Метод експертних оцінок, аналітичний метод оцінок ризику і метод проведення аналогій

Аналіз ризиків поділяють на два види: кількісний та якісний. Кількісний аналіз ризику повинен дати можливість визначити число та розміри окремих ризиків та ризику проекту в цілому. Якісний аналіз визначає фактори, межі та види ризиків. Для аналізу ризику використовують метод аналогії, метод експертних оцінок, розрахунково-аналітичний метод га статистичний метод.

Метод аналогій передбачає використанняданих по інших проектах, які вже виконані. Цей метод використовується страховими компаніями, які постійно публікують дані про найбільшважливізониризику та витрати.

Експертний метод, відомий як метод експертних оцінок, стосовно підприємницьких проектів може бути реалізований шляхом вивчення думок досвідчених керівників та спеціалістів. При цьому, доцільно встановити показники найбільш допустимих, критичних та катастрофічних втрат, маючи на увазі як їх рівень, так і ймовірність.

Метод комісії полягає у вироблені експертами кращого варіанта досягнення поставленої мети з урахуванням усіх висловлених на нараді пропозицій, ідей.

Позитивною ознакою цього методу є можливість залучення для експертизи фахівців з широким діапазоном знань із суміжних областей науки та практики. Негативним є можливий суб'єктивізм, наявні стереотипи мислення, щосклалися в експертів, їх схильність до компромісу.

Метод відстороненого оцінювання полягає у виборі оптимального незалежного рішення із числа висловлених експертами на нараді. Робота наради поділена на дві частини: висунення ідей та їх критичний аналіз.

Згідно з методом Дельфі учасників просять висловити свої думки, обґрунтувати їх, а в кожному наступному турі опитування їм видається нова, уточнена, інформація щодо висловлених думок, яку одержують в результаті розрахунку збігу думок за раніше виконаними етапами роботи. Цей процес продовжується до практично повного збігу думок. Після цього фіксуються думки, які не збігаються.

Конференція ідей подібна до мозкового штурму, але відрізняється від нього темпом проведення нарад та дозволеною короткою доброзичливою критикою ідей у формі реплік і коментарів. При цьому стимулюється поєднання кількох пропозицій, фантазування, що сприяє підвищенню якості ідей

Розрахунково-аналітичний метод базується на теоретичних уявлених, хоча прикладна теорія ризику добре розроблена лише для страхового та грального ризику. Цей метод для оцінки ризику передбачає використання традиційних показників, які застосовуються при оцінці ефективності інвестиційних і інноваційних проектів, - період 9.8 (2). окупності, внутрішня норма прибутковості, індекс рентабельності, чистий приведений доход. Порівнюючи значення перерахованих показників альтернативних проектів, визначають їхній ступінь ризику.

Методи та інструменти управління валютними, відсотковими, ринковими, кредитними, податковими ризиками

Ринковий ризик

Ринковий ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливі коливання вартості цінних паперів та товарів, курсу іноземної валюти за тими інструментами, які є в торговому портфелі. Цей ризик випливає з маркетмейкерства, ділингу, прийняття позицій з боргових та пайових цінних паперів, валют, товарів та похідних інструментів (деривативів).

Кредитний ризик

Кредитний (платіжний) ризик, або ризик неплатежів, пов’язаний з можливістю невиконання торговельним партнером своїх зобов’язань щодо розрахунків за одержаний товар або послуги. Цей ризик, в основному, виникає в експортерів. Імпортери мають цей вид ризику, наприклад, у випадку авансових платежів.

Аналіз кредитного ризику здійснюється Банком на двох рівнях відповідно ієрархічного рівня об'єктів, які його породжують:

· на рівні кожного окремого позику;

· на рівні кредитного портфеля Банку.

На першому рівні Банк здійснює управління кредитним ризиком шляхом:

· аналізу кредитоспроможності кожного позичальника;

· документації кредитних операцій;

· постійного поточного моніторингу виданих кредитів.

На другому рівні Банк здійснює управління кредитним ризиком методами:

· диверсифікацією;

· лімітуванням;

· створенням системи контролю дотримання відділеннями Банку процедури супроводу кредитів;

· створення резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями.

Валютний ризик

Валютний ризик - це ризик, який проявляється в недоотриманні підприємством планових прибутків в наслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти, що використовується в зовнішньоекономічних операціях.

Управління валютним ризиком - це процес, який націлений на досягнення такої структури активів, пасивів і похідних фінансових інструментів у розмірі іноземних валют, при яких збитки, які виникають внаслідок коливання валютних курсів, будуть прийнятними при отриманому рівні прибутковості.

