Короткострокові витрати виробництва

Короткостроковий період - це проміжок часу, надто короткий для заміни вироб­ничих потужностей підприємства, але достатній для зміни рівня використання наяв­ного устаткування.

Витрати на весь обсяг продукції називаються загальними (сукупними) витратами (ТС).

Загальні витрати ТС — це сума витрат на всі ресурси, які використовують для виробництва продукції.

Сукупні витрати являють собою суму постійних і змінних витрат:

ТС = ТFС + ТVС, (2.1.)

де ТС - загальні витрати;

FС - постійні витрати;

VС - змінні витрати.

Для того щоб побудувати графік кривої загальних витрат, необхідно побудувати лінію, яка буде сумою кривих постійних та змінних витрат.

Рис.2.1. Крива загальних витрат

Для короткострокового періоду загальні витрати поділяють на постійні витрати (ТFС) і змінні витрати (ТVС).

У випадках, коли необхідно підкреслити про який саме період ідеться, то до скорочених позначень короткострокових витрат додаються дві літери — SR:

SRTC = SRTFC + SRTVC (2.2.)

Аналізуючи формування витрат у короткотерміновому періоді, потрібно розмежовувати їх на постійні та змінні.

Постійні витрати (FС)— це та частина загальних витрат, яка не змінюється зі зміною обсягу продукції.

До них відносять витрати на устаткування, утримання управлінського персоналу, рентні платежі за оренду приміщення чи землі, зобов’язання фірми з облігаційних позик, страхові внески тощо. До постійних витрат відносять також всі неявні витрати.

Рис.2.2. Постійні витрати

де Q — обсяг випуску продукції;

С — витрати.

Змінні витрати VC – це витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягів виробництва. До них відносять витрати на сировину, паливо, електроенергію, транспортні послуги, заробітну плату найманих робітників.

Рис.2.3. Змінні витрати

Другий рівень аналізу включає витрати на одиницю продукції. До них відносять середні і граничні витрати, які можна визначити на основі загальних витрат.

Середні витрати (АС) — це витрати на одини­цю продукції.Розрізняють три види середніх витрат: середні постійні, середні змінні та середні загальні витрати.

Середні постійні витрати (АFС) — це постійні витрати, поділені на обсяг продукції (ТFС: Q). Наскільки із збільшенням випуску продукції доход зростає, настількисередні постійні витрати зменшуються (як відносна величина на одиницю випуску).

АFС = FС/Q, (2.3.)

де АFС — середні постійні витрати;

FС — постійні витрати виробництва;

Q — випуск продукції.

Рис.2.4. Крива середніх постійних витрат

Середні змінні витратиAVC — це змінні витрати, поділені на обсяг продукції (ТVС: Q). Середні змінні витрати виробництва сягають мінімального значення у випадку досягання оптимального випуску продукції(Q).

Рис.2.5. Крива середніх змінних витрат

AVC=VC/Q, (2.4.)

де AVC -середні змінні витрати;

VС -змінні витрати;

Q -випуск продукції.

Сукупні середні витрати (АТС) можна визначити шляхом додавання середніх постійних і середніх змінних витрат:

ATC=AFC+AVC=(FC+VC)/Q (2.5.)

Іноді середні сукупні витрати (АТС) записуються у скороченому вигляді як АС.

Рис.2.6. Сукупні середні витрати

Всі види середніх витрат обчислюються шляхом поділу відповідних сумарних витрат на обсяг продукції, випущеної за певний період: середні постійні витрати, середні змінні витрати, середні сукупні витрати.

Граничні витрати МС — це приріст сукупних витрат в результаті приросту обсягу випуску на одиницю, або додаткові витрати, пов’язані з виробництвом ще однієї додаткової одиниці продукції. Оскільки у разі збільшення обсягу виробництва у короткостроковому періоді змінюється тільки змінна части­на загальних витрат, то:

МС=ΔTC/ΔQ, (2.6)

де МС - граничні витрати;

ΔТС - приріст сукупних витрат;

ΔQ - приріст випуску продукції (як правило, ΔQ =1).

 

Рис.2.7. Крива граничних витрат

Конфігурація ліній змінних та сукупних витрат в короткому періоді обумовлена дією закону спадної граничної продуктивності. Цей закон полягає в тому, що зі збільшенням використання одного фактора, у той час як інші залишаються постійними, граничний продукт змінного фактора зменшується. Закон зменшення граничної продуктивності показує, що граничний продукт змінного фактора за інших незмінних факторів виробництва через певний час починає знижуватися.

 

 

Середні постійні витрати мають тенденцію до зменшення, але ніколи не будуть дорівнювати нулю. Лінії граничних витрат, середніх та середніх змінних витрат мають U – подібну форму – це означає, що спочатку зі збільшенням обсягу виробництва ці витрати спадають, а потім починають зростати. Якщо лінія граничних витрат розташована нижче ліній середніх змінних та середніх витрат, останні зі збільшенням обсягів виробництва будуть спадати, а якщо лінія граничних витрат розташована вище лінії середніх змінних та середніх витрат, останні зі збільшенням обсягів виробництва будуть зростати.