Поняття об'єкта авторського права

У законодавстві Україні, як і у міжнародно-правових актах з ав­торського права, відсутнє визначення об'єкта авторського права. Проте у нормативно-правових актах міститься перелік об'єктів і певні вимоги до результатів інтелектуальної, творчої праці авторів, за умови додержання яких той чи інший результат творчої діяль­ності може бути визнаним відповідно до закону тим чи іншим

Глава 5. Об'єкти авторського права

об'єктом авторського права і, відповідно, отримати правову охо­рону та захист.

Об'єктом авторського права є матеріальне втілення, певна речо­ва форма результату інтелектуальної, творчої праці, тобто об'єктивізація твору¹.

А відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів термін «літературні і художні твори» охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва.

Твори як оприлюднені, так і не оприлюднені, виражені у будь-якій об'єктивній формі, незалежно від призначення і обсягу твору, є об'єктами авторського права.

У представленому положенні сформульовані чотири ознаки правової охорони творів є об'єктами авторського права:

— ознака творчого характеру твору означає, що твір може бути об'єктом правової охорони, якщо він є результатом інтелектуаль­ної, творчої діяльності його автора;

— ознака об'єктивної форми вираження твору означає, що твір може бути об'єктом правової охорони, якщо він виражений в об'єктивній формі;

— ознака змісту твору означає, що твір будь-якого змісту може бути об'єктом правової охорони з деякими обмеженнями, що визначаються законодавством;

— ознака оприлюднення твору означає, що твір може бути
об'єктом правової охорони незалежно від того, виведений він із
приватної сфери чи ні².

Національне законодавство України у сфері авторського права і суміжних прав застосовує ще й ознаку завершеності твору. Твір є

¹ Розкриваючи зміст поняття об'єкта авторського права, необхідно звернути увагу на те, що
законодавець, даючи перелік об'єктів, використовує словосполучення «об'єктами авторсь­
кого права є твори...» (ст. 433 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про авторське право і
суміжні права»). Водночас із наведеного словосполучення не можна стверджувати, що по­
няття «об'єкт авторського права» є тотожним поняттю «твір». Твір законодавець визначає
як родове поняття, до якого можуть бути віднесені твори науки, літератури, мистецтва, а
відтак «твір» за своєю суттю є більш широким поняттям, аніж «об'єкт авторського права». З
цієї позиції твір можна визначити як результат інтелектуальної, творчої праці, який
втілюється у доступну для сприйняття матеріальну, об'єктивно виражену форму. Можна
повністю погодитися з існуючою позицією в теорії авторського права, згідно із якою твір
розглядається як такий, що має нематеріальну сутність, а форма його втілення є матеріаль­
ним носієм.

² Сударков С. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 102-103.

 

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Глава 5. Об'єкти авторського права

 

об'єктом правової охорони незалежно від того, завершений він чи не завершений. При цьому незавершений твір підлягає правовій охороні у такому ж обсязі, як і завершений твір. Це положення випливає зі змісту ст. 433 ЦК України та ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Перераховані ознаки можна поділити на основні і додаткові умови правової охорони творів науки, літератури і мистецтва. Основні умови правової охорони включають ознаку творчого характеру твору й ознаку його вираження в об'єктивній формі, а додаткові умови правової охорони — ознаку змісту твору, ознаку завершеності твору й ознаку його оприлюднення. Відповідно до основних умов правова охорона поширюється на твір, який створений інтелектуальною, творчою діяльністю і виражений у будь-якій об'єктивній формі. Якщо твір відповідає цій умові, то додаткові умови розширюють обсяг правової охорони твору неза­лежно від його призначення, жанру, обсягу, мети, а також від способу його оприлюднення. Необхідно підкреслити, що основні умови є необхідними і достатніми для правової охорони твору, а додаткові умови правої охорони твору є факультативними, оскільки істотно збільшують кількість творів, що підлягають правовій охороні. Таким чином, твір може бути об'єктом правової охорони, якщо він створений інтелектуальною, творчою діяльністю й виражений в об'єктивній формі. Ці основні умови правової охорони не залежать від змісту й способу оприлюднення твору¹. Саме цими умовами і виражений основний принцип правової охорони твору, відповідно до якого авторське право на твір виникає з моменту його створення.

