Підстави виникнення права власності:первісні і похідні.

Підстави виникнення права власності іменуються титулами власності, які набуваються різними способами. Поширеною є класифікація способів набуття прав власності на первісні та похідні.

До первісних належать способи, при яких право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, або незалежно від його волі. До них відносять: виробництво або переробку речей (специфікацію), змішування та приєднання речей, відділення плодів, заволодіння, конфіскацію, реквізицію, знахідку, скарб, безхазяйне майно і т. ін.

 

Підстави припинення права власності.

Підставами припинення права власності, так само, як і підставами виникнення права власності, є юридичні факти, тобто такі обставини реального життя, які закон виділяє як підстави припинення права власності. Більш того, одні й ті ж юридичні факти можуть одночасно бути підставами припинення права власності в однієї особи і підставами виникнення права власності в іншої особи. Наприклад, договір дарування є підставою припинення права власності у дарувальника і підставою виникнення права власності в особи, якій зроблено подарунок.

Поняття захисту права власності. Співвідношення понять «захист права власності» і «охорона права власності».

Поняття "захист права власності" у спеціальному сенсі охоплює комплекс правових засобів, які застосовуються судом, уповноваженими органами держави або самим власником для забезпечення реалізації і поновлення порушеного суб'єктивного права власності. За своєю сутністю захист права власності забезпечується нормами саме цивільного права і саме тими, які спеціально призначені для його захисту.

Засади цивільно-правового захисту права власності визначені ст.386 ЦК, яка на розвиток положень ст.13 Конституції встановлює, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Отже, характерними рисами цивільно-правового захисту права власності є:

1) його гарантованість державою;

2) його загальність (можливість отримати такий захист існує для усіх суб'єктів права власності (на це вказує також ст.13 Конституції);

3) його рівність для усіх суб'єктів;

4) повнота захисту (власник, права якого порушені, має не тільки право вимагати відновлення стану, який існував до порушення, та припинення порушення, а й право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди на підставах, встановлених ст.ст.22, 23 ЦК).

При визначенні співвідношення цих понять, очевидно, доцільно виходити з того, що "охорона права власності" є поняттям ширшим і охоплює всю сукупність норм права, які передбачають підстави набуття права власності та його припинення, обсяг правомочностей власника, порядок та межі здійснення права, правовий режим окремих видів об'єктів права власності, а також сукупність організаційних і правових заходів, спрямованих на забезпечення реалізації і поновлення порушеного права власності. Загалом цілком припустимим є позначення охорони права власності як захист права власності у широкому розумінні.

Поняття "захист права власності" у спеціальному сенсі охоплює комплекс правових засобів, які застосовуються судом, уповноваженими органами держави або самим власником для забезпечення реалізації і поновлення порушеного суб'єктивного права власності. За своєю сутністю захист права власності забезпечується нормами саме цивільного права і саме тими, які спеціально призначені для його захисту.

 

Загальна характеристика речевр-правових способів захисту права власності.

Кожна цивілізована держава закріплює за своїми громадяна-ми певні права та обов'язки і намагається створити найсприятливіші умови для їх реалізації. Тому одним з найголовніших за-вдань держави є не лише проголошення, а й захист законних прав громадян. Від створення ефективного механізму захисту со-ціальних, політичних, економічних прав та свобод громадян ба-гато в чому залежить поступальний рух економіки, примноження національного багатства, а врешті -- підвищення матеріального добробуту народу. Отже, цілком виправданим є введення у роз-діл 1 Конституції України положення про те, що "держава забез-печує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарюван-ня". Виступаючи гарантом реалізації законних прав, держава тим самим водночас цією нормою забезпечує виконання громадяна-ми та іншими суб'єктами обов'язків, покладених на них. Оскіль-ки економічні відносини після врегулювання їх нормами права набувають форми правовідносин, то цілком правомірно, що об'-єктом державного захисту виступає саме право власності як юри-дична категорія. І це не випадково, адже-в наступній нормі цієї самої статті Конституції України стверджується, що "усі суб'єкти права власності рівні перед законом". Тобто і в даному випадку йдеться про власність як юридичну категорію.

 

73.Поняття, предмет віндикаційного позову, умови його пред’явлення.

У Цивільному кодексі України - віндикаційний позов виражається такою формулою: "Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним". Сторонами у віндикаційному позові виступають власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись річчю, але вже фактично нею не володіє, незаконний фактичний володілець речі.

Незаконний володілець може бути як добросовісним, так і недобросовісним. У недобросовісного володільця, тобто у Набувача, який самовільно заволодів чужим майном, вкрав або присвоїв річ, або, набуваючи річ, знав неправомірність її придбання, власник має право в усіх випадках витребувати своє майно. У добросовісного володільця власник має право витребувати майно в тому разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, без їхньої волі ін шляхом.

Володілець - як добросовісний, так і недобросовісний - у свою чергу має право вимагати від власника відшкодування здійснених необхідних витрат на майно з того часу, з якого власникові належать доходи на майно.

 

Поняття, предмет негаторного позову, умови його пред’явлення.

Відповідно до Цивільного кодексу України формула негаторного позову набуває такого вигляду: "Власник має паво вимагати усунення перешкод у здійсненні ним пава користування та розпорядження своїм майном".

З вимогами про усунення порушень у користуванні майном у більшості випадків звертаються громадяни. Це пояснюється тим, що, як правило, перешкоди, які створюють треті особи, є наслідком кримінальних чи адміністративних діянь (самовільне будівництво, самоуправство, зловживання владою чи посадовим становищем).

Негаторним позовом може бути також вимога про виключення майна з опису. З такою вимогою може звернутись до суду як безпосередній власник майна, так і особа яка володіла ним на підставі закону чи договору (отримала в заставу, на охорону).

Позов про визнання права власності,його предмет та умови пред’явлення.

Позов про визнання права власності – це вимога, спрямована на становленнявідносин із приводу конкретного об’єкта власності, юридичний статус якого невизначений. Судова практика обізнана з випадками, коли позови про визнанняправа власності заявляються як у випадку реалізації абсо лютних прав на спірне майно, так і внаслідок спірності правовідносин сторін із приводу майна, які є відносними.

Цей позов є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності. У юридичній літературі існують різні погляди на правову природу цього позову. Так, вважається, що позов про визнання права власності є:

1) позовом, що супроводжує віндикаційний позов1;

2) видом негаторного позову;

3) самостійним позовом.