Форми та способи захисту прав об'єктів інтелектуальної власності

 

За свідченням Міжнародного альянсу з інтелектуальної власності (МАІВ), який проводить діяльність майже у 100 країнах світу, способи захисту прав об'єктів інтелектуальної власності мають містити:

· прийняття законів, що передбачають використання сильних стримуючих кримінальних санкцій;

· надання правоохоронним органам повноважень на проведення необхідних заходів з виявлення порушень і конфіскацію незаконної контрафактної продукції, а також обладнання, на якому вона виготовлена;

· представлення суду повноважень на спрощення підтвердження авторських та суміжних прав для прискорення судочинства, заборону незаконної діяльності; прийняття рішень про конфіскацію та знищення контрафактних товарів або передачу їх в розпорядження правоволодільця.

Підтвердженням важливої ролі жорстких заходів з кримінального переслідування є успіхи, досягнуті у таких несприятливих країнах, як Північна Корея, Італія, Таїланд, Тайвань.

Для прикладу, США за порушення авторських прав, скоєних умисно з метою фінансової вигоди, передбачають штраф до 500 тис. доларів і ув’язнення до 10 років.

Законодавство Греції за аналогічний злочин передбачає 2 роки ув’язнення, Сінгапуру - 3, Франції - 4, Польщі та Угорщини - 5, Португалії - 6, Малайзії – 20.

Немає ніякого сенсу створювати державну систему надання прав на об'єкти інтелектуальної власності, якщо власникам цих прав не гарантується їх захист на належному рівні. Власники прав повинні мати можливість вживати заходів щодо правопорушників, з метою компенсації своїх збитків і запобігання подальших порушень.

Розрізняють дві форми захисту прав на інтелектуальні продукти:

· юрисдикційну, що передбачає застосування цивільно-правового, кримінально-правового та адміністративно-правового заходів відповідними державними органами (судовий і адміністративний порядки);

· неюрисдикційну, що здійснюється особами самостійно без звертання до державних органів (наприклад, при відмові виконати певні дії, передбачені ліцензійною угодою).

Способи захисту прав в судовому порядку підрозділяються на цивільно-правові та кримінально-правові.

Законодавство дає потерпілим можливість обрати спосіб захисту на свій розсуд і вимагати від порушника:

1 Відновлення становища, що існувало до порушення прав шляхом усунення наслідків правопорушення.

2 Припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушенню. При цьому, забороняється незаконне виготовлення контрафактної продукції або використання товарного знаку, відшкодовуються збитки, включаючи упущену вигоду, або стягується незаконно отриманий прибуток (варіанти є взаємовиключними).

Вибір варіанту у кожному випадку залежить від наявності фактів та оцінки реальної ситуації. Іноді можна швидко визначити незаконно отримані прибутки. Але, якщо справа складна, позивач може опинитися перед загрозою довготривалого судового розгляду, який взагалі може не забезпечити повного розслідування і відшкодування збитків.

Сьогодні не існує однозначних методів оцінки і єдиних підходів або формул для визначення розміру збитків. Існуючі методи і підходи є доволі суб’єктивними і варіюються в залежності від проведення судочинства.

У багатьох випадках доброзичливі переговори між власником та порушником прав дозволяють знайти компромісні рішення з уникненням судової тяганини. Однак, якщо переговори результатів не принесли, патентоволоділець зобов’язаний звертатися до суду.

Позов до суду є також досить дієвим при захисті прав на комп'ютерні програми. Практично всі суперечки у цих випадках зводяться до з’ясування двох питань: чи є комп'ютерна програма охороноспроможною і чи належать права на неї позивачу. Доказами за таким позовом є будь-які фактичні дані, які підтверджують факт початкового (виникає у автора) або похідного права (виникає у осіб, до яких воно перейшло) на комп'ютерну програму. Позивач для підтвердження авторства може надати суду матеріали з підготовки створення програми, її версії, свої особливі приховані знаки, які були вставлені у код програми тощо.

