Захист права власності осіб, визнаних безвісно відсутнім або оголошених померлими.

У разі визнання громадянина безвісно відсутнім над його майно встановлюється опіка. З майна особи, визнаної безвісно відсутньо видається утримання громадянам, яких ця особа зобовязана була за законом утримувати погашається заборгованість за іншими зобовязаннями. Отже, вживаючи заходи з охорони майна безвісно відсутнього, суд здійснює захист прав, допускаючи можливість його зявлення. Тому у разі зявлення чи виявлення місцяперебування безвісно відсутнього, суд скасовує своє попереднє рішення (ст. 20 ЦК) і знімає опіку над майном. Засоби захисту прав власності у випадках втручання державних органів у здійснення власником його правомочностей та видання державними органами актів, які порушуть права власників. Ці засоби права власності застосовуються як при неправомірному, так і при правомірному заподіянні державними органами збитків власникам. Особливостями даного способу захисту є те, що відповідачами виступають державні оргшани, наділені владними повноваженнями. Даний позов започаткований Законом України «Про власність»1. Наведемо декілька прикладів.

103.

Проблема особистих немайнових прав особи, громадянина є однією з найважливіших у цивілістиці. Кожна особа у правовій державі має відчувати свою правову та соціальну захищеність; повага до особистості є в такому суспільстві нормою повсякденного життя. Закріплюючи особисті немайнові права в конституції, держава забезпечує

їхнє правове регулювання комплексно, тобто за допомогою норм ряду галузей

права. Роль і можливості цивільно-правового регулювання особистих немайнових

прав визначаються предметом цивільного права. Цивільне право поряд із

майновими відносинами регулює пов’язані з ними особисті немайнові відносини, а також особисті немайновівідносини, не пов’язані з майновими.Особисті немайнові права можна визначити як права специфічні.Специфіка їх полягає в тому, що вони не несуть в собі економічного змісту,не мають грошової оцінки. Це випливає з їх назви — немайнові права.Особисті немайнові правовідносини займають вище місце ніж

хрестоматійні для цивільного права майнові відносини і це підкреслює

важливість даного виду відносин у цивільно – правовій системі. Особисті немайнові права – це юридично гарантовані можливості, які довічно належать

кожній фізичній особі за законом і характеризуються немайновістю та

особистістю.

104.

Особисті немайнові права належать усім без винятку фізичним особам

незалежно від віку, дієздатності, інших обставин, зокрема від того, де та у

зв'язку з якими подіями життя вони перебувають.Слід зазначити, що основна частина особистих немайнових прав виникає узв'язку з народженням і з моменту народження, тобто вони є природнимиправами людини. Для інших момент їх виникнення не має точної фіксації, вінпов'язується з різними обставинами, які зумовлюються багатьма чинниками.Тому момент виникнення особистих немайнових прав можна визначити якспецифічний. У новому ЦК України визначено дві підстави виникнення особистих немайнових прав — народження людини і припис закону.За цільовим спрямуванням особисті немайнові права пропонується класифікувати на:

1) особисті немайнові права, спрямовані на індивідуалізацію особистосте (право на ім'я, право на честь, гідність, ділову репутацію та ін.);

2) особисті немайнові права, спрямовані на забезпечення фізичної

недоторканності особи (життя, свобода, вибір місця перебування, місця

проживання тощо);

3) особисті немайнові права, спрямовані на недоторканність

внутрішнього світу особистості та її інтересів (особиста та сімейна

таємниця, невтручання у г.ріїватне життя, честь і гідність).

105.

До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування

фізичної особи, відповідно до ЦК України, слід відносити:

Право на життя; Право на здоров`я; Право на безпечне довкілля; Право на свободу та особисту недоторканість; Право на сім`ю, опіку, піклування та патронатне виховання.

Головним, фундаментальним правом людини є право на життя. Існування

цього права обумовлено самим існуванням людини, воно є найбільш природним.

