Предмет, об'єкт і методи дослідження менеджменту

Об’єктом дослідження науки менеджмент являється господарська діяльність організації в цілому та її конкретні сфери – виробництво, збут, фінанси, персонал, маркетинг на різних етапах і ступінях розвитку. Об'єкт управління одержує команди від суб'єкта управління (керівника, менеджера) і функціонує відповідно до їх змісту.

Управління представляє собою визначену взаємодію між об'єктом і суб'єктом тобто відносини управління, які і являються предметом дослідження даної науки. Суть таких відносин полягає в тому, що вони є основою можливості здійснення управління, тому що саме вони визначають необхідність виробляти управлінські команди і готовність ці команди виконувати. Для управління найбільш принциповими є два типи економічних відносин: відносини, які виникають при розподілі і кооперації праці в процесі спільної трудової діяльності асоційованих власників, та відносини найму, що виникають між власниками і робітниками, тобто це відношення з приводу координації, інформації, дисципліни, ініціативи, мотивації й інші.

Управління лімітується і задається не тільки потребою суб'єкта здійснювати керування, але і наявністю такої можливості. Необхідно розрізняти два аспекти цієї можливості. Перший пов'язаний з організаційно-технічними умовами керування, тобто наявністю необхідних каналів зв'язку і передачі інформації, доступністю необхідної техніки управління і т.п. Це винятково важливі умови, що визначають можливість суб'єкта здійснювати управління, а також установлюють рівень ефективності здійснення управлінських процедур і якість управлінської праці. Другою стороною є наявність у суб'єкта управління важелів впливу на об'єкт, за допомогою яких можна спонукувати його виконувати управлінські команди. Мова йде про вироблення механізму мотивації, у якому знаходять висвітлення потреби суб'єкта й об'єкта управління. В даний час у світовій практиці управління розроблений і широко застосовується досить великий арсенал засобів стимулювання, але відсутні при цьому універсальні засоби, що можуть давати ефективні результати у всіх випадках.

У процесі управління використовується безліч різноманітних способів, підходів і прийомів, що дозволяють упорядкувати, спрямувати і ефективно організувати виконання функцій менеджменту, етапів, процедур, операцій, необхідних для прийняття рішень. У сукупності вони виступають як методи менеджменту – способи здійснення управлінської діяльності, застосовувані для постановки і досягнення її цілей. Методи менеджменту служать цілям практичного управління, представляючи в його розпорядження систему правил, прийомів, підходів, що скорочують витрати часу й інших ресурсів на цілеполагання і цілереалізацію. Використання всієї сукупності методів при вивченні нових проблем управління дозволяє збільшити знання про управління і про закономірності процесів і явищ, які протікають а ньому, сприяючи розвитку теорії менеджменту.

Основу системи методів, що використовуються в управлінні, складає загальнонаукова методологія, яка передбачає системний, комплексний, процесний, ситуаційний підходи до рішення проблем, а також застосування таких методів, як моделювання, експериментування, економіко-математичних і соціологічних вимірів, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, абстрагування і т.п. Специфіка управління як виду діяльності впливає на форми, масштаби і результативність застосування загальнонаукових методів. Загальнонаукова методологія складає основу методів управління.

Підходи, засоби, прийоми, за допомогою яких здійснюються різні види управлінських робіт, називаються специфічними чи конкретними методами. Вони характеризуються великою різноманітністю, відбиваючи множинність, різну складність і склад управлінських задач, розв'язуваних менеджментом. Класифікація конкретних методів здійснюється по трьох напрямках, що дозволяє виділити: методи управління функціональними підсистемами, методи виконання функцій менеджменту, методи прийняття управлінських рішень.

При визначенні складу і виборі методів менеджменту найчастіше користаються їх комбінацією, відповідно до особливостей розв'язуваних задач. У зв'язку з тим, що багато видів управлінської діяльності періодично повторюються і методи їхнього рішення досить відомі, то розробка нових методів охоплює лише частину необхідного інструментарію. Це створює реальні умови для економії часу і засобів при рішенні управлінських проблем.

