Порядок отримання авторського права

Авторське право на програмний продукт виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору. Отже, автор, створивши програмний продукт, автоматично набуває прав власності на нього. Разом із тим в Україні, як і в інших державах передбачений механізм реєстрації авторських прав. Реєстрацією займається Державний департамент інтелектуальної власності, який веде облік авторів, реєструє їх твори, видає авторам свідоцтва. Процедура реєстрації авторського права в Україні займає 2-3 місяця

Зареєструвати авторське право в Україні ми можемо самостійно або за допомогою спеціалізованої юридичної компанії.

Реєстрація авторських прав - депонування (збереження) програмного продукту в Українському агентстві авторських та суміжних прав з фіксацією даних про автора, дати реєстрації твору і його назви, з метою забезпечення правого захисту автора. Це один з найнадійніших способів захисту авторських прав в Україні, який користується великим попитом. Програмний продукту можна передавати на зберігання з вилученням певних частин, але в даному проекті це завадить його ідентифікації.

Слід також зазначити, що при реєстрації авторських прав в Україні не проводиться попередня експертиза схожих програмного продукту, а лише закріплюється дата реєстрації. У випадку виникнення спорів щодо права авторства на будь-який об'єкт авторського права виграє той, хто має більш ранню дату реєстрації авторських прав, якщо немає доказів більш раннього оприлюднення твору.

Порядок реєстрації авторського права в Україні:

1. Заявником заповнюється і подається (особисто, поштою чи Е-mail) Патентному повіреному заявка, де вказуються його реквізити і описується суть предмету захисту — програмний продукт.

2. Патентний повірений проводить регіональну реєстрацію поданої заявки, розрахунок витрат по державній реєстрації права на програмний продукт, оформляє кошторис витрат з проектом договору на виконання робіт по реєстрації авторського права.

3. Заявник подає Патентному повіреному підписаний договір, кошторис, довіреність, програмний продукт і додаткові матеріали (при наявності), що необхідні для опису вказаних об’єктів.

4. Заявник оплачує Патентному повіреному передбачений договором аванс – 50% суми договору.

5. Патентний повірений виконує роботи по дослідженню предмета захисту і оформленню заяви та документів на державну реєстрацію авторського права на програмний продукт (протягом одного місяця за звичайним тарифом):

– аналіз предмету захисту і визначення системи захисту його складових (авторське право чи право «sui generis»);

– визначення форми подання програмного продукту на реєстрацію та його оформлення;

– оформлення опису щодо використання програмний продукт та його структури;

– оформлення інших документів відповідно до «Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір».

6. Заявник підписує заявочні документи і оплачує Патентному повіреному 30% суми договору.

7. Патентний повірений оплачує передбачений в кошторисі державний збір за підготовку до реєстрації авторського права на програмний продукт (згідно постанови КМУ від 27 грудня 2001 р. № 1756) і особисто подає заявку в УААСП Державного департаменту інтелектуальної власності на реєстрацію авторського права на твір.

8. Патентний повірений супроводжує формальну експертизу УААСП заявки і приймає певні рішення чи надає відповідні додаткові документи на запити експерта (протягом одного місяця).

9. УААСП установлює пріоритет заявки і видає Патентному повіреному рішення про реєстрацію авторського права на програмний продукт (протягом місяця).

10. Заявник оплачує Патентному повіреному 20% суми договору, який оплачує державне мито за видачу свідоцтва на авторське право (згідно Декрету КМУ «Про державне мито»).

11. УААСП заносить відомості про реєстрацію до Державного реєстру свідоцтв, публікує інформацію про зареєстроване авторське право в офіційному бюлетені «Авторське право і суміжні права» і видає Патентному повіреному свідоцтво України на авторське право (протягом одного місяця).

12. Патентний повірений вручає свідоцтво України на авторське право Заявнику і надає консультації по його правовому супроводженню, в т.ч. по оформленню авторських договорів.

 

 

РОЗДІЛ 4

ОХОРОНА ПРАЦІ

 

Кожна людина для забезпечення своїх життєво необхідних потреб здійснює певний вид трудової діяльності. Така діяльність людини супроводжується потенційною небезпекою, може призводити до травм, захворювань, погіршення самопочуття, інших негативних наслідків. Тому для мінімізації таких негативних явищ в процесі трудової активності людини розробляються і закріпляються державою методологічні основи, правові бази охорони праці працівників.

