Реєстрації авторського права

Авторське право, як і будь-який інший об'єкт права інтелектуальної власності, має охоронятись як на світовому рівні, так і на рівні конкретної країни. Одним із найважливіших важелів охорони авторського права, що надається державою, є його реєстрація.

Реєстрація авторського права на твір не є обов’язковою і її наявність не впливає на виникнення у автора прав на його твір. Адже авторське право виникає з моменту створення твору і вираження його в матеріальному або на матеріальному носії. Ці положення відображені у національному законодавстві, зокрема, у статті 437 Цивільного кодексу України та пункті другому статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон).

Зазначені підходи стосовно необов’язковості державної реєстрації авторського права на твір для виникнення у автора прав на нього є вихідними для теорії авторського права в цілому. Вони закріплені у Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів (п. 2 ст.5).

При тому, що реєструвати авторські права на твір не обов’язково, авторові у багатьох випадках важливо подбати про фіксацію дати створення свого твору. Адже недооцінка цього моменту в майбутньому може ускладнити авторові захист своїх прав на власний твір.Тому одним із засобів фіксації дати створення твору є його реєстрація та депонування.

Державна реєстрація авторського права відповідно до пункту першого Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір (далі – Порядок), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір" від 27 грудня 2001 року № 1756, здійснюється Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, що знаходиться за адресою: вул. Урицького, 45, Київ-35, МСП, 03680.

 

Існують наступні види реєстрацій:

- реєстрація авторського права на твір

- реєстрація авторського права на службовий твір

Реєстрація договорів, якi стосуються права автора на твір:

- реєстрація договору про передачу (відчуження) майнових прав на твір

- реєстрація договору про передачу виключного права на використання твору

- реєстрація договору про передачу невиключного права на використання твору

Для реєстрації авторських прав на твір необхідно подати заявку, яка складається з наступних документів:

-заява, викладена українською мовою, що складається за формою затвердженою Державним департаментом;

примірник твору (у матеріальній формі, визначеній пунктами 3, 15 Порядку);

-документ, що свідчить про факт i дату оприлюднення твору (за наявності);

-документ або копія документа про сплату збору за підготовку до реєстрації авторського права, або копія документа, що підтверджує наявність пільг;

-документ про сплату збору за оформлення i видачу свідоцтва або копія документа, що підтверджує наявність пільг;

-довіреність, оформлена в установленому порядку, якщо заявка подається довіреною особою;

-документ, що засвідчує перехід у спадщину майнового права автора (якщо заявка подається спадкоємцем автора).

До заяви на реєстрацію авторського права на комп'ютерну програму,

крім зазначених документів, додається настанова щодо використання програми. До заяви на реєстрацію авторського права на базу даних, крім зазначених документів, додається настанова щодо використання бази даних і опис структури бази даних.

До заяви на реєстрацію авторського права на твори архітектури, містобудування, садово-паркового та монументального мистецтва, крім зазначених документів, додається анотація, яка повинна містити назву твору, його місцезнаходження (адресу), архітектурні характеристики параметри, час і місце створення.

Заява підписується автором або особою, яка має авторське право.

До заявки на реєстрацію авторського права на службовий твір, крім зазначених матеріалів, додається й документ, що підтверджує належність майнових прав на твір, створений у зв’язку з виконанням трудового договору (ст. 429 Цивільного кодексу України).

Для реєстрації договору який стосується авторських прав на твір необхідно подати заявку, яка складається з наступних документів:

- заяву (викладену українською мовою, що складається за встановленою формою);

- примірник твору (у формі, визначеній пунктами 3, 15 Порядку);

- примірник авторського договору, що засвідчує передачу (відчуження) майнового права на твір (відповідно до ст.31 Закону), або примірник авторського договору про передачу права на використання твору (відповідно до ст. 32, 33 Закону);

- документ, що підтверджує наявність майнових прав, що передаються (за необхідності);

- документ або копію документа про сплату збору за підготовку до реєстрації договору;

- довіреність, оформлену в установленому порядку, якщо заявка подається довіреною особою.

 

12.6. Винятки та обмеження у майнових правах автора.

