — Interbank Card Association (ІСА) яка пізніше була перейменована у MasterCard International.

American Express Сатрапу — компанія, що представляє фінансові послуги у всьому світі тим, хто подорожує. Компанія була творена в 1850 році, вона займається емісією дорожніх чеків, розрахункових і кредитних карт. Також вона надає послуги фі­нансового планування, брокерські, іпотечні, страхові і інвести­ційні послуги.

Diners Сlub — компанія, що випустила першу в світі розрахун­кову картку в 1950 році. Вона є однією із домінуючих компаній, що емітують розрахункові картки для людей, що подорожують.

В кількісному відношенні значну долю ринку розподіляють між собою 3 компанії: VISA Int. приблизно 57,2 %, Europay / MasterCard Int. приблизно 26 %, American Express при­близно 13 %, Diners Сlub — 1,5 % та інші.

На території України застосовуються платіжні картки, емітовані членами внутрішньодержавних платіжних систем, та платіжні картки, емітовані членами міжнародних платіжних сис­тем (резидентами та нерезидентами України).

Локальні системи – це платіжні системи, в яких банк-емітент карток є одночасно і банком-еквайєром, але інші банки-емітенти не можуть належати до цієї системи.

Банк-емітент – комерційний банк, що видає платіжні кар­тки та обслуговує картрахунки.

Банк-еквайєр – комерційний банк, який підписує угоду з торговельними підприємствами на обслу­говування карток, здійснює первинну обробку трансакцій та бере на себе проведення з торговцями усього спектра операцій з картками, а саме: перерахування на розрахункові рахунки ко­штів за товари та послуги, сортування і розсилання квитан­цій, розповсюдження стоп-листів.

Схема розрахунків із використанням карток у локальній сис­темі має такий вигляд:

1 — власник картки передає її касиру;

2 — касир перевіряє зовнішні реквізити картки та здійснює процедуру авторизації —отримання дозволу від банку-емітента на здійснення операції з використанням платіжної картки;

4 — касир оформляє торговий чек (у трьох примірниках) та повертає картку покупцю разом із товаром і чеком; — другий примірник чека надсилається до банку, а банк перераховує на рахунок магазину суму, що вказана на чеку;

5 — банк надсилає власнику картки виписку з переліком усіх операцій, сум та строків сплати заборгованості;

6 — розрахунок власника картки з банком.

У локальній платіжній системі банк може точніше аналізувати та прогнозувати рух коштів по карткових рахунках, що підвищує гнучкість використання наявних вільних коштів населення.

На сьогодні українські банки здійснюють емісію та еквайрінг платіжних карток від свого імені.

Емісія – проведення операцій з відкриття картрахунків і випуску платіжних карток певної платіжної системи.

Еквайрінг – діяльність (банку) есквайра щодо техно­логічного, інформаційного обслуговування торговців та виконання розрахунків з ними за операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток.

Для проведення даних операцій банк повинен стати принци­повим або асоційованим членом внутрішньодержавної чи між­народної платіжної системи та зобов'язаний за 15 днів до початку емісії (еквайрінгу) або розповсюдження платіжних карток повідомити про це Національний банк України за певною фор­мою (додаток).

Емісія платіжних карток і здійснення операцій з їх викорис­танням у межах України проводиться банками, що мають банківську ліцензію Національного банку України.

За допомогою платіжних карток комерційні банки проводять такі операції:

• списання і видача грошей з поточного або вкладного рахунку;

• одержання кредиту в межах відкритого ліміту;

• депонування грошей на рахунку з одночасним одержанням депозитної квитанції;

• одержання в будь-який момент виписки про стан рахунка клієнта в банку;

• переведення засобів з одного рахунка на інший тощо.

Ефективність роботи банків з пластиковими картками полягає

у тому, що картки дозволяють збільшити об'єми залучених ре­сурсів, за всі операції з картками (купівля, виплата готівки, кон­вертування) банк, як правило, отримує комісійні. Крім того клі­єнт сплачує за отримання самої картки. Під час проведення операцій з пластиковими картками підвищується конкурентний по­тенціал банку з урахуванням загальносвітової тенденції витіс­нення з платіжного обігу не лише готівки, але й чеків, зростає ав­торитет банку як учасника інноваційних процесів. Основна проблема електронної системи розрахунків полягає у створенні надійної системи захисту банківської інформації і рахунків клієн­тів від «злому» і незаконного зняття грошей.

 

Касові операції банків

Касове обслуговування клієнтів полягає в тому, що комерційні банки приймають від них готівкові кошти та зарахо­вують їх на відповідні рахунки, видають з кас банку готівкові кошти клієнтам за їх вимогою на відповідні цілі.

Комерційні банки виконують касові операції, додержуючись таких принципів:

• усі суб'єкти господарської діяльності зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках у банку;

• суб'єкти господарської діяльності, які мають готівкові кошти, зберігають їх у касі в межах ліміту, встановленого комерційним банком. Ліміт залишку готівки в касі (ліміт каси) — граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства
на кінець робочого дня, який встановлюється установою банку. Сума готівки, що перевищує ліміт, повинна бути здана в банк і зарахована на поточний рахунок протягом трьох днів, враховую­чи день отримання;

• витрачання готівки суб'єктами господарювання здійснюється за цільовим призначенням.

