Шляхи зниження витрат на виробництво продукції

Як вже зазначено вище, в умовах вільної конкуренції ціна продукції, виробленої підприємствами (фірмами) вирівнюється автоматично. На її впливають закони ринкового ціноутворення. У той же час кожен підприємець прагне до одержання максимально можливого прибутку. І тут, крім чинників збільшення обсягу виробництва продукції, просування її на незаповнені ринки, невблаганно висувається проблема зниження витрат на виробництво і реалізацію цієї продукції, зниження витрат виробництва.
У традиційному уявленні найважливішими шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, споживаних у виробництві: трудових та матеріальних.
Так, значну частку в структурі витрат виробництва займає оплата праці (у промисловості України 13-14%, розвитих країн - 20-25%). [4] Тому актуальна задача зниження трудомісткості що випускається продукції, росту продуктивності праці, скорочення чисельності адміністративно-обслуговуючого персоналу.
Зниження трудомісткості продукції, росту продуктивності праці можна досягнути різними способами. Найбільш ефективні з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка і застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. Проте одні заходи щодо удосконалювання застосовуваної техніки і технології не дадуть належної віддачі без поліпшення організації виробництва і праці. Нерідко підприємства здобувають або беруть під оренду дороге устаткування, не підготувавшись до його використання. У результаті коефіцієнт використання такого устаткування дуже низький. Витрачені на придбання засобу не приносять очікуваного результату.
Важливе значення для підвищення продуктивності праці має належна його організація: підготовка робочого місця, повне його завантаження, застосування передових методів і прийомів праці й ін
Матеріальні ресурси займають до 3 / 5 у структурі витрат на виробництво продукції. Звідси зрозуміло значення економії цих ресурсів, раціонального їх використання. На перший план тут виступає застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів. Важливо й підвищення вимогливості і повсюдне застосування вхідного контролю за якістю надходять від постачальників сировини і матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів.
Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягти шляхом кращого використання цих фондів, максимального їхній завантаження.
На закордонних підприємствах розглядаються також такі чинники зниження витрат на виробництво продукції, як визначення і дотримання оптимальної величини партії закуповуваних матеріалів, оптимальної величини серії що запускається у виробництво продукції, рішення питання про те, робити самим або закуповувати в інших виробників окремі компоненти або комплектуючих виробів.
Відомо, що чим більше партія що закуповується сировини, матеріалів, тим більше розмір середньорічного запасу і більше розмір витрат, пов'язаних із складуванням цієї сировини, матеріалів (орендна плата за складські помешкання, утрати при тривалому збереженні, утрати, пов'язані з інфляцією, і ін). Разом з тим придбання сировини і матеріалів значними партіями має свої переваги. Знижуються витрати, пов'язані з розміщенням замовлення на що одержуються товари, із прийманням цих товарів, контролем за проходженням рахунків і ін Таким чином, виникає задача визначення оптимального розміру що закуповуються сировини і матеріалів. Розрахунок можна звістки по такій примірної схемою (табл. 1 додаток 1)
Як видно з даних таблиці, оптимальне річне число закупівель у цьому прикладі дорівнює чотирьом, оскільки сума витрат по складуванню й обслуговуванню закупівель у цьому випадку найменша. Ті ж правила діють і при визначенні оптимального розміру серії що запускається продукції. При виробництві продукції значним числом дрібних серій витрати по складуванню готової продукції будуть мінімальними, проте зростуть витрати на підготовку виробництва. Розрахуємо оптимальний розмір серії запуску (таблиця 2 додаток 1).
За даними таблиці випливає, що найбільше оптимальним розміром серії запуску є серія 2 по 4500 штук, у результаті котрої витрати по складуванню готової продукції і підготуванню виробництва складають мінімальний розмір-11 908 тис. руб. на рік.
Звичайно, подібні розрахунки не можна вважати достатньо об'єктивними і точними, проте у визначеному наближенні їх прийняти можна.
У поєднанні з традиційними шляхами зниження витрат на виробництво продукції знову виниклі чинники дозволять у комплексі довести розмір витрат виробництва до оптимального рівня.
Зниження витрат виробництва в даний час забезпечується в основному під впливом внутрішньовиробничих чинників.
Значне зниження витрат виробництва досягається в результаті застосування прогресивних методів організації виробництва. Прикладом служить розроблена в Японії і набула широкого застосування в усьому світі система організації виробництва "точно вчасно". Вона знижує витрати виробництва за рахунок бездефектного виготовлення продукції. Суть її полягає в тому, що комплектуючі вироби, деталі поставляються споживачу у визначене місце, у потрібний час в необхідній кількості. Якщо попадаються браковані деталі, виробничий процес у споживача зупиняється, тому що запасів на робочому місці немає.
