Методичні рекомендації щодо аналізу лекції

 

Основою успішного формування професійних компетенцій у студентів-магі № стрів є не лише набуття досвіду щодо підготовки та проведення занять у вузі, а і уміння цей досвід правильно аналізувати. Предметом психологічного аналізу лекцій є психологічні особливості самого викладача (його особистості та діяльності на занятті), закономірності процесу навчання, психологічні особливості особистості та діяльності студентів.

І. А. Зимня зазначає, що психологічний аналіз уроку/лекції необхідно здійснювати в 3 етапи: попередній, поточний та ретроспективний.

Попередній аналіз може бути застосований лише самим лектором, оскільки здійснюється на етапі підготовки до лекції.

Поточний та ретроспективний аналіз доступний не лише викладачеві, а і іншим особистостям, зокрема і студентам-практикантам, які відвідують лекцію.

На кожному етапі аналізу необхідно акцентувати увагу на Завданнях педагога по відношенню до самого себе та Завданнях викладача по відношенню до студентів (див. Табл.4.1).

Таблиця 4.1

Загальна схема психологічного аналізу заняття (за І. А. Зимньою)

Етап аналізу	Завдання педагога по відношенню до самого себе	Завдання викладача по відношенню до студентів
Попередній	Постановка психологічних цілей заняття: розвиток пізнавальних інтересів студентів до предмета, що вивчається, стимулювання їх мисленнєвої активності, формування психологічних якостей та переконань;
Психологічне обґрунтування мети, завдань, етапів, форм і прийомів роботи	Врахування вікових та індивідуально-психолог. особливостей, врахування рівня підготовки студентів
Співвіднесення власних індивідуально-типологічних особливостей (емоційність, темп мовлення) з умовами реалізації поставлених цілей	Врахування міжособистісних стосунків у групі
Поточний	Спостереження і корекція виконання поставлених цілей, завдань навчання і процес педагогічного спілкування	Врахування ходу учбової діяльності студентів (зацікавленості предметом, мисленнєвої активності, особливостей засвоєння матеріалу)
У випадках ускладнень чи непередбаченої легкості виконання завдань необхідна перебудова заняття: постановка нових цілей, використання нових засобів і способів навчання
Ретроспективний	Оцінка власної педагогічної діяльності (оцінка того, що вдалося, а що – ні, визначення причин недоліків, розробка шляхів корекції)	Визначення реального просування студентів в загальноосвітньому, практичному планах тощо

[88].

Розглянемо детальні рекомендації щодо аналізу лекційного заняття.

Схема аналізу лекції

1. Факультет, курс, предмет, час проведення лекції, тема лекції.

2. Освітня, виховна та розвиваюча мета лекції. Особливості постановки цілей викладачем: відповідність змістові теми, визначеність формулювання, якість для студентів, наукова обґрунтованість тощо.

3. Особливості планування та побудови лекції: послідовність і логічність змістовних частин, повнота охоплення проблематики, вірність формулювання головних питань, наявність переліку літературних джерел, ознайомлення студентів з ними.

4. Оцінка якості учбової інформації: ступінь науковості та новизни, доступність (відповідність минулому досвідові та віку студентів), професійна значущість, універсальність теоретичних знань, наявність міжпредметних зв'язків тощо. (Описати, чи немає перевантаження змісту лекції науковими термінами, фактами, чи подавався матеріал, якого немає в підручниках і учбових посібниках).

5. Психолого-педагогічна оцінка методичної сторони лекції: оптимальне співвідношення конкретного і абстрактного, описового і пояснювального матеріалу, оптимальна інформаційна насиченість, граматична вірність, емоційність і лаконічність мовлення, якість і доречність засобів наочності.

6. Ступінь ефективності способів стимулювання потребово-емоційної активності студентів:

- врахування "принципу значущості" інформації;

- врахування спрямованості інтересів (Чи пов’язаний лекційний матеріал з завданнями майбутньої професійної діяльності?);

- утворення ситуацій, що стимулюють інтерес (Чи знайдено зв’язок між змістом і життєвим досвідом студентів?);

- ситуації, що викликають бажання контакту з лектором або матеріалом лекції ();

- ситуації, що створюють установку до вірного обміркування;

- ситуації, що викликають бажання зняти розумові перешкоди;

- створення викладачем умов, що впливають на соціальні мотиви учіння студентом: похвала і критика у зв'язку з розумінням матеріалу, схвалення подій і вчинків, прояви довіри тощо.

