Методика співвідношення прислів'їв, метафор і фраз.

Випробуваним пропонуються послідовно прислів'я і метафори. Потрібно пояснити, у чому полягає їхній зміст, у яких ситуаціях ці прислів'я або метафори використовуються, що хочуть довести, коли їх уживають.

Методика спрямована на з'ясування розуміння переносного значення змісту умовних узагальнених язикових висловів. Розуміння умовного змісту їх неможливо без відволікання від конкретного змісту, конкретних значень, носієм яких є запропонований словесний вислів. Необхідний також вільний перенос виявленого узагальненого змісту на інші ситуації, тобто відволікання, абстрагування від конкретної ситуації та спрямоване виділення ряду ситуацій, випадків, стосовно яких вірне прислів'я або метафора. Протокол, як і в другій методиці, носить вільний характер і включає інтерпретації випробуваним пред'явлених прислів'їв і метафор.

Аналіз результатів методики. Аналіз результатів будується на виявленні здібностей випробуваного до зазначених операцій, наявність або відсутність яких є критерієм виразності узагальненості, абстрагованості або конкретності мислення.

Наприклад, при пред'явленні прислів'я «Не всі те золото, що блищить» випробуваний починає перелічувати предмети, що не відносяться до золота, але проте блискучі; випробуваний без складнощів виділяє умовний зміст зазначених прислів'їв і метафор, легко формулює його й адекватно переносить на інші ситуації. Це служить критерієм для кваліфікації мислення випробуваного як узагальненого, якому доступні операції абстракції і відволікання.

У цій методиці також може бути виявлена ригідність мислення, виражена в труднощах переключення, переходу в інтерпретаціях змісту від одного прислів'я до іншого, у спробах перенести тільки що виявлений умовний зміст одного прислів'я на інше. У патопсихологічному дослідженні ефективне застосування даної методики з метою виявлення такої характеристики мислення детермінованої мотивацією, як резонерство.

Наприклад, метафора «світла голова» викликає у випробуваного виражене емоційне пожвавлення і наступні пояснення «Світла голова — це коли усередині усе світло! І таємне стає явою! І німб навколо!»

Особливості резонерства служать важливою підставою діагностичних висновків психолога, виражаючи специфіку особистісних особливостей мислення в хворих ряду нозологічних груп. Характерного для хворих типу резонерства в групі здорових випробуваних важко очікувати. Однак схильність до резонерства може виступити й у «нормі». При аналізі індивідуального випадку ці особливості міркування випробуваного дають дослідникові додатковими зведення про позицію, відношення його до ситуації, що часто характеризує прийнятий тон спілкування з експериментатором. Випробуваний може прийняти жартівливий тон, і тоді в його тлумаченнях прислів'їв і метафор насмішкуватість стосовно себе або до можливості буквалізації узагальнених думок прийме відтінок резонерства.

Приклади інтерпретацій прислів'їв студентами при виконанні завдання, у яких можна відзначити також аспект резонерства: «Яблуко від яблуні недалеко падає». — «Голос крові рідко говорить пошепки!» — випробуваний сміється, резонерством є його тон — повчальний, повчаючий. «Один у поле не воїн». — «Необхідний колектив і колектив! Колектив — це звучить гордо!». Випробуваний на прислів'я давав швидкі відповіді у виді прислів'їв же, начебто граючи з експериментатором.

У здорових випробуваних резонерство виявляється у виді спеціально ускладненого вираження порівняно плоских суджень або конкретних тлумачень, прикрашених, наприклад, спеціальною термінологією. «Не всі те золото, що блищить». — «Блиск не є референтною ознакою золота: визначення повинне вироблятися тільки по референтних ознаках». «Куй залізо, поки гаряче». — «Це поняття сензитивного періоду. Потрібно ловити момент настрою іншої людини». В останніх прикладах інструкція виявити умовний зміст прислів'їв явно не виконується, а конкретна інтерпретація «прикрашена» зовнішньо стосовно їхнього узагальненого значення термінологією.

Стимульний матеріал представлений у Додатку Г.

На основі отриманих результатів студент-практикант складає психологічну характеристику мислительної діяльності одного учня. В характеристиці слід розкрити:

а) чи здатний учень розуміти переносний зміст?

б) чи може досліджуваний виділити в конкретному вислові головну думку?

в) чи міркує учень цілеспрямовано?

г) чи легко співвідносить зміст прислів’я і висловів, метафор і висловів.

До звіту входять:

1) протоколи завдань, в яких слід відбити:

а) відомості про учня (прізвище, ім’я, клас, успішність, дисципліна, дані про сім’ю тощо);

б) докладний запис висловлювань і дій учня.

2) психологічна характеристика мислительної діяльності учня.

Література:

1. Атлас для экспериментального исследования отклонений в психической деятельности человека / Под ред. И.А. Полищука, А.Е. Видренко. – К.: Здоров’я, 1992. – С. 20, 73.

2. Блейхер В.М., Крук И.В. Патопсихологическая диагностика. – К.: Здоров’я, 1986. – С. 72-74.

3. Методики психодиагностики в спорте / Под ред. Марищук В.Л., Блудов Ю.М., Плахотченко В.А., Серов Л.К. – М.: Просвещение, 1990. – С. 184-185.