Україна в період національно-визвольних змагань

Рр.

План

1. Створення та діяльність Центральної ради. Боротьба за владу в Україні наприкінці 1917 – на початку 1918 рр.

2. Українська держава гетьмана П.Скоропадського.

3. Відрождження УНР. Директорія.

4. Етапи встановлення радянської влади в Україні.

Методичні рекомендації

Запропонована тема стосується національно-визвольних процесів, що відбувалися на території України у 1917 – 1921 роках, після того як перестала існувати Російська імперія. Саме впродовж окреслених років відбувалися події пошуку майбутнього України в умовах корінних змін на просторах Європи. Українська Центральна Рада була створена 4 березня 1917 року. Очолив її видатний діяч національного руху М.Грушевський. До складу ЦР увійшли представники всіх українських національних партій і суспільно-політичних груп, які об'єднали свої зусилля для досягнення загальної мети – вирішення національного питання, досягнення автономії України. ЦР була на той час найавторитетнішим і найвпливовішим колегіальним демократичним органом, який став на чолі державотворчого процесу в Україні. Основні етапи діяльності ЦР знайшли своє відображення в чотирьох універсалах. Проіснувавши з березня 1917 по квітень 1918 рр. УЦР довела, що українці в змозі відстоювати і реалізовувати своє право на самовизначення і національний розвиток.

29 квітня 1918 року на Всеукраїнському з'їзді хліборобів стався державний переворот: Українська Народна Республіка була ліквідована, Центральна Рада розпущена, а влада передана П.Скоропадському, якого було проголошено гетьманом. П.Скоропадському на деякий час вдалося, спираючись на допомогу австро-німецьких окупантів, стабілізувати ситуацію в Україні. Однак його консервативна політика, особливо в аграрному питанні, привела до сплеску антигетьманських повстань і падіння влади гетьмана 14 грудня 1918 року. Саме в цей час було створено Директорію УНР, яка стала новою владою на українських землях. Розглядаючи історію Директорії УНР, варто відзначити, що в цей період вперша за кілька століть на деякий час 1919 року об'єдналися землі західної України і Наддніпрянщини (Акт злуки УНР і ЗУНР).

Розглядаючи четверте питання, слід усвідомити, що радянська влада в Україні була встановлена через відсутність бачення єдиного шляху у процесі розбудови незалежної держави, через відсутність єдиного лідера, через слабкість армії і т.д. Саме це сприяло просуванню більшовизму просторами України.

Рекомендована література

1. Історія України. Під ред. Зайцева. - Львів, 1996, 2000.

2. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999.

3. Смолій В. Історія України. – К., 2000.

4. Дорошенко Д. Нарис історії України. – К.,1991. – Т. 1-2.

5. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – Т.1-2. – К.,1996,1997.

Семінарське заняття № 12

Україна в міжвоєнний період 1921 – 1939 рр.

План

1. УСРР у період нової економічної політики.

2. Утворення СРСР. Статус УСРР в його складі.

3. Радянська модернізація України у 1928 – 1939 рр. та її наслідки.

4. Західно-українські землі у 1921 – 1939 рр.

Методичні рекомендації

Різка зміна політичного курсу більшовиків в економічній політиці, яка розпочалася у 1921 р. була викликана низкою причин. Найголовнішими серед них визнано: глибоку економічну кризу, загострення продовольчого становища, протистояння між правлячою КП(б)У та основною масою населення міста і села. У 1921 – 1923 рр. владою впроваджується комплекс заходів внаслідок чого сформувалася нова/стара модель господарювання, яка увійшла в історію як “нова економічна політика”. Відмова від непу та перехід до планової економіки створили умови проведення індустріалізації промисловості та колективізації сільського господарства. Названі реформації здійснювалися всупереч волі населення України, не відповідали, в першу чергу, його економічним інтересам. Влада вдалася до відкритих репресій, позаекономічного примусу, політичного терору.

Вивчаючи зміст громадського життя в УСРР, не оминути складного суспільного феномену яким стала в 20-ті рр. політика коренізації та явище національного комунізму. Даючи їм характеристику слід змалювати як офіційний курс КП(б)У реалізувавувся в суспільних проектах та показати “неофіційну” сторону названих процесів. В першу чергу ренесанс національної культури, зростання активності та формування протестних більшовицькій політиці суспільних рухів. Потрібно зробити акцент на тому, що політичні репресії в Україні розпочинаються із розгрому української інтелігенції та охоплюють всі прошарки суспільства. Політичні переслідування в Україні мали мету денаціоналізації громадського життя в республіці та її перетворення у складову ланку радянської імперії – СРСР.

Складовою частиною більшовицького курсу в УСРР стала колективізація сільського господарства, яка вилилася в голодомор 1932 – 33 рр. Самостійна робота над цією темою передбачає обов’язкове звернення до краєзнавчої тематики голодомору в Україні. Наявні в навчальних кабінетах та бібліотеках збірники документів про хід колективізації та голодні 1921 – 1923, 1932 – 1933 рр., відтворені у спогадах сучасників події, дають змогу вивчити причини, географію та наслідки цих страшних явищ.

