Більшовицький переворот та його вплив на ситуацію в Україні

25 жовтня (7 листопада) 1917 р. у Петрограді відбувся більшовицький переворот, в наслідок якого Тимчасовий уряд було повалено.

Спочатку УЦР зайняла доброзичливу позицію по відношенню до більшовиків, вбачаючи свого головного ворога у Тимчасовому уряді. Але коли з’ясувалося, що більшовики будуть домагатися встановлення своєї влади й в Україні, УЦР у зверненні до громадян України 27 жовтня негативно оцінила переворот і попереджала, що буде рішуче боротися зі спробами підтримати його на Україні.

Відразу ж після перевороту у Петрограді більшовики почали підготовку до захоплення влади в Україні:

v в головних містах Донбасу (Луганськ, Кадіївка, Макіївка, Щербинівка) більшовики взяли владу без збройної боротьби, однак тут боротьба за владу ускладнювалася близькістю козацького Дону, де генерал Каледін розпочав боротьбу з більшовиками;

v в деяких містах прифронтової зони Правобережжя, де стояли збільшовизовані військові частини (у Дубні, Старокостянтинові, Рівному та ін.), проголосили про встановлення більшовицької влади, але незабаром УЦР тут узяла гору;

v в деяких містах (Харків, Одеса, Миколаїв, Херсоні та ін.) були створені ревкоми, але в них більшовики були в меншості й після нетривалої боротьби визнали владу УЦР;

v подекуди боротьба за владу вилилися у збройне повстання, так було у Вінниці, де Радянська влада протрималася до кінця листопаду;

v особливо жорстокою була боротьба трьох політичних сил у Києві; приводом до збройного повстання став арешт членів опанованої більшовиками Ради робітничих і солдатських депутатів силами, відданими Тимчасовому уряду 29 жовтня; запеклі бої точилися три дні; 31 жовтня, коли виявилося, що сили Тимчасового уряду не в змозі чинити опір, Штаб Київського округу погодився на припинення вогню. Підтримання порядку було покладено за сили УЦР, які зберегли високу боєздатність і контролювали у місті всі ключові пункти.

ІІІ Універсал УЦР та політичний курс УЦР

7 листопада 1917 р. УЦР виступила зі своїм Третім універсалом:

ü створення Української Народної Республіки (УНР) як автономної державної одиниці Російської Республіки без більшовиків;

ü поширення юрисдикції УЦР на 9 українських губерній;

ü призначення виборів до Українських Установчих зборів, до скликання яких влада утримується УЦР та ГС;

ü ліквідація приватної власності на землю й її перехід у руки трудового народу без викупу;

ü декларування необхідності впорядкування виробництва, кращої організації праці та контролю за виробництвом і розподілом продуктів;

ü запровадження 8-ми годинного робочого дня, гарантія зарплатні й вирішення трудових конфліктів через профспілку;

ü обіцянка забезпечити демократичні свободи;

ü гарантія національно-культурних прав національних меншин;

ü проведення судової реформи та ліквідація смертної кари;обіцянка вжити всіх заходів до негайного

ü укладання справедливого миру з Німеччиною.

Оцінка ІІІ Універсалу: проголошення державності та широкої програми соціально-економічних

перетворень на демократичних засадах.

Ці перетворення, однак, не були послідовно реалізовані:

ð здійснення аграрної реформи відкладалося до скликання Українських Установчих зборів;

ð не вдалося створити високопродуктивне фермерське господарство, бо малоземельні селяни прагнули зрівняльного розподілу землі;

ð не вдалося стабілізувати фінанси;

ð не було встановлено державний контроль над промисловістю: робітники не розуміли його суті, а підприємці зустріли його вороже;

ð невдачі у зовнішній політиці.

Падіння авторитету УЦР, посилення суспільного розколу в українському суспільстві.

ВІЙНА РАДЯНСЬКОЇ РОСІЇ З УКРАЇНСЬКОЮ НАРОДНОЮ РЕСПУБЛІКОЮ. ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УНР.

Спроби більшовицького перевороту в УНР.

Намагаючись скористатися помилками Центральної Ради, більшовики розпочали підготовку нового повстання у Києві. Повстання було зірвано військами Центральної ради, які 30 листопада оточили казарми збільшовизованих частин, роззброїли їх і під вартою в ешелонах відправили до Росії. Провалом закінчилася і спроба захопити Київ силами 2-го гвардійського корпусу, який був перехоплений військами П.Скоропадського під Вінницею. Не досягнувши мети, більшовики відмовилися від орієнтації виключно на збройні методи боротьби. Визнаючи підтримку більшості населення України Центральної Ради, більшовики взяли курс на скликання Всеукраїнського з'їзду Рад, спроможного здійснити внутрішній переворот — проголосити на території УНР більшовицьку владу. З'їзд, який проходив у Києві 4–6 грудня 1917 p., відбувався у напруженій обстановці:

— Посилення тиску Раднаркому РСФРР, який висунув ультиматум до Центральної Ради.

— Збільшення активності місцевих більшовиків внаслідок цього (3–5 грудня у Києві працювала обласна нарада більшовиків Південно-Західного краю, яка закликала своїх прибічників до рішучої боротьби проти Центральної Ради.

З’їзд відмовився обрати підконтрольний більшовикам орган, який би замінив Центральну Раду і проголосив в УНР більшовицьку владу. За цих умов делегація РСДРП(б) покинула З'їзд.