Літературно-педагогічна діяльність жан-жака руссо

(1712-1778)

ЕТАПИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТА ЛІТЕРАТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1740-1741 з 1741 р. 1743-1745   1749 р.     1756-1762     1762-1767 1771-1772

- Діяльність у якості домашнього вчителя в м. Ліон. - Життя у Парижі, участь у написанні “Енциклопедії”. - Написання трактату “Проект виховання де Сент-Марі”, у якому засуджується схоластична школа, подані рекомендації щодо оновлення методів викладання, вивчення природничих предметів, співпраці вчителя і батьків; висловлюються судження щодо пріоритетності морального виховання. - Написання трактату “Чи сприяло відродження наук і мистецтв покращанню вдачі?” Ідея неможливості виховання істинно гуманної людини в умовах суспільної нерівності. - Період найбільшого творчого злету, коли були написані найвідоміші літературно-педагогічні праці, політичні трактати: “Листи про мораль” (1758) – міркування про сутність людської особистості та позитивні, добрі начала людської природи”. “Юлія, або Нова Елоїза” (1758) – засудження пороків та забобонів сучасного суспільства, міркування щодо виховання почуттів, гуманного та бережливого ставлення до природи вихованця. “Суспільний договір” (1762) – розвиток ідей щодо походження та сутності держави, соціальних та природних чинників розвитку особистості. Поставлена проблема умов досягнення гармонії природного та соціального (громадянського) у людській сутності. “Еміль, або Про виховання” (1762) – найбільш повний розвиток ідей природного та вільного виховання на символічному прикладі. - Вигнання з Франції після заборони “Еміля” та піддання анафемі папою Римським. - Написання трактату “Міркування про спосіб правління у Польщі”, в якому розроблено проект національного виховання в умовах світської громадської загальнодоступної “школи-республіки”, створеної у демократичній державі.

СУТНІСТЬ ВИХОВАННЯ

	Процес природний, а не штучний. Розвиток зсередини, а не прирощення ззовні. Процес, що здійснюється через діяльність природних інстинктів та інтересів, а не через вплив зовнішньої сили. Розкриття природних здібностей, а не придбання відомостей. Воно – саме сьогоденне життя, а не підготовка до майбутнього, відмінного за своїми інтересами та особливостями від дитячого життя.

 

ЗАГАЛЬНОПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ Ж.-Ж. РУССО

ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ

·

			· Виховання за межами зіпсованого суспільства, на лоні природи, серед простого трудового народу, що живе природним життям. · Спілкування з природою, що укріплює фізично, вчить користуватися органами відчуттів. · Приведення в гармонію впливів від природи, від людей та від оточуючих речей. · Урахування особливостей віку дитини та статевих особливостей.
		· Ідея доброго начала як первинної сутності людської природи: “Все виходить досконалим з рук творця, все спотворюється в руках людини”. · Виховання як допомога вільному саморозвитку всіх природних властивостей дитини: “Нічого не давайте їй (дитині) для задоволення її потреб, а лише сприяйте задоволенню потреб”. · Метод опосередкованого педагогічного впливу: “Дитина повинна робити те, що вона хоче, а хотіти вона повинна того, чого хоче вихователь”. · Відмова від обмежень, що встановлюються волею вихователя, а не випливають з природних обставин життя дитини. · Відмова від сліпого підкорення вихованця авторитетові вихователя. · Відмова від штучних покарань. · Метод природних наслідків як основа морального виховання. · Негативне виховання: “Я називаю позитивним вихованням таке, що прагне завчасно розвинути розум дитини та навчити її виконувати обов’язки дорослої людини. Я називаю негативним вихованням таке, що прагне удосконалити органи здобування знань перш ніж безпосередньо дати ці знання, і яке прагне розчистити дорогу для розуму за допомогою належних прав органів відчуттів. Негативне виховання не означає марноти, - зовсім ні. Воно не дає доброчинності, воно запобігає пороку; воно не впроваджує істину, воно запобігає омані”.