Незважаючи на простоту й очевидність сформульованих ознак правової охорони творів науки, літератури і мистецтва, правозас-тосовча діяльність вимагає їх коментування.

По-перше, правова охорона поширюється на твори, створені інтелектуальною, творчою діяльністю одного чи декількох авторів. Поняття творчості не визначається в законодавстві, оскільки творчість — це загальнолюдська категорія. В результаті інтелекту-

¹ Сударков С. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 103—104.

альної, творчої діяльності створюється все якісно нове, неповтор­не, унікальне й оригінальне, у тому числі твори науки, літератури і мистецтва, які зазвичай стають об'єктами правової охорони. Твор­чий характер твору характеризується його оригінальністю чи но­визною, при цьому новизна й оригінальність можуть виявлятися як у змісті твору, так і в його формі.

По-друге, проблема вираження твору в об'єктивній формі не настільки очевидна, як може здаватися на перший погляд. Необ­хідно розмежувати об'єктивність твору й об'єктивну форму вира­ження твору. Об'єктивність твору означає його дійсне, безумовне існування поза і незалежно від свідомості людини. При цьому не важливо, у якій формі й у якому вигляді виражений твір. Він може бути записаним на папері чи на іншому матеріальному носії. Якщо ж твір знаходиться в душі і серці автора, то його не можна визнати об'єктивно вираженим, оскільки доступ до створеного чи створю­ваного твору чи його сприйняття має лише автор. Для того, щоб твір був доступним іншим людям без посередництва автора, він повинен бути виражений у такій об'єктивній формі, що може сприйматися людськими відчуттями, тобто за допомогою зору і слуху, а за відсутності зору — за допомогою дотику (твори, створені спеціальними способами, для сліпих). При цьому твір може бути виражений або у статичній матеріальній формі, втіленій, напри­клад, у вигляді його оригіналу, копії чи екземпляра, або в ди­намічній виконавській формі, втіленій, наприклад, у виконанні твору у визначеному місці, просторі і часі. Треба мати на увазі, що динамічна форма об'єктивна тільки під час її вираження, напри­клад, за допомогою виконання, постановки, передачі по радіо чи телебаченню тощо. Якщо така дія не була зафіксована на ма­теріальному носії, то після завершення дії така динамічна форма об'єктивно перестає існувати. Оскільки основним майновим пра­вом автора є право на використання твору, для здійснення цього права автор повинен мати твір, виражений у матеріальній формі. Іншими словами, правова охорона може бути забезпечена, якщо твір виражений у будь-якій матеріальній формі, що допускає його використання. Наприклад, твір літератури, як правило, запи­сується на паперовому носії за допомогою тієї чи іншої системи

 

Розділ II. Авторське право і суміжні права

письма рукописним, машинописним чи комп'ютерним способом. Музичний твір може бути записаний на паперовому носії за допо­могою нотного запису, а виконання такого твору — на магнітному чи оптичному носії з використанням аналогового чи цифрового запису. Скульптурний твір створюється із самого матеріального носія.

Водночас слід зазначити, що ст. 433 ЦК України та ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлює обме­ження сфери дії авторського права: авторське право не поши­рюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні кон­цепції як такі. Хоча подібне обмеження доцільно було б включити до ст. 434 ЦК України, яка саме й містить перелік об'єктів, на які не розповсюджується авторське право. Обмеження щодо правової охорони авторським правом закріплені також на міжнародному рівні. Так, в Угоді ТРІПС встановлено, що правова охорона не по­ширюється на ідеї, процеси, методи чи функціонування, матема­тичні концепції як такі (п. 2 ст. 9). Договір ВОІВ про авторське право (ст. 2) повторив цю ж норму Угоди ТР1ПС. Бернська кон­венція про охорону літературних і художніх творів не містить спеціальних положень щодо правової охорони ідей, процесів, ме­тодів і концепцій. Однак уся історія Бернської конвенції про охо­рону літературних і художніх творів, яка відбита в документах дип­ломатичних конференцій, показує, що вищезгадані норми завжди обговорювалися і бралися до уваги, оскільки зазначена конвенція містить норми щодо правової охорони творів, а не ідей, які не є творами. Саме тому не існує розбіжностей між Бернською кон­венцією про охорону літературних і художніх творів та Угодою ТРІПС, а також Договором ВОІВ про авторське право щодо пра­вової охорони ідей, процесів, методів і концепцій.