Виходячи з принципу поєднання інтересів творця та суспільства авторське право містить чимало норм, які встановлюють можливість вільного використання охоронюваних творів, тобто без отримання дозволу від правоволодільців та без будь-якої сплати винагороди за це (винятки у майнових правах). Його обов'язковою умовою є дотримання особистих немайнових прав автора. Перелік цих винятків носить вичерпний характер (ст. 444 ЦК, ст. 21-25 Закону). У залежності від спрямованості та мети введення тих чи інших ви­нятків їх можна поділити на декілька груп.

Винятки, встановлені у суспільних інтересах для забезпечення доступу до творів із пізнавальною, інформаційною метою: 1) використання цитат з опублікованих творів з полемічною, критичною, науковою або інформаційною метою в обсязі, зумовленому цією метою; 2) відтворення у пресі, публічне виконання і публічне сповіщення опублікованих у газетах або журналах статей і публічно сповіщених творів із поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань, коли таке використання прямо не заборонено автором; 3) відтворення та оприлюднення за допомогою засобів фотографії, кінематографії, ефірного та кабельного мовлення для висвітлення поточних подій в обсязі, виправданому інформаційною метою; 4) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках, колекціях, для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях; 5) публічне сповіщення та відтворення у періодичних виданнях публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів з інформаційною метою.

Винятки, які встановлені з метою реалізації соціальних і загальнокультурних потреб суспільства:

1) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих; 2) відтворення репрографічним способом (тобто способом фотокопіювання і подібними йому, виключая запис в електронній формі) некомерційними бібліотеками та архівами:

- одного примірника статей, уривків з письмових творів та невеликих творів за запитами фізичних осіб з метою їх освіти, навчання, приватного дослідження;

- для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника, якщо одержання такого примірника іншим шляхом неможливе.

Винятки, що стосуються використання творів під час офіційних процедур:

1) відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;

2) публічне виконання музичних творів під час офіційних, релігійних, ритуальних церемоній.

Винятки, встановлені з метою забезпечення освітнього процесу та наукових досліджень:

1) використання літературних і художніх творів як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звуко - та відеозаписах навчального характеру в обсязі, виправданому поставленою метою;

2) відтворення уривків з опублікованих творів для навчання;

3) відтворення навчальними закладами репрографічним способом опублікованих статей, невеликих творів або уривків з письмових творів для аудиторних занять.

Винятки у сфері особистого використання:

1) відтворення правомірно оприлюднених творів в особистих цілях для кола сім'ї, крім творів архітектури у формі будівель і споруд, комп'ютерних програм, репрографічного відтворення книг, нотних текстів, творів образотворчого мистецтва;

2) використання комп'ютерних програм способом:

- внесення змін до комп'ютерної програми (модифікація) для забезпечення її функціонування на конкретних технічних засобах особи-користувача;

- використання відповідно до призначення програми;

- виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з особою, яка має авторське право;

- виготовлення однієї копії комп'ютерної програми для архівних цілей або для заміни втраченого, знищеного або непридатного правомірно придбаного оригіналу;

- декомпілювання комп'ютерної програми, тобто перетворення її з об'єктного коду у вихідний текст з метою досягнення її здатності до взаємодії з іншими комп'ютерними програмами;

- вивчення, дослідження програми у процесі її завантаження, показу, функіонування, передачі чи запису, в пам'ять для визначення ідей і принципів її роботи.

До числа обмежень відносять випадки, коли закон дозволяє використовувати охоронюваний твір без дозволу автора, але з обов'язковою виплатою йому винагороди. Таким чином, відбувається певне звуження майнового права автора, оскільки він не може заборонити використання твору, але має право вимагати за нього відповідної плати, яка встановлюється і сплачується у розмірах та в порядку, встановленому законодавством. Так, особа може вільно, без згоди автора, відтворювати у домашніх умовах виключно в особистих цілях твори, зафіксовані у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, а також аудіовізуальні твори та їх примірники (ч.2 ст. 25 Закону). Порядок виплати винагороди визначається ст. 42 Закону і відповідними нормативно-правовими актами¹. Ця винагорода включається в ціну обладнання та матеріальних носіїв, за допомогою яких можливо здійснити відтворення виключно в домашніх умовах. її відрахування у вигляді певних відсотків від вартості зазначених товарів провадиться виробниками та імпортерами відповідного обладнання і матеріальних носіїв організаціям колективного управління, уповноваженим Міністерством освіти і науки на збирання і розподіл зазначених коштів між правоволодільцями. Імпортери перераховують ці суми під час увезення обладнання і (або) матеріальних носіїв на митну територію України, а виробники - щомісяця сплачують відсоток від відпускної ціни реалізованої продукції.