7. Ступінь ефективності управління пізнавальним процесами або способів впливу на їх розвиток:

- прийоми стимуляції пізнавальних процесів: логіко-композиційні (інверсія, контрастне співставлення, "інтригуючий" початок, експресивний висновок); психолого-педагогічні (цікава форма об’яви лекції; проблематизація її змісту; хід роздумів у вигляді «запитання-відповідь»; розгляд проблемних ситуацій; опора на неспростовні факти, використання літературних образів); мовленнєві (використання різносторонньої лексики; інтонаційна виразність); аудіовізуальні (використання структурно-логічних схем, таблиць, графіків, кінофрагментів, картин, плакатів, аудіо- й відеозаписів).

- факти включення мимовільної та довільної уваги, доцільність їх частоти протягом лекції;

- створення умов для концентрованої, стійкої, розподільної уваги студентів (цікаві приклади, риторичні запитання, жарти);

- створення установок на структурне, вибіркове, осмислене, узагальнене сприймання явищ, їх візуальних та актуальних властивостей;

- організація спостережень та їх доречність;

- факти активізації різних видів пам'яті;

- організація довільного запам'ятовування з використанням допоміжних засобів;

- створення умов для мимовільного запам'ятовування наукової інформації;

- факти активізації репродуктивної та творчої уяви;

- активізація розумових операцій шляхом постановки відповідних запитань, що вимагають аналізу, синтезу, порівняння, конкретизації, розуміння, абстрагування і узагальнення (Яким чином залучав викладач слухачів у роботу по осмисленню нового матеріалу (проблемні запитання, пізнавальні завдання, розбір ситуацій)? Чи створював викладач можливість для осмисленого конспектування, чи акцентував на важливих моментах лекції? Яким чином (акцентування темпом, голосом, інтонацією, повторення найбільш важливої інформації, використання пауз, записів на дошці)?).

Як підтримував лектор атмосферу інтелектуального пошуку (шляхом акцентування уваги на дискусійних проблемах, показу альтернативних точок зору, що існують у науці тощо)?

8. Використання сучасних психолого-педагогічних теорій ефективного засвоєння професійного досвіду та концепцій розвиваючого навчання:

- варіювання інформації при збереженні постійності істотного;

- посилення зворотного зв'язку за рахунок постановки контрольних питань у традиційному або програмованому варіантах;

- ознайомлення студентів з алгоритмами учбових дій;

- створення проблемних ситуацій, їх доцільність на даній лекції і відповідність науковим вимогам;

- факти використовування діалогічних форм навчання, частота перетворення монологу в діалог, його доречність на лекції;

- врахування типологічних або вікових інтелектуальних особливостей студентів даного факультету.

9. Оцінка особливостей міжособистісної взаємодії в системі "викладач-студент":

- доцільність стилю спілкування, обраного викладачем;

- факти, що свідчать про конфліктність стосунків між викладачем і студентами; ступінь провини викладача і його вміння послабити конфлікт;

- дотримування викладачем педагогічного такту (описати випадки прояву педагогічного такту або, навпаки, нетактовності);

- факти співпраці між викладачем і студентами в процесі обговорення тих чи інших питань лекції (напр., допомога у веденні записів (зміна темпу: уповільнений темп за умов важливості запису матеріалу);

- "сила" навіювання, переконання і емоційного "зараження" з боку викладача;

- прагнення захопити студентів прикладом власної особистості як громадянина та вченого;

- "сила" особистісної привабливості.

10. Особливості діяльності та поведінки студентів на різних етапах лекції:

- прояв розумової активності;

- ступінь зацікавленості;

- ступінь залучення до дії (описати стан аудиторії: активний, пасивний, зацікавлений, байдужий тощо);

- ступінь адекватності засвоєння;

- факти непорозуміння, незгідності, задоволення, уважності, здивування тощо.

Як поводить себе викладач по відношенню до студентів, які не працюють в аудиторії (займаються своїми справами, розмовляють тощо)?

11. Загальна оцінка успішності в досягненні цілей лекції. Висновки про шляхи вдосконалення даної лекції за рахунок власних критичних зауважень.

 

Психологічна підготовка майбутнього викладача передбачає усвідомлення студентами-практикантами основних проблем і труднощів, які найчастіше зустрічаються в педагогічній діяльності:

- невміння аналізувати всі компоненти своєї педагогічної діяльності;

- недостатнє знання себе і невміння використовувати свої сильні сторони у відповідній ситуації;

- невміння управляти своїми психічними станами і долати психологічні бар'єри;

- недостатнє розуміння індивідуально-психологічних особливостей студентів і невміння їх враховувати;

- невміння вибудувати процес спілкування зі студентами.

 

Для розвитку навичок психологічного аналізу лекційних занять і формування навичок самоаналізу педагогічної діяльності студенти-магістри можуть скористатися схемою спостереження за лекційним заняттям.