Характерною особливістю права на життя є те, що його виникнення чи

припинення у більшості випадків не залежить від волі управомоченої особи.

Народження та смерть людини — особливий різновид юридичних фактів, що

належать до подій. Під юридичним фактом народження розуміється початок

самостійного дихання дитини.Серед особистих немайнових прав, що забезпечують природне існуванняфізичної особи, ЦК України називає право кожної фізичної особи на охорону здоров'я. Відповідно до Конституції України кожен має право на охорону

здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Особистими немайновими правами, що забезпечують природне існування фізичної особи, є право на свободу та право на особисту недоторканність. Під фізичною свободою розуміється можливість належати собі у конкретному фізичному світі, рухатися, переміщуватися у просторі. До сфери індивідуальної свободивходять такі блага, як особисте та сімейне життя, задоволення сутоіндивідуальних потреб, моральні відносини. Право на свободу включає заборону будь-якої форми фізичного чипсихічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання спиртнихнапоїв, наркотичних та психотропних засобів, вчинення дій, що порушують публічний порядок, а також тримання фізичної особи в неволі. Право на особисту недоторканність розкривається у ЦК України як право, згідно з яким фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню. Право на сім'ю закріплено ЦК України: фізична особа незалежно

від віку та стану здоров'я має право на сім'ю.

106.

До особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної

особи, згідно з главою 22 ЦК України слід відносити:

- Право на ім`я;-Право на честь, гідність та ділову репутацію; -Право на індивідуальність; -Право на зображення та голос;- Право на особисте життя;- Право на особисті папери та таємницю кореспондеції; -Право на інформацію; -Право на свободу творчості;- Право на вибір роду занять;- Право на місце проживання; -Право на недоторканість житла;-Право на пересування;- Право на свободу об`єднань; - Право на мирні зібрання. Важливими особистими немайновими благами є честь, гідність та ділова

репутація фізичної особи.Згідно зі ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до йогогідності. Ніхто не повинен зазнавати такого, що принижує його гідність,

поводження і покарання, а також посягання на його честь та репутацію.На думку ряду авторів, зі словом "честь" пов'язується оцінка суспільством моральних та інтелектуальних якостей людини, а зі словом "гідність" — усвідомлення самою людиною факту, що вона володіє незганьбленими моральними та інтелектуальними якостями. Враховуючи те, що честь і гідність є особистими немайновими благами, невіддільними від особистості, можна вважати, що це право виникає з моменту народження людини.Серед особистих немайнових прав ЦК України визнає і право фізичної особи на індивідуальність, тобто право на збереження своєї національної,

культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір

форм та способів вияву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені

законом та не суперечать моральним засадам суспільства.Фізична особа має право на особисте життя, самостійно визначаючи своєособисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб, зберігаючи утаємниці обставини свого особистого життя. У повному обсязі це право учинному цивільному законодавстві ще не закріплено. Визначено лише правовий режим певних відомостей про особисте життя окремих осіб. Важливим особистим немайновим правом завжди визнавалося право на

таємницю кореспонденції). Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції.

Фізична особа має право на місце проживання і на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом. Кожен має можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

107.

Цивільне законодавство регулює майнові і зв"язані з ними особисті немайнові відносини, а також інші особисті немайнові відносини.Особисті немайнові відносини регулюються цивільним правом лише у винятковому випадку. Особистим немайновим відносинам, незалежно від їхнього зв"язку з майновими, притаманні такі ознаки:

а) утворення у духовній сфері життя суспільства і не мають майнового економічного змісту. У них відсутній безпосередній зв"язок з майновими відносинами, тобто вони не мають фактичного чи правового зв"язку;

б) мають особистий характер, оскільки складаються з приводу особливої категорії об"єктів немайнових благ (честі, гідності, імені, ділової репутації, особистої недоторканості та інше), які неможливо відокремлити від коннкретної особи;

в) мають абсолютний характер.

