Кирило-Мефодіївське братство: програма і діяльність.

Кирило-Мефодіївське товариство - українська таємна політична організація, що виникла в січні 1846 р.у Києві. Ініціаторами створення братства були вчитель з Полтави Василь Білозерський, службовець канцелярії Київського генерал-губернатора Микола Гулак, професор Київського університету Ми­кола Костомаров, письменник Пантелеймон Куліш, етнограф Опанас Маркевич. У квітні 1846 р. до братства приєднався Тарас Шевченко. Восени 1846 р. загальна кількість членів братства, за даними слідства, становила 12 осіб. Організацію назвали іменами відомих слов'янських про­світителів Кирила й Мефодія, чим засвідчили просвітницькі, гу­маністичні наміри й прагнення знайти шлях поліпшення долі ук­раїнського та інших слов'янських народів через утвердження со­ціальних ідеалів християнства - справедливості, свободи, рівності, братерства, а також релігійну спрямованість братства. Програмні положення Кирило-Мефодіївського брат­ства були викладені у «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов'янського братства св.Кирила і Мефодія», ос­новним автором яких був М. Костомаров, та у «Записці», напи­саній В. Білозерським. Вони, зокрема, передбачали: створення демократичної федерації рівноправних слов'янських республік; знищення царизму і скасування кріпосного права та станів; ут­вердження в суспільстві демократичних прав і свобод для грома­дян; досягнення рівності у правах на розвиток національної мови, культури та освіти всіма слов'янськими народами. Головною метою товариство вважало досягнення Украї­ною державної незалежності з демократичним ладом на зразок США або Фр. Респ. Ідею визволення слов'янських народів та їх єднання передбача­лося поширювати головним чином літературно-просвітницькою діяльністю. Братчики вели активну громадсько-політичну діяльність: вони поширювали ідеї товариства через розповсюдження його про­грамних документів, прокламацій («До братів-українців», «До братів-великоросів і поляків»), творів Т. Шевченка; займалися науковою працею й виступали з лекціями в навчальних закладах Києва, у яких проповідували свої погляди; піклувалися про розвиток на­родної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл, напи­сання й видання нових. Кирило-Мефодіївське братство проіснувало 14 місяців. У березні 1847 р. за доносом провокатора діяльність організації була викрита, а її члени заарештовані. Найтяжче було покарано Т. Шевченка - віддали в солдати Оренбурзького корпусу із забороною писати і ма­лювати. На трирічний термін було ув'язнено у Шліссельбурзьку фортецю М. Гулака. Значення Кирило-Мефодіївського братства полягає в тому, що воно вперше розробило широку політичну програму національ­но-визвольного руху, фактично поклавши початок переходу від культурницького до політичного етапу боротьби за національний розвиток України. То була спроба передової частини національ­ної еліти осмислити й усвідомити місце й роль українського на­роду в сучасному їй світовому історичному процесі. Кирило-Ме­фодіївське товариство, врахувавши уроки світового досвіду й спро­ектувавши передові західноєвропейські ідеї на український грунт, сформулювало основні постулати українського національного відродження, визначило форми та методи досягнення поставле­ної мети. Ось чому видатний український історик Михайло Грушевський назвав Кирило-Мефодіївське товариство «ла­бораторією української політичної думки».

34.Реформи 60-70-х років XIX ст. Розвиток України в пореформений період. В лютому 1861 була проведена аграрна реформа. 19.02.61 було видано маніфест про скасування кріпосного права. За цим маніфестом селяни ставали вільними, отримували визначені нормою наділи, за одержану землю селяни сплачували викупні платежі протягом 49 років+отримували право на вільну торгівлю, право власності, право передавати майно у спадок. Реформи для управління і суду, для збирання податків на селі створювались сільські громади (общини). У січні 1864 була проведена земська реформа. За нею створ-сь виборні органи місцевого самоврядування на рівні повіту, губернії під назвою «Земські управи». Земство контролювало культурне і економ. життя. У виборах земств ьрали участь всі жителі повіту, які мали земельну власність. Фінансувалися за рахунок податків, що сплачувало населення у місцевий бюджет. Завдяки діяльності земств сільське населення отримало безкоштовну якісну мед. допомогу і освіту. В 1864-судова реформа: скасовувався становий суд, запровадж. відкриті судові засідання, де судочинство відбув. при участі адвокатів, прокурора і суда присяжних. У 1864-шкільна реформа. Запровадж. спеціалізація навчання за гуманітар. та техн.. профілем. Гімназії були поділені на класичні (гум. профіль), та реальні (техн.. профіль). При цьому на чол.. та жін. Вищу освіту могли отримати випускники клас. гімназій. Навчання в сер. ланці і в вищих закладах було платне. Створ. держ. та приватні навч. заклади.Останні були пвд контролем повітових та губернських шкільних рад. 1864р.-військ реформа:територію держ. було поділ на 10 військ. округів. Замість рекрутських наборів була запровадж. військ. Повинність для всіх громадян чоловічої статі з 20 років.Скорочено термін служби(6-7років).Створ. військ. Навч. заклади для юнаків недворянського стану.Фінансова реформа-1860-64рр.В 1860р. відер. Держ банк, в 1861р.- селянський банк.Початок реформації податкової та кредитної системи,створ умови для залучення іноземного капіталу в Росію. В 1870р. проведена міська реформа: створ органи самоуправління міст- міські думи.В 90р було проведено ряд законів для покращ. становища робітників. З 1897р. було обмеж. трив. роб дня з 15 до 11,5 годин,встановл. обов’язкові вихідні та святкові дні. Після реформ пожвавилось суп.-політ. життя, формується робітничий рух, створ. умови для подальшого розвитку капітал. відносин в держ.Формуються нові соц. групи(пролетаріат).