 

12.7 Строк охорони авторських прав.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності є чинними безстроково, якщо інше не встановлено законом (ст. 425 ЦК). При цьому про безстроковість цих прав можна говорити лише умовно, оскільки їх невідчуджуваність виключає можливість їх спадкування (ч.І ст. 29 Закону), а тому після смерті творця вони припиняються. Проте особисті немайнові права автора охороняються безстроково (ч. 10 ст.28 Закону). Спадкоємці вправі охороняти авторство і недоторканність твору, протидіяти його перекрученню, спотворенню, іншій зміні чи будь-якому посяганню, що може завдати шкоди честі та репутації автора (ст. 439 ЦК, ст. 29 Закону). Недоторканність твору також може охороняти особа, яку автор спеціально уповноважив на ці дії на випадок своєї смерті, а за відсутності такої - будь-яка заінтересована особа. Останньою може бути близький родич правовласника, творча спілка, організація колективного управління майновими правами, особа, що використовує інтелектуальний продукт на підставі договорів, роботодавець відносно службових об'єктів тощо.

Законодавством (ст. 446 ЦКУ, ст.28 Закону) встановлено правила щодо чинності майнових авторських прав. За загальним правилом вони діють протягом усього життя автора та 70 років після його смерті. Якщо твір було створено у співавторстві, цей строк обчислюється після смерті останнього співавтора. Відраховується 70 років з 1 січня року, наступного за роком смерті автора. Відповідно до спеціальних правил майнові права на твір чинні: 70 років з моменту обнародування твору, якщо його опубліковано анонімно або під псевдонімом, у зв'язку з чим особа автора невідома; якщо протягом 70 років з моменту обнародування псевдонім розкривається або анонімність ліквідується, права чинні 70 років з моменту смерті автора; 70 років з моменту правомірного опублікування діють права на твір, який вперше опубліковано протягом 30 років після смерті автора; 70 років після реабілітації діють авторські права на твори посмертно реабілітованих авторів; 25 років з моменту обнародування охороняються права осіб, які вперше обнародували твір після спливу строків його охорони.

Строки чинності майнових інтелектуальних прав можуть бути встановлені договором (ст. 425 ЦК). Так, майнові права на використання твору, набуті за ліцензійним договором, обмежені строком його дії.

Після спливу строку охорони авторського права твір переходить у суспільне надбання (ст. 447 ЦК, ст. ЗО Закону). Отже, він може вільно, без виплати винагороди використовуватися будь-якою особою, але за умови дотримання особистих немайнових прав автора.

 

Контрольні питання

1. Об'єкти авторського права.

2. Що означає поняття похідні твори

3. Коли починає діяти право на твір?

4. Що таке співавторство?

5. Виключні майнові і немайнові права автора.

6. Що означає значек©

7. Порядок реєстрації права на твір

 

ТЕМА 13..СУМІЖНІ ПРАВА

План лекції

13.1 Поняття суміжних прав.

13.2 Об'єкти та суб'єкти суміжних прав.

13.3 Особисті немайнові та майнові суміжні права та підстави їх виникнення

13.4 Строк охорони суміжних прав.

 

13.1. Поняття суміжних прав.

Інститут авторського права містить у своїй структурі певну сукупність правових норм, які регулюють відносини з використання особливих об'єктів інтелектуальної власності - виконань творів, фонограм, відеограм та програм мовлення (суміжні права).