Честь і гідність - важливі духовні нематеріальні блага, втілені у самій особистості (громадянина або організації). Вони визначають добре ім"я людини та позитивну репутацію організації. Право на честь і гідність громадянина є конституційним. У межах охорони правовідносин здійснюється правове регулювання відповідно до ст. 7 ЦК України, яка так і називається "Захист честі і гідності та ділової репутації".

Честь у науці цивільного права визначається, як певна соціальна оцінка особистості, що формується у процесі суспільного життя, діяльності і спілкування людей та організацій з таких об"єктивних показників, як вчинки, погляди та інші явища суспільного життя. Умовно можна визначити, що честь - це морально-політична поведінка особи в даному суспільстві. Гідність - це певна самооцінка особистості своїх ділових, моральних та інших соціальних якостей, оскільки вона гарантується на її соціальній оцінці, то і честь, і гідність розглядаються у зв"язку між собою. Якщо людина адекватно оцінює свою поведінку, то вона є завжди гідною людиною. Ділова репутація - це певний імідж особи. Змістом права громадян і організацій на честь і гідність є їхня юридично забезпечена можливість вимагати від оточуючих осіб утримання від будь-яких дій, які порочать їх честь і гідність. Заінтересована особа має право на судовий захист у зазначеному порядку також у разі поширення таких відомостей щодо члена її родини або іншого родича, який помер. У випадку поширення відомостей, що принижують репутацію організації, остання, якщо вона є юридичною особою, має право звернутися до суду з вимогами про їх спростування, незалежно від того, якою особою (фізичною чи юридичною) поширено ці відомості. Засобом захисту честі й гідності є спростування відомостей, які порочать честь і гідність людини або організації. Порядок спростування відомостей, які порочать позивача, встановлюються законом або судом. У ч. 2-3 ст.7 ЦК України вказано: якщо відомості які порочать честь і гідність, поширено в засобах масової інформації, то й спростовані вони мають бути також через них. Залежно від обставин справи суди встановлюють такі конкретні засоби захисту: принесення позивачем публічного вибачення; направлення письмових спростувань в організацію в яку були повідомлені названі відомості; спростування у відповідному колективі відомостей, поширених на зборах та ін.

108.

Творча діяльність є однією з рушійних сил розвитку цивілізації. Людина за своєю природою схильна до творчості, вона завжди в пошуку кращих умов життя, засобів його поліпшення, своєї безпеки тощо. Держава гарантує захист інтелектуальної власності, авторських прав громадян, їх моральних і матеріальних інтересів, що виникають у звязку з різними видами інтелектуальної діяльності.За Конституцією України кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може використовувати або поширювати зазначені результати без згоди їх власника, лише за винятками, встановленими законами.

Творчість — це цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. За своєю цілеспрямованістю творчість можна умовно поділити на два основні види: духовна творчість і науково-технічна творчість. Духовність слід розуміти як відповідність певного роду діяльності, поведінки, а головне — їхнього змісту загальновизнаним людським цінностям: загальноприйнятим нормам моралі, поведінки, світогляду, світовідчуття. Зміст, спрямованість, сила емоційного впливу літератури, мистецтва, науки зумовлюють духовність сучасного суспільства.

Усі результати творчої діяльності обєднані поняттям інтелектуальної власності. З цього загального поняття інтелектуальної власності міжнародно-правові документи виділяють окремо промислову власність, до якої належать винаходи, загальнокорисні зразки, промислові рисунки або моделі, фабричні або товарні знаки, знаки обслуговування.

Інші обєкти інтелектуальної власності, які залишилися за межами поняття промислової власності, становлять групу результатів творчої діяльності, що охороняється авторським правом. Цю групу часто називають літературно-художньою власністю.

, 109.

