Охарактеризуйте події в Україна після лютневої революції в Росії (березнь-червень 1917р.).

Після Лютневої революції влада формально перебувала в руках Тимчасового уряду, який отримав повноваження від ліберальних кіл Державної думи. Його основною опорою на місцях і, зокрема, в Україні були торгово-промислова буржуазія, землевласники, чиновництво та інтелігенція переважно кадетської орієнтації. Саме ці соціальні верстви почали створювати громадські ради та комітети, які й розглядалися Тимчасовим урядом як представницькі органи місцевої влади. Широка демократизація суспільства. У центрі і на місцях виникають альтернативні органи влади — Ради депутатів як безпосередній наслідок волевиявлення політично активної частини трудящих і логічне продовження революційних традицій 1905—1907 рр. У середині 1917 р. в Україні їх налічувалося 252. У Радах домінували загальноросійські соціалістичні партії есерів та соціал-демократів. Найвпливовішими вони були в Донбасі, де їх кількість становила 180 (71%), у великих містах — Харкові, Києві, Катеринославі, Луганську, Полтаві та ін., у прифронтовій смузі Південно-Західного та Румунського фронтів, у сільській окрузі украінсько-російського пограниччя — північна частина Чернігівщини, Харківщина. Майже одразу після Лютневої революції питання про самовизначення України опинилося в епіцентрі політичної боротьби. Незважаючи на суттєві розходження у вирішенні соціально-економічних питань, кадети, які домінували в Тимчасовому уряді, та есеро-меншовицький блок, що визначав політичну лінію Рад, значною мірою сходилися в поглядах на розв'язання національного питання.. Обстоюючи унітарну форму російської держави, ці політичні сили визнавали за Україною тільки право на національно-культурну автономію.

 

 

Екзаменаційний білет №26

1) визволення укр. Земель від нім фашистських загарбників

25 січня – 17 лютого 1944р. корсунь-шевченківська операція (відкриття для Червоної армії щляху на Правобережну Україну)

2 лютого 1944р.-визволення Луцька та Рівного

22лютого 1944р. визволе6ня Кривого Рога

13 березня 1994р. визволення Херсона

20 березня 1944р визволення Вінниці

25 березня 1994 1944 визволення Проскурова

28 березня 1944з визволення Миколаєва

29березня 1944Визволення Чернівців

10 квітня 1944возволення Одеси

8 квітня-12 травня 1944р кримська операція

13 квітня 1944 визволення Сімферополя

9 травня 19944 визволення Севастополя

12ттравня 1944 повне визволення Криму

15 травня 1944 визволення Тернополя

13-29серпня 1944 Львівсько0-Сандомирська операція

27 липня 1944 визволення Львова, Станіслава (Івано-Франківськ), Перемишля

20-29 серпня 1944 Яссько-Кишинівська операція, у ході якої визволена Ізмаїльська обл. УРСР

8 жовтня 1944 визволення останнього населеного пункту УРСР у її довоєнних кордонах – с.Лавочне Дрогобицької обл.

14 жовтня 1944 офіційний день закінчення вигнання військ Німеччини та її союзників з України. У цей день відбулось урочисте засідання в Києві

28 жовтня 1944 визволення Ужгорода, решти населених пунктів Закарпатської україїни

