Давня й середньовічна історія України (до кінця ХVІІІ ст.)

Семінарське заняття № 1

Вступ до курсу "Історія України". Найдавніші племена і держави на території України

План

1. Предмет курсу "Історія України", його завдання та джерельна база

2. Первісно-общинний лад на території України.

3. Кимерійсько-скіфо-сарматський період в історії України.

4. Античні міста-держави Північного Причорномор'я.

Методичні рекомендації

При підготовці до семінарського заняття варто з'ясувати, що вивчає історія України та які її основні завдання, які існують джерела (типи джерел) для вивчення минулого нашої Батьківщини.

Готуючись до наступних питань заняття, слід виходити з даних сучасної науки про можливий вік Землі і вік людства. З позицій останніх досягнень розглянути проблему походження людини, звернувши увагу на наявність кількох теорій (чи точок зору) в науці, які більшою чи меншою мірою забезпечені відповідними доказами. Власне, на сьогодні найбільш доказовою є еволюційна теорія Ч.Дарвіна, кількість доказів щодо якої (залишків викопних людей) щорічно зростає. Їй протистоїть т.зв. креаціоністська теорія – про вплив вищої сили на походження і формування людини. Після цього слід з’ясувати періодизацію найдавнішої історії людства, джерела, на яких вона базується (археологія, антропологія, геологія, етнографія і ін.).

Визначаючи хронологічні рамки кожного періоду, необхідно звернути увагу на розвиток господарської діяльності, виділивши, зокрема, виготовлення знарядь праці, згодом приручення тварин і перехід від присвоюючих до відтворюючих форм господарства. Потрібно звернути особливу увагу на значення освоєння металів (мідь і бронза), їх вплив на форми, застосування і якість нових знарядь, що призвело до першого суспільного поділу праці (відокремлення землеробства від скотарства).

З розвитком економічної діяльності суспільств, пов’язане вироблення форм соціальної організації: в кам’яному віці – первісне стадо і родовий лад (матріархат), в подальшому – перехід до патріархату, а з розвитком соціальної диференціації в суспільстві – перехід до формування перед державних чи державних утворень на території України.

Особливу увагу звернути на поступове виникнення форм суспільної свідомості (зачатки наукових знань, первісні форми релігії, мистецтво), з якими пов’язаний розвиток духовної культури.

Вивчаючи ранньозалізний вік, слід мати на увазі значення освоєння заліза, його вплив на подальший розвиток виробництва, зміни в соціально-економічних відносинах. Далі слід проштудіювати передскіфський період в Україні (кіммерійські племена в степу і чорноліські – в Лісостепу) і перехід до розквіту ранньозалізного віку, пов’язаного із скіфськими і сарматськими племенами на Півдні України. Основою господарства обох народів було землеробство, скотарство, високий рівень розвитку ремесел і торгівлі (обміну) з грецькими і провінційно-римськими містами. Запам’ятати найбільші центри Північного Причорномор’я, з якими місцеві племена підтримували активні стосунки.

Слід наголосити, що у суспільному розвитку племен ранньозалізного віку спостерігаються значні зрушення. Відбувається руйнування общинних (на основі патріархату) відносин і становлення державотворчої діяльності. Зокрема, в скіфському суспільстві. Проте, коли вважати створення держави скіфами – чи в V1 ст. до н.е., чи в подальшому, єдиної думки не існує, - можливі всі три варіанти.

Щодо четвертого питання, варто охарактеризувати причини масового грецького переселення у Крим та Північне Причорномор’я, визначити основні території розселення греків, назвати міста-держави засновані ними та розглянути особливості їхньої політичного, економічного та культурного розвитку. При цьому необхідно розглянути стосунки греків з місцевими племенами, виділити взаємовпливи культур та з’ясувати значення грецької колонізації для історичних процесів, що відбувалися у Причорномор’ї у VІІ ст. до н.е. – ІV ст. н. е.

Рекомендована література

1. Історія України. Під ред. Зайцева. - Львів, 1996, 2000.

2. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999.

3. Борисенко В.Й. Курс української історії. – К., 1996.

4. Смолій В. Історія України. – К., 2000.

5. Давня історія України. Під ред. П.П.Толочко. – Т. 1, - К., 1994; Т.П К., 1995.

6. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. – К., 1994.

7. Геродот. История. – Л., 1962.

8. Відейко М.Ю. Трипільська цивілізація. – К., 2002.

9. Античные государства Северного Причерноморья. – М., 1984.

10. Ильинская В.А., Тереножкин А.И. Скифия УП-1У вв до н.э. – К., 1983.

11. Плетнева С.А. Хозары. – М., 1986.

Семінарське заняття № 2

Київська Русь

План

1. Розселення східних слов'ян. Етапи утворення Київської Русі.

2. Соціально-економічний розвиток Русі.

3. Внутрішня та зовнішня політика великокнязівської влади.

4. Культура Київської Русі.

Методичні рекомендації

Готуючись до семінарського заняття варто розглянути місце скіфських, венедських, зарубинецьких, антських, черняхівських, празьких, колочинських, пеньківських та інших племен в етногенезі слов'янського (праукраїнського) населення. Розглянути основні підходи й концепції щодо розселення слов'янських племен на території Східної Європи.

