Регульовані і нерегульовані витрати і доходи

Витрати і доходи, реєструються за центрами відповідальності, класифікуються як регульовані і нерегульовані менеджером центру відповідальності. Всі витрати регульовані на певному управлінському рівні. Наприклад, вище керівництво організації має право розпоряджатися всіма засобами виробництва організації і збільшувати або скорочувати число найманих менеджерів. Однак не всі витрати можуть регулюватися на нижчому рівні управління, тому є необхідність в тому, щоб бухгалтер, складаючи звіти про виконання кошторису за центрами відповідальності, подразделял витрати на регульовані і нерегульовані. Якщо не класифікувати витрати за цими двома категоріями, то буде досить важко дати оцінку управлінської діяльності менеджера. Крім того, менеджери можуть швидко втратити інтерес до здійснення контролю над витратами та їх регулювання, якщо вони виявлять, що їхня робота оцінюється за статтями витрат, які знаходяться поза сферою їх компетенції.
Регульовані витрати логічно є предметом регулювання з боку менеджера, сфера відповідальності якого пов'язана з цими витратами. В іншому випадку витрати повинні цілком виразно класифікуватися як не регульовані з боку менеджера даного центру відповідальності.
Підрозділивши витрати таким чином, необхідно провести детальний аналіз регульованих витрат для того, щоб менеджер центру відповідальності і керівник, що стоїть над ним, могли точно визначити витрати, дані про які розходяться з плановими. Даний зразок являє собою типовий звіт про виконання кошторису, який може бути представлений менеджеру центру відповідальності.
Таблиця 3.1

	Кошторисні витрати, руб.	Фактичні витрати, руб.	Відхилення від кошторису, руб.
Регульовані витрати:
Основні матеріали
Праця виробничих робітників			(1000)
Праця допоміжного персоналу			(200)
Продовження таблиці 3.1
Час простою
Пальне			(200)
Допоміжні матеріали			(100)
Канцелярські товари
РАЗОМ			(180
Нерегульовані витрати:
Платня
Амортизація
Страхування
РАЗОМ

У цьому звіті регульовані витрати класифіковані за різними важливим категоріям витрат. При цьому підкреслюється відмінність між кошторисними показниками і фактичними результатами. Різниця між кошторисними і фактичними витратами, називається відхиленням від нормативних (кошторисних) затрат. На практиці може знадобитися більш детальний аналіз регульованих витрат. Наприклад, іноді слід вдатися до аналізу, як праці основних виробничих робітників, так і основних матеріалів по категоріях робіт і різним типам використовуваних матеріалів відповідно.

Динаміка витрат

Класифікація витрат за таким параметром, як динаміка в залежності від зміни обсягу (рівня) виробництва, представляється також дуже важливою для здійснення контролю і регулювання. Припустимо, що в структуру регульованих витрат по даному центру відповідальності включаються тільки змінні витрати. Кошторисна сума витрат на одиницю виробленої продукції становить 1 крб., І за кошторисом запланований на наступний період випуск 400 од. продукції. Фактичний обсяг виробництва на даний період склав 500 од. при фактичних витратах 480 руб. Зразок, представлений нижче (таблиця 3.2), містить два можливих варіанти звіту про виконання кошторису, складених за допомогою двох методів.
Таблиця 3.2

А) Неправильний метод		Б) Правильний метод
	Кошторисні витрати, руб.	Фактичні витрати, руб.			Кошторисні витрати, руб.	Фактичні витрати, руб.
Змінні витрати				Змінні витрати