Указані обмеження не стосуються розрахунків підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами, малих і середніх підприємств при викорис­танні готівкових коштів, що одержані ними за рахунок кредитної лінії Європейського банку реконструкції та розвитку для фінан­сової підтримки малих і середніх підприємств. Обмеження також не поширюються на добровільні пожертвування, благодійну до­помогу, вилучену органами державної податкової служби готівку, на розрахунки за спожиту електроенергію, а також у разі використання коштів, виданих на відрядження.

Касові операції регламентуються Інструкціями НБУ № 1, № 4, а також Положенням про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Банки здійснюють касові операції з обслуговування клієнтів на основі єдиних правил, що встановлені Національним банком І України. Ці правила визначають порядок прийому, видачі, пакування, зберігання та обліку готівки.

Для прийому та видачі готівки в установах банків організу­ються прибуткові та видаткові каси. Каси банку, що функціо­нують протягом операційного дня банку, називають денними. Комерційні банки України активізують свою діяльність по розра­хунково-касовому обслуговуванню населення і для зручності останнього організують при банку ощадні каси, що обслугову­ють клієнтів протягом робочого дня.

Період, за який банк здійснює касове обслуговування назива­ється операційним днем банку.

Денні прибуткові каси приймають від клієнтів готівкові кошти від підприємств, організацій та від громадян. Основним джере­лом готівкових коштів банку є виручка торговельних, транспорт­них, побутових підприємств, підприємств зв'язку.

Зарахування коштів у касу здійснюється на підставі таких до­кументів: об'ява на внесення готівки, прибутковий касовий ор­дер. В документах, як правило, зазначається характер внесення — торговельна виручка, виручка транспортних підприємств та інше. На прийняту від клієнта суму готівкових коштів банк виписує йому квитанцію. Після прийому грошових коштів від населення установа банку робить відповідний запис у вкладній книжці кліє­нта. Готівкові кошти, що надійшли до каси банку до закінчення операційного дня, в той же день повинні бути оприбутковані ба­нком та зараховані на рахунки клієнтів.

Для розширення можливостей касового обслуговування клієн­тів банки відкривають вечірні каси, що приймають готівкові кошти від клієнтів після закінчення операційного дня. Готівкові кошти, що надійшли до таких кас, зараховуються на рахунки клі­єнтів, як правило, на наступний день. Видаткових операцій вечі­рні каси не проводять.

Банківські установи також надають послуги з інкасації готів­ки — це переміщення її з кас підприємств і установ до кас коме­рційних банків.

В установах банків, що приймають грошові кошти від інкаса­торів у спеціальних сумках, організуються каси перерахування. Готівкові кошти в інкасаторських сумках спочатку надходять до прибуткової каси, де перевіряється цілісність сумок, правиль­ність опломбування та заповнення супроводжуючих документів. Потім сумки передаються до каси обліку. На рахунок клієнта зараховуються кошти, що фактично знаходились в інкасаторських сумках, тому працівники каси перерахування повинні дотримува­тись процедур прийому, відкриття сумок та обліку готівки. Після підрахунку кошти передаються до видаткової каси для подаль­шого їх використання.

Видаткові каси, що працюють протягом операційного дня банку, видають готівку клієнтам з їх рахунків по грошових вида­ткових документах — грошових чеках, видаткових касових орде­рах. У цих документах клієнти, як правило, повинні зазначити, на які цілі вони отримують готівку (заробітна платня, витрати на відрядження та інше).

По заявках клієнтів на основі отриманих від них чеків банки можуть підготуватись до видачі готівкових коштів. Заявка клієн­та — це усне або письмове звернення клієнта до банку з прохан­ням підготувати на певну дату певну суму готівки.

Підготовлена до видачі готівка пакується в мішки. В спеціа­льно відведеному приміщенні клієнти банку відкривають мішки під наглядом працівника банку, який зрізає з них пломби.

Для виконання операцій з касового обслуговування клієнтів банки повинні мати спеціально обладнанні приміщення та схо­вище, необхідні машини, апарат касових працівників, охорону.

Для того, щоб забезпечити нормальне касове обслуговування клієнтів та мати можливість контролювати свої касові готівкові кошти, банки повинні прогнозувати готівковий обіг, що прохо­дить через їх каси, та виконувати повсякденний контроль за цим обігом. Це називається прогнозуванням касових оборотів.

Прогнозний розрахунок касових оборотів банку — це розра­хунок очікуваних сум надходжень і видач готівки через банківські каси.

В прогнозному розрахунку касових оборотів, що складають комерційні банки щоквартально, визначаються джерела та розмір надходжень готівки до кас банку, а також напрямок та розмір ви­дач готівкових коштів з кас банку. Схема прогнозного розрахун­ку наведена нижче.