Організаційна будова та функції Верховної Ради України

Конституційний склад Верховної Ради - чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загально­го, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосуван­ня. Верховна Рада є легітимною за умови обрання не менше як двох третин народних депутатів від її конституційного складу, тобто не менше 300 депутатів.

Вибори до українського Парламенту можуть бути черговими і позачерговими. Відповідио до ч. 1 ст. 77 оновленої Коиституції Ук­раїни чергові вибори до Верховної Ради відбуваються в останню неділю останнього місяця п'ятого року повноважень діючого її вкладу. Позачергові вибори до Парламенту України призначаються тоді, коли Президент достроково припиняє її повноваження у випадках, передбачених Конституцією. Це може статися за умо­ви, що протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідания Верховної Ради не можуть розпочатися.

До причин, через які пленарні засідання Верховної Ради не можуть розпочатися, відносять:

а) відсутність кворуму, тобто кількості народних депу­татів України, необхідної для визнання засідань Верховної Ради правомочними;

б) відмови частини народних депутатів зареєстру­ватися учасниками пленарного засідання; в) безрезультатність спроб обрати Голову Верховної Ради, який повинен вести її засідан­ня.

Але щоразу ці причини мають свідчити про нездатність даного складу народних депутатів розв'язувати питання організації робо­ти парламенту. Після запровадження змін Конституції, ухвалених у rрудні 2004 року, крім цього, причиною розпуску Парламенту в Україні є: а) Верховна Рада протягом одного місяця не сформувала коаліцію депутатських фракцій; 6) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформований персо­нальний склад Кабінету Міністрів. Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців терміну повноважень Верховної Ради України або Президента України, що спрямовано на запобігання створенню можливих політичних та організаційних ускладнень у період організації й проведення виборів.

Повноваження Верховної Ради України, яка обрана на позачерго­вих виборах, проведених після дострокового припинення Президен­том України повноважень Верховної Ради України попереднього скликания, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання. Це правило зумовлене недоцільністю створения частих перерв у діяльності законодавчого органу та істотних затрат, пов'яза­них із виборчими кампаніями. Порядок проведення виборів Верхов­ної Ради деталізуеться законами України «Про вибори народних депутатів України» та «Про Центральну виборчу комісію України».

Таким чином, Верховна Рада (Парламент) є колективним, представницьким, однопалатним, законодавчим державним органом, що обирається громадянами України, які мають право голосу, на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Основними структурними елементами Українського парламенту є:

1. Керівництво Верховної Ради України (Голова Верховної Ради Укра­їни, його Перший заступник і заступник) — посадові особи, що ор­ганізовують роботу парламенту, координують роботу його структурних підрозділів, здійснюють представницькі функції.

2. Депутатські об'єднання — фракції і групи та Погоджувальна рада фракцій і депутатських груп — колегіальний координаційний орган парламенту, покликаний забезпечити компроміс чи консенсус між де­путатськими об'єднаннями з основних питань порядку денного.

3. Комітети Верховної Ради України — постійно діючі допоміжні органи парламенту, які складаються з народних депутатів і здійснюють попередню підготовку питань до розгляду в пленарному засіданні.

4. Тимчасові (спеціальні та слідчі) комісії Верховної Ради України — допоміжні органи парламенту, що складаються з народних депутатів і створюються з конкретного питання, на визначений термін.

5. Апарат Верховної Ради України — допоміжний орган, що скла­дається з державних службовців (посадових і службових осіб) та тех­нічного персоналу і здійснює організаційне, правове, інформаційне, соціально-побутове, матеріально-технічне та інше забезпе­чення діяльності парламенту.

Крім того, до парламенту функціонально примикає Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Інститут законодавства і Пар­ламентське видавництво взаємодіють з Верховною Радою на госпроз­рахункових засадах.