Згідно неправильного методу порівнюються фактичні витрати на випуск 500 од. продукції з кошторисними витратами на 400 од. Цілком очевидно, що тут порівнюються неадекватні випадки (різні обсяги виробництва), і тому такий шлях не може бути використаний для оцінки роботи менеджера з контролю і регулювання витрат. Фактично даний варіант звіту про виконання кошторису показує, що менеджер діяв вкрай невдало при контролі за витратами і їх регулювання. Насправді ж це зовсім не так. За допомогою правильного методу порівнюються фактичні витрати на 500 од. продукції з кошторисними витратами на 500 од. продукції і чітко показується, що дії менеджера з контролю за витратами і їх регулювання були цілком успішними.
При здійсненні контролю і регулювання витрат важливо порівнювати фактичні і кошторисні витрати для одного і того ж обсягу випуску продукції. Для цього повні витрати повинні бути спочатку розділені на постійні, змінні, полупостоянние і напівзмінні, щоб можна було привести кошторисні витрати до реального обсягу виробництва того періоду, за який оцінюється робота менеджера. Такий підхід інакше називається складанням кошторису з урахуванням змін витрат, пов'язаних з коливаннями обсягу виробництва, або гнучкого кошторису.
Розглянемо докладніше фактичні, а також торкнемося й інші види витрат.
Фактичні і планові витрати.
Поділ витрат на фактичні і планові здійснюється за ознакою часової співвіднесеності витрат (відношення до минулих або майбутніх періодів). До минулих періодів, поряд з фактичними витратами, відносяться також нормальні витрати. До витрат, орієнтованим на майбутні періоди, можуть бути віднесені, поряд з плановими, також умовно-планові витрати.
Фактичні і нормальні витрати
Стосовно до об'єкта витрат (носій, місце виникнення, період) можна дати наступне визначення:
Фактичні витрати - це витрати, дійсно припадають на даний об'єкт у поточному періоді при фактичному обсязі виробництва і рівному обсягу спожитих виробничих ресурсів, помноженому на діючі ціни на ці ресурси.
Виходячи з того, що витрати визначаються як оцінений у грошовому вираженні обсяг споживання виробничих ресурсів, можна зробити наступний висновок: при розрахунку фактичних витрат як обсяг спожитих виробничих ресурсів, так і їх ціна відображаються у фактичних величинах. Якщо для спрощення завдання не брати до уваги індексування виробничих факторів, фактичні витрати До ⁱ при фактичному споживанні r ⁱ в залежності від фактичного обсягу виробництва b ⁱ і цін q ⁱ визначаються за формулою: K ⁱ (b ⁱ⁾ = r ⁱ (b ⁱ⁾ * q ⁱ [1] (1)
Альтернативою фактичним витратам є базуючі на даних минулого витрати, які можуть бути визначені за допомогою застосування середніх цін до виробничих факторів. Для відповідного об'єкта (носія витрат, місця виникнення витрат, періоду) їх можна визначити, наступним чином: нормальні витрати - це середні витрати, що припадають на об'єкт в аналізованому періоді при фактичному обсязі виробництва та рівні фактичного обсягу спожитих виробничих ресурсів, помноженому на їх середні ціни.
Нормальні ціни - це середні ціни на виробничі ресурси, виведені на основі даних минулих періодів. В якості методу визначення середніх цін застосовується головним чином метод ковзної середньої. Наприклад, орієнтиром виступає середня ціна на виробничі ресурси за останні 12 періодів. реальні витрати До ⁿ на виробничі ресурси визначаються за наступною формулою виходячи з кількості спожитих ресурсів r ^i, залежить від фактичного виробництва, та середньої ціни q ^i:
До ⁿ (b ⁱ⁾ = r ⁱ (b ⁱ⁾ * q ^{n [2]} (2)
Планові і номінальні витрати.
Стосовно до об'єкта розрахунку (носію, місцем виникнення витрат, періоду) планові витрати можна визначити наступним чином:
Планові витрати - це витрати, розраховані для певного об'єкта і для певного періоду, при заданій виробничій програмі, при заданому обсязі виробництва і при заданої виробничої технології та рівні запланованому обсягу споживання виробничих ресурсів, помноженому на планові ціни.
Планування обсягу виробничих ресурсів і цін на них здійснюється заздалегідь перед настанням планового періоду з урахуванням запланованої виробничого завантаження (планового випуску продукції в кількісному виразі). По-цьому визначені вище планових витрати можна охарактеризувати як очікувані планові витрати.
Якщо не брати до уваги індексування, планові витрати До ^p при плановому споживанні r ^p в залежності від планового завантаження b ^p і планової ціни q ^p на виробничі ресурси визначаються за формулою:
K ^p (b ^p) = r ^p (b ^p) * q ^p (3)
Фактичні результати досить часто не відповідають встановленої в плані виробничої завантаження того або іншого підрозділу підприємства (місце виникнення витрат, сфера виробництва). Щоб зберегти масштаб для оцінки фактично припадають на виробничий підрозділ витрат, відповідні витрати, встановлені на базі планового обсягу виробництва, повинні бути скоректовані з урахуванням фактичного обсягу. Таке коригування призводить до визначення номінальних витрат: номінальні витрати - це твір планового обсягу споживання виробничих ресурсів, розрахованих на основі фактичного обсягу виробництва, і планових цін на них.
Планування кількості виробничих ресурсів здійснюється після закінчення планового періоду з урахуванням фактичного обсягу виробництва (завантаження, фактичної кількості продукції, фактичного випуску). З цієї точки зору визначені вище номінальні витрати можна охарактеризувати як реалізовані планові витрати.
Номінальні витрати K ^s для виробничого фактора h при плановому споживанні r ^p в залежності від фактичного завантаження b ⁱ та планової ціни виробничого ресурсу q ^p r ^p визначаються за формулою:
K ^s (b ⁱ⁾ = r ^p (b ⁱ⁾ * q ^{p [3]} (4)