Концепція інтелектуального капіталу (ІК) підприємства

Зіставлення викладених точок зору на інтелектуальний капітал організації дозволяє виявити ряд неоднозначних позицій.

1. Не цілком ясним є співвідношення інтелектуального капіталу, нематеріальних активів і нематеріальних ресурсів організації - в багатьох джерелах ці поняття розглядаються як тотожні, хоча очевидно, що між ними існують відмінності. Під ресурсами в широкому значенні слова розуміється все, що може приносити користь і використовуватися для виробництва і споживання. Під капіталом в широкому значенні слова розуміють все, що здатний приносити дохід, або ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг. Під активами розуміють сукупність ресурсів ( майна, грошових коштів), що належать певному підприємству, претензії підприємства за зобов'язаннями до інших осіб; [i] причому у вузькому значенні цього слова воно означає власність, грошову оцінку, що має. Під нематеріальними активами розуміється власність, що має грошову оцінку, але не має фізичне втілення (репутація, престиж, патентні права). Частиною нематеріальних активів організації є її інтелектуальна власність – власність на результати інтелектуальної діяльності, інтелектуальний продукт, захищений законодавчо на основі авторського і винахідництва права.

Під інтелектуальним капіталом по суті розуміється сукупність нематеріальних ресурсів організації, які можуть бути використаний для створення вартості. При цьому частина інтелектуального капіталу організації належить їй по праву власності і має грошову оцінку, тобто є активами. Частина цих активів має характер інтелектуальної власності, тобто захищена відповідно до норм авторського права.

Носіями інтелектуального капіталу можна назвати професіоналів, що наділяють унікальними і важко замінимими здібностями, значущість яких для суспільства краще всього оцінюється в умовах ринку.

Інтелектуальний капітал включає: людський капітал, організаційний капітал та споживчий капітал. Структура інтелектуального капіталу запропоновано на рис.1.

2. Не цілком очевидно, чому під загальною назвою «інтелектуальний капітал» об'єднуються такі різні по суті і часто не мають прямого відносини до інтелекту явища – система цінностей працівників, імідж підприємства, бренди, лояльність клієнтів. На наш погляд, об'єднуючим початком тут може служити ідея кругообігу інтелектуального капіталу: знання і здібності працівників утілюються в організаційні процеси і зв'язки з діловими партнерами, які, у свою чергу, створюють базу для стійких відносин з клієнтами; співпраця з клієнтами і партнерами веде до накопичення досвіду, розвитку знань і здібностей працівників підприємства. Традиційно що виділяються людський, структурний і клієнтський капітал слідує, таким чином, розглядати не як однопорядкові частини інтелектуального капіталу, а як етапи його кругообігу.

 

 

Рис. 1. Структура інтелектуального капіталу

 

3. Аналіз існуючих підходів до оцінки інтелектуального капіталу показує, що їх методологічна і методична база є далеко не зробленою. Складається враження, що набір показників для оцінки часто формується довільно; зв'язок багато кого з них із створенням вартості далеко не очевидний.

Взагалі ідея універсального набору показників для характеристики ІК сумнівна, оскільки нематеріальні ресурси мають цінність тільки в комплексі, відповідному певній стратегії. Інтелектуальний капітал у принципі не можна розкласти на складові так, щоб сума їх оцінок була рівна загальній оцінці всього інтелектуального капіталу організації. Складати оцінки елементів ІК не можна ще і тому що це різнопорядкові величини і результат складання має той же сенс, що і результат складання виражених в натуральних одиницях сировини і готової продукції.

При оцінці рівня ІК організації необхідно враховувати, по-перше, кількість відповідних ресурсів (потенційний попит, кількість записів в базах даних і т.д.); по-друге, їх цінність; по-третє, інтенсивність використовування ресурсів (нематеріальні ресурси без використовування втрачають свою цінність); нарешті, по-четверте - ступінь закріплення відповідних ресурсів за підприємством. Цінність нематеріальних ресурсів для підприємства визначається їх значенням для реалізації стратегії фірми, для формування споживної вартості і конкурентних переваг, для розвитку, своєчасної трансформації підприємства. Закріплення може ґрунтуватися на правових нормах, на економічних і технологічних обставинах, на соціальних і культурних чинниках.

Виходячи з цього, оцінити об'єм людського капіталу можна через чисельність інтелектуальних працівників і об'єм інформації, знань і навиків, яким вони володіють, через кількість лідерів, генераторів ідей, «революціонерів». Цінність знань і умінь персоналу характеризують здатність фахівців вирішувати складні, нестандартні, несподівані проблеми; самостійність і навчання працівників; здатність менеджерів керувати перетвореннями; творча активність; схильність до партнерської взаємодії і т.д. Розвиток людського капіталу ми можемо оцінити через питому вагу видів діяльності, що «надихають» на пошук нових рішень, примушуючи співробітників компанії вчитися чомусь новому. Нарешті, ступінь закріплення людського капіталу оцінюється через прихильність персоналу до бачення і цінностей компанії, задоволеність співробітників роботою і відносинами в колективі, лояльність персоналу до компанії і закріплення ведучих співробітників, репутацію компанії на ринку праці і т.п.

Інтелектуальний капітал компанії, по-перше, має декілька складових елементів і, по-друге, на його формування і величину впливає достатньо численна група різнорідних чинників. Тому інтегральна оцінка інтелектуального капіталу компанії повинна відображати багатогранну діяльність компанії в цілому. Важливо відзначити, що для компаній різної спеціалізації типовим може бути тільки підхід до оцінки її інтелектуального капіталу, набір же показників строго індивідуальний.