Система "точно вчасно" сприяє зниженню витрат за двома напрямками:
Знижуються витрати на складування і зберігання напівфабрикатів і в споживача, і у виробника. Останній, окрім того знижує витрати і на реалізацію.
Застосування системи неможливе без забезпечення бездефектного виготовлення продукції в постачальника. Тому перший етап цієї системи полягає в підвищенні якості у виробника до рівня бездефектного виготовлення. Японські підприємства в цих цілях навчають усіх співробітників методам контролю якості і т. д., підвищують відповідальність виробничих робітників за якість, використовують автоматичні пристрої для контролю якості. У результаті знижуються витрати виробництва, пов'язані з вторинною обробкою бракованих виробів, витратами сировини і заробітної плати.
У рамках системи "точно вчасно" розроблені і використовуються підсистеми (наприклад "кабан"), гуртки якості і т. д., що забезпечують економію витрат під час руху комплектуючих деталей по заводу в результаті підвищення відповідальності за якість продукції в робітників і спеціалістів, полегшення керування виробничим процесом. За розрахунками англійських фахівців система "точно вчасно" дає економію витрат у розмірі 250 тис. фунтів стерлінгів.
Багато часу приділяють економісти таких резервів зниження витрат, як зміна класифікації, обліку і калькулювання витрат. Наприклад, визнання всіх витрат змінними означає, що керівники виробництва повинні їх знижувати; розмежування витрат на виробництво продукції вищої якості і на виробництво нестандартної продукції; застосування єдиної системи калькулювання витрат на всіх стадіях життєвого циклу виробів; посилення ролі калькулювання за місцем їх виникнення; більш чітке виділення витрат на управління, підготовку виробництва, реалізацію досягнень науково-технічного прогресу, в тому числі підвищення якості продукції і т. д.
Систематичне зниження витрат основний засіб підвищення прибутковості функціонування фірми. В умовах ринкової економіки, коли фінансова підтримка збиткових підприємств є не правилом, а винятком, як це було при адміністративно-командній системі, дослідження проблем зменшення витрат виробництва, розробка рекомендацій у цій галузі - один з наріжних каменів всієї економічної теорії.
Можна виділити наступні основні напрямки зниження витрат виробництва в усіх сферах національної економіки:
• використання досягнень НТП;
• вдосконалення організації виробництва і праці;
• державне регулювання економічних процесів.
Перш ніж розглядати основні напрямки економії витрат, необхідно зробити одне суттєве зауваження. Справа в тому, що сама діяльність підприємства по забезпеченню економії витрат у переважній більшості випадків вимагає витрат праці, капіталу і фінансів. Витрати по економії витрат тоді ефективні, коли зростання корисного ефекту (в найрізноманітніших формах) перевищить витрати на забезпечення економії. Природно, що можливий і прикордонний варіант, коли зменшення витрат на виробництво виробу не змінює його корисних властивостей, але дозволяє знизити ціну в конкурентній боротьбі. У сучасних умовах типовим є не збереження споживчих якостей, а економія на витратах в розрахунку на одиницю корисного ефекту або інших важливих для споживача характеристик. На практиці це часто набуває таких форм, як, наприклад, зниження вартості одиниці виробничої потужності металообробного верстата.
Реалізація досягнень НТП полягає, з одного боку, в більш повному використанні виробничих потужностей, сировини і матеріалів, в тому числі і паливно-енергетичних ресурсів, а з іншого - у створенні нових ефективних машин, обладнання, нових технологічних процесів.
Найбільш характерна риса НТП другої половини XX століття - перехід до принципово нового технологічного способу виробництва. Його перевага не тільки в більш високій економічній ефективності, але і в можливості виробляти якісно нові матеріальні блага, послуги, які суттєво змінюють весь уклад життя, пріоритети життєвих цінностей.
Що стосується вдосконалення організації виробництва і праці, то цей процес поряд з економією на витратах за рахунок скорочення втрат практично в усіх випадках забезпечує підвищення продуктивності праці, тобто економію витрат живої праці. На нинішньому етапі економічного розвитку економія живої праці порівняно з економією суспільної праці дає більш вагомі результати, про що свідчать дослідження економічного зростання на основі використання виробничої функції.
В даний час вдосконалення організації виробництва представлено двома основними школами: американської та японської. Це численні системи матеріально-технічного забезпечення виробництва, його економічного стимулювання і т. п.
У зниженні витрат виробництва значна роль належить державним програмам в області НТП і державним стандартам. Найбільш яскравим прикладом державного втручання в цій області можна вважати численні державні та приватні науково-технічні програми, створення яких обумовлене істотним зростанням витрат на паливно-енергетичну складову витрат (викликаним нафтовим крізіруб. 70-х рр.. В США та інших розвинених країнах, національні економіки яких споживають великий обсяг нафти), завдяки ним вдалося в значній мірі компенсувати збільшення цін на нафту.