Назва "суміжні права" вказує на їх тісний зв'язок з авторським правом. Це пов'язане з тим, що виконання творів, фонограми, відеограми та програми мовлення створюються в результаті використання авторських творів, є однією з форм їх існування, тому і використання їх відбувається одночасно з використанням об'єктів авторського права. Це зумовило регулювання даних відносин на основі єдиних принципів. Тому традиційно суміжні права розглядаються як складова єдиного інституту права інтелектуальної власності - авторського права і суміжних прав. Головний принцип охорони суміжних прав полягає у тому, що виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права; виробники фонограм, виробники відеограм повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців; організації мовлення повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм), ч.2 ст. 36 Закону.

У суб'єктивному розумінні суміжні права являють собою сукупність особистих немайнових та майнових прав виключного характеру, наданих законом виконавцям, виробникам фонограм і відеограм та організаціям мовлення.

13.2. Об'єкти та суб'єкти суміжних прав.

До об'єктів суміжних прав закон відносить: виконання, фонограми, відеограми та програми (передачі) організацій мовлення (ст. 449 ЦК, ст. 35 Закону). До перших належать виконання будь-яких творів - літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших. Фонограмою є звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограмою визнається відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Програма мовлення - це сукупність теле - або радіопередач, що безпосередньо або в запису транслюються на відстань за допомогою електромагнітних хвиль, які розповсюджуються передавальними пристроями і приймаються будь-якою кількістю телерадіоприймачів.

Суб'єктами суміжних прав є викона­вець, виробник фонограм, виробник відеограм, організація мовлення. Виконавцем визнається актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо,а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

Виробником фонограми чи відеограми визнається фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звуко - чи відеозапис виконання або будь-яких звуків чи рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього). Організацією м о в л с н н я вважається тсле-радіо організація ефірного чи кабельного мовлення, яка здійснює публічне сповіщення радіо-чи телевізійних програм, як власного виробництва, так і виробництва інших організацій. За законом України "Про телебачення і радіомовлення" телерадіоорганізацією може бути тільки юридична особа, зареєстрована у встановленому чинним законодавством порядку, яка має право виробляти та розповсюджувати телерадіопередачі та програми. Суб'єктами суміжних прав визнаються також особи - правонаступники, які набули виключні права на підставі договору або в порядку спадкування.

 

13.3 Особисті немайнові та майнові суміжні права і підстави їх виникнення.

Зазначені права виникають за принципом відсутності формальностей з моменту виконання твору, виробництва фонограми, відеограми або обнародування програми (передачі) мовлення. Творець даного продукту вправі сповістити всіх можливих користувачів про належність йому суміжних прав шляхом позначення примірників знаком охорони суміжних прав - латинська літера „р" у колі (від "рhonogram" -звукозапис, фонограма), поряд з яким вказується ім'я чи назва правоволодільця та рік першої публікації. Законом встановлено принцип презумпції належності суміжних прав тим особам, які зазначені на правомірно розповсюджених примірниках.

Немайнові суміжні права. Виробнику фонограми чи відеограми, організації мовлення належить немайнове право на ім 'я, а саме на зазначення свого імені або назви на носії, примірниках та на його згадування під час вико­ристання об'єкта. Право на ім'я виконавця має більш широкий зміст і включає також можливість вимагати згадування його імені у зв'язку з кожним його виступом, записом чи виконанням, якщо це можливо за даних умов використання. Крім того, право виконавця аналогічно праву автора поширюється на можливість використання псевдоніма. Виконавець також має право на захищеність свого виконання від дій, які можуть завдати шкоди його честі та репутації, і на забезпечення належної якості запис у виконання. З метою захисту творчої індивідуальності виконавця йому надане право на визнання його творцем, що забезпечує захист від привласнення виконання іншою особою (ст. 423 ЦК, ст. 38 Закону).

Майнові права розрізняються за способами використання, які можуть бути різними стосовно того чи іншого об'єкта суміжних прав. Вони вичерпно передбачені у ЦК (ст. 452-455) та у Законі (ст. 39-41) окремо для кожного суб'єкта.

