Поняття юридичних фактів.Юридичнтй склад.Види юридичних фактів.

Юридичні факти — це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, припинення або зміну правових відносин.

Юридичні факти є необхідними умовами для виникнення правовідносин і характеризуються такими ознаками:

знаходять свій вияв у зовнішніх обставинах або подіях матеріального світу і пов'язані з їх наявністю або відсутністю;

прямо або опосередковано передбачені нормами права;

викликають передбачені законом юридичні наслідки.

Юридичні факти чисельні і багатогранні, тому і класифікуються за різними ознаками: за вольовою, юридичними-наслідками, складом, тривалістю дії.

За вольовою ознакою юридичні факти поділяються на юридичні дії та юридичні події.

За складом юридичні факти бувають: а) прості; б) складні.

Прості юридичні факти складаються з однієї життєвої події або дії суб'єктів права (наприклад, написання заяви про відпустку).

Складні представляють собою сукупність кількох простих юридичних фактів (наприклад, призив громадянина на дійсну військову службу вимагає українського громадянства, досягнення певного віку, наявності певного стану здоров'я, відсутності права на відстрочку).

Види юридичних фактів:

По характері наслідків:

правообразующие, правоизменяющие, правоприпинені;

По вольовій ознаці:

події, дії (бездіяльність).

Настання подій не залежить від волі суб'єктів правовідносин (наприклад, загибель застрахованого майна від пожежі або повені).

Дії (бездіяльність) - це зовнішнє вираження волі й свідомості людей (наприклад, складання заповіту, дарування).

Дії підрозділяються на правомірні (дозволені) і неправомірні (заборонені).

Серед правомірних дій розрізняють: юридичні вчинки, тобто дії зроблені без мети породити певні юридичні наслідки (наприклад, знахідка чужої загубленої речі) і - юридичні акти, тобто дії, зроблені з метою породити відповідні юридичні наслідки (наприклад, висновок угоди, винесення судом вироку).

Синонімом «неправомірної дії (бездіяльності)» є «правопорушення» (карне, адміністративне й т.д.).

По характері дії в часі:

факти однократної дії (наприклад, повернення позички), факту-стану (наприклад, стан у кревному спорідненні, у трудовому договорі, у шлюбі, непрацездатність і т.п.) - це факти безперервної юридичної дії, які викликають безліч правовідносин.

Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб’єктивне право.

Правоздатність фізичної особи може бути визначена як здатність людини мати цивільні права та обов'язки.

Цивільна правоздатність є необхідною умовою виникнення цивільних прав та обов'язків. Отже, правоздатність - це лише загальна, абстрактна можливість мати права чи обов'язки. Зате, конкретні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законом, - юридичних фактів. Тому при рівній правоздатності всіх людей конкретні цивільні права людини залежать від її віку, майнового стану, стану здоров'я і т.д.

Згідно ст.26 ГК всі фізичні особи рівні у здатності мати особисті немайнові та майнові цивільні права та обов'язки, встановлені Конституцією та цим Кодексом, а також інші цивільні права, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

Згідно ст.ст.21-24 Конституції цивільна правоздатність грунтується на принципах рівноправності і соціальної справедливості. Забороняються будь-які форми обмеження прав громадян за ознаками соціальної, расової, національної, мовної чи релігійної приналежності Певні обмеження правоздатності Іноземних громадян і осіб без громадянства встановлюються законом з метою державної безпеки або як захід-відповідь для громадян тих держав, які передбачили обмеження для українців.

За загальним правилом, правоздатність не залежить також від віку, стану здоров'я, можливості здійснення прав і обов'язків, життєздатності людини.

Отже, характерними ознаками правоздатності є:

її рівність для всіх фізичних осіб;

невідчужуваність її на користь інших фізичних осіб;

неможливість обмеження її актами суб'єктів приватного чи

публічного права, крім випадків, прямо встановлених законом;

Існування її як природної невід'ємної властивості фізичної

особи.

Правоздатність фізичної особи виникає у момент його народження і припиняється в момент його смерті (ст.25 ЦК)

 

Види дієздатності фізичних осіб та її обсяг

Цивільна дієздатність передбачає свідому і правильну оцінку людиною дій, що нею здійснюються і мають юридичне значення. Ця ознака суб’єкта цивільного права залежить від психічної зрілості суб’єкта, тобто від ступеня усвідомлення ним значення своїх дій і можливості керувати ними. В свою чергу зрілість психіки залежить від віку і душевного здоров’я людини. Тому, на відміну від цивільної правоздатності, яка є рівною (ч. 1 ст. 26 ЦК), єдиного для всіх фізичних осіб обсягу цивільної дієздатності не існує.

При визначенні обсягу і змісту цивільної дієздатності фізичних осіб ЦК виходить з певної класифікації в залежності від віку і стану психіки людини. Зміст ст. ст. 31 – 42 дає підстави виділити наступні види дієздатності за критерієм зменшення її обсягу: 1) повна; 2) неповна; 3) часткова; 4) обмежена; 5) визнання фізичної особи недієздатною.

На обсяг дієздатності можуть вплинути й інші чинники, зокрема, наявністю чи відсутністю статусу суб’єкта підприємницької діяльності. Так, лише фізична особа, яка є підприємцем, може укладати договори управління майном на стороні управителя, факторингу на стороні фактора та клієнта, комерційної концесії на стороні правоволодільця та користувача.

 

Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною.

Обмежена дієздатність може бути визначена судом особі, яка страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Фізична особа може бути визнана недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а відтак над нею встановлюється опіка, що призводить до втрати можливості укладення правочинів. Односторонні правочини укладені до визнання особи недієздатною, втрачають чинність. У разі одужання чи значного покращання здоров'я особи, яку визнано недієздатною, суд поновлює її в дієздатності. Правочин, укладений малолітнім без згоди на це його батьків або піклувальника, може бути визнаний судом недійсним за позовом цих осіб.

ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ НЕДІЄЗДАТНОЮ

Фізична особа визнається недієздатною з моменту надання чинності рішенням суду. Але якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів про психічний стан особи може визначити у рішенні день, з якого вона визнається недієздатною. Справи про визнання особи недієздатною можуть порушувати члени її сім'ї, органи опіки та піклування.

Слід мати на увазі, що недієздатними можуть бути визнані не всі душевнохворі чи недоумкуваті, а тільки ті, які не здатні усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.

У разі визнання фізичної особи недієздатною: 1)над нею судом встановлюється опіка; 2)вона не має права вчиняти будь-якого правочину; 3)правочини від її імені та в її інтересах вчиняє її опікун; 4)відповідальність за шкоду, завдану недієздатною особою, несе її опікун.

За позовом опікуна, органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність особи і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок одужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновлюється здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.