Інститути авторського, суміжних та патентного прав

Інститут авторського та суміжного прав регулює правовідносини, що виникають у зв’язку із створенням творів науки, літератури і мистецтва, створення фонограм, відеограм, передач організацій мовлення. Завдання цього інституту полягає в стимулюванні авторів названих видів інтелектуальної продукції, забезпечення її охорони, порядку використання, одержання винагород та інших пільг, а також сприяння використанню цих творів в інтересах суспільства (охорона авторських прав не повинна перешкоджати ознайомленню з ними та використанню широким загалом).

Основними принципами інституту авторських та суміжних прав є:

· Свобода творчості, що несумісна з примусом та цензурою: автори вільні у виборі тем, сюжетів, жанрів і форм втілення ідей чи художніх образів.

· Заборона (дозвіл) автора будь-кому використовувати свій твір за відповідну матеріальну (моральну) компенсацію, яка забезпечує поєднання особистих інтересів автора з інтересами суспільства.

· Заборона на відчуження немайнових прав, яка полягає в тому, що авторство не може бути успадковане чи передане іншій особі навіть за згодою автора.

· Можливість передавання майнових прав іншим особам.

Інститут патентних прав регулює правовідносини, що виникають у зв’язку із створенням об'єктів промислової власності, а також набуттям, здійсненням та захистом прав на них. Інститут стимулює створення та комерціалізацію об'єктів промислової власності, забезпечує їх охорону та захист.

Основні принципи інституту патентних прав є наступними:

· Проведення кваліфікаційної науково-технічної експертизи для надання правової охорони та визначення внеску об'єкта в існуючий рівень техніки.

· Правова охорона тільки тих об'єктів, які отримали охоронні документи, що діють певні терміни. Після припинення дії охоронних документів, об’єкти переходять у власність суспільства.

· Визнання за патентовласником монопольного права на використання свого об'єкту, а також виключного права на надання дозволів на його використання іншим особам.

Очевидно, що інститут авторського права має ряд суттєвих відмінностей від інституту патентних прав.

Якщо в авторському праві предметом охорони є художня форма і слово, то в об’єктах промислової власності – зміст технічних або художньо-конструкторських рішень. Описи об’єктів промислової власності викладені за визначеними правилами, проходять обов’язкову експертизу, а охорона творів науки, літератури та мистецтва передбачає просту реєстрація твору у довільному викладенні автора. Ще однією важливою відмінністю є та обставина, що інститут патентних прав велике значення приділяє авторському пріоритету, що не є характерним для інституту авторських прав.

Інститут прав на позначення товарів та послуг покликаний забезпечувати належну індивідуалізацію товарів та послуг, які виробляються різними суб’єктами господарювання і складається з прав на позначення виробників продукції та прав на позначення товарів і послуг.

Фірмова назва є комерційним іменем суб’єкту підприємницької діяльності і нерозривно пов’язане з його діловою репутацією. Якщо комерційне ім’я фірми заслужило довіру споживачів, воно не тільки забезпечує власнику додаткові дивіденди, а й неабияку повагу та ринковий імідж. Тому право на фірмове найменування розглядається і як особисте немайнове благо.

Знаки для товарів та послуг в якості реклами сприяють просуванню та утриманню останніх на відповідних ринках, а в якості торговельної марки слугують для захисту продукції від підробок.

Аналогічні функції виконують зазначення походження товару, які виступають гарантією наявності в товарі неповторних властивостей, зумовлених географічним місцем його виробництва.

 

ТВОРИ НАУКИ, ЛІТЕРАТУРИ І МИСТЕЦТВА

Названі в заголовку категорії творів охороняються нормами авторського права, а їх виконання – нормами суміжного права.

Виникнення i здійснення авторського права

 

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і не вимагає реєстрації чи виконання якихось інших формальностей.

У переважній більшості країн діє презумпція авторства, якаозначає, що, за відсутності доказів іншого, автором вважається особа, зазначена на творі. Пройшовши нескладну процедуру, автор за невеликі гроші може зареєструвати свій твір у державному реєстрі. Аргументом на користь реєстрації є отримання офіційного підтвердження існування твору. Це особливо важливо по відношенню до ненадрукованих, незаписаних, непродемонстрованих і т. п., тобто неоприлюднених творів.