Авторське право надає авторам і іншим творцям інтелектуальних творів у галузі літератури, музики, мистецтва певні права, що дозволяють їм надавати дозвіл або забороняти протягом певного обмеженого періоду часу ті або інші види використання їхніх творів. Об'єктами авторського права є твори науки, літератури й мистецтва. Тільки оригінальні твори можуть бути об'єктом авторського права. Завдання авторського права - встановити найсприятливіші правові умови для творчої діяльності, забезпечити доступність результатів цієї діяльності всьому суспільству. Його основним принципом є поєднання інтересів автора та інтересів усього суспільства. Авторське право проголошує і забезпечує широкий захист особистих (немайнових) і майнових прав авторів.

Особливу групу джерел сучасного авторського права становлять міжнародні договори: Брюссельська конвенція з розповсюдження програм, що несуть сигнали, які передаються через супутники Міжнародні договори встановлюють взаємні права та обов'язки країн-учасниць і є основною правовою формою розвитку міжнародного співробітництва у галузі авторського права. В Україні укладання міжнародних договорів є конституційним правом.

Якщо міжнародним договором, учасником якого є Україна, встановлені інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про авторське право і суміжні права, то застосовуються правила міжнародного договору.

110.

Об'єктом авторського права є твір науки, літератури чи мистецтва, виражений у будь-якій об'єктивній формі. Об'єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, який має певні, встановлені законом, ознаки: а) творчий характер; б) вираження в об'єктивній формі. Не вважається об'єктом авторського права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарській машинці чужого твору або навіть його літературна об-робка - редагування, коректура). Твір може бути виражений у будь-якій об'єктивній формі, але обов'язково придатній для відтворення, сприймання. Сама об'єк-тивна форма може бути усною, письмовою (ноти, креслення, схеми, запис на платівку, магнітну плівку, фотографії тощо). Самостійним об'єктом авторського права є переклад твору іншою мовою, оскільки робота перекладача вважається творчою. До об'єктів авторського права відносять різні види музичних творів з текстом або без нього (інструментальні - симфонії, со-нати, квартети і вокальні -пісні, романси тощо), а також му-зично-драматичні - опери, оперети, балет. Музичні твори, якщо вони не записані, об'єктом авторського права стають з моменту першого публічного виконання. Авторське право визнається за будь-яким твором в галузі на-уки, літератури, мистецтва незалежно від його форми, готов-ності і художньої цінності. Суб'єктом авторського права можуть бути автор твору, а та-кож інші фізичні і юридичні особи, для яких авторське право може виникати у силу закону, договору або спадкування. Так, відповідно до статей 20, 21, 25, 27 Закону про авторське право, право на наукові збірники, енциклопедичні словники, журнали, інші періодичні видання належить організаціям, що випустили їх у світ. Авторське право на кіно- або телефільми належить підприємству, яке здійснило його зйомки, на телепередачі - відповідним телевізійним організаціям. Суб'єкти авторських прав - неавтори не можуть мати права» які мають автори творів. Особисті немайнові права автора є невід'ємними від нього. Суб'єктом похідного авторського права може стати будь-яка фізична чи юридична особа, до якої авторське право перейшло на підставі цивільної угоди відповідно до статті 27 Закону про авторське право. Крім того, авторське право може перейти від автора чи іншої особи, яка має авторське право, до інших фізич-них та юридичних осіб або до держави в порядку спадкування.

111.

Суб'єктивне авторське право, його зміст і межі.