 

Тема 2 Історія розвитку

Внесок наукових шкіл управління у формування та розвиток сучасної концепції менеджменту.

Історія розвитку

Сьогодні навряд чи хтось скаже, як і коли зародилося мистецтво і наука управління. Менеджмент в тій чи іншій формі існував завжди там, де люди працювали групами і, як правило, у трьох сферах людського суспільства:

• політичній - необхідність встановлення і підтримки порядку в групах;
• економічній - необхідність у вишукуванні, виробництві і розподілі ресурсів;
• оборонній - захист від ворогів і диких звірів.

Основні етапи розвитку менеджменту зароджувалися ще з давніх часів. Навіть у древніх суспільствах були потрібні особистості, які б координували та спрямовували діяльність груп (збір їжі, будівництво житла тощо). Візьмемо, наприклад, єгипетські піраміди - це пам`ятник управлінського мистецтва стародавнього світу, оскільки будівництво таких унікальних споруд вимагало чіткості в плануванні, організації роботи великої кількості людей, контролю за їх діяльністю.

Практика управління так само стара, як організації, а це означає, що вона дійсно дуже древня. На глиняних табличках, датованих третім тисячоліттям до нашої ери, записані відомості про комерційні угоди та закони стародавньої Шумерії, що є чітким доказом існування там практики управління. За археологічним розкопкам можна простежити і давніші докази існування організацій - навіть доісторичні люди часто жили організованими групами. Однак як управління, так і організації в давнину сильно відрізнялися від відомих нам. Хоча саме управління старе, як світ, ідея управління як наукової дисципліни, професії області досліджень - відносно нова.

Розглядаючи основні етапи розвитку менеджменту як розвитку теорії та практики управління, виділяють кілька історичних періодів.

Перший етап розвитку

I період розвитку менеджменту - стародавній період. Найбільш тривалим був перший період розвитку управління - починаючи з 9-7 тис. років до н.е. приблизно до XVIII ст. Перш ніж виділитися в самостійну галузь знань, людство тисячоліттями по крупицях накопичувало досвід управління.

Перші, найпростіші, зародкові форми упорядкування й організації спільної праці існували на стадії первіснообщинного ладу. У цей час керування здійснювалося спільно, усіма членами роду, племені або громади. Старійшини і вожді родів і племен уособлювали собою керівний початок всіх видів діяльності того періоду.

Приблизно в 9-7 тисячолітті до н.е. в ряді місць Близького Сходу відбувся перехід від привласнюючого господарства (полювання, збирання плодів і т.п.) до принципово нової форми отримання продуктів - їх виробництва (виробляюча економіка). Перехід до виробляючої економіки і став точкою відліку в зародженні менеджменту, віхою в нагромадженні людьми певних знань в галузі управління.

У Стародавньому Єгипті був накопичений багатий досвід управління державним господарством. У цей період (3000 - 2800 рр. до н.е.) сформувався досить розвинений для того часу державний управлінський апарат і його обслуговуючий прошарок (чиновники-писарі та ін.).

Одним з перших, хто дав характеристику управлінню як особливій сфері діяльності, був Сократ (470-399 рр. до н.е.). Він проаналізував різні форми управління, на основі чого проголосив принцип універсальності управління.

Платон (428-348 рр. до н.е.) дав класифікацію форм державного управління, зробив спроби розмежувати функції органів управління.

Олександр Македонський (356-323 рр. до н.е.) розвинув теорію і практику управління військами.

Наведені матеріали не охоплюють всіх подій і дат, які так чи інакше характеризують процес накопичення знань в галузі управління, однак даний огляд дозволяє в якійсь мірі скласти уявлення про те, на що зверталася увага на ранніх стадіях розвитку древнього мистецтва і новітньої науки - менеджменту. Таким чином, проаналізувавши події древнього періоду, можна охарактеризувати їх як зародження менеджменту як науки.