Цивільно-правові способи – це заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються права авторів, припиняється порушення, а порушник несе матеріально-правову відповідальність з відшкодуванням правоволодільцю заподіяних збитків.

Кримінальна відповідальність настає, якщо правоволодільцю завдана матеріальна шкода у значному, великому або особливо великому розмірах, або, якщо злочин вчинено вдруге, або з використанням службового становища.

У випадку кримінально-правової відповідальності порушник відповідає за свої дії не перед власником прав, а перед державою.

Серйозна робота з припинення правопорушень в області інтелектуальної власності в Україні тільки починається. Створюється судові прецеденти на захист прав авторів: вже відомі непоодинокі відомості про конфіскацію та знищення великих партій підробок, штрафи та навіть ув'язнення піратів.

Проте, новітні українські закони піратів не злякали – порушники не бояться переслідувань, так як автори, права яких порушені, майже не звертаються за захистом. Поодинокі звертання до суду про захист авторських прав свідчать, що з різних причин (дорого, довго, страшно, все одно з цього нічого не вийде) автори не бажають зв’язуватись зі злодіями та правосуддям. Статистика красномовно свідчить, що за останній рік виявлено тільки близько 600 фактів порушень прав авторів, до кримінальної відповідальності притягнуто всього кілька десятків осіб, контрафактної продукції вилучено тільки на 5 млн. гривень.

За порушення авторських та суміжних прав на об'єкти інтелектуальної власності в Україні передбачені покарання: штрафи від 200 до 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, виправні роботи або позбавлення волі до 5 років. Посягання на права інтелектуальної власності віднесені до злочинів середньої тяжкості.

Наведемо кілька свіжих прикладів діяльності підпільних виробництв з виготовлення підробок на об'єкти інтелектуальної власності.

Нещодавно на українсько-російському кордоні затримали групу осіб, яка займалась підробкою відеокасет і отримувала прибутки до 10 тисяч гривень в день. Злочинців звинуватили відразу по трьох статтях: незаконна підприємницька діяльність, шахрайство та порушення авторських прав. При обшуку було вилучено 160 відеомагнітофонів та 15 тисяч відеокасет.

До 3,5 років ув’язнення засуджено “бізнесменів”, які організували підпільне виробництво та реалізацію фальсифікованої горілки “Пшенична” та “Посольська”.

До 1,5 року виправних робіт отримав громадянин з Львівської області, який організував тиражування контрафактної аудіовізуальної продукції.

До штрафу засуджено приватного підприємця з Донеччини за продаж контрафактних фонограм на компакт-дисках.

На ринках Львова та Харкова викрита мережа з виробництва та реалізації клею з використанням товарного знаку “Момент”, права на який належать німецькому концерну “Henkel”. В результаті порушено кримінальну справу проти злочинців, вилучено понад 120 тис. тубів клею та обладнання на 100 тис. гривень.

Аналогічна ситуація спостерігається і у наших сусідів. Єйська трикотажна фабрика (Краснодарський край) під прикриттям місцевих органів влади відкрито підробляла спортивні костюми і, нашивши товарні знаки відомих виробників, відправляла їх не тільки до Москви, але і в США та в Японію. Шокує той факт, що про злочин столична міліція дізналася з телевізійної передачі про фабрику, де докладно було зафіксовано весь процес незаконного виробництва.

Подібну нелегальну фабрику міліція прикрила у підмосковному Єгор’євську. Тут майстри по ночах “спеціалізувались” на джинсах фірм “Левіс” та “Дизель”, які вантажівками розвозились по всій Росії.

У Новосибірську на території виправної колонії правоохоронцями викритий добре організований підпільний цех з виготовлення CD-дисків. Протягом трьох років 75 “зеків” щодоби виробляли до 40 тисяч одиниць контрафактної продукції. При цьому собівартість продукції складала не більше третини їх гуртової ціни. Зрозуміло, що безкоштовна робоча сила, відсутність плати за оренду та енергоносії приносили “підприємцям” мільйонні прибутки.