По-третє, незалежність правової охорони від жанру, обсягу, ме­ти і призначення твору означає, що правова охорона не залежить від змісту твору. Отже, жодна фізична або юридична особа не має права не тільки перешкоджати набуттю правової охорони творів будь-якого змісту, але навіть мати сумнів у такій правовій охороні тільки на підставі змісту твору. Ніхто не має права вимагати, щоб твір був заборонений, вилучений, знищений, навіть якщо його

Глава 5. Об'єкти авторського права

зміст суперечить інтересам таких осіб і груп чи ідеологічним по­глядам політичних партій і т. п. Інакше кажучи, жодна цензура не може позбавити автора його авторських прав. Нині неприпус­тимість цензури встановлена Конституцією України. Однак зако­нодавство будь-якої країни, визначаючи заходи для припинення злочинів проти світу, безпеки, у тому числі інформаційної, проти конституційних прав людини, її честі і гідності, вводить тим самим деяке обмеження щодо змісту творів науки, літератури і мистецтва. Наприклад, неприпустима пропаганда війни, бандитизму, теро­ризму, геноциду, а також розпалювання расової, національної або релігійної ворожнечі, порнографія, наклеп, заклики до зміни кон­ституційного ладу, досягнення державної влади насильницькими методами, здійснення інших злочинів проти держави. У творах не повинна у тій чи іншій формі викладатися і повідомлятися інфор­мація, що є державною чи комерційною таємницею, чи інфор­мація, що може бути використана на шкоду інтересам держави. За­конодавство будь-якої держави встановлює деякі обмеження щодо змісту творів науки, літератури і мистецтва, однак це не можна вважати цензурою. Зі встановленням таких обмежень зберігається незалежність правової охорони твору від його змісту. Це означає, що правова охорона твору не залежить від його якості і може по­ширюватися навіть на твори, що мають відношення лише до на­уки, літератури і мистецтва. Прикладами таких творів є технічні посібники, промислові каталоги, патентна, креслярсько-конст­рукторська, нормативно-технічна документація, звітна науково-технічна документація з науково-дослідних, дослідно-конструк­торських і дослідно-технологічних робіт, мапи, атласи тощо. Змістовний, якісний рівень твору може позначатися на попиті того чи іншого твору, хоча прямого зв'язку між попитом твору і йо­го змістовним рівнем не існує. Успіх тих чи інших творів є індика­тором духовного, інтелектуального й освітнього рівня суспільства і часто визначається насамперед пріоритетом тих чи інших цінно­стей у житті кожної людини. Важливо підкреслити, що у будь-яко­му творі відображені, викладені, виражені якісь ідеї, принципи, концепції, відкриття, методи, процеси чи міститься просто інфор­мація. Однак незалежність правової охорони від змісту твору озна-

 

Розділ II. Авторське право і суміжні права

чає, що зміст, суть ідеї, думки й інформація, викладені в будь-яко­му творі, не можуть набути правової охорони.

По-четверте, оприлюднення твору — це будь-яка дія, за допомо­гою якої твір стає доступним для загального ознайомлення. Основ­ними формами оприлюднення твору є опублікування, публічне виконання, публічний показ, повідомлення для загального ознайомлення за допомогою радіомовлення чи телебачення, мережі Інтернет чи іншим способом. Однак жодна із цих дій не є не­обхідною для того, щоб правова охорона поширювалася на твір. Варто мати на увазі, що відмова від обов'язковості оприлюднення твору іноді істотно ускладнює охорону прав автора. Трапляються випадки, коли твір автора стає викраденим, запозиченим, а потім і оприлюдненим. Якщо авторові стає відомо, що його твір оприлюдне­ний без його згоди і не під його ім'ям, то за захистом свого авторсько­го права він буде змушений звернутися до суду і надати докази свого авторства. Дуже часто такі докази можуть бути суб'єктивними, і суд не зможе прийняти їх як допустимі, стане, таким чином, на сторону порушника закону і не захистить права справжнього автора.