Наявність державного свідоцтва, публікація про реєстрацію твору у державних каталогах є свідченням того, що твір захищений авторським правом, i, що всі є попередженими про відповідальність за неправомірне його використання. Сам факт реєстрації часто запобігає спробам незаконного використання твору.

Автор може використовувати знак охорони авторського права, який складається з латинської літери “С" в колі, імені автора та року першої публікації твору.

Автор твору має виключні права на його використання, які складаються з особистих (немайнових) i майнових прав.

Особисті права автора (авторство на твір) діють довічно і не можуть бути передані іншим особам.

Майнові права діють протягом життя автора i ще 70 років після його смерті. Після закінчення цього терміну твори стають загальнонаціональним надбанням i можуть вільно використовуватися будь-ким.

Автор може надавати дозволи на використання твору іншим особам на підставі авторських договорів.

Існує категорія творів, які створюються працівником на роботі, під час виконання своїх службових обов’язків відповідно до трудового контракту, який діє між ним і роботодавцем. У цих випадках, працівнику належать тільки особисті права на твори, майнові ж права належать роботодавцю.

За створення службових творів автор отримує заробітну плату, за яку роботодавець по суті викупає у нього майнові права на них. Щоправда, окрім зарплати, працівник за дозволом роботодавця або, якщо це передбачено трудовим контрактом, може отримувати додаткову винагороду.

Одним із засобів захисту авторських прав на твір, виконаний в процесі виконання службових обов’язків та гарантією отримання авторської винагороди є авторський договір, за яким здійснюється передача виключного права (одній особі з дозволом або забороною надавати права на твір іншим особам) або невиключного права (будь-якій кількості осіб на використання твору іншими особами). При передачі виключних прав автор позбавляється права використовувати свій твір, при передачі невиключних прав – такі права у автора залишаються.

Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від майбутнього доходу або як фіксована сума.

Законодавством передбачено, що сторона, яка винна в неналежному виконанні умов авторського договору, відшкодовує іншій стороні всі збитки, включаючи втрачену вигоду.

Можна передбачити, що основна кількість інтелектуальних продуктів, які випускники такого вищого навчального закладу як Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, будуть створюватись у майбутньому при виконанні своїх службових обов'язків, здебільшого стосуватимуться раціоналізаторських пропозицій, винаходів та наукових творів. Якщо винаходи і раціоналізаторські пропозиції до авторського права не належать (про них мова піде нижче), то яким чином можна запобігти порушенням авторство на наукові твори?

В Законі визначено, що самі наукові ідеї, теорії, наукові методи, відкриття тощо, тобто їх суть, не захищаються авторським правом. Натомість, авторським правом захищається форма вираження, втілення зазначених наукових ідей. Іншими словами, захищаються тексти наукових дисертацій, монографій, статей, тез тощо. Виходячи з цього, науковець, який використав наукові або технічні ідеї свого колеги, але втілив їх в іншу словесну форму, тобто виклав своїми словами, фактично не порушив норм авторського права. Виходить і запобігти „запозиченню” ідей майже неможливо. Тому конфлікти, які нерідкі у науковому середовищі щодо незаконного використання колегами наукових теорій, лежать поза межами авторського права, скоріше, в моральній площині.

Не охороняються нормами авторського права, насамперед, ті твори, що не мають хоча б однієї з ознак творів науки, літератури чи мистецтва або, якщо автором досягнуто не творчий, а суто технічний результат, а саме:

1 Новини або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації - повідомлення інформаційних агентств, офіційна хроніка, світська хроніка, кримінальні події. Щоправда, автор, який першим опублікував повідомлення, має право вимагати від інших засобів масової інформації, які передають дану інформацію, вказувати її джерело. Правову охорону отримує те повідомлення, яке супроводжується авторським коментарем, аналізом чи прогнозами.

2 Фольклорні твори – частівки, коломийки, приказки, анекдоти, танці, твори народних художніх промислів, народні костюми тощо за умов, якщо вони піддавалися укладачами збиранню, обробці та систематизації даних і експонатів у вигляді збірників та колекцій.

3 Офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру, видані органами державної влади.

4 Державні символи та нагороди, символіка громад, підприємств і організацій.

Грошові знаки.

6 Розклади руху транспорту, розклади телепередач, телефонні довідники та інші дані за умови, що укладачем не була застосована оригінальна система викладу довідкових даних.

У суперечливих випадках наявність творчого внеску встановлює експертиза.