 

Висновок

У своїй роботі я розглянула такий важливий елемент виробництва як витрати підприємства та їх грошове вираження (витрати).
Підприємство в процесі своєї діяльності здійснює матеріальні і грошові витрати на просте і розширене відтворення основних фондів і оборотних коштів, виробництво і реалізацію продукції, соціальний розвиток свого колективу та ін Підприємство в цілому має працювати рентабельно. А це залежить від рівня витрат.
Сукупність витрат показує, у що обходиться підприємству виготовлення продукції, що випускається. І менеджери підприємств завжди намагаються розділити (класифікувати) усі витрати на певні групи за принципом схожості витрат, що входять в окрему групу. Як було сказано вище, виділяються три напрями обліку витрат: для оцінки запасів готової продукції; прийняття рішення; здійснення процесу контролю і регулювання. Для оцінки запасів готової продукції ми розділили витрати на виробничі і невиробничі, при цьому виробничі витрати в свою чергу поділяються на складові частини. З точки зору прийняття рішення витрати класифікуються за їх динаміці, а також як прийняті і не прийняті до уваги, безповоротні, які диктував, маржинальні (граничні) і інкрементні (приростні). І нарешті, для контролю за витратами і їх регулювання витрати класифікуються як регульовані і нерегульовані, постійні та змінні. Підводячи підсумок я зупинилася на шляхах зниження витрат. Було також сказано про те, що значне зниження витрат виробництва досягається в результаті застосування прогресивних методів організації виробництва. Також велика роль у зниженні витрат виробництва належить державним програмам в області НТП і державним стандартам. З усього сказаного вище можна зробити висновок, що класифікація витрат та шляхи їх зниження актуальна тема на сьогоднішній день.

Додаток 1

Таблиця 2. Розрахунок оптимального розміру що закуповуються сировини і матеріалів

	Кількість закуповуються на рік партій
Величина партії	200 000	10 000	6 667	5 000	4 000
Середньорічний запас, кг	10 000	5 000	3 333	2 500	2 000
Вартість середньорічного запасу, тис. руб.	100 000	50 000	33 333	25 000	20 000
Витрати по складуванню, тис. руб. на рік	20 000	10 000	6 667	5 000	4 000
Витрати по обслуговуванню закупівель, тис. руб. на рік	1 250	2 500	3 750	5 000	6 250
Витрати по складуванню й обслуговуванню закупівель, всього, тис. руб. на рік	212 500	12 500		10 000	10 250

("Економіка підприємства" під редакцією В. Я. Горфінкеля і В. А. Швандера стор 582)

Таблиця 3. Розрахунок оптимальної серії запуску

	Кількість серій
Величина серії, шт.	3 000		3 000
Середньорічний запас готової продукції, шт.	3 375	1 688	1 125
Вартість середньорічного запасу, тис. руб.	47 250	23 632	15 750	11 816	9 450
Витрати по складуванню готової продукції, тис. руб. на рік	11 813	5 908	3 938	2 954	2 363
Витрати з підготовки виробництва, тис. руб. на рік	3 000	6 000	9 000
Витрати по складуванню готової продукції і підготуванню виробництва, всього, тис. руб. на рік

("Економіка підприємства" під редакцією В. Я. Горфінкеля і В. А. Швандера стор 583)