Автору відповідно до закону належать особисті немайнові та майнові права, що виникають у зв'язку із створенням і викорис-танням будь-якого твору науки, літератури чи мистецтва. Для виникнення і здійснення авторських прав не вимагається вико-нання будь-яких формальностей. Особа, яка має авторське пра-во, для сповіщення про свої права може використати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери.Особа, яка має авторське право або будь-яку виключну правомочність на твір, може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах протягом строку охорони авторського права. Державну реєстрацію здійснює Державне агентство України з авторських і суміжних прав в установленому порядку. Про ре-єстрацію прав автора видається свідоцтво. При виникненні спо-ру державна реєстрація визнається судом як юридична презумп-ція авторства, тобто вважається дійсною, якщо в судовому по-рядку не буде доведено інше. Особисті (немайнові) права автора - це право авторства, пра-во на авторське ім'я, право на недоторканість твору і право на обнародування твору. Право на недоторканість твору визначається як право проти-діяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може за-шкодити честі і репутації автора. Це означає, що при виданні, публічному виконанні або будь-якому іншому використанні твору забороняється без дозволу автора та його правонаступників вносиги будь-які зміни як до самого твору, так і до його назви та позначення імені автора. Не допускається також без дозволу автора супроводжувати видаваний твір ілюстраціями, передмо-вами, післямовами, коментарями, будь-якими іншими пояснен-нями, доповнювати або скорочувати твір. За типовими видавни-чими договорами малюнок і навіть колір обкладинки можна зро-бити лише за згодою автора. Допускається також без згоди автора чи іншої особи, що має авторське право, вільне відтворення примірників твору для на-вчання. Йдеться лише про відтворення репрографічним спосо-бом для аудиторних занять опублікованих статей та інших неве-ликих за обсягом творів, а також для відтворення уривків з опуб-лікованих письмових та інших творів.

112.

Суміжні права - це права виконавців на результати творчої діяльності, їх спадкоємців та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконання, права виробників фонограм, відеограм, їх спадкоємців (правонаступників) та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм і відеограм, а також організацій мовлення та їх правонаступників, які охороняються авторським правом. Ці права виникають з відносин, які вже давно існують у творчому житті нашого суспільства.

Первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. Суб'єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону.Виконавцями можуть бути громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства незалежно від віку. Виконавець - актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм (відеограм) або їх упаковках використовувати. Прикладом може бути напис на компактному диску, (р) Веселі чоловічки 2002.

113.

Захист суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством. Найпоширенішими, звичайно, є цивільно-правові засоби захисту авторського права і суміжних прав.У питаннях захисту прав авторів важливу роль відіграє спеціальний орган виконавчої влади - установа у сфері інтелектуальної власності, що обумовлено її функціями в державі. Окрім того, що вона забезпечує державну політику у сфері охорони авторського права і суміжних прав, установа у сфері інтелектуальної власності реалізує моніторинг застосування і додержання національного законодавства та міжнародних договорів, здійснює посередництво у переговорах і при розв'язанні конфліктів між організаціями колективного управління і суб'єктами авторського права.

Законом передбачені випадки, що дають підстави для судового захисту авторського права і суміжних: а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав; б) піратство у сфері авторського права і суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення; в) плагіат - оприлюднення (опублікування) повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору; г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм; баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення, та інші випадки.У разі порушення авторського права і суміжних прав потерпілий в установленому порядку може звернутися до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. Потерпілий має право:- вимагати визнання та поновлення своїх прав;

- звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав або припинення дій, що порушують авторське право та суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

- подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- подавати позови про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;- вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;- вимагати вжити інших передбачених законодавством за ходів, пов'язаних із захистом авторського права і суміжних прав.

Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:- відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;- відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;- стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

114.

Право промислової власності регулює відносини щодо створення, використання та оформлення прав на результати науково-технічної творчості людини, до яких відносяться: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, селекційні досягнення у рослинництві та тваринництві, топографії інтегральних мікросхем. Вони охороняються після спеціального оформлення прав і одержання охоронного документу - патенту або свідоцтва. За назвою документа, що обумовлює охорону більшості об'єктів, -патент - цей інститут також називають патентним правом.Промислова власність є невід'ємним елементом господарської діяльності підприємств усіх форм власності, вона органічно пов'язана з економічним и процесами, що відбуваються у будь-якій країні.

В суб'єктивному значенні право промислової власності є право, яким наділяється відповідно до законодавства автор будь-якого результату науково-технічної діяльності. Отже, об'єктом суб'єктивного права промислової власності може бути будь-який результат науково-технічної діяльності незалежно від того, чи відповідає цей результат встановленим вимогам.

115.

