Соціально економічний та політичний розвиток

В ХІV ст. українські землі зазнали розчленування. Після війни між Польщею і Литвою Галичина залишилась під владою Польщі, а Берестейщина і Волинь перейшли до Литовської держави. Литовська держава поступово посилює свій вплив і розширює територію. Під проводом великого князя Гедиміна вони рушили на Білорусію. А під час правління його сина Ольгерда, вони вступили на українські землі. Ольгерд поширив свою владу на дрібні князівства, розташовані на лівому березі Дніпра, а згодом зайняв і Київ. Литовці рушили на Поділля, завдавши нищівної поразки Золотій Орді. В той час, підпорядкувавши велику частину Білорусії та України Велике князівство Литовське стало найбільшим в Європі. Під час просування Ольгерда вглиб України населення часто вітало
його війська, що переважно складалися з українських підданих або союзників. Якщо й спалахували бої, то, як правило, із Золотою Ордою. Для українців, особливо наддніпрянців, литовське панування було прийнятнішим, ніж жорстоке іго Золотої Орди. Литовці, за браком людей для управління своїми величезними завоюваннями, дозволяли місцевій українській знаті обіймати найвищі адміністративні посади. Така політика заохочувала українську знать приєднуватися до переможців. На відміну від монголо-татар, на литовців не дивилися як на цілковитих чужинців. Багато князів із династії Гедимінасів прийняли християнство. Руська мова переважної більшості населення князівства стала офіційною мовою уряду. Виявляючи незмінну повагу до місцевих звичаїв, литовці часто проголошували: «Старого ми не змінюємо, а нового не впроваджуємо».

Литовські правителі настільки пристосувалися до місцевих звичаїв Білорусії та України, що за якісь одне чи два покоління за виглядом, мовою та поведінкою вже нагадували своїх попередників — Рюрикойичів. Вони розглядали свої завоювання, власне, як місію «збирання земель Русі» й користувалися цим приводом задовго до того, як його запозичила Москва.

Після падіння Константинополя, основним торговим пунктом стає Гданськ. Еволюція феодальних відносин зумовила зростання великих феодальних землеволодінь, причому не тільки князівського, а й боярського. Більша частина земель була зосереджена в руках відомих магнатів. Це зумовило широкомаштабний наступ феодалів на територію та права селяньких общин. Прогресував розвиток товарно-грошових відносин, бурхливо зростав ринок с/г продукції. Міста України ще зберігали феодально-аграрний характер. Водночас за містами поглиблювалася спеціалізація ремісництва. Набули поширення ярмарки, що було ознакою становлення внутрішнього ринку. Виникали фахові ремісничі об’єднання – цехи, з’являлися перші зародки мануфактурного виробництва. Укр. землі знову потрапляють на орбіту активних торгівельних відносин. Активізується експорт зерна в Зх Європу, через Львів проходив єдиний шлях торгівлі Європи зі Сходом. Набуває поширення продаж товарів у кредит. Зрушення в економіці були тісно пов’язані з соціальними процесами. Формувалася станова організація суспульства на підставі визначених прав та обов’язків.

Політичний та державний устрій Великого князівства Литовського формувався як станово-представницька монархія.Уся повнота влади у Великому князівстві Литовському була зосереджена у руках великого князя. За Віленським привілеєм юридично оформлялися права "князів, панів, шляхти".На відміну від Київської Русі князівства у Литві не мали автономії, і поступово місцеві князі були замінені на литовських намісників. За адміністративною князівство. було поділене на 13 воєводств; на українських землях утворено Київське, Волинське та Брацлавське воєводства.

Система прямого взаємозв'язку між військовою службою і землеволодінням давала можливість великому литовському князеві мати значне військо і контролювати фактично всі ресурси держави. На поч. 16 ст. князівська влада в різних юридичних актах закріпила та розширила майнові й особисті права шляхти, її судові імунітети, право на власний суд.Діяв так званіий копний суд.Він збирався у заздалегідь визначеному місці – копищі. Збирався кілька разів: для розшуку злочинця по “гарячих слідах” – “гаряча копа”; для судового слідства – “велика копа” з представників сіл копного округу; для остаточного вирішення справи і виконання вироку – “завита копа”. Як вищий дорадчий орган складалася державна рада - Пани-рада. Формувався сейм - від надзвичайних з'їздів боярства-шляхти до постійно діючого органу. Відбувається посилення влади феодалів над селянством, оформлення їх особистої залежності, втрата прав на землю. Радомська конституція визначила органи станової монархії. - двопалатний сейм (сенат, шляхетська ізба), шляхетські сеймики, що отримали право на законодавчу діяльність та деякі функції управління.