2) Політичні події в Україні в 1657-1663 роках, їх наслідки

Листопад 1942 19 листопада розпочався контрнаступ радянських військ під Сталінградом, що завершився 2 лютого 1943 р. повною перемогою Червоної Армії. Було знищено 32 дивізії, 3 бригади гітлерівської армії та сателітів Німеччини. Ця перемога створила умови для корінного перелому у ході всієї війни. В Югославії розпочалось звільнення від німецької окупації силами Національно-визвольної армії. Посилився рух опору у всіх країнах. Відновилися наступальні операції союзників у Північній Африці.Травень 1943 Вся територія Північної Африки перейшла до рук союзників. Німецькі та італійські війська евакуйовано з Тунісу на Сицилію.Липень — Жовтень 1943 5 липня розпочалась Курська битва, що завершилась 23 серпня. Було знищено 30 німецько-фашистських дивізій, у тому числі 7 танкових (серед яких елітні дивізії військ СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер», «Мертва Голова», «Рейх», «Вікінг»).Продовжуючи наступ, Червона Армія зайняла Донбас, Лівобережну Україну, форсувала Дніпро, розпочала наступ на Білорусь та Правобережну Україну.10 липня було завершено Сицилійську операцію «Ескімос», союзники захопили Сицилію і переправились на Апеннінський півострів. Режим Муссоліні було скинуто, новий уряд підписав акт капітуляції Італії (жовтень), але Німеччина окупувала північні, центральні і південні райони країни.Листопад — грудень 1943 Продовжуються воєнні дії на Атлантичному і Тихому океанах, союзники отримали стратегічну ініціативу. Німеччина та Японія поступово втрачають свої позиції.Тегеранська конференція: 28 листопада — 1 грудня 1943 р. В столиці Ірану Тегерані відбулась конференція глав урядів трьох держав — СРСР, США і Великобританії. Було прийняте рішення про відкриття другого фронту у Західній Європі (травень 1944 р.), про спільні дії у війні і про повоєнну співпрацю. Січень — Лютий 1944 Внаслідок наступу Червоної Армії була знята 900-денна облога Ленінграду.Союзні збройні сили провели наступальні операції на Тихому океані, вторглися на Маршаллові острови, створили бази для подальших бойових дій проти Японії.Березень — Травень 1944 Червона Армія зайняла землі Правобережної України, Крим, вийшла до Карпат, вступила на територію Румунії.Червона Армія здійснила грандіозний наступ у Білорусі (Білоруська операція 1944 р.) і в Західній Україні. Радянські війська вийшли до кордонів Східної Пруссії, вступили на землі Польщі, разом з польськими військами продовжили наступ.23-25 квітня. Відбувся бій під Гурбами — найбільший бій між військами УПА та радянськими військами. В бою брало участь близько 10 тисяч бійців УПА і близько 30 тисяч вояків НКВС.6 червня розпочалась операція з висадки західних союзників у Північно-Західній Європі — в Європі було відкрито Другий фронт. Союзники захопили плацдарм, взяли Бретань, розгромили 6 німецьких дивізій під Фалєзом.Японія провела наступ у Китаї, захопила комунікації, що зв'язували північну частину країни з південною.Червона Армія нанесла удар фінській армії на Карельському перешийку, практично вивівши Фінляндію з війни.Почався наступ військ Червоної Армії на ПрибалтикуУ ході Яссько-Кишинівської операції Червоною Армією була знищена група німецьких армій «Південна Україна» і зайнята Румунія

. Екзаменаційний білет №27

1)Гадяцький договір 1658р., його зміст і наслідки.

