Піратство є синонімом контрафакції, що означає порушення прав інтелектуальної власності, інакше кажучи, крадіжку і недобросовісну конкуренцію.

Держава повинна вести нещадну боротьбу зі злочинами у сфері інтелектуальної власності, які отримали назву “піратство”. Цей термін вперше було застосовано у міжнародній конвенції від 1956 року "Про свободу мореплавства". В конвенції він трактувався як будь-які неправомірні акти насильства або грабунку, скоєні у приватних інтересах. У нашому розумінні піратство – це спосіб збагачення одних за рахунок творчості інших.

Більшість художників, музикантів, письменників, винахідників, авторів інших інтелектуальних продуктів власної творчості не скаржаться на відсутність попиту на свої твори. Тому без відому і дозволу власників охоче перехоплюється, копіюється і реалізується все найцінніше: музика, наукові статті, комп’ютерні програми, винаходи, аудіо – та відеокасети, сюжети та ідеї фільмів, телепередач та книг, художні, літературні та інші твори мистецтва. При цьому, на інтелектуальному продукті не зазначаються джерела походження, а про авторські права не знають ні продавці, ні покупці, ані самі автори.

На товарних ринках діє давній закон: все, що можна підробити, підробляється.

Переваги, при цьому, звісно надаються дорогій продукції. Левова частина контрафактної продукції є азійського походження. Беззаперечним лідером в цій справі є Китай, який випускає більше 60% підробок. За ним слідують Гонконг та Малайзія. В світі підробляється 36% всіх цигарок, 32% компакт-дисків, 14% дитячих іграшок, понад 4% одягу та взуття.

За оцінками експертів у 2004 році контрафактної продукції виготовлено на суму 400 млрд. євро, що складає 5-7 % всього обсягу світової торгівлі. Країни ЄС у 2003 році запобігли ввозу та конфіскували на своїх кордонах підробок приблизно на 1 млрд. євро.

Нещодавно 6 найбільших голлівудських студій, які щорічно від піратської діяльності гублять понад 3,5 млрд. доларів, об’єдналися в корпорацію для захисту від піратів. Ними планується розробка новітніх технологій, які перешкоджатимуть незаконним записам у кінотеатрах, а також копіюванню з дисків та розповсюдженню цих копій в Інтернеті.

Порушення авторських прав набувають глобального характеру у відносинах між країнами.

Для прикладу, однією з головних проблем, яка ускладнює відносини між США та Китаєм, є той факт, що 90 % американських компакт-дисків, що продаються на китайському ринку, є фальшивими і коштують не 200 юаней, а тільки 20. З цієї причини власники цих інтелектуальних продуктів у США щорічно втрачають понад 4 млрд. доларів.

Не уникла проблеми неправомірного використання інтелектуальних продуктів і наша країна. Після розпаду СРСР і ліквідації держмонополії на торгівлю авторськими правами, в Україні розпочався бум недержавних видавництв, майстерень, галерей, агенцій що займаються нелегальним копіюванням високоінтелектомістких продуктів: аудіовізуальних творів, фонограм, винаходів, комп’ютерних програм тощо.

Вочевидь, що на контрафактну, але недорогу продукцію є завжди сталий попит. Згадаємо, що середньостатистична радянська людина виховувалась на прикладах безкоштовного користування інтелектуальними продуктами, які створювались в системі (взяти хоча б охоронний документ на винахід – авторське свідоцтво). Люди, на жаль, ще недостатньо усвідомлюють, що використовувати інтелектуальну продукцію, утім, як і будь-яку іншу, можна тільки з дозволу власника.

Високі ціни на інтелектуальні продукти породили масовий попит на дешеві підробки. Український споживач, щиро дякуючи продавцеві, купує компакт-диск за 1,5-2,0 долари, а не за 15 – 20, які він коштує в цивілізованих країнах. Ось і виходить, що всі, окрім авторів, зацікавлені в інтелектуальному піратстві, яке для бідних країн є вигідним.

Катастрофічних масштабів набуло несанкціоноване використання такого виду інтелектуальної власності, як торгові марки фірм, продукція яких відповідає найвищим стандартам якості. Тривожна ситуація з порушенням прав власників торгових марок склалася на ринках взуття, одягу, галантереї. Не кожен може купити дорогу фірмову річ, а добре виглядати хочеться кожному. І тому попит породив безліч підпільних підприємств, які, не дуже ховаючись, та орієнтуючись на нашого споживача, розвернули свої виробництва у шалених масштабах. Кросівки, футболки, костюми з відомими торговими марками штампуються і розходяться тонами.

