Ступені морального розвитку дитини

 

Перша ступінь: “пам’ять волі” - необхідність виробки твердого характеру по відношенню до зовнішніх умов.

Друга ступінь: “вибір” - осмислення індивідом позитивних та негативних сторін того, до чого він прагне, урахування умов, необхідних для досягнення бажаного;

Третя ступінь: “принцип” – пов’язана з діяльністю інтелекту, що приводить до формування самосвідомості; відбувається формування принципів, що становлять основу мотивів поведінки, вчинків, усієї життєдіяльності.

Четверта ступінь: “боротьба” – утворюється моральна свідомість, що проявляється в осмисленому прийнятті тих або інших рішень, самопримушенні, самовладанні.

 

Внесок Й.Гербарта у розвиток педагогіки:

· Першим з педагогів дав філософсько-психологічне обґрунтування цілей і засобів виховання, автор першої спроби створення наукової системи знань про виховання і освіту.

· Перша побудова теорії навчання у відповідності з законами мислення.

· Розробка дидактичних основ середньої освіти, на відміну від ідей Й.Г.Песталоцці та А. Дістервега, які розробили теоретичні основи початкової освіти.

· Розробка теорії виховуючого навчання та багатостороннього інтересу.

· Розробка методів навчання, які враховують виховні можливості окремих навчальних предметів

· Розвиток моральності дитини як єдності моральної діяльності та моральної свідомості.

ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЗАГАЛЬНОПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ

АДОЛЬФА ДІСТЕРВЕГА

(1790-1866)

ШКОЛА ПОВИННА ВИХОВАТИ “НАРОД ЗДАТНИМ САМОБУТНЬО МИСЛИТИ, ПРОСВІЧЕНИМ І РОЗВИНУТИМ, СХИЛЬНИМ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ І ДОПИТЛИВОСТІ, ДО ПЕРЕТВОРЕНЬ - ТАКИМ, ЯКИЙ САМОСТІЙНО ПРАГНЕ ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ СВОГО СТАНОВИЩА.”

ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ А. ДІСТЕРВЕГА Освіта: Гернборнський та Тюбінгенський університети, захист докторської дисертації. Практична діяльність: домашній учитель, учитель гімназії, викладач учительських семінарій та їх базових шкіл. Управлінська діяльність: директор учительських семінарій в Рейнській області та Берліні. Методична діяльність: керівництво педагогічною практикою семінаристів, допомога молодим учителям, написання більш як 20 підручників з математики, астрономії, природознавства, географії, рідної мови для народних шкіл Німеччини. Науково-педагогічна діяльність: головна праця – “Керівництво до освіти німецьких учителів”, у якій подано цілісний виклад питань теорії та практики організації народної школи та підготовки народного вчителя; близько 400 наукових статей та нарисів, присвячених: а)загальним питанням виховання; б)проблемам виховуючого та розвиваючого навчання; в)проблемам підготовки вчителя. Видавнича діяльність: заснування та редагування близько 40 років педагогічного журналу “Рейнські листки для виховання та навчання”. Громадсько-педагогічна діяльність: створення ряду учительських професійних спілок та Загальнонімецького учительського союзу, головою якого він був обраний у 1848р. Політико-педагогічна діяльність: обрання від учительських спілок у прусську палату депутатів, де Дістервег захищав як парламентарій матеріальні та соціальні права народних учителів, виступав проти реакційних законів щодо розвитку школи – “Регулятивів” 1854р.