Розвинених країнах у 80-90-х рр. Хх століття

 

	ПРИЧИНИ: необхідність забезпечення конкурентноздатності країни в епоху глобальної економіки та становлення постіндустріального суспіль-ства. ЦІЛІ: формування особистості, соціально адаптованої до сучасних умов суспільного життя, здатної функціонувати у світі складних технологій; створення системи безперервної освіти; ліквідація функціональної неграмотності; досягнення більш високих якісних показників навчального процесу; реформування змісту освіти шляхом поєднання процесів її диференціації та стандартизації; інтернаціоналізація освітньої сфери.		Причини побудови:зростаюча інтелектуалізація і динамізм праці; зростання значення “людського фактора”; високий рівень гетерогенності освітніх потреб та можливостей; демографічні зміни; широке розповсюдження нових інформаційних технологій. Принципи побудови:орієнтація освітньої системи на людину; широкий демократизм; гнучкість освітньої системи, швидке реагування на освітній попит, на особливості інтересів, стилів і темпів навчання; різноманіття освітніх послуг; створення цілісного “освітнього поля”, яке перетворює суспільство у таке, що постійно навчається; широке застосування нових інформаційних технологій з освітньою метою.

 

 

 

	Інтелектуалізація змісту освіти для всіх учнів шляхом збільшення навчального часу на природничо-математичні предмети, інформатику; введення інтегрованих, поглиблених, індивідуальних програм; звуження сфери вибору предметів “за інтересом” та підвищення ролі базової освіти; стандартизація змісту освіти; посилення гумані-тарних аспектів змісту освіти.		Відмова від репродуктивної методичної системи; створення гуманістичної моделі школи, спрямованої на розвиток творчих сил дитини, активізацію її участі у навчальному процесі, прагнення до самоосвіти; створення атмосфери успіху в навчанні; утвердження у свідомості педагогів положення, що кожен учень здатен успішно навчатися; розробка методик діагностики та роботи з дітьми “групи ризику” з метою запобігання явного та скритого невстигання, та обдарованими дітьми.
	Активне застосування діалогічних методів (дискусії), проблемний підхід до побудови всіх аспектів навчального процесу, у тому числі підручників, наочності; збільшення кількості лабораторних робіт дослідницького характеру, проектів; застосування драматизації, дидактичних та рольових ігор, нових інформаційних технологій.		Реорганізація або часткова відмова від урочної системи з метою розвитку пізнавальної самостійності та творчості дітей, індивідуалізації навчання; організація самостійної роботи учнів у бібліотеках, навчальних центрах за допомогою сучасних ТЗН; запровадження кооперованого навчання учнів у малих групах (як альтернатива конкурентному навчанню); використання у старших класах форм навчання, характерних для вузів.

 

 

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