Під науковим відкриттям слід розуміти встановлення невідомих раніше, але таких, що об'єктивно існують закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання. Об'єктами наукових відкриттів є закономірності, властивості та явища матеріального світу.Умовою правової охорони наукових відкриттів є світова новизна, тобто відкриття має бути здійснено вперше і раніше про нього нікому відомо не було, наприклад, відтворення життя шляхом клонування. Суб'єктом наукового відкриття є автор (фізична особа). Досить часто науковими відкриттями займаються колективи вчених. У такому випадку матимемо справу зі співавторством.Автор вправі надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву, наприклад, закони Ньютона. Охоронним документом права на наукове відкриття є диплом на наукове відкриття. Наукове відкриття – це встановлення закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу.

Наукові відкриття – надбання всього людства і ними людство має користуватися безперешкодно. Саме цим пояснюється та обставина, що майже усі правові системи не передбачають спеціальної правової охорони наукових відкриттів.Дуже важливий аспект у відношенні відкриттів, як об’єктів інтелектуальної власності, — відкриття не є об’єктом виключних прав. Ніхто не може установити монополію на використання відкриттів. Відкриття належать усьому світові.Проте, автори відкриттів мають особисті немайнові права: право авторства — як честь вважатися першовідкривачем визначених знань; право на ім’я — як право на спеціальну назву відкриття або на визначену форму вказівки у відкритті імені автора: під своїм ім’ям, під умовним ім’ям або псевдонімом, а також анонімно.

116.

Правова охорона сортів рослин. Виведення нового сорту будь-якої культурної рослини потребує великих затрат енергії, наполегливих пошуків, коштів, тривалого часу і великих зусиль. Це процес, який триває багато років, іноді навіть протягом життя кількох поколінь. Отже, законодавство про рослини розрізняє два види сортів: сорти, що допущені до господарського використання, і сорти які захищені патентом, тобто запатентовані сорти. Об'єктом правової охорони вищезгаданий Закон про рослини визнає особисті немайнові права автора сорту, власника патенту або ліцензії. Об'єктом п рава на сорт є селекційне досягнення у рослинництві, одержане штучним шляхом або шляхом відбору і таке, що має одну або кілька господарських ознак, які відрізняють його від існуючих сортів рослин.Право на селекційні досягнення в галузі тваринництва. Виведення нових порід тварин і птиці вищої якості — досить копітка і складна справа.

Селекційним досягненням у тваринництві визнається порода, тобто створена людиною цілісна численна група тварин загального походження, яка має генеалогічну структуру і властивості, які дають змогу відрізнити її від інших тварин цього самого виду і кількісно достатні для розмноження якоднієї породи. Суб'єктами цієї діяльності є ^підприємства з племінної справи, селекційно-гібридні центри, іподроми, лабораторії імуногенетичного контролю, контрольно-випробувальні станції, центри трансплантації ембріонів, інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також селянські (фермерські) господарства, які мають свідоцтво на право займатися племінною справою.

Суб'єктами права на селекційне досягнення в галузі тваринництва є селекціонери, творчою працею яких виведено нову породу тварин, та їх правонаступники.

До відносин, пов'язаних з правами на селекційні досягнення і охороною цих прав, відповідно застосовуються норми про промислову власність. При цьому відповідні права та обов'язки патентного відомства здійснюються державним органом, на який покладено випробування та охорону селекційних досягнень.Використання селекційного досягнення у тваринництві іншими особами може мати місце лише на підставі договору.

117.