Основні принципи, керуючись якими можна зробити правильний вибір інструментарію оцінки:

1. Не досить ускладнювати задачу.

Для більш-менш якісної і об'єктивної оцінки інтелектуального капіталу компанії вимагається, як правило, не більше трьох параметрів кожного його вигляду, що виміряються, — людського, структурного, споживацького — плюс один інтегральний показник, що характеризує цю сторону потенціалу компанії в цілому.

2. Виміряти потрібно тільки те, що має важливе стратегічне значення для діяльності компанії.

3. Виміряти потрібно тільки ті види діяльності, які створюють інтелектуальне багатство.

Для більшої наочності можна провести класифікацію інтелектуального капіталу компанії стосовно специфіки її спеціалізації:

- високий рівень інтелектуального надбання;

- середній рівень;

- рівень нижче середнього;

- не інтелектуальна компанія.

Якщо Ki (i = 1..., m) — система показників, що характеризують інтелектуальний капітал компанії; ki — бар'єрне нормалізоване значення показника, відповідного середньому рівню інтелектуальності компанії.

Зміна значень xi індикатора інтелектуальності Ki відбувається в діапазоні 0 < xi < 1 і ці значення визначаються співвідношеннями:

x_i =

Тут рівень інтелектуальності компанії по кожній складовій його інтелектуального капіталу (людського, структурного, споживацького) позначений таким чином: b — високий рівень, s — середній, ns — нижче середнього, 0 — відсутній.

Існують різні методи (кореляційних зв'язків, вагових коефіцієнтів і ін.) і підходи до інтегральної оцінки якої-небудь сфери діяльності компанії по сукупності дії різнорідних чинників на цю сферу.

Графічна інтерпретація результатів аналізу економічних обґрунтовувань, оцінок, розрахунків на практиці сприяє кращому сприйняттю і прискоренню отримання не тільки кількісних, але і якісних значень показників, що грає важливу роль у візуальній, оперативній, комплексній оцінці узгодженості різнорідних чинників, що визначають стан і тенденції розвитку компанії. Графік містить масу інформації, але головна його гідність в тому, що вона дає достатньо повну картину. Графік не тільки характеризує поточний стан компанії, але і спрямованість стратегії її розвитку. Маючи аналогічні дані по конкуруючих або суміжних компаніях, з'являється можливість порівнювати себе з іншими компаніями і оцінювати свої відносні достоїнства і недоліки, порівнювати і сполучати свої можливості і можливості суміжників. Або порівнювати стан компанії в динаміці різних літ і достовірно аналізувати прогресує або деградує підприємство, виявляти і парирувати небезпечні відхилення від нормального стану.

Як приклад оцінки інтелектуального рівня розглянемо компанію, діяльність якої характеризується наступною системою показників (таблиця 2).

Таблиця 2

Система показників для оцінки інтелектуального капіталу підприємства (умовний приклад на основі експертних оцінок).

 

Показники, що характеризують інтелектуальний капітал	Умовне значення	Значення показника при високому рівні інтелектуального капіталу %	Рівень показника інтелектуального капіталу
високий	середній	нижче середнього	фактичний
Співвідношення між ринковою і балансовою вартістю компанії	К1			0,4	0,2	0,8
Стабільність інтелектуальних кадрів	К2			0,85	0,7	0,95
Частка нової продукції у загальному обсязі продаж	К3			0,5	0.3	0,8
Частка НІОКР в загальному обсязі робіт	К4			0,5	0,2	0,9
Відношення співробітників до компанії	К5			0,7	0,4	0,95
Розрахункова вартість заміни бази даних	К6			0,5	0,2
Оборот робочого капіталу	К7			0,6	0,4	0,9
Відношення загального обсягу продажів до невиробничих витрат	К8			0,7	0,4	0,9
Задоволеність клієнтів	К9			0,8	0,3	0,95
Вірність торговій марці	К10			0,6	0,3	0,9
Стабільність клієнтів	К11			0,5	0,3	0,9

Показники к2, кЗ, к4 і к5 є заходами людського капіталу; показники кб, к7 і к8 — заходами структурного капіталу; показники к9, к10 і k11 — заходами споживацького капіталу.

Для інтегральної оцінки інтелектуального капіталу значення окремих показників пронормували: значення показників, відповідні високому рівню інтелектуальності компанії прийняті за одиницю, середні ж значення індикаторів інтелектуальності і значення показників фактичного стану справ обчислюються частками щодо цієї одиниці.

Тоді, наприклад, норматив стабільності інтелектуальних кадрів високоефективної компанії (з урахуванням природної міграції, особистих обставин і т.п.) рівний, наприклад, 94%, що відповідає вищій оцінці інтелектуальності компанії, тобто «1» по шкалі від 0 до 1. Середньому рівню інтелектуального капіталу компанії відповідає значення стабільності кадрів по цій шкалі — 0,85 (стабільність кадрів компанії складає 94% х 0,85 = 79,9%), нижче середнього — 0,7 (65,8%), а фактична стабільність кадрів відповідає значенню по прийнятій шкалі — 0,95 (89,3%).

Кожна конкретна компанія через специфіку своєї діяльності і індивідуальності організаційної кадрової побудови може самостійно визначити свою систему показників для розрахунку інтелектуального потенціалу і визначення стратегії розвитку, а також вибирати метод оцінки інтелектуального капіталу. Основні відомі методи оцінки ІК запропоновані у додатку А.

У власних інтересах компанії, в цілях її стійкого розвитку, а іноді і в цілях виживання необхідно уміти давати самооцінку власному потенціалу і, в першу чергу, інтелектуальному потенціалу, оцінювати його можливості з потребами ринку.