Із другої половини 1930-х рр. колгоспи стають складовою частиною соціалістичної економіки УСРР та поступово витісняють дрібного товаровиробника на селі. Тому рекомендується комплексно підходити до аналізу становища в сільському господарстві із врахуванням місця колгоспів та радгоспів у командно-адміністративній системі СРСР. Слід мати на увазі, що саме у цей період відбувається становлення бригадно-ланкової системи структурування колективних господарств, остаточно формується система планування організації сільгоспвиробництва та відбувається процес закріпачення українського селянина.

Підсумкове узагальнення особливостей громадсько-політичного життя в УСРР 20 – 30-х рр. дозволяє уточнити категоріальні оцінки таких явищ як денаціоналізація громадського життя, формування імперського менталітету українців, морально-духовна ерозія суспільних відносин та ін.

 

Рекомендована література

 

1. Голод 1921 – 1923 років в Україні. Зб. документів і матеріалів. – К., 1993.

2. Україна в XX столітті. Збірник документів і матеріалів. –К., 2002.

3. Кравченко В.І., Лазуренко В.М. Радянська політика щодо заможного селянства України в роки нової економічної політики (1921 – 1929 рр.) //Український селянин. – 2002.- Вип. №5.

4. Касьянов Г., Даниленко В. Сталінізм і українська інтелігенція. –К., 1991.

5. Касьянов Г.В. Українська інтелігенція в 1920 – 1930 рр.: соціальний портрет та історична доля. –К., 1992.

6. Куліш А. Голодомор 1921 – 1922 рр. в Руси-Україні як продовження етнічної війни 1917 – 1921 рр. – Харків, 2003.

7. Морозов А.Г. Тернистий шлях сільськогосподарської кооперації в добу НЕПу. // Український селянин. – 2002. – Вип. № 5.

8. Олійник М.М. Політика державних та партійних органів України щодо приватних підприємств у період НЕПу. // УІЖ. – 2001. - №1.

9. Єфименко Г.Г. Радянська модернізація 1920 – 1930 рр. (До постановки проблеми у світлі аналізу досліджень сучасних російських істориків). // УІЖ. - 2002. - №5.

10. Комаров В. Радянська модернізація України (1928 - 1938). Проблеми економічної освіти десятикласників (з досвіду роботи). // Історія в школі. – 2002. - №10.

11. Кульчицький С.В. Ціна „великого перелому”. –К., 1991.

Семінарське заняття № 13

Україна в роки Другої світової війни 1939 – 1945 рр.

План

1. Зміст таємного протоколу до пакту Молотова-Ріббентропа та його наслідки для західноукраїнських земель.

2. Початок німецько-радянської війни. Хід воєнних дій на території України у 1941 – 1942 рр.

3. Німецький окупаційний режим в Україні. Рух Опору.

4. Визволення України від німецької окупації. Наслідки війни.

Методичні рекомендації

Вивчення причин інкорпорації західноукраїнських земель до складу СРСР передбачає аналіз радянсько-німецького договору від 23 серпня 1939 р. Секретний протокол, який було оформлено додатково до цього пакту, розмежовував сфери впливу країн-агресорів у Європі. СРСР отримував право вирішення долі західноукраїнських земель.

Важливо також звернути увагу на зміст та особливості процесссу “радянизації” західноукраїнських земель. Зокрема, не оминути того факту, що процеси націоналізації промислових підприємств, землі та ін., збіглися у часі із індустріалізацією та колективізацією сільського господарства, проводилися радянською владою у надзвичайно стислий період, супроводжувалися насиллям щодо місцевого населення. Потрібно чітко означити позитивні та негативні сторони “радянизації”, вказати на масові репресії які стали причиною відвернення основної маси українців від Радянської влади.

Вивчаючи питання щодо причин поразки Червоної Армії в Україні у 1941 р. студенти мають усвідомити, що ними були: політичні репресії 1930-х – 40-х рр., грубі прорахунки радянського керівництва у зовнішній політиці та оцінці військово-промислового потенціалу Німеччини, часу її нападу на СРСР. Разом із тим, цьому сприяли відсутність реального плану стратегічної оборони країни, помилки Генштабу і Наркомату оборони у впровадженні в дію системи оборонних споруд, атмосфера страху та недовіри, яка панувала у радянському суспільстві.

Увага має бути сконцетрована на найважливіших оборонних операціях, у т.ч.: Донбаській, Харківській, Кримській, героїчній обороні українських міст Києва, Одеси, Севастополя. Такий підхід дозволить належним чином оцінити внесок українського народу у боротьбу із нацизмом. Разом із тим на належному рівні потрібно розглянути основні наступальні операції, а саме: Бєлгородсько-Харківську, битву за Дніпро, Кіровоградську, Київську, Корсунь-Шевченківську, Житомирсько-Бердичівську, Умансько-Ботошанську, Львівсько-Сандомирську, Карпатсько-Дуклінську та інші. Саме їхній хід і наслідки допоможуть детальніше зрозуміти вклад українського народу у перемогу над ворогом.

Потрібно детально розглянути дипломатичну сторону війни, зокрема, організацію проведення, рішення Кримської конференції глав урядів СРСР, США, Англії стосовно їх впливу на повоєнний устрій Європи.

Вивчення соціально-економічних та політичних наслідків війни передбачає аналіз статистичних матеріалів, матеріальних та людських втрат України.

Рекомендована література