Прибутковість таких підприємств сягає фантастичних 1000%. Держави, в яких, завдяки недосконалості систем захисту прав інтелектуальної власності, існує можливість отримувати надприбутки без значних інвестицій в інноваційний розвиток суспільства, навіть при колосальному інтелектуально-ресурсному потенціалі її населення не зможуть здійснити ні інтелектуальний, ні технічний, ні технологічний прорив до світової чолівки розвинутих країн.

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1 Бондаренко С.В. Авторське право і суміжні права. – К.: “Інст. інтел. власн. і права”, 2004. – 260 с.

2 Вовканич С., Семів Л. Інформаційна парадигма регіональних суспільних систем інноваційного типу. – Львів.: ІРД НАН України, 2005. – 100 с.

3 Добриніна Г.П., Пархоменко В.Д. Патентна інформація і документація. Патентні дослідження. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2004. – 96 с.

4 Жаров В.О. Захист прав інтелектуальної власності в Україні: Навч. посібник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: ЗАТ “Інститут інтелектуальної власності”, 2002. – 188 с.

5 Інтелектуальна власність: словник-довідник /За заг. ред. О.Д. Святоцького. – у 2-х т.:

6 Т.1. Авторське право і суміжні права / За ред. О.Д.Святоцького, В.С. Дроб’язка - К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2000. - 356 с.

7 Т.2. Промислова власність / За ред. О.Д.Святоцького, В. Л. Петрова - К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2000. - 272 с.

8 Кожарская И.Ю., Прахов Б.Г. Патентное право. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2003. – 140 с.

9 Короп І.В., Ревтюк Є.А.. Інтелектуальна власність. Конспект лекцій для студентів ІФНТУНГ. - Івано-Франківськ: Факел, 2006. – 100 с.

10 Короп І.В., Люта Н.В., Петренко В.П. Про основні шляхи вирішення проблеми ефективного використання інтелектуальних ресурсів нафтогазової галузі України // Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми підготовки фахівців з інтелектуальної власності в Україні” (27-28 квітня 2005 року, м. Київ). – К.: Ін-т інтелектуальної власності і права. – 2005. - С. 95-99.

11 Охорона інтелектуальної власності в Україні / С.О. Довгий, В.О. Жаров, В.О. Зайчук та ін. – К.:Форум, 2002. – 319 с.

12 Охорона промислової власності в Україні: Монографія / За ред. О.Д. Святоцького, В.Л. Петрова. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999. – 400 с.

13 Патентні дослідження. Методичні рекомендації / За ред. В.Л. Петрова. – К.:Видавничий дім “Ін Юре”, 1999. – 264 с.

14 Петренко В. П., Короп І. В. До визначення базових понятійних категорій обов’язкових для розкриття в навчальних дисциплінах в контексті забезпечення неперервної освіти в сфері інтелектуальної власності // Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми підготовки фахівців з інтелектуальної власності в Україні” (27-28 квітня 2004 року, м. Київ). – К.: Ін-т інтелектуальної власності і права. – 2004. - С. 149-152.

15 Петренко В.П, Короп І.В. Програма і методичні вказівки з вивчення дисципліни “Інтелектуальна власність”. – м. Івано-Франківськ: Факел, 2005.- 37 с.

16 Петренко В.П. Управління процесами інтелектокористування в соціально-економічних системах. Наукова монографія. – Івано-Франківськ: Видавництво “Нова зоря”, 2006. – 392 с.

17 Річний звіт за 2005 рік Держдепартаменту інтелектуальної власності МОН України. – К.: 2005, - 193 с.

18 Рыжов К.В., Сто великих изобретений. - М.: Вече, 2002. – 528 с.

19 Романець В.А. Психологія творчості: Навч. посібник. 2-ге вид., доп. – К.:Либідь, 2001. – 288 с.

20 Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К.: “Інститут інтелектуальної власності і права”, 2005. – 112 с.

21 Черняк В.З. Тайны промышленного шпионажа.– М.: Вече, 2002. – 512 с.