Наказом Мінпраці від 22.10. 2001 р. № 432 затверджена Концепція управління охороною праці, яка визначає, що управління охороною праці — це підготовка, прийняття та реалізація правових, організаційних, науково-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Мета управління охороною праці на підприємстві – це реалізація конституційних прав працівників та забезпечення вимог нормативно-правових актів щодо збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці, створення безпечних та нешкідливих умов праці, покращення виробничого середовища, запобігання травматизму, профзахворювань, пожеж та аварій.

Об’єктом управління охороною праці на підприємстві є діяльність роботодавця або довіреної ним особи, керівників структурних підрозділів, функціональних служб і всього колективу підприємства для забезпечення належних здорових і безпечних умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, цехах і підприємства в цілому, попередження травматизму, профзахворювань, пожеж та аварій.

Управління охороною праці на підприємстві здійснює роботодавець або довірена ним особа, а в цехах, виробничих ділянках, службах,підрозділах тощо – керівники відповідних служб і підрозділів.

Виконання вимог нормативно-правових актів про охорону праці здійснюється на підприємстві шляхом забезпечення ефективного функціонування системи управління охороною праці на підприємстві, тобто шляхом планомірного і своєчасного виконання всіх завдань і функцій управління охороною праці на виробництві.

Основні завдання системи управління охороною праці на підприємстві є:

· запобігання виробничим травмам, професійним захворюванням, пожежам та аваріям;

· дотримання вимог колективних договорів, законодавства і нормативно-правових актів з охорони праці;

· виховання самосвідомості працівників підприємства з питань безпеки праці з метою їх ставлення до них, як до головних своїх обов’язків;

· залучення працівників підприємства до планування, організації, мотивації, контролю та оцінки ефективності заходів з охорони праці;

· визначення і розподіл обов’язків, прав і відповідальності за стан охорони праці між всіма керівниками підприємства;

· забезпечення необхідної компетенції посадових осіб, спеціалістів та всіх працівників в питаннях, що пов’язані з виконанням покладених на них обов’язків, розумінням своїх прав, обов’язків і відповідальності;

· раціональне розподілення фінансових, матеріальних та людських ресурсів для забезпечення ефективного функціонування системи управління охороною праці на підприємстві;

· забезпечення працівникам соціальних гарантій в сфері охорони праці у колективному договорі (угоді, трудовому договорі);

· постійне підвищення ефективності функціонування системи управління охороною праці на підприємстві.

У спрощеному вигляді будь-яка система управління – це сукупність суб’єкта управління та об’єкта управління, що перебувають у певному середовищі та інформативно зв’язані між собою. У суб’єкті управління можна виділити два органи – управляючий і виконавчий. Управління завжди здійснюється задля досягнення певної мети. Мета управління охороною праці – забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону "Про охорону праці" роботодавець повинен забезпечити функціонування системи управління охороною праці. Він очолює роботу з управління охороною праці та несе безпосередню відповідальність за її функціонування в цілому на підприємстві.

СУОП, як підсистема загальної системи управління виробництвом, повинна передбачати такі функції:

· організацію і координацію робіт (обов'язки, відповідальність, повноваження керівників різного рівня, осіб, які виконують та перевіряють виконання роботи);

· облік, аналіз та оцінка ризиків;

· планування показників стану умов та безпеки праці;

· контроль планових показників та аудит всієї системи;

· коригування, запобігання та можливість адаптації до обставин, які змінюються;

· заохочення працівників за активну участь та ініціативу щодо здійснення заходів з підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці.

Завдяки цій системі повинні забезпечуватися вирішення таких основних завдань:

· професійний добір працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки з урахуванням стану їхнього здоров'я та психофізіологічних показників;

· навчання та пропаганда з охорони праці;

· безпека обладнання;

· безпека виробничих процесів;

· безпека будівель та споруд;

· забезпечення нормативних санітарно-гігієнічних умов праці;

· наявність засобів індивідуального захисту;

· оптимальні режими праці та відпочинку;

· лікувально-профілактичне обслуговування працюючих;

· санітарно-побутове обслуговування.

