Педагогічна думка у північноамериканських штатах

В ДОБУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВА

 

 

ПРОЕКТИ РЕФОРМ НАРОДНОЇ ОСВІТИ В ЕПОХУ

ВЕЛИКОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1789-1794)

ПРОЕКТ КОНДОРСЕ

Жан Антуан Кондорсе (1743-1794) – один з найвидатніших представників французького Просвітництва: філософ, математик, економіст, політичний діяч (захисник інтересів великої буржуазії).

Розроблена Кондорсе “Доповідь про загальну організацію народної освіти” (1792) була побудована на таких принципах: безплатність, безрелігійність, загальність, рівність прав на освіту всіх громадян, спадкоємність ступенів навчання, незалежність змісту освіти від політичних партій.

Мета освіти - відкриття людям засобів: а) задоволення своїх потреб у забезпеченні свого добробуту, б)пізнання і виконання своїх прав та обов’язків, в)удосконалення у своїй професії, г)виконання громадських обов’язків.

Очолювати систему освіти повинно було Національне товариство наук та мистецтв з виборним керівним складом.

СТРУКТУРА ОСВІТИ ЗА ПЛАНОМ КОНДОРСЕ

Тип школи	Зміст освіти	Кількість шкіл	Примітки
Початкова школа першого ступеня для народу, 4-річний курс.	Знання, необхідні для самостійної діяльності: читання, письмо, елементи граматики, правила ариф­метики, прості методи виміру, відомості про сільське госпо­дарство, перші поняття про мораль, етику і принципи громадського ладу.	Одна школа на кожні 400 громадян.	Для фізичного виховання використовуються гімнастичні вправи.
Школа другого ступеня для дітей замож­них батьків; 3-х річний курс.	Знання, необхідні в ремеслах: математика, природнича історія, хімія, комерція; знайомство з життям суспільства і основами моралі.	Одна школа у адміністративному окрузі з населенням більш як 4 тис.	Створення бібліотек і кабінетів з обладнанням для вивчення природничих наук.
Школа третього ступеня – інститут 5-річний курс.	Предмети, пов’язані з практичною діяльністю: сільським господарством, промисловістю, військовим мистецтвом, медициною тощо.	Один інститут у кожному департаменті.
Школа четвертого ступеня – ліцей.	Підготовка вчених, тобто людей, для яких наука складає зміст життя. Підготовка майбутніх викладачів шкіл та інститутів.	Дев’ять ліцеїв на всю Францію.	Засновуються замість схоластичних університетів.

Проект Кондорсе був відхилений Національними зборами.

ПРОЕКТ ЛЕПЕЛЕТЬЄ

Луї Мішель Лепелетьє (1760-1793) – виходець з аристократії, який за щирим переконанням приєднався до якобінців і голосував за страту короля, за що був убитий королівським гвардійцем.

Принципи побудови освіти: загальна доступність; рівність можливостей; всезагальний, національний, світський, соціальний, єдиний для всіх характер.

Шляхи втілення проекту: створення для всіх хлопчиків від 5 до 11 років будинків національного виховання, у яких би вони повністю утримувалися за рахунок республіки (республіка повинна брати грошу у багатіїв), знаходились би під її захистом, мали однаковий одяг, їжу, освіту та догляд.

Вибір віку пояснюється тим, що він є найбільш важливим для фізичного і морального розвитку людини, він є найбільш придатним для суспільного виховання, для вивчення різних ремесел та наук.

Будинок національного виховання розраховувався на 400-600 вихованців, по 50 на одного вчителя. Діти повинні набувати знань, однаково необхідних для громадян будь-якого стану, дотримуватись однакового для всіх жорсткого режиму. “Рятівна жорсткість виховання” доповнювалась іншим благом – звичкою до праці. У дітях виховувалася мужність, необхідна для початку складної роботи, та енергійність, завзятість, необхідна для її завершення. Дитина повинна вміти розподілити життя згідно з вимогами дисципліни. Така вдача згодом повинна перетворитися на “національну вдачу”, що приведе до оновлення суспільної моралі.

Проект не був втілений, однак вплинув на подальший розвиток педагогічної думки у європейських країнах.