Переважно використовують так звані внутрішні та зовнішні методи управління рівнем валютних ризиків.

До внутрішніх належать такі методи, як прискорення та (або) уповільнення платежів не лише для іноземних партнерів, а й у межах країни; вибір валюти для кожної конкретної товарної чи фінансової операції.

Зовнішні методи управління валютними ризиками здебільшого є банківськими, оскільки ґрунтуються на різноманітних інструментах банківської діяльності.

Методи страхування валютних ризиків — це фінансові операції, що дають змогу або майже повністю, або частково ухилитися від ризику збитків, які виникли в зв'язку з очікуваною зміною валютного курсу, або одержати спекулятивний прибуток, що

 

9.9.(2)

грунтується на сприятливій зміні. До таких методів страхування, хеджування можна віднести:

1. структурне балансування (активів і пасивів, кредиторської та дебіторської заборгованості);

2. зміну терміну платежу;

3. форвардні угоди;

4. операції типу «своп»;

5. опційні угоди;

6. фінансові ф'ючерси;

7. кредитування та інвестування в іноземній валюті;

8. реструктуризацію валютної заборгованості;

9. паралельні кредити;

10. лізинг;

11. дисконтування вимог в іноземній валюті;

12. «валютні кошики»;

13. здійснення філіалами платежів у «зростаючій» валюті;

14. самострахування.

Процентний ризик

Процентний ризик або ризик зміни процентної ставки - це існуючий або потенційний ризик для прибутковості або капіталу Банку, що виникає в результаті зміни рівня ринкових процентних ставок, джерелом якого є дисбаланс активів і зобов'язань, чутливих до зміни процентних ставок і термінів погашення.

Для зниження процентного ризику Банк використовує методику GAР-менеджменту.

Податковий ризик - це ризик, який має ряд виявлень: можливість введення нових видів податків, збільшення рівня податкових ставок існуючих податків та зборів, зміни строків та умов здійснення окремих податків, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання як в нашій країні і в іноземній.

Ринковий ризик пов’язаний з проблемами, що стосуються товарів, цін, конкуренції та купівельної спроможності. Це може бути й можливість виникнення та продажу товарів підробок, і раптова зміна споживчого попиту, і неправильний вибір дизайну, і непідходящий розмір товарів тощо.

Управління ризиками направлено на зниження їх рівня. Основними правилами управління ризиками в ЗЕД (зниження ризиків) є наступні:

1. Не можна ризикувати більше, аніж це може дозволити власний капітал.

2. Необхідно думати про наслідки ризику.

3. Не можна ризикувати більшим заради малого.

4. Позитивне рішення про проведення зовнішньоекономічної операції приймається лише за відсутності суттєвих сумнівів.

5. За наявності суттєвих сумнівів приймається негативне рішення.

6. В будь-якій ситуації завжди шукати варто рішення, яке б задовольняло суб'єктів ЗЕД.

Основні принципи стратегії, управління ризиками в ЗЕД:

o Максимум виграшу.

o Оптимальне поєднання виграшу та розміру ризику.

9.9.(3)

o Оптимальна імовірність отримання результату від зовнішньоекономічної операції.

o Допустиме коливання отримання результату від зовнішньоекономічної операції.

Основні методи зниження ризику в ЗЕД:

1. Виключення ризику - це відмова від проведення будь-яких дій, пов'язаних з можливістю появи ризику в ЗЕД.

2. Зменшення ризику передбачає прийняття рішень, які призводять до зниження рівня втрат.

3. Прийняття ризику означає, що підприємець бере на себе повну відповідальність за проведення зовнішньоекономічної операції та ризики пов'язані з нею.

4. Передача ризику означає, що підприємець передає відповідальність за ризик іншому партнеру або іншому суб'єкту господарської діяльності.

Засоби зменшення ризику в ЗЕД:

1. Диверсифікація - це розширення асортименту.

2. Лімітування (обмеження) видів діяльності або обсягів продукції, що випускається.

3. Самострахування.

4. Страхування.

Етапи управління ризиками в ЗЕД:

1. Створення бази для прийняття рішення про допустимість конкретного ризику в ЗЕД.

2. Оцінка ризиків в ЗЕД.

3. Ознайомлення з оцінкою ризиків покупців.

4. Розробка методів урахування ризиків та їх наслідків.

5. Оперативне регулювання ризиків на основі своєчасної інформації.

6. Створення методів зменшення ризиків.

7. Моделювання ризиків за допомогою ЕОМ.

8. Кадрове забезпечення управління ризиками в ЗЕД.