Відповідальність за порушення вал законодавства

Валютний контроль- це комплекс адміністративних заходів, спрямованих на стримування вивезення і стимулювання повернення валютних коштів у країну.

До основних принципів валютного контролю належить: монополія банків на здійснення валютних операцій; необхідність виконання валютних операцій, яка має бути доведена; репатріація та обов'язковий продаж резидентами надходжень в іноземній валюті; обов'язкова декларація закордонних авуарів; заборона на експорт та імпорт платіжних засобів; ізоляція внутрішнього ринку національної валюти від зовнішнього (резидентам забороняється надавати та брати позики в національній валюті у нерезидентів); заборона компенсацій та арбітражних операцій; контроль за грою на термінах на валютному ринку: контроль за валютними позиціями комерційних банків.

Порушення норм валютного законодавства може потягнути за собою цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність у відповідності до законодавства України. Однак ряд порушень визначений в Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» і за своїм змістом вказані в ньому санкції є заходами! фінансового впливу на порушників правил валютних операцій.

Фінансові правопорушення банків, інших кредитно-фінансових установ, резидентів і нерезидентів передбачені валютним законодавством. До них, зокрема, належать:

— пропуск термінів розрахунків у валютних операціях, при виконанні зобов'язань за угодами тощо;

— здійснення валютних операцій без генеральної чи індивідуальної ліцензії Національного банку України;

— незаконне приховування в інших державах валютних цінностей, що належать резидентам;

— невиконання уповноваженими банками доручень резидентів щодо купівлі і продажу іноземної валюти;

— невиконання резидентами встановлених вимог до продажу валютних коштів, що надійшли на їх рахунки;

-,-»• — невиконання уповноваженими банками функцій валютного контролю;

— несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції та ін.

За вказані вище порушення передбачені такі санкції:

— штраф в розмірі, еквівалентному вартості валютних цінностей, на суму яких відбулось порушення;

— штраф в сумі, що встановлюється Національним банком України;.

— пеня;

— позбавлення ліцензії Національного банку України;

— виключення з Республіканської книги реєстрації банків та інших кредитно-фінансових установ.

Конкретні види правопорушень та відповідальність за них передбачені в декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (ст. 16), Законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та в інших актах.

8.1. Теоретичні засади оподаткування експортно-імпортних операцій.

Оподаткування експортно-імпортних операцій виступає як фактична діяльність держави й ґрунтується на зовнішньоеконо­мічній політиці та прогнозованих можливостях економіки краї­ни. Крім того, система оподаткування експортно-імпортних опе­рацій є ступенем розвитку (становлення) світового інтеграційно­го співробітництва.

Тому, залежно від ступенів розвитку економіки, про­цес оподаткування експортно-імпортних операцій повинен роз­глядатись як інструмент дійового захисту вітчизняного виробниц­тва, а не як «податковий засіб», що забезпечує доходи Державного бюджету. Формування системи оподаткування повинно ґрунтува­тися на довготермінових відтворювальних процесах у реальному секторі економіки й не виходити лише із суто фіскальних мірку­вань та інтересів держави.

Таким чином, система оподаткування експортно-імпортних операцій є однією з форм регулювальної діяльності держави. Еко­номічна природа системи оподаткування виявляється через взає­мовідносини між державою та суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності й розкривається через загальні закономірності руху грошових коштів. Ці властивості дають можливість системі опо­даткування експортно-імпортних операцій виконувати потрійну функцію: регулювати зовнішньоекономічну діяльність, забезпечу­вати надходження коштів до Державного бюджету України та брати участь у процесі перерозподілу ресурсів.

Відповідно до чинного законодавства України при перемі­щенні через митний кордон України товарів та інших предметів справляються наступні податки та збори:

митні збори, мито, податок на додану вартість, акцизний збір,

єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України

8.2.(1) Механізм застосування мита та митних зборів при оподаткуванні експортно-імпортним операціям

За функціональним призначенням система оподаткування експортно-імпортних операцій є інструментом економічної полі­тики, яку проводить держава у відношенні зовнішньоекономіч­ної діяльності суб'єктів господарювання. Умови застосування податків визначає зовнішньо-економічна політика держави та міжнародна торгова політика, у рамках якої держава бере участь в інтеграційних процесах.

За способом нарахування застосовуються такі види мита:

• адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

• специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, що обкладаються митом;

• комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Відносно товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосовують три види ставок мита:

• преференційні;

• пільгові;

• повні.

Преференційні ставки — це особливі пільгові ставки, які включа­ють звільнення від сплати мита і застосовуються до товарів, які по­ходять з держав, що разом з Україною входять до митних союзів або створюють з нею спеціальні митні зони, а також при встановленні якогось спеціального преференційного рішення відповідно до між­народних договорів за участю України.

Пільгові ставки застосовуються до товарів, які походять з держав або економічних союзів, що користуються в Україні ре­жимом найбільшого сприяння, а також до товарів з країн, які розвиваються.

Повні ставки — по інших товарах. Повним митом оподатко­вуються товари із Тайваню, ЮАР, Сербії, Хорватії, Словенії.

За характером угоди застосовують вивізне і ввізне мито.

На окремі товари та інші предмети може встановлюватись сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з мо­менту їх встановлення.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх виве­зенні за межі території України.

Вивізне мито застосовується в Україні з 1992 р., спочатку воно нараховувалось на всі потенційно експортні товари. На сьогоднішній день експортне (вивізне) мито застосовується сто­совно декількох товарних груп (металобрухт, жива худоба, шкіряна сировина).

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вве­зенні на митну територію країни.

Крім спла­ти мита обов'язковим платежем при переміщенні вантажів через митний кордон є митні збори.

Митні збори — це збори, які стягуються понад мито за виконання обов'язків митних органів, а також за надання послуг в галузі мит­ної справи.

Митні збори, які нараховуються за вантажною митною декла­рацією, справляються при кожному здійсненні митного оформ­лення товарів та інших предметів за вантажною декларацією за винятком окремих випадків.

8.2.(2)

Митні збори підлягають сплаті до або на момент здійснення митного оформлення. Митне оформлення товарів у повному обсязі та їх пропускання можуть здійснюватися лише після сплати належних митних зборів або за умови надання митним органом у встановленому порядку відстрочки чи розстрочки їх сплати.

Митні збори сплачуються юридичними та фізичними особами, що здійснюють митне оформлення).

Ставки митних зборів встановлені постановою Кабінету Миністрів України «Про ставки митних зборів» (Дода­ток Б).

Ставки мита визначаються декількома методами:

• у відсотках (до митної вартості товарів);

фіксованою ставкою (у твердих абсолютних сумах, як пра­вило, у доларовому еквіваленті).