По-п'яте, положення про момент виникнення авторського пра­ва є найважливішою частиною будь-якого законодавства про ав­торське право. У цьому відношенні законодавство про авторське право (ст. 433 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права») ґрунтується на принципі автоматичного на­буття правової охорони чи на принципі незалежності правової охо­рони твору, проголошеному Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів. Відповідно до останнього принципу набуття авторського права на твір і його здійснення «не пов'язане з виконанням будь-яких формальностей» (п. 2 ст. 5). При цьому таке набуття авторського права на твір і його здійснення не залежать від існування правової охорони на цей твір у країні його походження. У законодавстві про авторське право визначається, що авторське право на твори науки, літератури і мистецтва виникає в силу факту їх створення, при цьому для виникнення і здійснення авторського права не потрібне дотримання будь-яких формальностей. Тут дуб­люється основний принцип правової охорони, відповідно до якого авторське право на твір виникає з моменту його створення. Не-

Глава 5. Об'єкти авторського права

обхідно зазначити, що відсутність факультативних чи обов'язкових формальностей ускладнює охорону прав автора на твір.

Незважаючи на негативне ставлення романо-германської докт­рини авторського права до обов'язкової чи факультативної реєст­рації прав на твір, у випадку порушення авторських прав реєст­рація прав на твір є одним із діючих засобів судового захисту прав автора. Реєстрація прав на твір дозволяє істотно скоротити судові витрати автора, забезпечити позитивний результат розгляду спра­ви за можливого відшкодування витрат на адвоката, а також до­могтися значного відшкодування збитків. Існують і інші позитивні прояви реєстрації прав на твори, що особливо важливо в умовах глобальної цифрової інфраструктури.

На відміну від Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, Всесвітня конвенція про авторське право дозво­ляє кожній державі «вимагати дотримання формальностей чи інших умов для набуття і здійснення авторського права на твори, вперше опубліковані на його території, чи на твори його громадян, незалежно від місця їх опублікування».

Єдина можливість виконати вимоги Бернської конвенції про охо­рону літературних і художніх творів і Всесвітньої конвенції про ав­торське право — це визнати принцип незалежності правової охорони творів від виконання будь-яких формальностей. У деяких країнах, що використовують у своїх законах англо-американську доктрину ав­торського права, на відміну від континентальної системи права, до якої належить й Україна, до сформульованих вище ознак щодо набут­тя правової охорони на твори додається вимога виконання формаль­ностей, тобто необхідності здійснення деяких формальностей (реєс­трації прав на твір, депонування твору, нотаріального посвідчення твору). Реєстрація прав на твір і депонування творів використовува­лася ще до Статуту королеви Анни 1709 р. Після приєднання до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів США встановили факультативну реєстрацію прав на твори. Інакше кажучи, і в США дотримання формальностей не обов'язкове і діють сформульовані вище чотири ознаки правової охорони творів¹.

¹ Сударков С. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 104—109.

 

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Глава 5. Об'єкти авторського права

 

§ 2. Види об'єктів авторського права

Перелік творів, які належать до об'єктів авторського права, на­ведений у ст. 433 ЦК України та ст. 8 Закону України «Про авторсь­ке право і суміжні права». Слід зазначити, що переліки об'єктів авторського права у зазначених нормативно-правових актах за деякими пунктами не збігаються.

Літературні твори. Під літературними творами розуміють будь-які оригінальні письмові твори художнього, публіцистичного і прикладного характеру. Твір може вважатися літературним навіть у випадках, коли він мало чим нагадує художню літературу або ми­стецтво, наприклад, довідники, технічні інструкції тощо. До літе­ратурних творів належать літературні й режисерські сценарії, лібретто, тексти з музичними творами, статті у газетах і журналах, щоденники, листи.

