ТЕМА 4. Природничонаукові основи психіки людини

Нервова діяльність здійснює дві найважливішихфункції: зв’язок людини з навколишнім середовищем і координацію (узгодження) діяльності всіх частин організму, управління ним. Усі явища людської психіки і свідомості виникають, розвиваються і формуються в процесі діяльності мозку, який відображає навколишню дійсність. Вища нервова діяльність – фізіологічна основа психіки.

Нервова система людини складається з нервової тканини, а нервова тканина – з нервових клітин – нейронів. Мозок утворює мозкову речовину. Зі скупчення тіл нервових клітин та їх коротких відростків – дендритів – утворюється сіра мозкова речовина, а скупчення пучків нервових волокон, покритих особливою мієліновою оболонкою, утворює білу мозкову речовину.

Центральна нервова система складається зі спинного і головного мозку.

Спинний мозок розміщений у каналі хребта і складається з нервової тканини. Поперечний розріз спинного мозку показує, що на зовнішніх краях міститься біла речовина (скупчення нервових волокон), а в середині – сіра речовина (скупчення тіл нервових клітин). У ньому розміщені центри цілої низки вроджених безумовних рефлексів. По провідних шляхах збудження передається від периферичних нервових закінчень у головний мозок і з головного мозку до м’язів та внутрішніх органів.

Головний мозок міститься в черепній коробці, він є більш пізнім утворенням, ніж спинний мозок. Головний мозок людини являє собою дуже складне утворення порівняно з мозком навіть найвищих тварин – людиноподібних мавп, не кажучи вже про мозок нижчих тварин. Насамперед, у людини більш досконало оформлена кора великих півкуль. Вона має набагато більшу поверхню за рахунок численних борозен та звивин.

Головний мозок складається з низки пов’язаних між собою відділів. Головні з них: задній мозок, середній мозок, передній мозок, довгастий мозок.

Довгастий мозок – продовження спинного мозку. У нього розміщені центри, що регулюють дихання, серцеву діяльність, діяльність кровоносних судин

Середній мозок спільно з довгастим мозком керує положенням і координацією тіла в просторі. До функцій середнього мозку належать орієнтувальні рефлекси та світлові, звукові та інші подразники.

Проміжний мозок розміщений вище середнього мозку, важливою частиною його є бугри й підбугрова ділянка. У зорові бугри від усіх органів чуття надходять збудження, яке передається до кори великих півкуль. Порушення діяльності зорових бугрів призводить до розладу або втрати чутливості. Підбугрова область є центром життєво важливих рефлексів. У ній містяться центри обміну речовин в організмі. З діяльністю підбугрової ділянки пов’язані інстинктивні та емоційні прояви людини.

Мозочок – орган координації довільних рухів. При порушенні роботи чи захворюванні мозочка тварина не може стояти й робить безперервні рухи головою, тулубом і кінцівками, не може координувати рухів кінцівок, втрачає тонус (напруження мускулатури), швидко стомлюється, втрачає можливість пересуватися.

Первинні (сенсорні) зони кори головного мозку – це кінцеві коркові структури аналізаторів. Вони позв’язані з формуванням певного типу відчуттів.

Інтегративні (асоціативні) зони кори головного мозку відповідають за синтез окремих елементів інформації в цілісну картину. Порушення діяльності асоціативних зон призводить до нездатності правильно оцінювати значення діючого подразника, хоча окремі відчуття залишаються.

Функціональна асиметрія – це власна спеціалізація великих півкуль. Півкулями виконуються різні функції: ліва півкуля в основному відповідає за мову, за аналітичну й послідовну переробку інформації, забезпечуючи тим самим послідовне аналітичне мислення. Права півкуля оперує образною інформацією, переробляючи її одночасно й цілісно, керує навичками, пов’язаними із зоровим і просторовим досвідом, забезпечує орієнтацію в просторі, емоційне сприйняття об’єктів, зокрема музики.

Аналізатор – складний нервовий апарат для тонкого аналізу навколишньої дійсності та змін, що відбуваються всередині організму. Аналізатор складається зі сприймальної частини (рецептора), провідних шляхів (нервових волокон) та відповідних ділянок кори головного мозку великих півкуль.

Рецептор – периферичний відділ аналізатора, що реагує на певний вид фізичної енергії і переробляє її в певне нервове збудження (нервовий імпульс).

МОДУЛЬ 2. ЕВОЛЮЦІЯ ТА РОЗВИТОК ПСИХІКИ