Га́дяцький до́говір (також трапляється застаріле іменування «Гадяцькі статті»; пол. ugoda hadziacka) — угода, укладена 16 вересня 1658 року під містом Гадяч з ініціативи гетьмана Івана Виговського між Річчю Посполитою і Гетьманщиною, що передбачала входження останньої до складу Речі Посполитої під назвою «Великого Князівства Руського» як третього рівноправного члена двосторонньої унії Польщі і Литви. Передбачалася також ліквідація Берестейської унії. Основні перетворення, однак, так і залишилися на папері, оскільки польський Сейм ратифікував договір у сильно урізаному вигляді, скасувавши його головні положення.НаслідкиУгода не була прийнята українським суспільством за багатьма причинами. Найважливіші з них це — залишення у складі Польщі Волинського, Белзького і Подільського воєводств, повернення прав на маєтності шляхті, яка була змушена покинути свої володіння у попередні роки, а також висока вірогідність війни з православним Московським Царством.Росія не сприйняла цю угоду і почала війну з Україною. Незважаючи на перемогу під Конотопом, війна склалася для Виговського невдало. Запорізька Січ напала на татар і тому змусила їх повернутися назад у Крим. Проросійськи налаштовані кола старшини та козацтва саботували війну, бо на їх думку Виговський «продав Україну полякам». Не бачачи іншого виходу з ситуації, гетьман Виговський у жовтні 1659 склав повноваження та виїхав до Польщі.Для поляків війна складалася значно успішніше і у 1660 році вони завдали суттєвих поразок Росії та звільнили Вільно.В підсумку Московія і Польща уклали Андрусівське перемир'я 1667 року, а згодом Угоду про Вічний мир 1686 року. Лівобережна Україна перейшла під контроль Москви. Козацтво отримало ще менше привілеїв, ніж передбачав Гадяцький договір, і на кінець XVIII ст. практично втратило політичний вплив. Причини підписання угодиПісля військових успіхів Швеції склалася реальна загроза розпаду та розділу Речі Посполитої. Наслідком могло стати зміцнення Швеції. Щоб цього не допустити Московське Царство згорнуло військові дії проти Польщі і підписало перемир'я, а потім влітку 1656 почало війну зі Швецією.Цей акт був розцінений Богданом Хмельницьким та оточенням як сепаратний та зрада інтересів України. В грудні 1656 він приєднався до ліги протестантських держав, які ухвалили план щодо розподілу Речі Посполитої. Спочатку військові дії складалися на користь Гетьманату — на деякий час була захоплена навіть Варшава. Але улітку ліга зазнавши значних поразок від поляків та татар по суті розпалася. Після цього настала криза у питаннях зовнішньої політики Гетьманату. Вторгнення козацьких полків на польські землі провокує чергову загрозу спустошення українських земель кримськими татарами. Союзні акції зі Швецією призводять і до кризи у відносинах із царем.Після смерті Богдана Хмельницького влітку 1657 року у царя Олексія Михайловича та його оточення визрів план ревізії переяславських домовленостей 1654 р. Ним передбачалося обмеження зовнішніх відносин гетьмана, збільшення кількості військових російських залог в українських містах.Новий гетьман Іван Виговський ці умови відкинув і у жовтні 1657 року підписує договір зі Швецією, яка у той час воювала як із Польщею, так і із Росією. Незадоволені цією угодою наприкінці року підіймають повстання за мовчазною згодою російських воєвод, які перебували в Україні. Воно охопило Запоріжжя та південні полки Лівобережжя. Після того як цар відмовив Виговському щодо допомоги проти повстанців гетьман почав шукати інші варіанти. Кримське Ханство з 1654 року перебувало у союзі з Річчю Посполитою. Тому було вирішено повернутися до перемовин з Польщею. На попередніх переговорах українську сторону представляли Ю.Немирич і П. Тетеря, а польську Станіслав-Казимір Бенєвський та К. Євлашевський. Від кожного полку в Україні були присутні спеціально визначені представники, які узгоджували пункти договору, кожний з яких підписували.

2) Розкрийте причини поразки Червоної Армії в 1941 році.

Черво́на а́рмія, повна назва — Робі́тничо-Селя́нська Черво́на А́рмія (РККА або РСЧА) — загальновживана назва Збройних сил Радянської Росії та СРСР з 1918 по 1946 роки. І. В. Сталін [1] пояснював поразки Червоної Армії на початку війнинаступним чином. Він виділяв нації агресивні, що прагнуть до військовогопереділу світу, і нації миролюбні, які не хочуть війни. Агресивнінації, плануючи війну, заздалегідь переводять все своє господарство на військовірейки, у багато разів збільшують чисельність армії, насичують її новітньоїтехнікою і в результаті до початку війни мають готову «армію вторгнення», івся їхня економіка працює на потреби війни. Іншою причиною поразок Червоної Армії на початку війни, на думку І. В.
Сталіна, була досягнута німецькими військами оперативна раптовість.

Армія була на переозброєнні та реорганізації.Можливо застаріла зброя.Дуже погана підготовка офіцерів.Застаріла тактика ведяння бою.