Відповідно до ст. 433 ЦК України до літературних творів належать і комп'ютерні програми. Звичайні бази даних у вигляді збірників прирівнюються до літературних творів, проте нові види електронних баз даних можуть прирівнюватися не лише до літера­турних творів, а й до об'єктів суміжних прав. Тривалий час до літе­ратурних творів законодавство відносило також усні твори — публічні лекції, доповіді, промови, виступи, звернення, проповіді та ін. При цьому під усними творами спочатку розуміли твори, створені в процесі імпровізації, експромту, які оприлюднюються за допомогою усної мови. Враховуючи складність правової охоро­ни усних творів, у світі почали вводитися обмеження щодо право­вої охорони усних творів: надання правової охорони усним творам залежить від факту попереднього запису таких усних творів у пись­мовій формі. Такі обмеження не означають звуження прав авторів, оскільки будь-якому усному виступу завжди передує підготовка, в тому числі й викладення змісту твору у письмовій формі¹ Проте, згідно зі ст. 2.1. Паризького акта Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів, у переліку творів, що охороня­ються, загадуються також усні твори (публічні лекції, проповіді та інші подібні твори).

¹ ЛшщикД. Авторское право и смежные права/ Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. — М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. — С. 62-64.

Наукові твори. Під науковими творами розуміють будь-які оригінальні письмові твори наукового, науково-технічного, на­уково-популярного і прикладного характеру. Враховуючи, що пра­вова охорона твору не залежить від його змісту, наукові твори на­бувають правової охорони в силу факту створення та вираження в об'єктивній формі.

Науковий твір набуває правової охорони не тому, що його зміст має науковий характер, а тому, що він має творчий характер і відображений на матеріальному носії — у книзі, брошурі, статті, дисертації, звіті тощо. Важливим є співвідношення правової охо­рони наукових творів, що передбачена нормами авторського пра­ва, і вимог, що ставлять до таких творів наукові співтовариства, а також відповідні державні експертні установи щодо їх наукового рівня. Головна вимога до наукових творів із боку останніх — це високий рівень змісту, послідовність, творчий розвиток існуючих поглядів і уявлень. Науковий твір не створюється на порожньому місці, а грунтується на попередньому науковому знанні — відкритих, встановлених чи доведених законах, теоріях, методах. Він може уточнювати, розширювати, змінювати закони, теорії, зробити переворот у науковому знанні, довести математичними і логічними методами, експериментальними даними зовсім новий і незвичайний результат, навіть змінити картину світу. Науковим творам завжди передували твори, які не створювали нічого ново­го, а іноді просто вводили суспільство в оману. Необхідно зазна­чити, що в деяких випадках на визнання науковими тих чи інших законів, теорій, думок, відображених у творах, значною мірою впливали погляди та уявлення, що панували в суспільстві. Свого часу будь-яка картина світу, що суперечила геоцентричним по­глядам Клавдія Птолемея, церква визнавала єрессю. Церква за­бороняла твори, в яких викладалися уявлення про геліоцентрич­ну систему світу, і фізично чи морально знищувала людей, що ви­передили свій час, — Джордано Бруно, Миколу Коперніка, Галілео Галілея¹.

¹ Сударков С. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 174—176.

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Музичний твір складається зі сполучень звуків, створюваних му­зичними інструментами і (чи) голосом. Музика (від грец. musika — мистецтво муз) — це вид мистецтва, у якому засобами втілення ху­дожніх образів певною мірою організовані музичні звуки. Основ­ними музичними елементами і виразними засобами є лад, ритм, метр, темп, динаміка, тембр, мелодія, гармонія, поліфонія, інстру­ментування.

Музика поділяється на вокальну, інструментальну, вокально-інструментальну. Розрізняють музику одноголосну (монодія) і багатоголосну (гомофонія, поліфонія). Музика має багато видів (театральна, симфонічна, камерна, танцювальна, поп-музика, рок-музика) і жанрів (пісня, хорал, танець, марш, симфонія, сюїта, соната). Музичні твори можуть бути як самостійними (без тексту — симфонічна, камерна музика), так і складеними (з текс­том — пісні). Музика може бути основною чи допоміжною (фоно­вою) частиною музично-драматичного, кінематографічного, мультимедійного твору.

