Поняття та юридична природа авторського права

В Україні на законодавчому рівні відсутнє визначення поняття авторського права. Проте якщо звернутися до міжнародно-право­вих актів, то у роз'ясненнях Міжнародного бюро ВОІВ можна знайти таке його визначення: авторське право — це надане законом виключне право автора твору оголосити себе творцем цього твору, відтворювати його, розповсюджувати або доводити його до відома публіки будь-якими способами і засобами, а також дозволяти іншим особам використовувати твір визначеним способом?. На підставі наведеного визначення авторського права можна дати йому визна­чення у двох розуміннях — в об'єктивному і суб'єктивному.

В об'єктивному значенні авторське право, являє собою сукуп­ність правових норм, які регулюють відносини, що виникають у зв'язку зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва.

У суб'єктивному значенні авторське право — це особисті немай-нові і майнові права, що належать особам, які створили твори науки, літератури і мистецтва.

¹ Бернская конвенция об охране литературных и художественных произведений. — Женева:
ВОИС/No. 287 (R).

² Сударков С. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 11.

³ Глоссарий терминов по авторскому праву и смежным правам. — Женева: ВОИС, 1981,
№ 827 (EFR) - С. 59.

 

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Якщо ж виходити зі змісту ст. 433 ЦК України та інших норма­тивно-правових актів України, то можна запропонувати таке ви­значення авторського права відповідно до змісту: авторське пра­во являє собою сукупність відносин, що виникають у зв'язку зі створенням і використанням творів науки, літератури і мис­тецтва.

Слід зазначити, що в країнах з англо-американськими юридич­ними традиціями («common law») авторське право називають «copy­right», що буквально можна перекласти як право на копію, і роз­глядають як можливість використовувати авторське право шляхом відтворення створених творів. А в країнах континентальної юри­дичної традиції, яку ще називають латинською, або заснованою на римському праві, або романо-германською, здебільшого перева­жає концепція «droit d'auteur» авторського права, згідно із якою ав­торське право належить суб'єкту права, творцеві і визнає за ним юридичні прерогативи, що мають майновий та немайновий харак­тер. У країнах із латинською юридичною традицією, крім терміна «droit d'auteur», авторське право ще називають «літературна і мис­тецька власність» — «propriete litteraire et artistique» або «propriete intellectuelle»¹.

Визначення юридичної природи авторського права належить до дискусійних питань інтелектуальної власності. Це пояснюється наявністю різних характерних властивостей, які закладені в осно­ву поняття авторського права відповідно то тієї чи іншої правової традиції. На сьогодні існує кілька теорій, за допомогою яких їх представники намагаються розкрити сутність поняття авторського права.

Теорія права власності, що застосовується до авторського пра­ва, виникла на тлі Французької революції. Згідно із цією теорією за автором визнавалося право власності на створений ним твір, при цьому це право власності прирівнювалося до власності на ма­теріальні цінності (рухоме і нерухоме майно) і було спрямоване на отримання справедливої винагороди автором за використання

Глава 4. Поняття авторського права

твору. Згодом, у XIX ст. у межах цієї теорії виникло дві течії — ду­алістична (поділяє сукупність прав автора на дві категорії — мо­ральних прав і майнових прав) та моністична (розглядає права, які визнаються за автором твору, як два аспекти прояву єдиного і цілісного авторського права)¹.

Теорія нематеріальних цінностей розроблена Джозефом Келе-ром. Згідно з нею необхідно розмежовувати право власності у його традиційному розумінні, як юридичну правоможність, яка може бути застосована до матеріальних цінностей, від права автора тво­ру, яке розглядається як нематеріальна цінність і одночасно являє собою економічну цінність.

Теорія особистих прав представлена у роботах Канта, Гірке, Блунтшлі, Гарейса, Саллейла, Берара. Згідно із цією теорією, незважаючи на те, що історичний розвиток авторського права у своїй основі закладав охорону майнового компоненту, проте всі права, гарантовані законом, містять у своїй основі особисте пра­во автора, яке має необмежену тривалість і не може бути об'єктом будь-яких дій із боку кредиторів, мова йде про право автора збе­регти свій твір у таємниці або оприлюднити його. Виключне пра­во на відтворення, виконання та інше використання твору не обов'язково має майновий характер, оскільки автор твору може здійснювати ці дії без економічної заінтересованості. Уступка прав не розглядається як повна передача авторських прав, оскільки передається право на тиражування, розмноження, а за автором завжди зберігається право на його твір як гарантія захис­ту своєї особистості. Зазначена теорія стоїть на позиції, що у своїй основі авторське право є особистим правом, а його майновий ас­пект має другорядний характер.

Теорія особисто-майнових прав (або проміжна теорія) виникла у Німеччині. Особливість авторського права, за цією теорією, роз­кривається через одночасний зв'язок між особистістю автора і правовими нормами, які мають майновий характер. Враховуючи наявність подвійної функції охорони інтересів особи (автора,

 

¹ ЛипцикД. Авторское право и смежные права / Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. — М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. - С. 19-20.

¹ ЛипцикД. Авторское право и смежные права/ Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. — М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. - С. 132-134.

 

Розділ II. Авторське право і суміжні права

творця) і майнових інтересів, авторське право не можна розгляда­ти тільки в якійсь одній із цих двох категорій прав.

Теорія інтелектуальних прав сформульована Е. Пікаром, послі­довники— К. Муше, А. Радаеллі, І. Сатановски. Відповідно до цієї теорії авторське право разом із винаходами, промисловими крес­леннями, корисними моделями і товарними знаками належить до нової, самостійної категорії прав — інтелектуальних прав, які є протилежними до традиційних категорій речового права.

Існує ціла низка й інших теорій, що розкривають юридичну природу авторського права (теорії природного права, права клієнта, монопольного права, права на працю, особистого права вимоги та ін.).

Питання для самоконтролю:

1. Поясніть, яке значення мала система привілеїв для становлення правової охорони об'єктів авторського права?

2. У чому полягаю значення прийнятого Статуту королеви Анни?

3. Яка різниця у підходах до авторського права існує у системі загаль­ного права та системі цивільного права?

4. Як визначається авторське право у міжнародних актах з інтелекту­альної власності?

5. У чому полягає значення Бернської конвенції про охорону літера­турних і художніх творів?

6. Розкрийте об'єктивне та суб'єктивне значення авторського права.

7. Які теорії у галузі авторського права ви могли б назвати?

Глава 5 Об'єкти авторського права