Основними законодавчими актами, якими керується кожне підприємство при організації охорони праці та забезпеченні безпеки життєдіяльності своїх працівників є Конституція України, Кодекс законів про працю та Закон України «Про охорону праці». Саме ці документи визначають основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя й здоров’я в процесі трудової діяльності, регулюють за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки і гігієни праці та виробничого середовища, встановлюють єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Згідно з Законом України «Про охорону праці» служба охорони пра­ці на досліджуваному підприємстві створюється для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у процесі праці.

На кожному підприємстві затверджене Положення про службу охорони праці, воно розроблене з урахуванням специфіки виду діяльності підприємства, чисельності працівників, умов праці та інших факторів.

Спеціаліст з охорони праці на підприємстві в своїй діяльності керується законодавством України, нормативно-правовими актами з охорони праці, колективним договором та актами з охорони праці, що діють в межах підприємства.

Основними завданнями спеціаліста з охорони праці на підприємстві є:

- інформування та надання роз'яснень працівникам підприємства з питань охорони праці;

- організація проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів;

- контроль за дотриманням працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, розділу «Охорона праці» колективного договору та актів з охорони праці, що діють у межах підприємства.

Спеціаліст з охорони праці здійснює контроль за дотриманням працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці. Він розробляє комплексні заходи і контролює їх виконання для забезпечення безпеки робіт, гігієни праці і виробничої санітарії, створює інструкції з охорони праці, пожежної безпеки, забезпечує навчання працівників питанням охорони праці, проводить з працівниками вступний інструктаж, здійснює аналіз причин виробничого травматизму, професійних захворювань, аварій, заподіяної ними шкоди, забезпечує належне оформлення і зберігання документації з питань охорони праці, а також своєчасну передачу їх до архіву для тривалого зберігання згідно з установленим порядком.

У його функції також входить взаємодія з природоохоронними і санітарними, пожежними інспекціями, посадовими особами державного нагляду охорони праці.

На кожному підприємстві в обов’язковому порядку інженер з охорони праці проводить вступний інструктаж при прийнятті працівників на роботу, а перед початком трудової діяльності проводиться первинний інструктаж керівником структурного підрозділу. У разі введення в дію нових норм, правил, інструкцій з охорони праці проводиться позаплановий інструктаж, а при ліквідації наслідків аварій, стихійних лих – цільовий інструктаж. Повторний інструктаж проводять за програмою первинного інструктажу один раз у півріччя, а для шкідливих робіт – один раз у три місяці. Проводяться інструктажі по пожежній, технічній, енергетичній безпеці, а також по наданню першої медичної допомоги. Робітники, що пройшли інструктаж, мають поставити свій підпис в журналі з охорони праці.

Окрім Положення про службу охорони праці на підприємствах діє колективний договір, в якому також висвітлені питання охорони праці та забезпечення безпечної діяльності працівників.

До основних пунктів колективного договору з питань охорони праці можна віднести:

- створення безпечних та здорових умов праці на підприємстві відповідно до вимог ЗУ «Про охорону праці»;

- забезпечення своєчасного виконання комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та підвищення існуючого рівня охорони праці;

- проведення в установлені строки інструктажів з питань охорони праці на підприємстві;

- здійснювати витрати на заходи з охорони праці;

- забезпечення проходження медичних оглядів;

- забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, спецодягом, спецвзуттям;

- забезпечення санітарно-побутових та умивальних приміщень засобами гігієни;

- забезпечення виробничих та офісних приміщень медичними препаратами для першої допомоги.

У сфері охорони праці діє ряд законодавчих, нормативно-правових актів, інструкцій та положень, які повинні використовуватися на підприємстві з метою забезпечення безпеки життєдіяльності працівників.

Слід зазначити, що неабиякий вплив у сфері охорони праці має державний нагляд та громадський контроль за станом безпеки життєдіяльності на підприємстві та охорони праці.

Державний нагляд та контроль за охороною праці на підприємстві згідно ст. 44 Закону України «Про охорону праці» здійснюють:

- Державний комітет України по нагляду за охороною праці;

- Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

- органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;

- органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України;

- Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці на підприємствах здійснює трудовий колектив через обраних ними уповноважених.