Відповідно до чинного законодавства України про промислову власність до цієї групи об'єктів інтелектуальної власності належать: винаходи, корисні моделі, промислові зразки,

нерозкрита інформація, у тому числі секрети виробництва (ноу-хау), селекційні досягнення, раціоналізаторські пропозиції Винахідництво — це одна з об'єктивно необхідних стадій у процесі перетворення науки на безпосередню продуктивну силу. Корисність пропозиції може виявитися у найрізноманітніших формах і способах. Вона може давати певний економічний ефект, поліпшувати умови і безпеку праці, поліпшувати якість продукції, зменшувати витрати енергії і матеріалів, зменшувати негативний вплив на навколишнє середовище тощо. Корисна модель — це конструктивне виконання пристрою, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим і промислове придатним. Корисна модель визнається новою, якщо вона не є частиною рівня техніки. Винаходи і корисні моделі — близькі між собою результати технічної творчості. Вони мають відповідати таким умовам патентоспроможності, як умови світової новизни і промислової придатності. Проте до корисної моделі не ставиться умова винахідницького рівня. Принципова відмінність між ними полягає в об'єкті — до винаходів належать продукти і способи, до корисної моделі — конструктивне виконання пристрою. Промисловий зразок — це нове конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд і придатне для здійснення промисловим способом. Відповідно до закону об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. При встановленні новизни промислового зразка до уваги береться зміст усіх заявок, що раніше надійшли до патентного відомства України. Промисловий зразок визнається промислове придатним, якщо його можна використати у промисловості або в будь-якій іншій галузі діяльності. Суб'єкти права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки. Автором будь-якого результату творчої праці може бути громадянин України, громадянин будь-якої іншої держави або особа без громадянства, тобто це завжди буде фізична особа. Громадяни можуть бути авторами винаходу, корисної моделі чи промислового зразка незалежно від віку. Іноді малолітні автори вносять цінні пропозиції, які використовуються у виробництві. Право на винахід, корисну модель та промисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом.

118.

Правове регулювання фірмових найменувань в Україні безпосередньо пов’язане з розвитком держави, гармонізації законодавства.

Українська держава розпочала побудову ефективної системи захисту прав інтелектуальної власності, про що свідчить наявність в Цивільному кодексі України окремої четвертої Книги присвяченої праву інтелектуальної власності. Фірмове найменування є носієм ділової репутації того чи іншого виробника стосовно якості товарів, що він виробляє, або послуг, що він надає. Воно не вказує на конкретні товари чи послуги, однак наголошує на юридичній особі, яка виробляє той чи інший вид товару чи надає послуги. Фірмове найменування індивідуалізує саме підприємство, а не його власника.

Фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності не може мати фірмове найменування, а може мати комерційне позначення, під яким виступає в цивільному обороті. Таке найменування фізичної особи слід розглядати як підвид комерційного найменування. Скорочене фірмове найменування є невід’ємною частиною повного фірмового найменування, яке включається за бажанням власника, і, як і фірмове найменування юридичної особи, повинне підлягати правовому захисту незалежновід його реєстрації. У випадку зміни власника підприємства його фірмове найменування має залишатися незмінним, якщо інше не буде передбачено договором між попереднім і новим власниками. Новий власник має повідомити споживачів та клієнтів про перехід до його власності підприємства та про відповідну зміну власника фірмового найменування.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування передають іншій особі лише разом із цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або з його відповідною частиною.На відміну від комерційних найменувань за допомогою торговельних марок ідентифікують не сам суб'єкт економічної діяльності, а його товари або послуги. Мотив торговельної марки - це аспект торговельної марки, розрахований на певний вид сприйняття. Мотив марки може бути: візуальний (графічний) - розрахований на зорове сприйняття; фонетичний (звуковий) - розрахований на слухове сприйняття; семантичний (смисловий) - смисловий зміст позначення, що його використовують як торговельну марку, тощо.

119.

Комерційна таємниця — це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які зазвичай мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого чи іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не може бути віднесено до комерційної таємниці.

Не є комерційною таємницею:

- засновницькі документи;-документи, що надають право займатись підприємницькою діяльністю; - відомості про чисельність та склад працівників, їх заробітну плату та умови праці;-документи про сплату податків та інших обов'язкових платежів;-відомості про забруднення навколишнього середовища; Комерційна таємниця не потребує офіційного визнання її охороноспроможності та державної реєстрації, а строк її охорони необмежено, за винятком припинення існування сукупності ознак комерційної таємниці.Майновими правами інтелектуальної вла