Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Політика десталінізації та її наслідки.

Поиск

5 березня 1953 р. помер Сталін. Ця дата стала своєрід­ною точкою відліку розгортання у Радянському Союзі су­перечливих і неоднозначних спроб трансформації тоталі­тарних структур. Суть кардинальних змін, що почалися після смерті диктатора, полягає в лібералізації всього суспільного жит­тя. Розвиток та поглиблення цього процесу були основою десталінізації, яка стала особливо активною і радикаль­ною після XX з'їзду КПРС. Уже початковий період десталінізації призвів до сер­йозних змін в Україні. Характерними рисами цього пері­оду стали припинення кампанії проти націоналізму, пев­не уповільнення процесу русифікації, зростаюча роль українського чинника в різних сферах суспільного жит­тя. Саме за помилки в проведенні національної політики у роботі з кадрами в червні 1953 р. було звільнено Л. Мель­никова з посади першого секретаря ЦК КПУ. На його місце обрано українця Кириченка. Позитивним змінам у суспільно-політичному житті сприяла часткова реабілітація жертв сталінських репре­сій. До 1957 р. було повернуто більше 65 тис. депортова­них членів сімей, пов'язаних з діяльністю українських націоналістів. Після смерті Сталіна розпочалося розширення прав союзних республік у різних сферах суспільного життя. Тільки в 1953—1956 рр. в Україні із союзного в республі­канське підпорядкування перейшло декілька тисяч під­приємств та організацій. Бюджет республіки зріс з 18 млрд крб. до 43,7 млрд крб. У 1957 р. розширено юридичну компетенцію республік — вони отримали право вирішу­вати питання обласного, крайового адміністративно-те­риторіального поділу, приймати громадянський, карний та процесуальний кодекси тощо. Згодом було розширено фінансово-бюджетні права республік. У цей час інтенсивнішою стала діяльність України на міжнародній арені. Якщо 1953 р. УРСР була членом 14 міжнародних організацій, то наприкінці 1955 р. — вже 29. Значно активізуються зв'язки України із закордоном. У СРСР і, зокрема, в Україні розпочався процес пере­будови державного апарату, удосконалення його струк­тури. У міністерствах, відомствах та органах управління на місцях 1955—1956 рр. було ліквідовано 4600 струк­турних підрозділів, організацій та установ, скорочено по­над 90 тис. посад адміністративно-управлінського апа­рату, що дещо послабило тиск командно-адміністратив­ної системи на різні сфери суспільного життя. В Україні дисидентський рух було започатковано ще в середині 50-х років. У республіці, особливо в західному регіоні, виникають своєрідні «перехідні групи», що намагалися вести боротьбу з урахуванням післясталінських реалій та нових тенденцій у суспільному житті. Ці групи здебільшого орієнтувалися на зброй­ний шлях боротьби за незалежність України. У 1958 р. в м. Івано-Франківську КДБ викрив групу української молоді, яка створила організацію під назвою «Об'єднана партія визволення України». У 1961 р. було засуджено організацію «Укра­їнський національний комітет», яка займалася поширенням нелегальної літератури. Одну з перших спроб переходу до організованих мир­них форм опозиційної діяльності здійснила група Левка Лук'яненка, яка утворила 1959 р. Українську робітничо-селянську спілку (УРСС). Проте вже 1961 р. цю організацію було.

Отже, суть кардинальних змін, що розпочалися після смерті Сталіна, полягає в лібералізації всього суспільно­го життя. Ця лібералізація виявилася в припиненні кам­панії проти націоналізму; певному уповільненні процесу русифікації; частковій реабілітації жертв сталінських реп­ресій; зростанні українського чинника в державному та громадському житті.

Зростання застійних явищу політичному і суспільно-економічному розвитку

СРСР і УРСР.

