Загальні основи організації безготівкових розрахунків

Організаторами та основними виконавцями розрахун­кових операцій є банки, небанківські фінансові інститути, кліри­нгові установи — члени платіжної системи.

Платіжна система – платіжна організація, члени платіжної сис­теми та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу грошей..

Платіжна система в Україні представлена внутрішньодержав­ною та міжнародною платіжними системами (рис. 3.1).

ПЛАТІЖНІ СИСТЕМИ
Внутрішньодержавна платіжна система (України)	Міжнародна платіжна система
Банківська платіжна система: - Система міжбанківських розрахунків; - Система масових платежів; - Внутрішньобанківські платіжні системи	Банки
Небанківська платіжна система	Клірингові установи
Інші установи, що надають фінансові послуги

Рис. 3.1. Платіжна система України

Внутрішньо­державна платіжна система – платіжна система, в якій платіжна органі­зація є резидентом та яка здійснює свою діяльність і забезпечує проведення пере­казу грошей виключно в межах України.

Міжнародна платіжна система – платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забез­печує проведення переказу грошей з однієї країни в іншу.

Банки, клірингові установи, а також інші установи, що нада­ють фінансові послуги, мають право укладати договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем про членство або про участь у цих системах після отримання ними відповідного дозволу Національного банку України.

В Україні можуть створюватися внутрішньодержавні банківські та небанківські платіжні системи.

До внутрішньодержавних банківських платіжних систем відносяться системи міжбанківських розрахунків, системи масових платежів та внутрішньобанківські платіжні системи.

1. Система міжбанківських розрахунків призначена для переказу грошей у межах України між банками на виконання зобов'язань їх клієнтів, а також власних зобов'язань цих банків.

2. Внутрішньобанківська платіжна система створюється банком з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для проведення переказу грошей між його підрозділами.

3. Система масових платежів призначена для переказу грошей за операціями, що здійснюються юридичними та фізичними особами із застосуванням платіжних інструментів.

Внутрішньодержавні небанківські платіжні системи ма­ють право здійснювати діяльність, пов'язану із переказом, ви­ключно після їх реєстрації та отримання відповідного дозволу Національного банку України.

Обробка та передача в межах України електронних та паперо­вих документів на переказ, документів за операціями із застосу­ванням спеціальних платіжних засобів та документів можуть здійснюватися за допомогою як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем, що діють в Україні.

Грошові розрахунки здійснюються за допомогою готівкових грошей і в безготівковому порядку.

Готівкові розрахунки застосовуються в основному у взаємо­відносинах підприємств і організацій з населенням, тобто обслу­говують рух грошових доходів і витрат населення.

У розрахунках між підприємствами та організаціями майже всі господарські платежі здійснюються шляхом безготівкових перерахувань.

Безготівкові розрахунки – грошові розрахунки шляхом запису на рахунках у банках, коли гроші списуються з рахунку платника й зараховуються на ра­хунок одержувача.

Сукупність принципів та вимог до організації безготівкових розрахунків, що залежать від конкретних умов господарювання, форм і способів розрахунків та документообігу утворюють сис­тему безготівкових розрахунків.

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими принци­пами:

— через банківські рахунки, які відкриваються на ім'я клієнта для зберігання і переводу коштів;

— за розпорядженням їх власників у порядку встановленої черги платежів у межах залишку коштів на рахунку;

— свобода вибору суб'єктами ринку форм безготівкових розрахунків, що знаходить відображення у господарчих угодах без участі банку. Банк виконує лише посередницьку роль у платежах;

— виходячи із строків, передбачених у договорі;

— наявність у платника або у його гаранта ліквідних засобів.

Безготівкові розрахунки розрізняються за складом учасників, призначенням операцій, місцем знаходження клієнтів, функціональ­ним призначенням платежу.

Порядок розрахунків визначають способи здійснення безго­тівкових операцій:

— до початку торгової операції (авансовий платіж);

— одразу ж після її завершення з використанням платіжного доручення;

— через деякий час після завершення торгівельної операції — відстрочений, прострочений, комерційний кредит, оформлення векселя;

— з кожної поставки окремо;

— за всіма поставками взагалі;

— шляхом заліку взаємних вимог;

— за рахунок власних коштів з розрахункового рахунку;

— за рахунок кредиту.

Комерційні банки здійснюють безготівкові розрахунки у різних формах.

Форма розрахунків – сукупність взаємопов'язаних елементів способу платежу і документообігу.

Найбільш розповсюдженими є розрахунки платіжними дору­ченнями, платіжними вимогами-дорученнями, акредитивні, роз­рахунки з використанням чеку, факторинг, інкасове доручення, відкритий рахунок, розрахунки по сальдо взаємної заборгова­ності.

Застосування тієї чи іншої форми розрахунків визначається особливостями господарських взаємовідносин підприємств та ор­ганізацій і спрямовано на зміцнення договірної дисципліни, за­безпечення безперебійних платежів і прискорення оборотності грошових коштів у розрахунках.