Контроль за станом охорони праці. Дійове управління охороною праці можна здійснювати тільки при наявності повної, своєчасної і вірогідної інформації про стан охорони праці. Одержати таку інформацію, виявити можливі відхилення від норм безпеки, а також перевірити виконання планів та управлінських рішень можна тільки на підставі регулярного та об'єктивного контролю. Тому контроль стану охорони праці є найбільш відповідальна та трудомістка функція процесу управління.

До основних форм контролю за станом охорони праці належать: оперативний контроль; контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства; громадський контроль; адміністративно-громадський трьохступеневий контроль; відомчий контроль вищих органів. Необхідно зазначити, що крім контролю, здійснюється нагляд за охороною праці з боку державних та профспілкових інспекцій.

Оперативний контроль з боку керівників робіт і підрозділів підприємства проводиться згідно із затвердженими посадовими обов'язками.

Служба охорони праці контролює виконання вимог безпеки праці у всіх структурних підрозділах та службах підприємства.

У справі створення здорових та безпечних умов праці значна роль відводиться громадському контролю, який здійснюється комісією з питань охорони праці підприємства та громадськими інспекторами з охорони праці.

Адміністративно-громадський трьохступеневий контроль проводиться на трьох рівнях. На першій ступені контролю начальник виробничої дільниці (майстер) спільно з громадським інспектором профгрупи щоденно перевіряють стан охорони праці на виробничій дільниці. На другій ступені — начальник цеху спільно з громадським інспектором та спеціалістами відповідних служб цеху (механік, електрик, технолог) два рази в місяць перевіряють стан охорони праці згідно з затвердженим графіком. На третій ступені контролю щомісячно (згідно із затвердженим графіком) комісія підприємства під головуванням керівника (головного інженера) перевіряє стан охорони праці на підприємстві. До складу комісії входять: керівник служби охорони праці, голова комісії з охорони праці профкому, керівник медичної служби, працівник пожежної охорони та головні спеціалісти підприємства (технолог, механік, енергетик). Результати роботи комісії фіксуються в журналі трьохступеневого контролю і розглядаються на нараді. За результатами наради видається наказ по підприємству.

Облік, аналіз та оцінка показників охорони праці та функціонування СУОП направлені (відповідно до одержаної інформації) на розробку та прийняття управлінських рішень керівниками усіх рівнів управління (від майстра дільниці до керівника підприємства). Суть даної функції полягає у системному обліку показників стану охорони праці, в аналізі одержання даних та узагальненні причин недотримання вимог законодавчих та нормативних документів, а також причин невиконання планів з охорони праці з розробкою заходів, направлених на усунення виявлених недоліків. Аналізуються матеріали: про нещасні випадки та професійні захворювання; результати всіх видів контролю за станом охорони праці; дані паспортів санітарно-технічного стану умов праці в цеху (на дільниці); матеріали спеціальних обстежень будівель, споруд, приміщень, обладнання та ін. В результаті обліку, аналізу та оцінки стану охорони праці вносяться доповнення та уточнення до оперативних, поточних та перспективних планів роботи з охорони праці, а також – по стимулюванню діяльності окремих структурних підрозділів, служб, працівників за досягнуті показники охорони праці.

Стимулювання діяльності з охорони праці направлено на створення зацікавленості працівників в забезпеченні здорових та безпечних умов праці. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про охорону праці» до працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та покращення умов праці. Стимулювання передбачає моральні та матеріальні заохочення. До числа останніх належать: премії, винагороди за виконану конкретну роботу, винахідництво та раціоналізаторські пропозиції з питань охорони праці. Джерелом стимулювання діяльності з охорони праці є фонди охорони праці.

Задача 8. На робітника, впродовж зміни, діють чотири біологічно небезпечних фактори:

1. Ефективно – еквівалентна температура повітря на робочому мiсцi в теплий період року t°C;

2. Промисловий пил (наявність i кратність перевищення ГДК);

3. Вiбрацiя (наявнiсть плюс кiлькiсть децибел, що перевищують ГДР, дБ);

4. Хiмiчнi речовини (наявнiсть i кратнiсть перевищення ГДК).

В результатi проведення профiлактичних заходiв оцiнка умов працi полiпшилася на один бал.

Визначити можливе зростання продуктивностi працi робiтника.

Таблиця 4.1