Гуртові ринки, які контролюються криміналітетом і заповнені підробками з бірками найвідоміших італійських фірм, є, для прикладу, навіть у центрі Риму. На цих ринках можна зустріти багато наших співвітчизників, які вночі разом з італійцями шиють одяг, а вдень “затарюють” фірмовими підробками наших же комерсантів. Українські “човники” закуповують величезні партії товару і радують населення України фальшивими Гуччі, Армані, Кінзо. Окуляри від цих виробників “коштують” 10, сорочки – 15, туфлі – 40, пальта – 50 євро. Якщо модну фірмову дамську сумку вам пропонують “всього” за 50 євро, знайте – це підробка. Дорогі вітчизняні бутіки мають сертифікати на кожну партію, законно придбаних товарів. Змішуючи фальшивки з оригіналами, власники таких магазинів також отримують непогані додаткові прибутки.

Щоправда, за останні роки якість контрафактної продукції значно покращилась і деколи наближається до якості справжньої продукції. Разом з покращенням якості підробок, значно піднялися і ціни на них. Іноді ціна модних черевиків з відповідно “підробленою” етикеткою сягає 300 – 400 доларів.

На око відрізнити такий товар не можуть навіть експерти. Підробку безпомилково встановлюють тільки представники фірм за спеціальним таємним маркуванням товарів або фахівці спеціалізованих НДІ, де взірці проходять тестування, випробуються на розрив, розтягування та згинання, поливаються різними розчинами, підпалюються, визначаються їх конструктивні та споживчі особливості.

Не дивлячись ні на що, більшість підроблених костюмів та черевиків складає низькопробна продукція. Дешеві тканини, з яких виготовлені підробки здебільше мають погану якість, Вони деформуються при використанні, швидко зношуються, містять шкідливі елементи, фарба з них надовго в’їдається в шкіру і викликає алергічні захворювання тощо. Неякісні матеріали для кросівок неправильно формують або деформують стопи ніг, призводять до травм при заняттях спортом. До групи ризику входять також дитячі одяг та іграшки, виготовлені часто-густо з отруйних речовин. Маленьким споживачам небезпечно навіть доторкатися до таких виробів.

В час постіндустріального розвитку суспільства широкого розмаху набула не тільки підробка об'єктів інтелектуальної власності, а і такий специфічний бізнес, як торгівля документами, що засвідчують відповідний фаховий інтелектуальний рівень особи. Кожен 10-й диплом про освіту підроблений. Всього 300 доларів – і ви лікар, інженер або юрист!

США склали список “пріоритетних іноземних країн” (список “Special 301”) в якомувизначені країни, що не надають достатнього захисту об’єктів інтелектуальній власності чи унеможливлюють чесний та рівноправний їх допуск на свої ринки з США. Країни, що мають кричущі порушення у законах чи політиці, справляючи негативні наслідки для продукції США, а також ті, що не схильні до переговорів з вирішення цих проблем, визначаються як “пріоритетні іноземні країни”.

У 2002 році, із-за невиконання Україною спільної програми дій з боротьби з нелегальним виробництвом оптичних носіїв інформації, США наклали санкції на українські товари і внесли нашу країну до “списку 301”. Слід наголосити на тому, що в стислі терміни Україна залишила цей ганебний список, привівши законодавство у відповідність до міжнародних угод і запровадивши механізми його реалізації. З 2006 року відновлено переваги для України. Її включено до “Переліку країн пріоритетного спостереження”, що дає можливість експортувати до США на безмитній основі понад 3 тис. найменувань українських товарів.

 

Промислове шпигунство

 

Промислове шпигунство - одержання, часто незаконне, даних про науково-технічну діяльність, результати наукових та виробничих досліджень, секрети виробництва конкурентів, тобто даних, які складають комерційну таємницю фірми.

Цей термін вперше був використаний на початку 60-х років ХХ століття. Економічною основою промислового шпигунства є конкуренція, а його основною метою – отримання даних, володіння якими значно послаблює позиції постраждалих фірм у боротьбі за ринки збуту, завдає значного недоотримання прибутків.

Промислове шпигунство відоме з давніх-давен, коли одна людина навчилася щось робити не так, як інші, і захотіла приховати це від інших. Пізніше до шпигунства вдавалося багато відомих комерсантів та політиків.

Для прикладу, римський імператор Юстиніан підірвав торгівлю шовковими тканинами на Близькому Сході, організувавши викрадення з Китаю черв’яків, що виробляли шовк.

Рокфеллер використовував класичні методи шпигунства, щоб перемогти конкурентів у боротьбі за видобуток нафти у США у 70-их роках минулого століття.

У період Другої світової війни, СРСР оплутав США цілою шпигунською мережею з метою отримання даних про створення атомної зброї.

Пересічним громадянам навіть на думку не може спасти, які шпигунські війни вирують навколо фірм з відомими іменами.