Підприємства, а також установи банків здійснюють розрахун­ки при дотриманні таких умов:

1.Кошти підприємств підлягають обов'язковому зберіганню в банках, за винятком залишків готівки в їх касах у межах встановленого банком ліміту та норм витрат з виручки, які передбачені діючим порядком ведення касових операцій у народному господарстві України.

2.Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються у національній валюті України через банк шляхом перерахування коштів з рахунку платника на рахунок одержувача коштів.

3.Кошти з рахунку клієнта списуються за розпорядженнями його власника крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягнення та безакцептне списання коштів.

У безакцентному порядку проводиться списання:

• за виконавчим листом суду та арбітражу;

• недоїмок по податках, недоплат у державні цільові фонди, позабюджетні фонди;

• платежів за розпорядженням державних податкових адміністрацій;

• платежів державного обов'язкового і державного соціального страхування, до Пенсійного фонду;

• за розпорядженням Антимонопольного комітету і КРУ;

• за розпорядженням підприємств за результатами розгляду претензій, що стосуються доарбітражного врегулювання господарських спорів у тому випадку, якщо боржник визнав претензію.

4. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних коштів на рахунку клієнта.

5. Платежі проводяться, як правило, після відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт чи надання послуг або одночасно з ними. В окремих випадках може бути проведена попередня оплата. Платежі проводяться за рахунок власних коштів платника, а в окремих випадках за рахунок кредиту банку.

6. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допускаються, за винятком випадків уступки вимоги і переведення боргу відповідно до Цивільного Кодексу України та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

7. Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове
обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо
перерахування коштів з рахунків.

8. Підприємства самостійно обирають форми розрахунків, передбачені інструкцією № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України» та вказують їх при укладенні між собою договорів.

9. Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.

Кожній формі безготівкових розрахунків відповідає певний вид розрахункового документа — паперове чи електронне повід­омлення. Вибір залежить від технічних можливостей підприємст­ва. Розрахункові документи приймаються банками до виконання без обмеження їх максимального або мінімального розміру суми. Платежі з рахунків клієнтів виконуються банками у межах зали­шків коштів на початок операційного дня.

Для кожного розрахункового документа характерна єдина в масштабах країни форма, сувора стандартизація, кодифікація ре­квізитів. Система оформлення, використання та руху розрахункових документів називається документообігом.

Розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, повинні мати такі реквізити:

— назва документа;

— номер документа, число, місяць, рік його виписки (число та рік цифрами, місяць літерами);

— назви платника й одержувача коштів (їх офіційне скорочення), їх ідентифікаційні коди, номери рахунків у банку;

— назви банків платника й одержувача, їх місцезнаходження та номери за МФО (коди банків);

— сума платежу цифрами і літерами:

при зазначенні суми цифрами — розділовим знаком є кома (наприклад, 125,64 грн.);

при зазначенні суми літерами — назва грошової одиниці вка­зується скорочено, а сума копійок цифрами (двісті грн. 75 коп.);

— призначення платежу: назва товару, посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок), із зазначенням його номера і дати коду товару;

— на першому примірнику — печатка та підписи відповідальних осіб;

— сума податку на додану вартість або напис «без податку на додану вартість».

У разі, якщо хоча б один з вищезазначених реквізитів (якщо вони передбачені формою документа) не заповнений або заповнений не­правильно, банк такий документ до виконання не приймає.

До оформлення платіжних документів пред'являються такі вимоги:

— оформлюють у кількості примірників, необхідних банку та всім сторонам;

— виписують з використанням технічних засобів;

— виправлення і підчистка не допускаються;

— обов'язкова наявність усіх перерахованих вище реквізитів;

— списання коштів з рахунку здійснюється на підставі першого примірника. Перший екземпляр розрахункового документа повинен бути обов'язково підписаний посадовими особами, що мають право розпоряджатися рахунком і мають печатку.

На всіх примірниках паперових розрахункових документів банк в обов'язковому порядку в правому верхньому куті проста­вляє дату надходження цих документів. Якщо документи надійшли після закінчення регламентованого банком часу роботи з клієнтами, на них, крім того, проставляється штамп «Вечірня». Дата виконання розрахункового документа проставляється в пра­вому нижньому куті.

У разі, якщо дата розрахункового документа збігається з да­тою проводки його банком, дата отримання банком документа у правому верхньому куті не проставляється.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного роз­рахункового документа, якщо інший строк не встановлений до­говором банківського рахунка або законом.

Зарахування грошей на рахунок клієнта здійснюється як шля­хом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу гро­шей у безготівковій формі з інших рахунків.

Банк виконує розрахункові документи відповідно до чергово­сті їх надходження та виключно в межах залишку грошових кош­тів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

У разі одночасного надходження до банку кількох розрахунко­вих документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунку клієнта у такій черговості:

1) у першу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

2) у другу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором;

3) у третю чергу списуються грошові кошти на підставі інших рішень суду;

4) у четверту чергу списуються грошові кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету;

5) у п'яту чергу списуються грошові кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їх послідовного надходження.