Головними функціями Верховної Ради України є представницька, законодавча, установча, функція парламентського контролю — тра­диційні для сучасної практики парламентаризму. Представницька функція Верховної Ради України чітко сформульо­вана в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року, де проголошується, що тільки вона може виступати від імені всього Українського народу. У чинній Конституції представницька функція парламенту закріплена опосередковано: шляхом декларування, що Ос­новний Закон прийнятий Верховною Радою України від імені Укра­їнського народу (Преамбула), а також через вказівку на представниць­кий характер мандату народних депутатів України.

Пріоритетною функцією Верховної Ради України є законодавча, яка полягає у прийнятті законів, внесенні до них змін, визнанні їх такими, що втратили юридичну силу, скасуванні або призупиненні їх дії. Складо­вою частиною цієї функції є законопроектна робота, а також проведен­ня відповідних наукових досліджень, зокрема з проблем ефективності і розвитку законодавства, наукової експертизи законопроектів тощо.

Іншою, не менш важливою, функцією Верховної Ради України є установча. Значне місце в діяльності парламенту відводиться участі у формуванні органів виконавчої і судової влади, а також формуванню власних, парламентських структур; призначенню чи обранню на поса­ди, звільненню з посад, наданню згоди на призначення і звільнення з посад осіб інших органів державної влади та державних організацій, сприянню формуванню органів місцевого самоврядування; вирішенню питань, що стосуються територіального устрою, Збройних Сил тощо.

Політичну роль у діяльності Верховної Ради України відіграє парла­ментський контроль, основними напрямами якого є: контроль за діяль­ністю Кабінету Міністрів України; парламентський контроль за додер­жанням конституційних прав і свобод людини й громадянина та їх за­хист; бюджетно-фінансовий контроль; парламентський контроль за діяльністю СБУ та органів прокуратури; здійснення парламентського контролю з окремих питань безпосередньо або через тимчасові спе­ціальні і тимчасові слідчі комісії.

Про нарощування уваги парламенту до контрольної функції свід­чить рівень організації та проведення днів уряду та парламентських слу­хань з найактуальніших питань соціально-економічного розвитку дер­жави та захисту конституційних прав і свобод громадян. Тільки протя­гом п'ятої сесії Верховної Ради України четвертого скликання було проведено дванадцять таких заходів.

Поряд із зазначеними функціями Верховна Рада України, як і пар­ламенти багатьох країн, здійснює об'єктні функції, тобто ті, що опосе­редковують зміст діяльності держави в цілому. Зокрема, вона здійснює серед внутрішніх функцій: політичну, економічну, фінансово-бюджет­ну, соціальну, культурну та екологічну функції, а серед зовнішніх — обо­ронну, зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну тощо.

Про політичну функцію парламенту свідчать, зокрема, такі його кон­ституційні повноваження, як: 1) визначення засад внутрішньої і зов­нішньої політики; 2) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента про внутрішнє й зовнішнє становище України; 3) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів тощо.

Про наявність у Верховної Ради економічної, соціальної, культурної та інших відповідних внутрішніх функцій свідчать такі повноваження, як:

1) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку і довкілля;

2) затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності; 3) прийняття відповідних законів, зокрема про правовий режим власності; правові засади й гарантії підприєм­ництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулюван­ня; з основ соціального захисту, про форми й види пенсійного забезпе­чення; засади регулювання праці й зайнятості, шлюбу, сім'ї, вихован­ня, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки.

Верховна Рада України здійснює й бюджетно-фінансову функцію, яка полягає у затвердженні законом Державного бюджету, внесенні до нього змін, здійсненні контролю за його виконанням та прийнятті рішення щодо звіту про його виконання, встановленні грошової одиниці України.

Про зовнішні функції свідчать такі повноваження, як законодавче визначення засад зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та їх денонсацію; схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, направлення підрозділів Збройних Сил Укра­їни до іншої держави чи про допуск підрозділів Збройних Сил інших держав на територію України тощо.