Більшість секретів стають відомими, завдяки підслуховуванню. Найпопулярніша система для підслуховування складається з мікрофона та передавача. Крізь надпласкі мікропередавачі, які вмонтовані у запальнички, калькулятори, авторучки, годинники, електролампочки (невичерпне джерело енергії!) в усіх куточках світу іде транслювання комерційних, військових та політичних таємниць, збирається компромат на політичних діячів, бізнесменів, науковців, акторів тощо. Якщо в приміщення зайти неможливо, ударозахищений передавач монтується у стрілу і спеціальною гвинтівкою вистрілюється у потрібну стінку. Використовуються лазерні системи зчитування і дешифрування вібрацій віконного скла в кімнатах де відбуваються переговори, “айболити” – стетоскопи, які прикладаються до стіни будь-якої товщини і підсилюють надслабкі звукові хвилі у 25 тисяч разів, що дає можливість почути навіть цокання ручного годинника. Широко відома історія, коли під час проведення медичної операції, жучок вшили в м’яз пацієнта.

Другий масовий спосіб збирання таємної комерційної інформації – фотографування та відеознімання об’єктів. Безліч мініатюрних фото – та відеокамер вмонтовуються у годинники, біноклі, папки, сумки, картини, ґудзики, стіни будівель. Є апарати, здатні копіювати тексти листів, які запечатані у конверти, поновлювати безнадійно зіпсовані документи, визначати точні габарити авта, яке стояло та вже давно поїхало. Один з приладів нічного бачення, “Совине око”, винайдений ще у 70-і роки, підсилює випромінювання предметів у 20 тисяч разів.

Новий час приніс і нові “шпигунські штучки” – індустрія миттєво зреагувала на появу комп’ютерної та організаційної техніки. Про збереження у таємниці інформації на диску комп’ютера, навіть не увімкнутого у мережу, годі і мріяти. Хакери зламують комп’ютерні паролі, скачують конфіденційні відомості, здійснюють крадіжки коштів з банківських рахунків, запускають віруси, що руйнують мережі і знищують неоціненні бази даних. Таємниці перестають існувати. Про це красномовно свідчать наступні факти.

На вуличних розкладках Росії можна купити компакт-диски з секретними даними про робітників міліції і прокуратури, високопосадовців, відомих бізнесменів.

Розмова по мобільному телефону прослуховується з відстані сотень метрів, з телефонних ліній перехоплюються факсові повідомлення.

А в лабораторіях спецслужб народжуються нові оригінальні апарати, про принцип дії яких, способах установлення та методах скачування інформації, ми навіть не здогадуємося.

Особливе місце у сучасній розвідці займають космічні засоби. Кожна з діючих систем є унікальною в науково-технічному плані.

Американський космічний комплекс Кіхоул, призначений для цілодобової розвідки місцевості та контролювання об’єктів розмірами до 15 см на території Росії. При необхідності з космосу можна прочитати газетний текст.

Інша американська система космічних апаратів Вортекс, цілодобово здійснює перехоплювання будь-якої інформації і телефонних розмов в усьому світі, практично по будь-яких типах в системах зв’язку. Інформація миттєво обробляється і за півгодини може бути надана Президенту США.

Американські підслуховуючи пристрої Кокон та Камбала за допомогою субмарин встановлюється на підводних комунікаціях інших країн, з яких вони зчитують, обробляють та передають на берег всю інформацію.

Зараз винахідники працюють над створенням “мрії шпигуна” – малесеньких штучних комах, які будуть літати або лазити по кімнатах будинку і збирати необхідну інформацію. Вже існує штучна летюча миша, завбільшки у 20 см.

Інтерес до інтелектуальних секретів конкурентів викликав неабиякий ажіотаж у власників невеликих фірм. Недарма у книгарнях з’явилися солідні видання: “Шпигунські штучки”, “Як зберегти свої таємниці”, “Енциклопедія промислового шпигунства”. В цих книгах наводяться детальні описи сотень спеціальних пристроїв і приладів, як для нападу, так і для оборони у таємних війнах: для підслуховування і запобігання цьому, фотографування, забезпечення охорони таємниць тощо.

За оцінками фахівців, втрати від крадіжок торгівельних та промислових таємниць тільки у 2003 році обійшлися американським компаніям майже в 200 млрд. доларів.

Безумовно, на кожну отруту існує більш-менш ефективна протиотрута. Засобів безпеки існує набагато більше, ніж шпигунської техніки.

Один з методів захисту пропонує, наприклад, фірма “Гран-Прі”. Нещодавно ряд російських високо посадовців і бізнесменів отримали від неї листи, в яких їм запропоновано записувати на комп’ютер всі телефонні розмови, які впродовж доби ведуть їх співробітники. Таке прослуховування гарантує захист від інтелектуальних крадіжок, розголошення фінансових та виробничих таємниць. Підтвердженням споживчої вартості цієї пропозиції служить той факт, що чинними клієнтами фірми “Гран-Прі” є Центральний банк Росії, Зовнішторгбанк, радіокомпанія “Русское радио” тощо.