У період «хрущовської відлиги» в процесі реформу­вання тоталітарну систему в СРСР було на якийсь час ви­ведено з рівноваги. Однак реформаторського потенціалу суспільства виявилося недостатньо не тільки для її зни­щення, а навіть для збереження окремих вдалих лібе­ральних хрущовських проривів. В січні 1966 р розпочалася економічна реформа суть якої полягала в розширенні самостійності підпри­ємств, посиленні прямих договірних зв'язків між підп­риємствами; встановленні економічно обґрунтованих цін; матеріальному стимулюванні трудових колективів залеж­но від результатів їхньої праці. У цей період на нові методи планування та економічного стимулювання перейшли 1,5% підприємств України, а 1970 р. їх було вже 83%. Але ця реформа швидше розладнала старий господарсь­кий механізм, ніж створила новий, так як показники економ розвитку почали стрімко падати. Наростаюча бюрократизація економіки, фактичне збе­реження авторитаризму в політиці, поява нового культу— «культу сірості» в управлінні державою призвели до появи і поглиблення кризових явищ у народному гос­подарстві Радянського Союзу і України, зокрема, але го­ворити про «застій» в економіці достатніх підстав немає. Від 1965 до 1985 р. всі основні показники економічного розвитку республіки зростають. Зростаючі масштаби важкої індустрії ускладнювали управління з центру, знижували його ефективність. Госпо­дарський механізм командно-адміністративної системи раз по раз почав пробуксовувати. Ситуація особливо загостри­лася, коли в 60-ті роки у світі розгорнулася науково-тех­нічна революція. Командно-адміністративна система не змогла присто­суватися до вимог та змін, продиктованих НТР, що, по­ряд з іншими факторами, стало однією з головних при­чин затухаючого, диспропорційного економічного розвит­ку. Тільки за 15 років (від 1965 до 1980 р.) темпи зростання продуктивності праці в УРСР зменшилися більш як удвічі. Знизилася ефективність гос­подарювання. Крім зазначених вище причин, дія яких деформувала й уповільнювала розвиток економіки України, почали виявлятися негативні наслідки низки важливих довгостро­кових тенденцій: 1. Несприятлива демографічна ситуація — а) знижен­ня приросту населення; б) міграційні процеси, основний напрямок яких — переселення із сіл у міста; в) динаміка вікового скла­ду розвивалась по лінії постаріння населення України. 2. Наростаюче домінування зрівнялівки в оплаті пра­ці. Захисна функція заробітної плати переважала над стиму­люючою, що не сприяло активізації людського чинника на виробництві. 3. Криза організації праці. Тобто нездатність існуючої системи забезпечити ефективне, раціональне використан­ня людських ресурсів та інтелектуального потенціалу. 4. Катастрофічна екологічна ситуація. У цей час щорічно промисловими об'єктами в атмосферу та вод­ний басейн викидалося понад 10 млн тонн шкідливих ре­човин. Екологічну ситуацію в республіці ускладнювало нераціональне розширення посівних площ у сільському господарстві. Катастрофічні екологічні процеси посилили гостроту демографічних проблем, оскільки питома вага населення республіки, зайнятого у галузях із шкідливими для здо­ров'я умовами праці, становила в Україні 53%. 5. Значна зношеність основних виробничих фондів. Основні виробничі фонди України зношувалися швидше, ніж загалом по країні, оскільки частка старих підпри­ємств була вищою. А от за темпами зростання основних виробничих фондів республіка займала 1986 р. останнє, 15 місце у Радянському Союзі. Водночас у соціальній сфері України пог­либилися негативні тенденції: 1. Уповільнення темпів зростання реальних доходів населення. Якщо у дев'ятій п'ятирічці в Україні вони становили 20%, у десятій — 17%, то в одинадцятій — лише 14%. 2. Загострення житлової проблеми. За 1981 — 1985 рр. у республіці черга, що налічувала 1,5 млн осіб, не зменши­лася, і на обліку за станом на 1987 р. перебувало понад 2 млн сімей, які потребували поліпшення житлових умов. 3. Зниження рівня охорони здоров'я. За період 1970—1985 рр. показни­ки смертності зросли з 8,8 до 12,1 випадків на 1 тис. громадян, а природний приріст населення України змен­шився у 2,2 раза. Отже, для соціально-економічного розвитку України в період від 1965 до 1985 р. були характерні диспропор­ційність та затухання. Кризові яви­ща дедалі більше поглиблювалися під впливом особли­востей функціонування господарства республіки.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-13; просмотров: 583; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.133.152.189 (0.007 с.)