Виконавцеві належать такі майнові права, а саме права на: фіксацію виконання під час його здійснення; доведення виконання до відома публіки; пряме чи опосередковане відтворення запису виконання; розповсюдження записів виконання.

Виробникам фонограм і виробникам відеограм надані такі майнові права, а саме право на: пряме або опосередковане відтворення відеограми, фонограми; розповсюдження фонограм і відеограм шляхом продажу, чи іншого відчуження, оренди оригіналу чи примірника фонограми, відеограми; будь-яку видозміну фонограм та відеограм; імпорт фонограм, відеограм в Україну з метою їх поширення серед публіки.

Майнові права організацій мовлення складаються з права на: фіксацію програм на матеріальному носії; відтворення програми (передачі); публічне сповіщення програм (передач) мовлення шляхом трансляції та ретрансляції; представлення програми (передачі) мовлення публіці у місці, де встановлено вхідну плату.

Одночасно з будь-яким майновим правом суб'єкт суміжних прав може реалізувати право на винагороду за використання його продукту. Розмір і порядок її виплати узгоджується сторонами за їх власним вибором у договорі про розпорядження майновими правами. Розмір винагороди залежить від способу використання об'єкта, його обсягу, території роз­повсюдження примірників чи території сповіщення, строку ви­користання, але в будь-якому разі не може бути меншим, ніж мінімальні ставки за відповідне використання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав".

Правомірне використання об'єктів суміжних прав без згоди правовласників та без виплати їм винагороди (інакше винятки у правах) допускається у випадках, встановлених законом (ст. 42 Закону), які визначаються аналогічно виняткам у майнових правах авторів творів, передбаченим у ст. 21-25 Закону. Аналіз зазначених статей дозволяє віднести до них такі способи вільного використання:

- використання коротких уривків з фонограм, відеограм, програм мовлення з полемічною, критичною, науковою або інформаційною метою в обсязі, виправданому цією метою;

- доведення фонограм, відеограм до відома публіки з метою освітлення поточних подій у обсязі, що виправдовується інформаційною метою;

- відтворення фонограм, відеограм, програм мовлення для використання в адміністративному та судовому провадженні в обсязі, що виправдовується цією метою;

- публічне виконання фонограм, демонстрування відеограм під час офіційних, релігійних церемоній та похорон.

До обмежень майнових суміжних прав, тобто звуження їх до можливості отримувати винагороду за певне використання, але без права забороняти таке, відносять: відтворення фонограм, відеограм, зафіксованих у них виконань, а також програм мовлення з навчальною або науково-дослідницькою метою в обсязі, який виправдовує дану мету, за умови виплати справедливої винагороди суб'єктам суміжних прав з урахуванням кількості відтворених примірників без права експортувати їх за межі України; відтворення в домашніх умовах в особистих цілях фонограм, відеограм, зафіксованих у них виконань та їх примірників¹; публічне виконання, демонстрація та сповіщення опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників, зафіксованих у них виконань, яке дозволяється.

Важливими принципами застосування винятків та обмежень майнових прав є обов'язкове дотримання особистих немайнових прав суб'єктів суміжних прав, а також недопущення завдання шкоди нормальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення.

13.4 Строк охорони суміжних прав.

Цей строк визначає період у часі, коли охоронювані законом об'єкти можуть використовуватись тільки з дозволу правовласника. Охорона майнових прав на виконання фонограми, відеограми діє протягом 50 років з моменту, відповідно, або першого запису виконання, або першого опублікування фонограми чи відеограми (за відсутності опублікування - з моменту вироблення), або з моменту першого здійснення (публічного сповіщення) передачі (програми) мовлення. Цей строк починається з 1 січня року, наступного за роком вчинення названих дій. Особисті немайнові права на об'єкти суміжних прав охороняються безстроково. Після спливу строку охорони об'єкти можуть використовуватися вільно, але з обов'язковим дотриманням особистих немайнових прав.

Контрольні питання

1.Що розуміється під суміжним правом?

2. Об'єкти суміжного права.

3.Лічние майнові і немайнові права

4.Способи вільного використання об'єктів суміжного права.

5.Який термін охорони суміжних прав.