Встановлення радянської влади в Україні. Радянсько-польська війна і її наслідки для українців.

В історію України 1919 р.увійшов встановленням радянської форми державності.Першим кроком на цьому шляху стала відмова більшовиків від попередньої назви держави-Українська Народна Республіка.З 6 січня 1919року держава,що стверджувалася в Україні радянськими багнетами,одержала нову назву-Українська Соціалістична Радянська Республіка(УСРР).Український уряд став називатися Радою народних комісарів(РНК),а його підрозділи –народними комісаріатами.Тимчасовий уряд перетворився на постійний.Ради існували переважно в губернських містах,а на місцевому рівні діяли військово-революційні комітети.Це можна пояснити тим,що більшовики,не впевнені в підтримці народних мас,робили ставку на диктаторські органи управління і не поспішали віддавати владу демократичним виборним радам.Навіть там,де ради обиралися.цей процес здійснювався під контролем ревкомів,які визначали кандидатів у депутати,блокували висунення в кандидати на багатопартійній основі,контролювали процес виборів тощо.Юридичне оформлення радянськоі державності на теренах України відбулося 10 березря 1919 р.,коли ІІІ Всеукраїнський з”їзд рад (Харків) прийняв першу Конституцію УСРР,розроблену на основі конституційної конституційної моделі РСФРР.Цей документ закріпив радянський лад в Україні,перемогу „диктатури пролетаріату”.У першій половині 1919р. прискорено йшла інтеграція радянських республік,які намагалися вистояти в жорстоких умовах громадянської війни.1 червня утворюється „воєнно-політичний союз” формально незалежних України,Латвії,Білорусії та Російської федерації.Основна мета союзу-шляхом мобілізації та централізації сил радянських республік відстояти радянську владу.Засобом досягнення цієї мети було об”єднання під керівництвом вищих органів РСФРР збройних сил,промислового потенціалу,фінансів,залізниць,комісаріатів праці.Політика радянизації в Україні мала такі риси:-структура радянської державності насаджувалася „згори”,через Раднарком УСРР і ЦК КП(б)У;-відрізнявся жорстокою централізацією;.Суть політичного курсу більшовиків полягала в насильницькому ламанні існуючої в Україні економічної системи.Соціально-політичний та економічний заходи більшовиків в Україні 1919-1920рр. Отримав назву военний комунізм. Його риси:-скасування товарно-грошових вїдносин і заміна їх прямим товарообміном,запровадження карткової системи на продукти харчування;-націоналізація промисловості і встановлення державного контролю над вирибництвом;-мілітаризація праці(запровадження загальної трудової повинності населення від 16 до 60 років,трудова мобілізація,робота за трудодні);-запровадження продрозкладки на селі- систми заготівлі сільськогосподарських продуктів; - різке обмеження сувернітету України: КП(б)У- складова частина РКП(б);- утворення в червні 1919 року військовополітичного союзу раднських республік. Голоним методом здйснення політики воєнного комунізму був „червоний терор”, який проводила всеукраїнська надзвичайна ВУНК у 1919 здійсненя політики більшовиків в Україні було перервано денікінськими окупаціними військами. У 1920 р. більшовики втретє прийшли до влади. Положення на У в 1920 році характеризується закінченням цивільної війни (радянсько-польська війна, розгром армії Врангеля в Криму, петлюрівських і білогвардійських військ на Правобережжя У). Радянсько-польська війна, причини: 1) прагнення уряду Пилсудского знищити Сов. Влада в У; 2) розширити межа Польщі (за рахунок частини Литви, Білорусії й У); 3) збити розжарення социальною невдоволення польських робітників і селян, переключивши їхню увагу від внутрішніх проблем на патріотичну хвилю; 4) скористатися спілкою з Петлюрою на дуже вигідних для Польщі умовах (по Варшавській угоді квіт. 1920 р. Петлюра обіцяв Польщі В. Галичину, 3. Волынь, частина Полісся, забезпечував продовольством пол. армію; надавав війська для походу на Київ). У результаті: створивши 2-кратну перевагу сил (на У - 5-кратне), Польща за декілька місяців захопила Білорусію, Правобережжя У и Київ. У відповідь Радянський уряд: 1) опублікував обертання до своїх громадян, у якому викривалися цілі імперіалістів; 2) оголосило нову мобілізацію що дала 0,5 млн. нових бійців; 3) перекинуло з інших фронтів на польський 1-го Кінну армію, 25-ю Чапаевскую дивізію й інші з'єднання, що відрізнилися; 4) не відбулося обіцяне Петлюрою «усенародне повстання» і на У «проти Рад». У результаті настання Червоної армії: 1) у ході київської операції - Юго-Западный фронт (під командуванням Егорова), кинувши в прорив 1-го Кінну армію, прорвав фронт, звільнив Київ і наступав на Львів; 2) Західний фронт (під командуванням Тухачевского) звільнив Білорусію і наближався до Варшаві. У результаті швидкого Радянського настання було порушене співвідношення сил на користь Польщі, тому що: а) вторгнення на пол. територію викликала потужне національно-визвольне прямування в Польщі, що посилилося через помилкове створення Тимчасового Революційного Комітету Польщі (Дзержинський, Мархлевский, Кін і ін.), що створив госхозы і загонявших насильно в них селян, що проводив антирелігійну політику, що заохочувала убивства ксьондзів і т п.; б) создание 15 липня 1920 року Галицької соціалістичної радянської республіки виявилося штучним, а трудящі З. У у своїй масі не підтримали гасел Галревкома - «грабуй буржуазію в самому справжньому змісті цього слова»; в) Польська армія швидко провела мобілізацію і знову одержала перевагу військових сил; г) Сов. війська були измотаны 500-800 км настанням, відірвалися від тилів і понесли великі втрати; д) утворився величезне розірвання між наступавшими Зап. і Юго-Западным фронтами. Польська армія, организовав настання, завдала поразки Кр. Армии, що понесла величезні втрати і відступила. Бачачи, що війна може прийняти затяжний характер, до чого не були готові обидві сторони. - Польща підписує з Росією й У Ризький мирний договір (березень 1921 р.), по якому до Польщі відходили західні райони У и Білорусії. Настання Врангеля - зміцнившись у Криму, залишки Деникинской армії під командуванням барона Врангеля (150 тис.), використавши радянсько-польську війну, спробували організувати новий похід: а) неудачный прорив під Каховкой, у надії з'єднатися з польськими і петлюрівськими військами; б) захват Мелитополя і Маріуполя, у надії прорватися до донського козацтва. У відповідь Радянським урядом: а) був утворений Південний фронт під командуванням Фрунзе (штаб дислоцировался в Харкові); б) проведена нова мобілізація, сформована 2 Кінна армія (ком. Миронов), перекинені з Польського фронту 1-я Кінна армія й інші з'єднання, що відрізнилися; в) підписана спілка з Махно про спільні дії проти Bpaнгеля. У результаті Червона Армія: 1) ударивши з Каховського плацдарму, звільнила південну У; 2) 2-мя ударами (через Турецький вал і оз. Сиваш) прорвалася в Крим, де були знищені залишки врангелевской армії (частина з яких - 150 тис. військ і цивільного населення - евакуювала в Туреччину французька ескадра, що дотепер рахується видатною військовою операцією). Останнім осередком опору стала територія междуречья Дністра і Юж. Бугу, де знаходилися залишки білогвардійських і петлюрівських військ. Через нечисленність, відсутності широкої підтримки в населення вони були розгромлені Червоною Армією. Відрізнилися при цьому корпус Червоного козацтва В. Примакова і кавалерійська бригада Г. Котовского.