Нині в арсеналі композиторів існує широкий набір засобів для створення музики, починаючи від класичних інструментів і закінчуючи електронними, комп'ютерними та мультимедійними лабораторіями, студіями і комплексами. Існує багато комп'ютер­них програм, що допомагають композитору створювати музичні твори, які відрізняються оригінальністю і незвичайністю звучан­ня. Музичні твори охороняються авторським правом, якщо вони виражені в об'єктивній формі, тобто у формі нотного запису чи у формі записаного музичного виконання.

Музичні твори можуть бути частиною складених творів. Основною формою використання музичних творів є їх публічне виконання. Авторське право визнає виключне право лише на мелодію, що за аналогією прирівнюється до композиції і до розвитку ідеї в літературних творах, а не до самої ідеї. Неможли­во отримати правову охорону в межах авторського права на гармонію, оскільки вона являє собою поєднання акордів, кількість яких обмежена. Так само не можна отримати охорону на ритм музичної мелодії. Оскільки одна і та ж мелодія може стати об'єктом різних способів побудови гармонії і зміни ритму,

Глава 5. Об'єкти авторського права

встановити наявність або відсутність порушення авторського права без музичного фахівця неможливо¹.

Драматичні і музично-драматичні твори, як правило, мають сце­нарій (сценарні твори, але не сценічні, хоча вони призначені для виконання на сцені). Інакше кажучи, драматичні і музично-дра­матичні твори охороняються авторським правом за умови їх фіксації у будь-якій формі. Проте у літературі з інтелектуальної власності можна натрапити на думку, відповідно до якої нелогічною є залежність правової охорони авторського права на драматичні та музично-драматичні твори від фіксації цього твору у будь-якій формі, оскільки втрачається сенс самої охорони, тому що підстава для її визнання залежить від факту створення твору². Цю тезу можна заперечити на таких підставах: безперечно, авторське право на твір виникає з моменту його створення, а фактом створення є саме фіксація цього твору на будь-якому матеріальному носії, будь-яким способом. Тому втілення або закріплення драматичного та музично-драматичного творів у сценарії є логічним і таким, що відповідає чинному національно­му законодавству з авторського права.

Сценарій (від італ. scensrio — сцена) — це виклад змісту п'єси, сюжетна схема, за якою ставиться спектакль. Сценарій є літера­турним твором, а вистава чи постановка — це виконання такого твору. Розрізняють декілька видів сценарію: 1) сценарій як сюжет­на схема, за якою створювалися спектаклі різного жанру у театрі (мім, фарс, комедія тощо); 2) кіносценарій — літературний твір, що призначений для відтворення на екрані; 3) режисерський сце­нарій — детальний творчий план постановки фільму; являє собою розбивку на кадри, в кожному з яких зазначається обсяг епізоду (метраж), кінематографічний план, музичне та зображувальне рішення. Режисерський сценарій визначає жанр, ритм, стиль і ха­рактер майбутнього кінематографічного твору. Термін «драма­тичні твори» включає як трагедії, так і комедії, рев'ю, одноактові

¹ ЛипцикД. Авторское право и смежные права/ Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. — М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. - С. 64.

¹ ЛипцикД. Авторское право и смежные права / Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. — М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. - С. 67.

 

5 7-259

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Глава 5. Об'єкти авторського права

 

п'єси, водевілі та інші різноманітні форми драматичного мис­тецтва.

Драматичний твір (від грец. drama — дія) має відношення одно­часно до двох видів мистецтва — театру і літератури. Основними жанрами драматичного твору є драма, трагедія, комедія, трагіко­медія. Особливістю драматичного твору є особлива сюжетна лінія, загостреність, суперечливість, конфліктність дії. Драматичні конфлікти і суперечності, що відображають загальні і конкретні людські проблеми, втілюються в поведінці та вчинках героїв творів.

Музично-драматичний твір являє собою складений твір, що включає драматичний і музичний твір як одне ціле. Основними жанрами музично-драматичних творів є опера, оперета, музична комедія, мюзикл, рок-опера тощо¹.