Формування та розвиток праукраїнського державного об'єднання Руська земля (Київська Русь) до 80-х років ІХ ст. Літописні племена полян, древлян, сіверян, уличів, волинян, хорватів тощо. Відносини Руської землі з навколишнім світом. Особливості формування політичної історії Київської Русі, поширення етноніму "русь" на всю київську землю, формування етнічного центру, його національний склад, мова населення. Особливу увагу варто звернути на теорії походження держави Київська Русь (норманська та антинорманська). Детально потрібно розглянути соціально-економічний розвиток Русі, охарактеризувати основні категорії населення: князі, світлі князі, дружинники, бояри, купці, сільські й ротайні старости, смерди, холопи, закупи, задушні люди, юридики і т.д.Соціально-економічний розвиток Київської Русі варто розглядати на основі збірника законів "Руська правда." Особливу увагу варто звернути на внутрішню та зовнішню політику перших київських князів – Олега Ігора, Ольги, Святослава, Володимира Великого, Ярослава Мудрого і т.д. Поява і поширення назви "Україна", її перша літописна згадка датована 1187 роком. Звернути увагу на основні заняття і побут русів-українців, на проблему релігії і прийняття християнства. Розглядаючи питання культури Київської Русі потрібно звернути увагу на розвиток освіти, книгопереписування, архітектури, музики, ювелірної справи і т.д.

Рекомендована література

1. Історія України. Під ред. Зайцева. - Львів, 1996, 2000.

2. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999.

3. Борисенко В.Й. Курс української історії. – К., 1996.

4. Смолій В. Історія України. – К., 2000.

5. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. – Львів, 1990.

6. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1980.

7. Дорошенко Д.І. Історія України. – К., 1993.

8. Історія України в особах. 1Х –ХШ ст. – К., 1993.

9. Моця О.П., Ричка В.О. Київська Русь: від язичництва до християнства. – К., 1996.

10. Баран В., Козак Д., Терпиловський Р. Походження слов’ян. – К., 1991.

11. Запровадження християнства на Русі. – К., 1988.

Семінарське заняття № 3

Південно-західні руські князівства в період феодальної роздробленості

План

1. Причини роздроблення Київської Русі.

2. Політичний та соціально-економічний розвиток південно-західних руських князівств.

3. Монголо-татарська навала на Русь та її наслідки.

4. Культура Південно-Західної Русі доби феодальної роздробленості.

Методичні рекомендації

При вивченні теми слід з’ясувати причини феодальної роздробленості. Розвиток феодального способу виробництва призвів до виникнення місцевих економічних центрів, які в силу натурального характеру феодального господарства були слабо пов’язані один з одним. Місцеві економічні інтереси в умовах натурального господарства породжували прагнення до відособлення. Дружинники, колишня опора великого київського князя, перетворившись на вотчинників (бояр), пройнялися місцевими інтересами, влада Києва стала для них обтяжливою, бо вимагала служби і матеріальних витрат. З загостренням класових суперечностей феодали створили апарат влади ближче до своїх вотчин. Центром місцевих політичних сил стало головне місто певної області. Створення апарату феодальної влади на місцях сприяло дальшому розвитку феодального виробництва. Проте, втрата державної єдності і князівські міжусобиці підірвали політичну і військову міць давньоруської держави, чим скористалися вороги.

Значну увагу потрібно приділити розвитку окремих руських земель – Київської, Переяславської, Чернігово-Сіверської, Галицької і Волинської. В цей період Київ номінально зберігає статус головного міста. За володіння Києвом ведеться постійна боротьба між руськими князями, внаслідок якої в другій половині ХІІ ст. Київ остаточно втратив значення столиці Русі. Одночасно зростає економічна і політична могутність Галицького і Волинського князівств, які в 1199 р. об’єднуються в єдину державу. З цього часу Галицько – Волинське князівство, розквіт якого припадає на князювання Данила Галицького, стає на чолі процесу об’єднання південно – руських земель. Охарактеризувати Галицько – Волинську державу за князя Данила та його наступників.

Розгляд питання про боротьбу народів Русі проти монголо – татарських завойовників варто починати з соціально – економічних відносин кочових племен у Середній Азії. В ХІ-ХІІ ст. у них відбувся розклад родового ладу і зародився феодалізм. Потреба в нових пасовищах при екстенсивному веденні скотарства призводила до посилення войовничості кочових племен. Причиною поразок Руської держави у боротьбі з монголо – татарами була політична роздробленість. Героїчна боротьба руського народу проти завойовників мала всесвітньо – історичне значення. Окремо слід розглянути наслідки монголо – татарського панування для руських земель.

При вивченні культури Русі періоду феодальної роздробленості треба конкретно зупинитися на питаннях розвитку знань і освіти, літератури, архітектури. В цілому, вона зробила великий крок вперед і вплинула на розвиток культури сусідніх народів.

 

Рекомендована література

1. Історія України. Під ред. Зайцева. - Львів, 1996, 2000.

2. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999.

3. Борисенко В.Й. Курс української історії. – К., 1996.

4. Смолій В. Історія України. – К., 2000.

5. Котляр М. Ф. Данило Галицький. – К., 1984.

6. Крип'якевич І. П. Галицько-Волинське князівство. - К, 1984.

7. Рыбаков В. А. Киевская Русь и русские княжества XII-XIII вв. - М„ 1982.

8. Свідерський Ю. Ю. Боротьба Південно-Західної Русі проти католицької' експансії в X-XIII ст. - К., 1983. Толочно П. П. Древнерусский феодальный город. - К., 1989.

9. Толочно П. П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности XII –XIII вв. – К., 1980.

Семінарське заняття № 4