Політика обмеження автономного устрою Гетьманщини в XVIII ст.

На кінець 17 ст після відвоювання поляками правобережжя та утвердження автономії війська Запорізького, під безпосередньою зверхністю гетьманів лишалося близько третини території, що колисьбула підвладна Хмельницькому- ще десь 1/ 6 сучасної площі Укр. Цей Лівобережний край українці називали Гетьманщиною, а московити- Малоросією. До неї входило 10 полків(Стародубський, Чернігівський, Ніжинський, Прилуцький, Київський, Гадяцький, переяславський, Лубенський, миргородський, Полтавський.. Землеволодіння польських магнатів і шляхти було ліквідоване і одночасно фільваркова панщинна система господарства. Великими землевласниками стали гетбмани та старшинська верхівка.Зросли землеволодіння церкви та монастирів. Одночасно зросла залежність селян від старшин, збільшувалися їхні повинности, погіршилося становище рядових козаків. Основною галуззю економіки залишалося сільське господарство, насамперед землеробств, будувалися млини. Міські торги та ярмарки сприяли формуванню територіальних ринків, а згодом і всеукраїнського ринку. Зміни у суспільному устрої сприяли зростанню міст.Нйвищим органом законодавчої влади формально залишалися загальні військові Ради, де вирішувалися всі найважливіші питання життя держави. Однак, з часом їх значення та роль істотно підупали. Усі військово-політичні, судово-адміністративні та фінінсові функції зосереджував в своїх руках гетьман. Він роздавав землі, вершив суд, затвержував на посадах полкову та сотенну старшину. У своїй діяльності гетьман спирався на генеральну старшину- обозного, суддю, писаря, осавула, хорунжного та ін. У структурі державних установ центральне місце займала Генеральна військова канцелярія, яка реалізувала універсали та розпорядження гетьмана. Найвищим судовим органом України був Генеральний військовий суд. Уся територія Гетьманщини поділялася на полки, що в свою чергу складалися із сотень. Спершу полковники та сотники обиралисяю Пізніше їх почав назначати гетьман і царській уряд. У межах окремих сіл організовувалися курені, очолювані отаманами. Усі поточні справи на території полку чи сотні вирішували полкові чи сотенні канцелярії

К.Розумовський.Ліквідація автономії: передумови і наслідки.

Після смерті Д. Апостола в січні 1734 р. царський уряд не розв'язав вибирати нового гетьмана. У середині XVIII в. козацька старшина початку клопотатися про відновлення гетьманства. 22 лютого 1750 р.Але рішенню Єлизавети Петрівни гетьманом обрали Кирила Разумовского - молодшого брата царициного фаворита (1750- 1764 р.), хоча йому було лише 22 року. Нова цариця Катря ІІ, прямуючи до уніфікації і централізації державного керування, 10 листопада 1764 р. ліквідувала гетьманство на У. Уся повнота влади зосередилася в руках президента Другої Малороссийской колегії (1764-1766 рр.) генерал-губернатора П. Румянцева. Колегія складалася з 4-х російських представників, 4-х укр. старшин, прокурора,- 2-х секретарів (росіянина й українця). На початку 80-х років був ліквідований полковий будуй на колишній Гетьманщині. Царат ринувся ліквідувати козацьке самоврядування і на Слобожанщиде, де існувало 5 полків: Острожский, Сумської, Ах-тырский, Харківський, Изюмский. У 1767 р. Катря II ліквідувала слобідське козацтво. Більшість заможних козаків наказовим порядком переклали в гусари, а частина - у крестьянское-состояние. Старшина одержав офіцерські звання і статус дворянства. На території слобідських полків була створена Слободско-Укр. ая губернія з центром у Харкові (1765 р.). Таким чином, у 70-80 р. XVIII сторіччя в результаті політики царату, спрямованої на скасування будь-якого виду автономій, на У було ліквідоване гетьманство (1764 р.), Запорізька Січ (1775 р.), полковий військовий і адміністративно- територіальний лад (наприкінці 70-х років).