Драматичні і музично-драматичні твори підлягають правовій охороні як об'єкти авторського права лише тоді, коли вони ви­ражені в об'єктивній формі, тобто якщо твори зафіксовані у лібрето, виконанні, записані на матеріальному носії у формі, придатній для сприйняття. Основною формою використання драматичних і музично-драматичних творів є оприлюднене ви­конання.

Хореографія (від грец. choreia — танок) спочатку розумілася як запис танцю, потім — як мистецтво твору танцю, балету, а нині — як танцювальне мистецтво в цілому. Танцювальне мистецтво є од-

ним із найдавніших проявів народної творчості, якому властиві елементи синкретизму (від грец. synkretismos — поєднання), коли танок, музика, спів і поезія не були відділені один від одного¹. Хореографічні і пантомімічні твори підлягають правовій охороні як об'єкти авторського права. Проте правова охорона творів хо­реографії і пантоміми забезпечується тільки тоді, коли вони вира­жені в об'єктивній формі, тобто зафіксовані за допомогою відповідних позначень чи опису або здійснений запис виконання на матеріальному носії у формі, придатній для сприйняття². Основною формою використання хореографічних і пантомі­мічних творів є публічне виконання.

Аудіовізуальний твір — твір, який складається із серії пов'язаних між собою зображень (із супроводженням чи без супроводу його звуком), який створює враження руху і призначений для зорового чи слухового (у випадку супроводу його звуком — звукового) сприйняття. До аудіовізуальних творів належать кінематографічні та інші твори, які виражені в об'єктивній формі засобами, ана­логічними кінематографії (телефільми, відеофільми і подібні тво­ри), незалежно від способу їх первісної чи наступної фіксації. Особливість фіксації аудіовізуальних творів полягає у тому, що во­ни можуть сприйматися лише за допомогою технічних пристроїв. Аналогічна ситуація існує щодо творів, створених за допомогою комп'ютера, наприклад мультимедійні твори, які можуть відтво-

 

¹ Опера (від італ. opera — твір) являє собою твір, що поєднує сценічну дію, спів і музику. Опе­ра може включати безліч елементів: арії, речитативи, хори, оркестрові номери, балетні сце­ни, діалог, мелодраму. Існує безліч різновидів опери: велика (класична), комічна, лірична, баладна.

Оперета (від італ. operetta — маленька опера) являє собою музично-драматичний твір, пере­важно комедійного характеру, що містить вокальні, інструментальні і танцювальні номери.

Музичні комедії включаються не лише до оперети, але й до інших творів комедійного харак­теру — комічних опер, мюзиклів тощо.

Мюзикл (від англ. musical — музичний) сформувався в 20-ті роки минулого століття як му­зично-сценічний твір, у якому використовуються естрадна музика, драматичні, хорео­графічні й опсрно-опереточні сцени.

Рок-опера являє собою музично-драматичний твір, основою якого є рок-музика. Виникла наприкінці 60-х років минулого століття як різновид мюзиклу. // Сударков С. А. Основы ав­торского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 178-180.

¹ Танок (від лольс. — taniec, від нім. — tanz) — вид мистецтва, у якому основним засобом створення художнього образу є рухи і постановка тіла танцівника, як правило, у музичному супроводі. Спочатку танок був пов'язаний з піснею, а згодом відокремився у самостійний вид мистецтва. У танці значне місце займають гармонічність рухів та поз, пластична ви­разність і міміка, темп і ритм руху, просторовий малюнок, композиція. Балет (від фр. ballet, від лат. ballo — танцюю) — вид сценічного мистецтва, зміст якого роз­кривається у музично-хореографічних образах. На основі лібрето балет об'єднує музику, хо­реографію і художнє оформлення (декорації, костюми, освітлення). Існують різні форми балету, однією з яких є балет на льоду, лижний балет — спуск із гір із виконанням різних фігур (кроки, обертання, повороти тощо) - різновид фрістайлу

Пантоміма (від грец. — pantomimoa — відтворюваний наслідуванням) — вид сценічного ми­стецтва, в якому основним засобом створення художнього образу є пластика, жест, міміка. У деяких випадках пантоміма близька до балету та інших видів танцювального мистецтва — пасторалі тощо. // Сударков С. А. Основы авторского права. - Минск: Амалфея, 2000. -С. 180-182.

² ЛипцикД. Авторское право и смежные права/ Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. — М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. - С. 66-67.

 

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Глава 5. Об'єкти авторського права

 

рюватися і сприйматися тільки за допомогою комп'ютера або, як­що вони записані на відповідному матеріальному носії, — за допо­могою інших технічних пристроїв: магнітофона, програвана дисків CD чи DVD, телевізора тощо. Нині у Постійному комітеті ВО ІВ з авторського права і суміжних прав проводиться інтенсивна робота над підготовкою проекту нової міжнародної угоди з аудіовізуальних виконань, у якій може бути запропоновано й інше визначення аудіовізуального твору.

Правова охорона кінематографічних творів на міжнародному рівні забезпечується нормами Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, що забезпечують високий ступінь правової охорони аудіовізуальних творів. Одним із перспективних напрямів розвитку міжнародної правової охорони аудіовізуальних творів є забезпечення балансу інтересів виконавців і виробників аудіовізуальних творів з інтересами їх творців¹.

Образотворче мистецтво — це різновид пластичного мистецтва, що поєднує живопис, графіку, скульптуру². Воно відображає дійс­ність у сприйнятливих для зору образах. Твори образотворчого ми­стецтва естетично відображають думки, переживання і взаємини людей, втілюють ті чи інші ідеї та уявлення. Відповідно до Бернсь­кої конвенції про охорону літературних і художніх творів твори об-

разотворчого мистецтва є художніми творами (творами мис­тецтва), призначеними насамперед для естетичного сприйняття.

Образотворче мистецтво пропонує суб'єктивне сприйняття дійсності через призму поглядів митця та публіки, яка сприймає його твори. У цьому полягає перевага образотворчого мистецтва, оскільки саме твір може викликати і піднесені почуття й емоції у одних глядачів, і повне неприйняття в інших. Суб'єктивізм у сприйнятті живопису, графіки і скульптури може доходити до аб­сурду. Дискусійним питанням теорії авторського права є питання, чи підпадають під охорону авторського права репродукції (копії) картин. Теорія і практика авторського права сьогодні стоїть на по­зиції, що у випадках, коли копія просто відображає раніше створе­ний твір, її слід розглядати як похідний твір, а у випадках, коли ре­продукція відображає індивідуальність її автора, — підпадає під охорону авторським правом, але з обов'язковою позначкою, що це репродукція певної картини певного автора.

Нові технологічні досягнення значно змінили зовнішній вигляд образотворчого мистецтва. Комп'ютерні технології стали важливим засобом для створення таких творів, як живопис, графіка і скульп­тура. Нині комп'ютерний художник не обмежений технічними можливостями. Комп'ютерні твори мистецтва особливо широко використовуються в нових складених видах творів — комп'ютерних програмах, базах даних, мультимедійних творах, комп'ютерних

 

¹ ЛипцикД. Авторское право и смежные права / Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. — М.:
Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. - С. 78-81.

² Живопис — не вид образотворчого мистецтва, твори якого створюються за допомогою
фарб, що наносяться на яку-небудь поверхню. Живопис — важливий засіб художнього відо­
браження і тлумачення дійсності, впливу на думки і почуття людини. Ідея твору втілюється
за допомогою композиції, малюнка і кольору. Існує як монохромний живопис, так і
поліхромний живопис. Живопис може бути одношаровий та багатошаровий. Звичайними
жанрами живопису є портрет, пейзаж, натюрморт, а також батальний, побутовий живопис
та ін. Існує монументально-декоративний живопис (розписи стін, плафони, панно), стан­
ковий живопис (картини), декораційний живопис (театральні декорації, декорації для
кіно- та інших аудіовізуальних творів), декоративний розпис предметів побуту, іконопис,
мініатюра, діорама і панорама, мозаїка і вітражі тощо. З технологічної точки зору живопис
створюється олійними, водяними, клейовими, восковими, емалевими, силікатними, син­
тетичними фарбами. Д